вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541
№ провадження 2/356/281/24
Справа № 356/549/24
17.10.2024 Березанський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді Дудар Т.В.
за участю секретаря Харченко Ж.В.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням,
До Березанського міського суду Київської області звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , перебуваючи в тісних дружніх стосунках з ОСОБА_2 у рівних частках кожен купили квартиру АДРЕСА_1 .
В подальшому, сумісно проживаючи у вищевказаній квартирі, 04.07.2015 позивач з відповідачем зареєстрували шлюб.
Від даного шлюбу мають сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який наразі знаходиться на утриманні позивача та проживає разом з нею.
02.07.2024 рішенням Березанського міського суду Київської області шлюб було розірвано.
Після розірвання шлюбу відповідач змінив замок на вхідних дверях їхньої квартири, викинув звідти особисті речі позивача: одяг та інше, та позбавляє можливості потрапити ОСОБА_1 з сином в квартиру. Внаслідок чого вони вимушені проживати у квартирі матері позивача - ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_2 .
Як стверджує позивач, її звернення до поліції позитивних наслідків не дали. У поліції рекомендували звернутися до суду.
Отже, ОСОБА_1 просить суд зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод їй у користуванні квартирою АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача понесені нею судові витрати в розмірі 1211,20 гривень.
Ухвалою Березанського міського суду Київської області 07.08.2024 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала з підстав, у ньому викладених, просила позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 , належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з'явився.
Відповідачу ОСОБА_2 копія ухвали про відкриття провадження у справі від 07.08.2024, копія позовної заяви з додатками, судові повістки про виклик до суду, були надіслані судом на адресу місця проживання відповідача, зареєстровану у встановленому законом порядку та на адресу місця проживання відповідача, зазначену ОСОБА_1 у позовній заяві.
Однак, конверти повернулися до суду з відміткою органів поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 23-24; 31; 34; 35-36; 50-51).
Згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Тобто, відповідач є належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання в силу вимог ст. 128 ЦПК України.
Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надав сторонам строк для подачі відзиву, відповіді на відзив, заперечень.
Кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з матеріалами справи, аргументами іншої сторони та реагувати на них відповідно до вимог ЦПК України.
Відповідач ОСОБА_2 не скористався своїм правом, наданим ст. 178 ЦПК України, та не подав відзив.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 дала суду такі показання: вона є матір'ю позивача ОСОБА_1 , з квітня 2024 року зять - відповідач ОСОБА_2 - чинить позивачу перешкоди у користуванні квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_3 . Без супроводу поліції ОСОБА_1 не може зайти до квартири, яка належить їм з відповідачем на праві спільної власності, в рівних частках. Зять вигнав доньку з дому, викинув речі її та дитини, відтак, свідок мусила забрати їх жити до себе. ОСОБА_5 пояснила, що вона проживає в тому ж будинку, її квартира розташована на другому поверсі, а спірна квартира - на першому. Відповідач, на думку свідка, вживає наркотичні засоби, неодноразово вчиняв відносно ОСОБА_1 домашнє насильство. Наразі він спричинює матеріальні збитки свідку, а саме: ламає замки, псує фасад будинку тощо. Речі позивача та дитини позв'язував вузлами та викидає або на вулицю, або в коридор. Речі, придбані ОСОБА_1 , які знаходяться у квартирі, не віддає. Свідок додала, що увійти до квартири позивач може лише у супроводі поліції, без правоохоронців це неможливо зробити, ОСОБА_2 міняє серцевину замка, і вона увійти не може. Одного разу, коли приїздила мати відповідача, вони зі свідком зайшли до квартири. Дитина боїться туди заходити.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
В силу приписів ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказами згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).
Судом встановлено, що 21.03.2014 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 з однієї сторони (продавці) та ОСОБА_8 , ОСОБА_2 з іншої сторони (покупці) уклали договір купівлі-продажу, за яким продавці передали у власність покупця, а покупці прийняли у власність, у рівних частках кожен, квартиру і зобов'язалися оплатити її вартість за ціною та на умовах, встановлених у цьому договорі. Квартира, що відчужена за даним договором розташована в АДРЕСА_3 , що вбачається з копії договору купівлі-продажу від 21.03.2014, посвідченого державним нотаріусом Березанської міської державної нотаріальної контори Тищенко Н.В., зареєстровано в реєстрі за № 446 (а.с. 11).
