Справа№938/1186/24
Провадження № 3/938/769/24
18 жовтня 2024 року селище Верховина
Суддя Верховинського районного суду Івано-Франківської області Джус Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал, який надійшов від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ІНФОРМАЦІЯ_2
про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, місце народження: м. Лисичанськ, Луганська область, місце проживання: АДРЕСА_1 , стрільця військової частини НОМЕР_1 (згідно даних протоколу),
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
без участі особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності
згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 24.07.2024 серії ЗхРУ №249412, 24.07.2024 о 09.00год. прикордонним нарядом «Контрольний пост» на відстані 33км. до лінії державного кордону на напрямку 413 прикордонного знаку на околиці АДРЕСА_2 , в контрольованому прикордонному районі був виявлений гр. України ОСОБА_1 , спільно з іншою особою, за спробу незаконного перетинання державного кордону, шляхом прямування в сторону державного кордону з України в Румунію поза пунктом пропуску, чим порушив вимоги ст.ст.9,12 ЗУ "Про державний кордон України" від 04.11.1991, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Матеріали адміністративної справи відносно ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП надійшли до суду 20.09.2024, та відповідно до положень ч.2 ст.277 КУпАП, були призначені до розгляду цього ж дня.
Оскільки особа, яка притягається до відповідальності в судове засідання не з'явилась, з метою належного повідомлення її про дату, час та місце розгляду справи, забезпечення можливості реалізації нею свого права на захист, розгляд справи було відкладено на 18.10.2024.
В судове засідання 18.10.2024, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
При цьому, суддя звертає увагу на те, що виклик особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання здійснювався, шляхом скерування судової повістки про виклик, на поштову адресу його місця проживання, яка зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення та шляхом направлення судової повістки на мобільний номер телефону НОМЕР_2 , який зазначений особою, яка притягається до адміністративної відповідальності в заяві на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення.
Окрім цього, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності було додатково повідомлено про дату та час судового засідання, шляхом розміщення на офіційному Web-сайті Судової Влади України оголошення про його виклик до Верховинського районного суду Івано-Франківської області на 18.10.2024.
Зазначений ОСОБА_1 у заяві на отримання судових повісток за допомогою SMS, мобільний номер телефону, згідно довідки суду від 26.09.2024 - тимчасово недоступний.
У матеріалах справи відсутні будь-які інші контакти, за якими можна було повідомити останнього про дату судового засідання.
Також, суд звертає увагу на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення, зі змістом якого ОСОБА_1 був ознайомлений, особисто, міститься запис про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться у приміщенні Верховинського районного суду.
Суд також приймає до уваги те, що відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
У своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року, суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно ч.1 ст.268 КУпАП законодавцем закріплено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є обов'язковою.
З огляду на викладене, оскільки судом з достатньою мірою вжито заходів для надання ОСОБА_1 можливості надати свої аргументи під час слухання справи у суді, однак, він будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судові засідання, не з'явився, суд дійшов висновку, про можливість завершення розгляду справи за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Виходячи зі змісту положень ст.ст.254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та одних із засобів доказування у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП. За приписами КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення, у якому викладається суть правопорушення, при доведеності складу якого в діях певної особи, вона може бути піддана заходам кримінально-правового впливу, різновидом якого є стягнення у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Більш того, згідно ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Так відповідно до диспозиції ч.1 ст.204-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Диспозицією ч.2 ст. 204-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Об'єктивною стороною досліджуваного правопорушення, є перетин або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Суб'єктивна сторона незаконного перетинання державного кордону передбачає наявність прямого умислу, тобто виражається в навмисній формі вини, коли особа розуміє, що незаконно перетинає Державний кордон України, та бажає вчинити такі протиправні дії.
Відповідно, досліджуючи докази по даній справі, суд повинен встановити наявність в діях ОСОБА_1 факту спроби перетину ним державного кордону з України поза встановленими пунктами пропуску, групою осіб, та наявність прямого умислу на незаконний перетин державного кордону.
