Справа № 296/3955/24
Провадження № 2/293/475/2024
15 жовтня 2024 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:
головуючої судді Проценко Л.Й.,
за участі секретаря судового засідання Тишкевич К.Б.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Черняхів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
І. СУТЬ СПРАВИ
26.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулось до Корольовського районного суду м.Житомира з позовом, за змістом якого просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №07.10.2023-100001088 від 07.10.2023 у розмірі 16480 гривень 02 копійки та сплачений судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.10.2023 між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №07.10.2023-100001088. Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 8 000гривень, строком на 70 днів зі сплатою відсотків за ставкою «Економ» у розмірі 1,3 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом періоду «Економ». Ставка «Стандарт» у розмірі 1,3 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім первинного періоду та періоду «Економ». Позивач зазначає, що виконав свої зобов'язання у повному обсязі, про що свідчить квитанція про перерахунок коштів від 07.10.2023. Однак відповідач взяті на себе зобов'язання не виконала і кредит у визначений строк не повернула, у зв'язку з чим має заборгованість в розмірі 16 480,02 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН
Відповідно до ухвали Корольовського районного суду міста Житомира від 10.05.2024 матеріали справи №293/3955/24 передані за підсудністю до Житомирського районного суду Житомирської області (а.с.23).
Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 25.06.2024 матеріали справи №296/3955/24 направлені за підсудністю до Черняхівського районного суду Житомирської області (а.с.27-28).
22.07.2024 вказана справа надійшла до Черняхівського районного суду Житомирської області (а.с.32).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 22.07.2024 справа передана на розгляд судді Проценко Л.Й. (а.с.35).
25.07.2024 суд постановив ухвалу, якою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи призначив здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.36).
23.09.2024 суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надав позивачу 5- денний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків, вказаних у мотивувальній частині ухвали, а саме - сплати судового збору у розмірі 2422, 40 грн.(а.с.43).
25.09.2024 представник позивача ТОВ «Споживчий центр» - Суржик Ю.В. через систему «Електронний суд» подав заяву про усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору, а саме платіжну інструкцію №СЦ00006323 від 26.04.2024 про сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн. за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 на рахунок Корольовського районного суду м.Житомира (а.с.47-50).
Суд призначив розляд справи на 10 год. 30 хв. 15.10.2024 та одночасно звернувся до Корольовського районного суду м.Житомира з проханням надіслати до Черняхівського районного суду Житомирської області виписку про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету, з тих підстав, що позов первинно було подано до Корольовського районного суду м.Житомира (а.с.44-45).
15.10.2024 на електронну адресу суду з Корольовського районного суду м.Житомира надійшла виписка про зарахування судового збору по цивільній справі №296/3955/24 за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с.53-54).
15.10.2024 сторони в судове засідання не з'явились. У позовній заяві позивач просив розгляд справи проводити у відсутності представника позивача (а.с.3 зворот). Відповідач причини неявки до суду не повідомив, відзив на позов не подав. Про день та час розгляду справи в суді повідомлений належним чином (а.с.51).
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ
Судом встановлено, що 07.10.2023 ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір (оферти) в електронній формі №07.10.2023-100001088, підписавши електронним підписом пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), заявку на утримання кредиту, паспортом споживчого кредиту (а.с. 10-12,13-14, 15-17).
Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 8 000 грн., строком на 70 днів зі сплатою відсотків за ставкою у розмірі 1,3 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку, на який надається кредит. Дата повернення кредиту - 15.12.2023. Комісія, пов'язана з наданням кредиту - 15 % від суми кредиту - 1200 грн. Період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту (черговий період) (а.с.13).
Відповідно до п. 3.1. договору передбачено, що кредитор зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.
Пунктом 3.2. договору передбачено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що кредитор надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності та поворотності.
Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківських рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5375-41ХХ-ХХХХ-5268.
Пунктом 4.3. договору передбачено, що днем надання кредиту вважається списання відповідної суми коштів з рахунку кредитора, а днем погашення кредиту - день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця.
Пунктом 4.4. договору визначено, що сторони встановлюють, що проценти нараховуються з дня надання коштів позичальнику включно до дати їх фактичного повернення. У разі дострокового повного повернення кредиту позичальник у день цього повернення сплачує проценти за період фактичного користування кредитом.
Згідно п.4.5. договору орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 29 894,61 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 14 479 грн, 70 коп.
Згідно п.10.1. договору, договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем у інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця. Цей договір діє протягом одного року (а.с.11-12).
07.10.2023 ОСОБА_1 отримала кредит від ТОВ «Споживчий центр» за договором №07.10.2023-100001088 в розмірі 8 000,00 гривень, що підтверджується квитанцією про перерахунок коштів №2375492057 (а.с.18).
