Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/2199/24
Провадження № 2/935/858/24
Іменем України
16 жовтня 2024 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Янчук В.В.,
за участю секретаря судових засідань - Сьомак Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коростишів у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
Стислий виклад позицій позивача, заперечень відповідача:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 4000,00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з відповідачем перебувала у фактичних шлюбних відносинах, в цей період у них народилась дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При реєстрації народження дитини відомості про батька були внесені на підставі п.1 ч.2 ст. 125 СК України за їхньою з відповідачем заявою. Відповідач є батьком дитини. Згодом з відповідачем відносини погіршились, разом не проживають, спільного господарства не ведуть. Дочка весь час проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні, що підтверджується актом депутата Коростишівської міської ради від 23.07.2024 № 1572. Після припинення спільних відносин відповідач участі у вихованні дитини не бере, коштів на її утримання не надає. Відповідач проживає окремо, є особою працездатного віку, тривалий час працює юристом на підприємствах, має достатній постійних дохід, при цьому інтересами дитини не переймається взагалі. Відповідач має у власності автомобіль КІА Sportage та квартиру в АДРЕСА_1 . Наявність вказаного майна свідчить про достатній матеріальний стан, щоб сплачувати аліменти на утримання дитини. Відповідач є батьком дитини, тому, відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, зобов'язаний утримувати дочку до її повноліття. Зважаючи на вік дочки, її потреби (одяг, побут, харчування, навчання) для достатнього фізичного і духовного розвитку, позивач вважає, що доцільно встановити для відповідача сплату на її утримання щомісячно у фіксованій сумі в розмірі 4000,00 грн. Зазначила, що вказану суму відповідач має змогу надавати дочці без шкоди для власних інтересів.
Враховуючи вищевикладене позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на її користь на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 4000 гривень на дитину, щомісячно, до її повноліття.
До суду, відповідач ОСОБА_2 подав відзив, відповідно до якого просив ухвалити рішення про стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що згідно висновку, за результатами МРТ головного мозку у нього виявлено МР-ознаки ліквородинамічних порушень у вигляді локально розширеного субарахноїдального простору, вирогідно як прояв церебрального арахноїдиту, відтоді потребує безперервного лікування. Станом на сьогодні єдиним його доходом є заробітна плата на посаді провідного юрисконсульта Управління виробничо-технічного обслуговування Казенного підприємства «Кіровгеологія» з посадовим окладом 12400, 00 грн., з 08.08.2024 року відповідачу було встановлено режим неповного робочого часу , а заробітна плата зменшилася вдвічі і становить - 4929 грн. за місяць. На його утриманні перебувають батьки - ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , котрі проживають окремо один від одного, є пенсіонерами за віком і ніде не працюють. ОСОБА_2 здійснює постійний догляд за ОСОБА_4 , який обмежений рухомо і потребує постійного стороннього догляду.
Позивачем ОСОБА_1 подано відповідь на відзив, відповідно до якого вказала, що відповідач є особою працездатного віку, не є особою з інвалідністю, за станом здоров'я ще й може надавати соціальні послуги по догляду на непрофесійній основі. Зазначає, що необхідність безперервного лікування відповідача нічим не підтверджена. Висновок МРТ не є достовірним та достатнім доказом поганого здоров'я відповідача, оскільки, не є діагнозом. З доданих відповідачем документів не вбачається, що його стан здоров'я не дозволяє йому працювати. Вказує, що відповідач має у власності квартиру та автомобіль 2021 року випуску, вартість якого орієнтовно складає 20 тис дол. США. Зміна умов праці, на які посилається відповідач, не є істотною обставиною, оскільки носить тимчасовий характер, до того ж відповідач нічим не обмежений у можливості працювати по сумісництву або надавати послуги за своїм фахом як ФОП. Відповідач не надає доказів перебування у нього на утриманні своїх батьків, які с пенсіонерами, відповідно отримують пенсію та можуть себе забезпечувати. За вказаних обставин просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідачем ОСОБА_2 до суду подано заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якого просив врахувати стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів непрацездатних батьків та ухвалити рішення про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.
Процесуальні дії у справі:
Ухвалою суду від 06 серпня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Заяви (клопотання) учасників справи.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 , та представник позивача адвокат Ленський І.О. не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. До суду, представник позивача подав заяву, відповідно до якої просив здійснювати розгляд справи за відсутності позивача та представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явивсь, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В матеріалах справи міститься заява, відповідно до якої просить здійснювати розгляд справи за його відсутності.
Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних в суду матеріалів.
На підставі ст. 247 ч. 2 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши заяви по суті справи сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено:
Сторони є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і вказана обставина підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ( а.с. 3).
