Справа № 357/14223/24
1-кп/357/1078/24
17.10.2024 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурор: ОСОБА_3 ,
потерпілі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисник-адвокат: ОСОБА_7 ,
обвинувачений: ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 місто Біла Церква, Київської області кримінальне провадження № 12024111030002876 від 31.08.2024 за обвинуваченням:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Біла Церква Київської області, громадянина України, з вищою освітою, працюючого головним інженером в ТОВ «ПАЧ:БІЛДІНГ», неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 125 КК України,
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
30.08.2024 близько 22 години 30 хвилин ОСОБА_4 спільно зі своїм чоловіком ОСОБА_5 , матір'ю ОСОБА_6 та іншими особами перебували поблизу будинку АДРЕСА_1 .
В цей час, з під'їзду зазначеного будинку вийшов ОСОБА_8 , який побачивши ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підійшов до останніх, де між ними на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виникла сварка та бійка.
Після цього ОСОБА_8 пішов до свого місця проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , де взяв ніж та кухонну сокирку-молоток для розм'якшування м'яса й близько 22 год. 40 хв. 30.08.2024 направився на вулицю до місця знаходження ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 .
В подальшому, ОСОБА_8 , побачивши ОСОБА_6 , підійшов до останньої та на ґрунті особистої неприязні, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, передбачаючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи при цьому настання відповідних наслідків у вигляді тілесних ушкоджень потерпілій, умисно наніс ОСОБА_6 , два удари молотком, який тримав у правій руці, в область спини з лівого боку.
Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_8 , потерпіла ОСОБА_6 , отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому 10-го ребра зліва, що відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, так як для повного його зрощення необхідно тривалий строк - більш ніж 3 тижні.
Крім цього, 30.08.2024 близько 22 години 45 хвилин ОСОБА_8 , перебуваючи у вказаному місці, на ґрунті особистої неприязні до ОСОБА_4 , з метою заподіяння тілесних ушкоджень, передбачаючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи при цьому настання відповідних наслідків у вигляді тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_4 , тримаючи у руці сокирку - молоток для розмякшування м'яса, умисно наніс один удар лезом сокирки в область голови ОСОБА_4 .
Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_8 потерпіла ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому лівої тім'яної кістки, гематоми до 80,0 мл та рани на голові, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя.
Крім цього, 30.08.2024 близько 22 години 50 хвилин ОСОБА_8 , перебуваючи у вказаному місці, на ґрунті особистої неприязні до ОСОБА_5 , з метою заподіяння тілесних ушкоджень, передбачаючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи при цьому настання відповідних наслідків у вигляді тілесних ушкоджень потерпілому, умисно наніс ОСОБА_5 , один удар ножем, який тримав у руці, в область грудної клітини справа.
Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_8 потерпілий ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді рани на грудній клітині справа, яка відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Дії ОСОБА_8 , підлягають кваліфікувати за ч. 1 ст. 121 КК України, а саме за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, за ч. 1 ст. 122 КК України, а саме за ознаками умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 Кримінального кодексу України, але такому, що спричинило тривалий розлад здоров'я, та за частиною 2 ст. 125 КК України, а саме за ознаками умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінальних проваджень, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку частини 3 статті 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадженя та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого, у відповідності до положень Кримінального кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 125 КК України, за вище встановлених обставин.
Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням показань обвинуваченого ОСОБА_8 , який будучи допитаним в судовому засіданні свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю та показав, що він дійсно щиро кається й підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті.
Під час судового засідання обвинувачений у вчинених кримінальних правопорушеннях розкаявся, висловив щирий жаль щодо вчинених ним кримінальних правопорушень, засуджував свої дії. Просив суворо не карати, щиро каявся у вчиненому.
Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень просив суд визнати недоцільним дослідження доказів у частині обставин вчинення цих кримінальних правопорушень, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.
Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.
Прокурор в судовому засіданні підтримав обвинувачення, просив суд визнати винним та притягнути обвинуваченого ОСОБА_8 , до кримінальної відповідальності, а саме: за ч. 1 ст. 121 КК України у виді 5 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 122 КК України у виді 1 року позбавлення волі, за ч. 2 ст. 125 КК України у виді 1 року обмеження волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_8 призначити остаточне покарання у вигляді 5 рокув позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 , від відбуття призначеного покарання з випробуванням, якщо він на протязі призначеного іспитового строку трьох років не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов'язки. Згідно ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_8 періодично з'являтись на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в судовому засіданні заперечували щодо визначеної прокурором міри покарання, просили призначити ОСОБА_8 , вид і міру покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Захисник просив суд взяти до уваги факт щирого каяття обвинуваченого, наявність позитивної характеристики з місця роботи та, у разі прийняття судом рішення щодо застосування більш суворго покарання, звернути увагу на залишення без можливості надання допомоги його матері, та рідному брату, який на час розгляду є військовослужбовцем та прохидить реабілітацію після лікування.
Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_8 , за ч. 1 ст. 121 КК України, а саме за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, за ч. 1 ст. 122 КК України, а саме за ознаками умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 Кримінального кодексу України, але такому, що спричинило тривалий розлад здоров'я, та за частиною 2 ст. 125 КК України, а саме за ознаками умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Підстав у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
Мотиви призначення відповідного покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд, згідно з вимогами статей 65 - 67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими.
Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Отже, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 , покарання суд, згідно з вимогами статей 65, 68 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, з яких ч. 2 ст. 125 КК України, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків, ч. 1 ст. 121 КК України - до тяжких злочинів відповідно, а ч. 1 ст. 122 КК України - до нетяжких злочинів відповідно.
Обставин, які пом'якшують покарання є щире каяття, яке характеризуюється ставленням ОСОБА_8 , до вчиненого ним злочину, визнання ним своєї вини, обвинувачений щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює свою протиправну поведінку, осуджує її та бажає залагодити провину, демонструє готовність понести заслужене покарання.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.
Крім цього, судом при призначенні покарання враховані дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше не судимий, неодружений, у якого відсутні на утриманні члени сім'ї, які у розумінні Сімейного Кодексу України, являються учасниками сімейних правовідносин з останнім, працевлаштований, у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра на обліку не перебуває, а також останній має постійне місце проживання, яке співпадає з його місцем реєстрації.
Доводи потерпілих про відсутність пом'якшуючих обставин, а саме щирого каяття обвинуваченого, суд до уваги не приймає, оскільки обвинувачений під час досудового розслідуванння свою вину визнав повністю та щиро розкаювався у вчиненому, що знайшло своє підтвердження й під час судового розгляду.
Крім цього, суд враховує доводи прокурора викладені в судових дебатах щодо остаточного призначення покарання обвинуваченому, а також судом при призначенні покарання враховується поведінка обвинуваченого під час та після вчинення інкримінованих йому дій, який в судовому засіданні вину свою визнав та щиро каявся, отже суд вважає необхідним призначити покарання ОСОБА_8 , у межах встановлених у санкції ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 125 КК України, що передбачає відповідальність за вчинення вказаних кримінальних правопорушень, із визначенням остаточного покарання у порядку ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 , від відбуття призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом призначеного іспитового строку трьох років не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов'язки. Згідно ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_8 , періодично з'являтись на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Звільнення від відбування покарання з випробуванням може застосовуватися у випадках, коли у матеріалах кримінального провадження є дані, які є свідченням того, що зниження суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення та самого засудженого зумовлює можливість його виправлення без ізоляції від суспільства.
Підстав для застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі із застосуванням іспитового строку є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Під час досудового розслідування ОСОБА_8 , обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Прокурор просив залишити обвинуваченому запобіжний захід у виді домашнього арешту без змін до набрання вироком законної сили.
ОСОБА_8 , вчинив тяжкий злочин проти життя та здоров'я особи в період дії воєнного стану. Своїми противоправними діями продемонстрував негативний приклад поведінки, відповідно через зневагу до людського життя, суд не знаходить підстав для скасування або зміни раніше обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, з урахуванням вимог ст.ст. 176, 177, 200, 377 КПК України до набрання вироком законної сили суд залишає незмінним запобіжний захід щодо обвинуваченого для забезпечення його належної процесуальної поведінки та для запобігання ризиків, що продовжують існувати.
Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлено.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
За відсутності заборон визначених зазначеною нормою, з огляду на те, що арешт майна було застосовано лише з метою збереження речових доказів, суд вважає за можливе скасувати раніше обрані заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.
Процесуальні витрати - в межах обвинувачення підлягають стягненню зобвинуваченого ОСОБА_8 у порядку статей 122, 124 КПК України.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до порядку, передбаченого ст. 100 КПК України.
Керуючись статтями 368, 371, ч. 2 ст. 373, 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_8 , визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні по ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у вигляді:
- за ч. 2 ст. 125 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі;
- за ч. 1 ст. 122 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 121 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі;
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_8 за даним вироком призначити остаточне покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбуття призначеного покарання з випробуванням, якщо він на протязі призначеного іспитового строку 3 (три) роки не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов'язки.
Згідно ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_8 періодично з'являтись на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили у вигляді домашньго арешту, заборонивши залишати житло, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 у нічний час доби з 23 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин залишити.
На підставі статей 122-124 КПК України стягнути зі ОСОБА_8 на користь держави витрати на залучення експерта на суму 2785 грн. 65 коп.
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.09.2024 за кримінальним провадженням №12024111030002876 на земельну ділянку, що розташована поблизу із будинкоми АДРЕСА_1 , ніж та металевий молоток, які належать ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після набрання вироком законної сили речові докази:
Речові докази по справі, а саме ніж та металевий молоток, які відповідно до постанови від 31.08.2024 передані відповідно до квитанції № 1442 на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Білоцерківського РУП ГУНП Київської області, що поміщені в паперовий конверт з відповідними написами та підписами - знищити.
Речові докази по справі, а саме футболку, темно-синього кольору, яка відповідно до постанови від 31.08.2024 передана на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Білоцерківського РУП ГУНП Київської області, що поміщено в спеціальний пакет № WAR 1556844 - знищити.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після проголошення.
Суддя: ОСОБА_9