Відповідно до довідки розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №07.10.2023-100001088 заборгованість ОСОБА_1 становить 16 480,01 грн, з яких:
-8 000,00 грн. - основний борг;
-1200 грн. - комісія;
-7280,01 грн - проценти, нараховані за період з 07.10.2023 по 15.12.2023 (а.с.7).
ІV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ, ОЦІНКА та МОТИВИ СУДУ
За правилами ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.628, 629 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч.1 ст.638 ЦК України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України).
За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Відповідно до положень ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України).
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).
За правилами ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Згідно із ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст.12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
В ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та розмір процентів, встановлений договором.
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконанням ним грошового зобов'язання.
Звертаючись з позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» посилається на те, що через невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №07.10.2023-100001088 утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути на свою користь.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано пропозицію про укладення кредитного договору (оферта), заявку позичальника, додаток до анкети позичальника, паспорт споживчого кредиту та підтвердження укладення кредитного договору, які підписані ОСОБА_1 цифровим підписом одноразовим ідентифікатором; таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором №07.10.2023-100001088, квитанцію про перерахунок кредитних коштів на рахунок позичальника через систему Liqpay.
Зарахування кредитних коштів у сумі 8000,00 гривень на картковий рахунок ОСОБА_1 підтверджується квитанцію про перерахунок коштів на рахунок позичальника через систему Liqpay №2375492057 (а.с.12).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Як вбачається із змісту кредитного договору, а саме п.11.9, 11.10. та 11.11 сторони визначили, що позичальник підтверджує, що вказаний ним при реєстрації номер телефону належить виключно позичальнику, не переданий та не буде переданий в користування та/або володіння та/або розпорядження будь-яким особам, саме цей номер телефону використовується та буде використовуватись позичальником при виконанні даного договору, вчинені будь-яких операцій за ним.
Позичальник підтверджує, що вказаний ним для перерахування коштів платіжний засіб/поточний рахунок належить виключно позичальнику на законних підставах, право на його використання не зупинене, не припинене, не обмежене іншим чином, платіжний засіб не є втраченим, безперешкодно використовується виключно позичальником.
Позичальник зобов'язаний в найкоротший строк протягом дня події в письмовій паперовій формі повідомити кредитодавця про факт втрати та/або зміни та/або обмеження користування зазначеним ним платіжним засобом, фінансовим номером телефону, паспортом, та відшкодувати у повному обсязі всі збитки, завдані кредитодавцю невиконанням.
Також в заявці на укладення кредитного договору від 07.10.2023 (а.с.13) позичальник власноручно зазначив реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів, таким чином підтвердив, що він належить йому.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності укладеного договору №07.10.2023-100001088 від 07.10.2023. Зазначений договір недійсним не визнано.
Докази того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню позичальника, було обмеженим і не відповідало його внутрішній волі. Викладені істотні умови, права і обов'язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами, про що свідчить їх підписання ними.
Відповідач у повному обсязі отримала інформацію про умови кредитування, була ознайомлена з порядком повернення кредиту та інших платежів.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
За приписами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
За приписами ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.
З дослідженої судом інформації за укладеним договором (розрахунком заборгованості) слідує, що внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань з боку позичальника у останнього за період з 07.10.2023 по 15.12.2023 виникла заборгованість, що становить: 8 000,00 грн. основного боргу, 1200,00 грн. комісії, 7280,01 грн процентів.
Разом з тим, суд, перевіривши правильність розрахунку процентів за договором встановив, що зазначений позивачем у довідці-розрахунку розмір заборгованості по відсотках відповідає математичним правилам розрахунку з урахуванням показників відсоткової ставки у проміжок часу за періодом та строку кредитування в 70 днів. Однак, позивачем допущена неточність в сумі 0,01 грн., що підтверджується розрахунком, здісненим судом (8 000,00 х1,3%х70днів:100 = 7280,00 грн.). Тобто розмір відсотків за договором становить 7280,00 грн.
Отже, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором № 07.10.2023-100001088 від 07.10.2023 становить 16480,00 грн. (8 000,00 +1200,00 +7280,00).
Суд також вважає за необхідне відмітити, що позивач у прохальній частині позову просить стягнути з відповідача загальний розмір заборгованості в сумі 16480,02 грн. Тобто в матеріалах справи містяться розбіжності в заявленій до стягнення сумі заборгованості 16480,02 грн та у довідці - розрахунку 16480,01 грн.
Оскільки за результатами вирішення спору суд вважає обгрунтованим та підтвердженим матеріалами справи загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 16480,00 грн., тому позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 2422 грн, 40 коп.
Керуючись ст. ст. 79,81,141,258,259,263-265,268,272-274,354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором № 07.10.2023-100001088 від 07.10.2023 у розмірі 16480 (шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят) гривень та 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (вул. Саксаганського, 133-А, м.Київа, 01032, код ЄДРПОУ 37356833)
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повний текст рішення складено 21.10.2024.
Головуюча суддя Людмила ПРОЦЕНКО