Так, охорона державного кордону України є невід'ємною складовою загальнодержавної системи захисту державного кордону і полягає у здійсненні Державною прикордонною службою України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах, а також Збройними Силами України у повітряному та підводному просторі відповідно до наданих їм повноважень заходів з метою забезпечення недоторканності державного кордону України.
Державний кордон України це лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, визначає межі державної території України, просторові рубежі дії державного суверенітету України. Охороною Державного кордону України займається Державна прикордонна служба України.
Згідно статей 1,3 Закону України «Про державний кордон України», державним кордоном України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору. На суші він встановлюється по характерних точках і лініях рельєфу або ясно видимих орієнтирах.
Статтею 9 Закону України «Про державний кордон України» визначено порядок перетинання державного кордону України, який здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об'єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, долучено:
-протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №249412 від 24.07.2024, згідно з яким 24.07.2024 о 09.00год. прикордонним нарядом «Контрольний пост» на відстані 33км. до лінії державного кордону на напрямку 413 прикордонного знаку на околиці АДРЕСА_2 , в контрольованому прикордонному районі був виявлений гр. України ОСОБА_1 , спільно з ОСОБА_2 , за спробу незаконного перетинання державного кордону, шляхом прямування в сторону державного кордону з України в Румунію поза пунктом пропуску, чим порушив вимоги ст.ст.9,12 ЗУ "Про державний кордон України" від 04.11.1991;
- світлокопію паспорта на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- письмові пояснення ОСОБА_1 від 24.07.2024, в яких він зазначив, що був затриманий під час того, як їхав з побратимом на підйом на гору Говерла. Виїхав з м. Київ потягом до Івано-Франківська, далі на таксі до Заросляка . Про те, що перебуває у СЗЧ дізнався на посту;
- рапорт начальника групи організації адміністративно-юрисдикційної діяльності ВАЮД штабу ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно кого він доповідає про те, що виконував наказ на охорону Державного кордону України в прикордонному наряді «Контрольний пост» на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби Шибени поблизу населеного пункту Кривопілля в період з 08год 00хв 24.07.2024 до 20год 00хв. 24.07.2024.
24.07.2024 о 09год 00хв. ним був виявлений гр. України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який разом з гр. України, ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону із України в Румунію, поза пунктами пропуску через державний кордон України, а саме: слідував в бік державного кордону України в складі групи осіб, на відстані 30 км. від лінії державного кордону, на напрямку 413 прикордонного знаку, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке, передбачена ч.2 ст.204-1 КУпАП .
Однак, вказані докази не можуть вважатись такими, що беззаперечно доводять вчинення ОСОБА_1 умисних дій спрямованих на спробу перетину державного кордону України, поза встановленими пунктами пропуску.
Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про державний кордон України», з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.
Згідно із ч.1 ст. 23 Закону України «Про державний кордон України», у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в'їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, використання повітряних суден, обліку та тримання на пристанях, причалах, базах для стоянки малих і спортивних суден і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 року № 1199 «Про контрольовані прикордонні райони» Верховинський район Івано-Франківської області включено до переліку міст і районів, на території яких установлюються контрольовані прикордонні райони.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 року №1147 «Про прикордонний режим», на виконання вимог Закону України «Про державний кордон України», встановлено вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.
Також вказаною постановою встановлено спеціальний прикордонний режим та заборону вільного в'їзду, перебування, проживання, пересування осіб і провадження робіт, не пов'язаних з обороною чи охороною державного кордону, в межах земельних ділянок шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, а вздовж лінії державного кордону України з Російською Федерацією і Республікою Білорусь - шириною до 2 кілометрів, які надано в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.
Відповідно до пп.7,8 Положення про прикордонний режим, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 року №1147, громадяни України, іноземці та особи без громадянства в'їжджають, перебувають, проживають, проваджують роботи і пропускаються у прикордонну смугу з дозволу відповідного органу Державної прикордонної служби, який безпосередньо виконує завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону у визначеній зоні відповідальності, за наявності документів, що посвідчують їх особу.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства в'їжджають у контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в його межах на підставі документів, що посвідчують їх особу.
