Справа № 342/1604/23
Номер провадження №2/351/321/24
16 вересня 2024 року м. Снятин
Снятинський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді Посохова І.С.,
за участю секретаря судового засідання Боднарук О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Снятина в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою адвоката Патрик Ганни Григорівни в інтересах Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних,
Адвокат Патрик Ганна Григорівна звернулася до Снятинського районного суду Івано-Франківської області в інтересах Моторного (транспортного) страхового бюро України з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2021 року по справі № 351/1942/21 задоволено позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 та стягнуто грошові кошти в сумі 134 365, 20 грн., з яких 130 000 грн. страхове відшкодування, 2 095, 20 грн. витрати за послуги аварійного комісара та 2270 грн. судовий збір. Рішення суду набрало чинності 13 січня 2022 року. На виконання вищезазначеного рішення судом видано виконавчий лист, який було направлено до виконання. Станом на 19 грудня 2023 року, тобто на день звернення до суду, рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2021 року не виконано.
Ураховуючи викладене позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 інфляційні втрати та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за невиконання рішення суду за весь період, починаючи з дня набрання чинності рішенням суду по день звернення з цим позовом, тобто з 14 січня 2022 року по 19 грудня 2023 року.
У зв'язку з викладеним просила суд стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 7 755,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 43 150, 92 грн. за період прострочення виконання судового рішення, а також судовий збір у сумі 2 684, 00 грн.
Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, у якій просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Не заперечувала проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2021 року по справі № 351/1942/21 задоволено позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 та стягнуто грошові кошти в сумі 134 365, 20 грн., з яких 130 000 грн. страхове відшкодування, 2 095, 20 грн. витрати за послуги аварійного комісара та 2270 грн. судовий збір.
На підставі вищезазначеного рішення Снятинським районним судом Івано-Франківської області 20.06.2022 видано виконавчий лист.
Згідно з копією постанови ВП № 70059792 про повернення виконавчого документа стягувачу від 14.11.2023, головним державним виконавцем Гаїна Б. встановлено, що в ході проведення дій згідно відповіді від МВС за боржником не зареєстровані транспортні засоби, згідно відповіді ДПС боржник не отримує доходу, на який можна звернути стягнення. У боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Отже, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на отримання від відповідача інфляційних втрат, а також трьох процентів річних від суми простроченого грошового зобов'язання, розмір якого визначений судовим рішенням. Вказані правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У частині другій статті 625 ЦК України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такий правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року № 6-49цс12, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від такої позиції.
За змістом вказаних статей нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3 % річних або інший розмір процентів входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання і не позбавляє кредитора права отримати за час прострочення суми, передбачені статтею 625 ЦК.
Правомірність застосування ст. 625 ЦК України в разі прострочення виконання боржником рішення суду підтверджена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 по справі № 686/21962/15-ц, постановах Верховного Суду у справах № 310/5419/15-ц від 11.07.2018, № 463/4711/15 від 04.07.2018, № 703/4704/15-ц від 28.02.2018, № 361/7939/2015-ц від 06.08.2018.
При цьому у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).
Також Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, за яким дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п'ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин.
Отже, положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з деліктного зобов'язання та рішення суду.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) - це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
З урахуванням наведеного вище, перевіривши наданий розрахунок заборгованості, суд погоджується з порядком нарахування позивачем 3 % річних від простроченої суми боргу у сумі 7 775, 00 грн. та інфляційних втрат за період прострочення виконання судового рішення у сумі 43 150, 92 грн., який відповідає вимогам закону, а тому вважає, що обставини, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, є достовірними та обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими письмовими доказами і вважаються судом доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією № 978799 від 18.12.2023 про сплату судового збору у сумі 2 684, 00 грн., який відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов адвоката Патрик Ганни Григорівни в інтересах Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України три проценти річних у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання за період з 14.01.2022 по 19.12.2023 у сумі 7 775 (сім тисяч сімсот сімдесят п'ять) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України інфляційні втрати у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання за період з 14.01.2022 по 19.12.2023 у сумі 43 150 (сорок три тисячі сто п'ятдесят) грн. 92 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України витрати по сплаті судового збору у сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторони:
- позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро України, місцезнаходження: 02154, м. Київ, бульвар Русанівський, буд. 8, код ЄДРПОУ 21647131;
- відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Суддя Іван ПОСОХОВ