Справа №345/4521/24
Провадження № 2/345/1159/2024
21.10.2024 м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Миговича О.М.
з участю секретаря - Бабійчук Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Калуші в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
Представник позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» - Білий В.С. звернувся до Калуського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПАТ «Страхова група «ТАС»про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
Згідно заявлених вимог, представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 , на користь позивача шкоду, заподіяну внаслідок ДТП в розмірі 15 900,26 грн.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що 06.02.2023 року між ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування транспортного засобу Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_1 . 10.08.2023 року на трасі Міжгір'я - Хуст сталась ДТП за участю транспортного засобу ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого було пошкоджено застрахований автомобіль Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Згідно з повідомленням (Європротокол) про ДТП її учасниками, ДТП сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху. На підставі заяви потерпілої особи, договору добровільного страхування транспортного засобу, ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» складено страховий акт №12455290249 та визначено розмір страхового відшкодування в сумі 70 000,00 грн. який виплачено ОСОБА_2 . Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в ПАТ «Страхова група «ТАС» згідно з полісом АТ №003574479, ліміт відповідальності становить 160 000,00 грн, франшиза 1 600,00 грн. 12.12.2023 ПАТ «Страхова група «ТАС» сплатило на користь позивача 54 099,74 грн. Посилаючись на вище викладене позивач просить суд стягнути з відповідача різницю між сумою виплаченого страхового відшкодування ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» та сумою виплаченого страхового відшкодування ПАТ «Страхова група «ТАС»на користь позивача, яка становить 15 900,26 грн і судові витрати по справі.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 08.08.2024 відкрито провадження в даній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідач правом подачі відзиву на позовну заяву не скористався.
У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадженням, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи та прийняті судом, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом установлено, що 06.02.2023 року між ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Каско» № 826002/4605/0000645 щодо транспортного засобу Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Страхова сума на момент укладення договору становить 2 000 000,00 грн, франшиза - % від страхової суми, зазначеної в п.8 договору. Строк дії договору з 08.02.2023 року до 07.02.2024 (а.с.17).
10.08.2023 року на трасі Міжгір'я - Хуст сталась ДТП за участю транспортного засобу ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого було пошкоджено застрахований автомобіль Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується електронним євро протоколом та схемою ДТП (а.с.25, 28).
29.08.2023 ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» із заявою № 12455290249 про подію, що має ознаки страхового випадку, в якій повідомила про ДТП, яка сталася 10.08.2024 року (а.с.14).
Відповідно до ремонтної калькуляції №1245529024 від 05.09.2023 вартість відновлювальних робіт автомобіля Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 149964,41 грн (а.с.19-23).
На підставі заяви потерпілої особи, договору добровільного страхування транспортного засобу, ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» склала страховий акт №12455290249 від 20.09.2023 року та визначила розмір страхового відшкодування в сумі 70 000,00 грн. Розрахунок страхового відшкодування: 149 964,41 грн - вартість відновлювального ремонту, 80 000,00 грн згідно умов договору, 10 000,00 грн франшиза (а.с.10).
Згідно платіжного доручення №113323 від 21.09.2023 ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» перерахувала ОСОБА_2 суму страхового відшкодування у розмірі 70 000,00 грн (а.с.11).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в ПАТ ««Страхова група «ТАС»згідно з полісом АТ №003574479, ліміт відповідальності становить 160 000,00 грн, франшиза 1 600,00 грн (а.с.31).
Відповідно до листа №18444/9123 від 08.12.2023 ПАТ «Страхова група «ТАС» повідомила ПрАТ «Страхова компанія «Уніка», про те, що сума страхового відшкодування у розмірі 54 099,74 грн буде перерахована на реквізити товариства, які вказані у претензії. При цьому коефіцієнт зносу замінених складових, згідно методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, становить 0,6997, що дорівнює 94264,67 грн. (а.с.32).
Згідно платіжного доручення №10082 від 12.12.2023 ПАТ «Страхова група «ТАС» перерахувала ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» суму страхового відшкодування у розмірі 54 099,74 грн (а.с.33).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України).
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик. Зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі сплати страхового відшкодування. Зокрема, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц (провадження № 61-38365св18).
Згідно зі ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За змістом статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу (пункт 2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092.