Разом з тим, як вбачається з фабули протоколу ОСОБА_1 було виявлено на відстані 33км від лінії державного кордону, тобто, на місці, яке в силу наведених положень Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 року №1147, не відноситься до прикордонної смуги, яка становить завширшки 5 км від державного кордону, та перебування в якій можливе за наявності спеціального дозволу.
У протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, які саме дії здійснював ОСОБА_1 , з метою спроби незаконного перетину державного кордону України, та які б відповідали об'єктивній стороні правопорушення, передбаченого ст.204-1 КУпАП.
Працівниками прикордонної служби не долучено до матеріалів справи, ні схеми правопорушення, на якій зафіксовані умовні позначки місця вчинення правопорушення, місця розташування, маршрут руху порушника та лінію державного кордону, а також фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення чи інших беззаперечних доказів, які б вказували на причетність ОСОБА_1 до вчинення правопорушення.
Так, згідно рапорту начальника групи організації адміністративно-юрисдикційної діяльності ВАЮД штабу ІНФОРМАЦІЯ_5 він доповідає про те, виконував наказ на охорону Державного кордону України в прикордонному наряді «Контрольний пост» на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби Шибени поблизу населеного пункту Кривопілля в період з 08год 00хв 24.07.2024 до 20год 00хв. 24.07.2024.
24.07.2024 о 09год 00хв. ним був виявлений гр. України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який разом з гр. України, ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону із України в Румунію, поза пунктами пропуску через державний кордон України, а саме: слідував в бік державного кордону України в складі групи осіб, на відстані 30 км. від лінії державного кордону, на напрямку 413 прикордонного знаку. Відтак, на нього було складено протокол за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.
Натомість в письмових поясненнях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 від 24.07.2024, що долучені до матеріалів справи, та які були відібрані інспектором Н. Лисом під час складення матеріалів, останній зазначив, що був затриманий під час того, як їхав з побратимом на підйом на гору Говерла.
Будь яких доказів, які б спростовували вказані пояснення та доводили, що він знаходився у Верховинському районі з метою майбутнього перетину державного кордону, уповноваженою особою, суду не надано.
При цьому, саме перебування особи у Верховинському районі Івано-Франківської області, який є контрольованим прикордонним районом, на відстані 33км. від державного кордону, що значно перевищує ширину прикордонної смуги, не є свідченням того, що особа мала на меті, будь-яким способом, незаконно перетнути державний кордон України.
Суд критично оцінює долучене до матеріалів справи, особою, що склала протокол, клопотання ОСОБА_1 від 24.07.2024, яким він просить суд розглянути справу без його участі та свою вину у вчиненні правопорушення визнає, оскільки таке клопотання не містить жодних пояснень ОСОБА_1 , щодо суті правопорушення у вчиненні якого він визнає вину, та не підтверджено матеріалами справи.
Більше того, сам по собі факт визнання особою вини у вчиненні адміністративного правопорушення, не може бути достатнім доказом та не звільняє від обов'язку надання особами, уповноваженими на складання протоколів про адміністративні правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи.
Відповідно до ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а згідно ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
З огляду на викладене, приходжу до висновку, що матеріали справи не містять об'єктивних доказів того, що ОСОБА_1 була вчинена спроба перетину державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, враховуючи викладене та беручи до уваги ту обставину, що особами уповноваженими на складання протоколів про адміністративне правопорушення не надано достатніх, допустимих доказів, які б «поза розумним сумнівом» доводили, що ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетину Державного кордону України та доводили його винуватість у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, а сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вчинення ОСОБА_1 правопорушення, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.9, 204-1, 245,247,251,252,280,283,284 КУпАП, суддя,
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.204-1 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області.
Суддя Роман ДЖУС