Розпорядженням Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області від 19.02.2016 № 13 «Про перейменування вулиць та провулків міста Березань», вулицю Якіра перейменовано на вулицю Героїв АТО.
Вказана вище обставина щодо перейменування вулиці визнана судом загальновідомою, тому згідно з ч. 3 ст. 82 ЦПК України, не потребує доказування.
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 04.07.2015 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Березанського міського управління юстиції у Київській області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрували 04.07.2015 шлюб, про що 04.07.2015 було зроблено відповідний актовий запис за № 75. Прізвище після державної реєстрації шлюбу: дружини: ОСОБА_9 (а.с. 6).
Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 03.11.2015 Віддлом державної реєстрації актів цивільного стану Березанського міського управління юстиції у Київській області, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що 03.11.2015 було зроблено відповідний актовий запис за № 170. Батько: ОСОБА_2 , мати: ОСОБА_1 (а.с. 7).
Як вбачається з копії рішення Березанського міського суду Київської області від 02.07.2024, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Березанського управління юстиції у Київській області, актовий запис № 75, - розірвано (а.с. 9-10).
До позовної заяви долучено копію заяви від 26.07.2024 за підписом ОСОБА_1 до ГУ НП у Київській області, у якій остання просила: «прийняти міри до її колишнього чоловіка, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який не пускає ОСОБА_1 та їхнього малолітнього сина додому. Він до розлучення погрожував мене вбити, тому я змушена була піти до мами з дитиною. Під час цього він змінив замки в квартирі по АДРЕСА_3 . Виніс з неї всі мої речі і речі сина. Ми є співвласниками цієї квартири, і я не можу попасти до свого житла і проживати. Так як ОСОБА_2 по теперішній час мені погрожує і ображає. Під час вживання канабісу (коноплі), яку він курить, пише різні погрози. Я боюся виходити з дому. Прошу прийняти міри, так як я боюся за своє життя і хочу проживати у своїй власній оселі» (а.с. 12).
Зазначена вище копія заяви не містить відмітки про її реєстрацію в ЖЄО. Також, відсутні відомості про результати розгляду вказаної вище заяви органом, якому вона була адресована.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Правова позиція ЄСПЛ відповідно до пункту 1 статті 8 Конвенції гарантує кожній особі крім інших прав право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.
Пункт 2 статті 8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених у пункті 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров'я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у пункті 2 статті 8 Конвенції.
Статтею 9 ЖК України визначені житлоі права громадян.
Так, згідно з ч. 4, 5 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських об'єднань.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. 3. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ч. 1,3 ст. 319 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Як передбачено статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю (ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України).
За правилами ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
З врахуванням обставин справи, пояснень позивача, показань свідка, суд дійшов висновку, що відповідач перешкоджає позивачу у вільному володінні та користуванні житловим приміщенням - квартирою, співвласником якого вона є, чим порушуються права та законні інтереси позивача на вільне володіння власністю, тому її права, як співвласника житла, підлягають захисту шляхом зобов'язання відповідача не чинити перешкод їй у користуванні спірною квартирою.
ОСОБА_2 не скористався своїми процесуальними правами, несучи ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій, не подав відзиву на позов, не надав будь-яких заперечень проти позову чи доказів на спростування позиції позивача, не навів обставин, які мають значення для справи і на які він би послався як на підставу своїх заперечень.
Суд звертає увагу на те, що обраний позивачем спосіб захисту свого права жодним чином не порушує прав відповідача як співвласника квартири, усунути перешкоди у користуванні якою просить позивач.
Таким чином, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Встановлені судом обставини повністю підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 гривень (а.с. 1).
Враховуючи вищевикладене, суд з огляду на задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1211,20 гривень витрат зі сплати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. 41, 47 Конституції України, ст. 11, 16, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст. 9, 150 ЖК України, ст. 4, 5, 12-13, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 354-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, - задовольнити.
Усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 , шляхом зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Повний текст рішення буде складено 21 жовтня 2024 року.
Суддя Т. В. Дудар