У постанові Верховного Суду України від 31 травня 2017 року у справі № 6-2969цс16 зроблено такий висновок: «відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5). Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого. За змістом статей 9, 22-28, 35 Закону № 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. При цьому в Законі № 1961-IV визначено порядок розрахунку шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу. Так, відповідно до статті 29 цього Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада2003 року № 142/5/2092.
З огляду на зазначене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу. Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик. Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу, - це виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми, з урахуванням зносу транспортного засобу та в разі якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.
Також згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність. Отже, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування завданої потерпілому шкоди, то страховик, який виплатив страхове відшкодування, на підставі статті 1194 ЦК України має право звернутися безпосередньо до страхувальника з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням)».
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У п. 71, 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зазначено, що «відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 серпня 2022 року у справі № 761/15232/18 (провадження № 61-19661св20) зазначено: «відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Наведене дає підстави для висновку, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу. Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 02 вересня 2019 року у справі № 545/425/17, від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц та від 19 липня 2021 року у справі № 206/3219/15-ц (провадження № 61-19062св20). Подібні за змістом висновки, зокрема щодо застосування положень частини другої статті 1192 ЦК України, викладено у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 265/5388/20 (провадження № 61-14462св21), від 18 травня 2022 року у справі № 761/11792/16-ц (провадження № 61-42292св18), від 20 червня 2022 року у справі № 156/1162/20 (провадження № 61-19св22)».
Позивач (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов'язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі. У зв'язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завданням шкоди відповідачем, в порядку суброгації (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року у справі № 727/182/21 (провадження № 61-11749св21)).
У порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатить страхувальнику (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 січня 2018 року у справі № 910/12500/17).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1. ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).
Звертаючись до суду з цим позовом, ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» стверджує, що має право на стягнення коштів у сумі 15 900,26 грн, що є різницею між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням на підставі ст. 1166, 1188, 1191, 1192, 1194 ЦК України.
Суд установив, 10.08.2023 року сталась ДТП за участю транспортного засобу ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого було пошкоджено застрахований автомобіль Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Згідно з повідомленням (Європротокол) про ДТП її учасниками, ДТП сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху. На підставі заяви потерпілої особи, договору добровільного страхування транспортного засобу, ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» виплатила розмір страхового відшкодування в сумі 70 000,00 грн.
Таким чином ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу «Каско» № 826002/4605/0000645 відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих ОСОБА_3 збитків у повному обсязі. У зв'язку з виплатою ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» страхового відшкодування до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завданням шкоди відповідачем, в порядку суброгації.
У подальшому, ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» звернулося із вимогою про відшкодування збитків до страховика ОСОБА_4 - ПАТ «Страхова група «ТАС», яке відшкодувало частину завданих відповідачем збитків у розмірі 54 099,74 грн (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу, відповідно). Таким чином різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням складає 15 900,26 грн (70 000,00 грн - 54 099,74 грн).
З урахування того, що виплачене ПАТ «Страхова група «ТАС», страхове відшкодування у розмірі 54 099,74 грн, не покриває реальної вартості відновлювального ремонту транспортного засобу Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що становить 70 000,00 грн, то різниця невідшкодованої суми збитків у розмірі 15 900,26 грн підлягає стягненню з винної особи ОСОБА_1 на підставі ст. 1194 ЦК України.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України). Позивачем сплачено судовий збір за подання позову у розмірі 3028,00 грн (а.с.9) який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. представник позивача надав суду: договір №2/23ю про надання правової допомоги від 02.11.2023, укладений між Адвокатським бюро «Білий» та ФОП ОСОБА_5 , додаток №2 до договору №2/23ю про надання правової допомоги із зазначенням гонорару за надання правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн.; акт (звіт) прийому-передачі послуг №1/34463 до договору №2/23ю про надання правової допомоги в якій перераховано надані послуги, вартість послуг становить 5000,00 грн (а.с. 37, 38-40,41)
Дослідивши надані докази, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, викладені обставини та складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 5000,00 грн. як компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи наведене та керуючись, статтями 3, 6, 8, 11, 13, 15, 16, 20, 22, 509, 512, 526, 993, 1187, 1188, 1192, 1194 Цивільного кодексу України, статтями 2-5, 8, 10, 12, 13, 76-83, 89, 141, 209, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди- задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, місце проживання АДРЕСА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (04112, м.Київ вул. О.Теліги, 6-В, корп. 4, код 20033533) відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 15 900,26 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн та 5000,00 грн витрат за надання професійної правничої допомоги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Суддя