Дитина проживає разом з позивачем, що підтверджується актом № 1572 від 23.07.2024 депутата Коростишівської міської ради ОСОБА_6 (а.с. 4), і вказана обставина відповідачем не заперечується (а.с. 4).
Домовленості між сторонами шодо розміру аліментів на утримання малолітньої дитини не досягнуто. Позивач ОСОБА_1 бажає отримувати аліменти за рішенням суду.
Відповідач ОСОБА_2 офіційно працевлаштований, відповідно до відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування ( індивідуальні відомості) про застраховану особу від 07.08.2024, отримав дохід за 1 квартал 2024 р., що складає 37246,11 грн. ( а.с.25-29).
Відповідач має у власності нерухоме майно: - квартиру, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ( а.с.5-6). ОСОБА_2 є власником транспортного засобу КІА SPORTAGE, 2021 р.в. ( а.с. 15).
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, та норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Обов'язок батьків щодо утримання своєї дитини є одним з головних конституційних обов'язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Таке утримання є безумовним, оскільки закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов'язку батьків з утримання своєї дитини, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є вони працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.
Відповідно до частин 1 та 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 51 Конституції України та ст.180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ч.1 ст.8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
В силу ст.12 ЗУ «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.
У відповідності до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Стаття 150 СК України передбачає обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя тощо. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Відповідно до ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
При цьому розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини (ч.2 ст.182 СК України).
За вимогами ч.3 ст.181 СК України оскільки дитина проживає з позивачем, остання має право на стягнення аліментів та просить їх стягувати в твердій грошовій сумі (ч.1 ст.184).
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить 2563 грн, а дітей віком від 6 до 18 років - 3196 грн.
Суд наголошує, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів. Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені у постанові від 16 червня 2021 року, справа №643/11949/19 та у постанові від 11 березня 2020 року у справі №759/10277/18.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що відповідно до положень статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй «Про права дитини», яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
За своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Враховуючи встановлені судом обставини, зважаючи на рівність обов'язку батьків по утриманню дитини, стан здоров'я відповідача та його працездатний вік, суд, виходячи із принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини, на користь якої стягуються аліменти, а також виходячи із реалій сьогодення , суд дійшов висновку про можливість визначення аліментів у твердій грошовій сумі на утримання дитини ОСОБА_3 , в розмірі 4000,00 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до її повноліття. Суд вважає, що саме цей розмір аліментів на дитину відповідає вимогам виваженості та справедливості та є таким, що не перевищує фінансову спроможність відповідача сплачувати аліменти та такий розмір аліментів буде відповідати інтересам доньки та підтримувати її гармонійний розвиток.
Суд звертає увагу на те, що позивач маючи на своєму утриманні малолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 поза будь-яким обґрунтованим сумнівом несе основний тягар як матеріального утримання дитини, так і її виховання, розвитку, догляду, лікування тощо, несе основну відповідальність за дитину та організацію її життя.
У свою чергу, відповідач є працездатною фізичною особою, що здатний забезпечувати належний рівень утримання, як себе, так і малолітню доньку.
Суд вважає недоведеним належними та допустимими доказами наявність у відповідача інших непрацездатних утриманців - батьків, оскільки з акту встановлення факту здійснення догляду за особою на території Коростишівської ОТГ від 13 травня 2024 року вбачається, що відповідач здійснює лише постійний догляд за батьком.
Доказів того, що відповідач за станом здоров'я не може працювати суду не надано.
Факт відсутності у батька можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25.09.2019 у справі №755/14148/18.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію о
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, рішення суду підлягає до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.
Згідно ч.1 ст.191 СК України - аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову - з 29.07.2024.
Розподіл судових витрат.
Відповідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
При цьому склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Так, в обґрунтування витрат на правову допомогу в розмірі 1000,00 грн., позивачем надано: Договір про надання правової допомоги від 25.07.2024, квитанцію від 26.07.2024 про оплату позивачем послуг за правову допомогу в розмірі 1000,00 грн. та розрахунок суми гонорару (а.с.10-12).
Отже враховуючи викладене з відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу, що були понесені позивачем в розмірі 1000,00 грн.
Відповідачем клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не подано.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 1 пункту 3 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.
Відповідно до ч.6 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, вони стягуються з відповідача в дохід держави.
В зв'язку з вищенаведеним підлягають стягненню з відповідача на користь держави 1211,20 грн. судового збору, від сплати якого був звільнений позивач при зверненні до суду.
Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості та захисту прав дитини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з вищевикладених мотивів.
На підставі ст.ст.180-182, 184, 191 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст.5, 10, 12, 18, 141, 258, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень на дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29.07.2024 і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп. на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 1000 ( одну тисячу ) грн.00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено: 16 жовтня 2024 р.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання:АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя В.В. Янчук