вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
09.10.2024м. ДніпроСправа № 904/3056/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. за участю секретаря судового засідання Сидорової Є.О. розглянув за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу
За позовом Криворізької східної окружної прокуратури (50086, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Леоніда Бородича, буд. 3) в інтересах держави в особі
Дніпропетровської обласної державної адміністрації (49004, м. Дніпро, пр-т Олександра Поля, буд. 1; ідентифікаційний код 00022467)
до Софіївської селищної ради (53100, смт. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської обл., бульвар Шевченка, буд. 19; ідентифікаційний код 04339669)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9А; ідентифікаційний код 44768034)
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою
Представники:
від прокуратури: Скрипник К.Ю. - прокурор відділу прокуратури;
від позивача: представник не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином;
від відповідача: представник не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином;
від третьої особи: представник не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Криворізька східна окружна прокуратура в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№2934/24 від 11.07.2024) до Софіївської селищної ради, у якій просить:
- прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження;
- справу розглядати за правилами загального позовного провадження;
- усунути перешкоди власнику - Дніпропетровській обласній державній адміністрації - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, шляхом визнання незаконним та скасування рішення Софіївської селищної ради від 26.10.2022 № 1565-28/VІІІ "Про прийняття земельних ділянок державної власності в комунальну власність Софіївської селищної ради" в частині прийняття до комунальної власності земельної ділянки з кадастровим номером 1225284400:02:004:0333 площею 20,0765 га;
- усунути перешкоди власнику - Дніпропетровській обласній державній адміністрації - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 20,0765 га, кадастровий номер 1225284400:02:004:0333, проведену на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Софіївської селищної ради Криворізького району Круглик А.М. від 29.05.2023, індексний номер рішення 67782270 (номер відомостей про речове право 50425660, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2740899912252);
- усунути перешкоди власнику - Дніпропетровській обласній державній адміністрації - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 20,0765 га, кадастровий номер 1225284400:02:004:0333, у Державному земельному кадастрі;
- стягнути з відповідача у справі на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UА228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ код за ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) понесені судові витрати;
- про судовий розгляд повідомити сторони та Дніпропетровську обласну прокуратуру (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд. 38).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, яке відбудеться 31.07.2024 о 16:30 год.
Відповідач у клопотанні (вх.№34479/24 від 18.07.2024) просить розгляд справи за позовом керівника Криворізької східної окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Дніпропетровської обласної державної адміністрації до Софіївської селищної ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, здійснювати без присутності представника Софіївської селищної ради.
Позивач у клопотанні (вх.№35685/24 від 25.07.2024) про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача просить залучити до справи № 904/3056/24 за позовом керівника Криворізької східної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації до Софіївської селищної ради, третя особа - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення селищної ради в частині, скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації (вул. Лабораторна, буд. 69, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 38752461, тел. (056)246-41-61, e-mail: ecology@adm.dp.gov.ua) посилаючись на те, що: - відповідно до Положення про Юридичний департамент Дніпропетровської обласної державної адміністрації у новій редакції, затвердженого розпорядженням голови облдержадміністрації від 20.07.2022 № Р-144/0/3-22, представлення інтересів облдержадміністрації в судах, інших органах, установах, організаціях незалежно від форми власності є одним з основних завдань юридичного департаменту; - предметом спору у даному провадженні є усунення перешкод державі в особі облдержадміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення, водночас, враховуючи специфіку організації та діяльності обласних державних адміністрацій, питання скасування державної реєстрації земельної ділянки та права комунальної власності на земельну ділянку невід'ємно пов'язано з врегулюванням статусу, приналежності та обмежень у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, що потребує відповідного залучення структурного підрозділу відповідального за напрям регулювання земельних відносин; - основним завданням Департаменту є забезпечення реалізації державної політики, здійснення управління та регулювання y сферах охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, земельних відносин, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), оцінки впливу на довкілля, стратегічної екологічної оцінки, моніторингу стану навколишнього природного середовища, заповідної справи, формування, організація, збереження та використання природно-заповідного фонду та екологічної мережі, забезпечення в межах своєї компетенції екологічної безпеки; - забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин у структурі облдержадміністрації покладено на Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, крім того, посадові особи департаменту екології та природних ресурсів уповноважені на здійснення дій з земельними ділянками державної форми власності розпорядником яких є Дніпропетровська обласна державна адміністрація.
Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" у поясненнях (вх.№35969/24 від 29.07.2024 (Документ сформований в системі "Електронний суд") та вх.№36420/24 від 31.07.2024 (засобами електронного зв'язку)) просить позовні вимоги Керівника Криворізької східної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації до Софіївської селищної ради задовольнити в повному обсязі, розгляд справи здійснювати без участі Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" та зазначає про те, що: - ДП "Ліси України" є державним лісогосподарським підприємством, створеним для ведення лісового господарства, є постійним землекористувачем земельних ділянок лісогосподарського призначення державної форми власності, в тому числі Софіївського лісництва філії "Дніпровське лісове господарство" ДП "Ліси України", відповідно до наказу ДП "Ліси України" від 12.04.2024 № 692 структурний підрозділ філія "Дніпровське лісове господарство" ДП "Ліси України" припинило свою господарську діяльність; - наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 11.03.2024 № 346 створено філію "Східний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", все майно, права та функції філії "Дніпровське лісове господарство" передано до філії "Східний лісовий офіс", керівнику філії "Східний лісовий офіс" ДП "Ліси України" надані повноваження представляти інтереси Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", зокрема, по Дніпропетровській області; - згідно структури філії "Східний лісовий офіс" ДП "Ліси України" з 01.07.2024 Софіївське лісництво є структурним підрозділом Дніпровського лісового відділення філії "Східний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"; - 15.02.2016 Дніпропетровське обласне управління лісового та мисливського господарства відповідно до положень п.4.30 Положення про обласне управління лісового та мисливського господарства своїм наказом № 8 "Про затвердження матеріалів лісовпорядкування" затвердило вказані матеріали лісовпорядкування, зважаючи на те, що Інвентаризація земельних ділянок лісогосподарського призначення проводиться в рамках базового лісовпорядкування у відповідності до статті 47 Лісового кодексу України з періодичністю один раз на 10 років, вищевказані матеріали лісовпорядкування на теперішній час є чинними, крім того, 06.12.2019 наказом Дніпропетровського обласного управління лісового та мисливського господарства №58 на виконання ст.48 Лісового кодексу України, відповідно до погоджених Міністерством енергетики та захисту довкілля України №5/4-15/11733-19 від 29.10.2019 матеріалів лісовпорядкування, затверджено Проект організації та розвитку лісового господарства ДП "Дніпровське лісове господарство"; - з 1 січня 2023 усі функції та завдання, обумовлені засновницькими, статутними документами здійснюються правонаступником та у зв'язку з реорганізацією все майно, права та функції Державного підприємства "Дніпровське лісове господарство" за передавальним актом від 06.02.2023 №200 були передані Державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України", таким чином, матеріали лісовпорядкування Державного підприємства "Дніпровське лісове господарство" 2014 року, з відповідними змінами та доповненнями 2019 року, є чинною лісовпорядкувальною документацією вказаного лісового господарства та свідчать про перебування земель лісового фонду Софіївського лісництва в постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"; - рішенням Софіївської селищної ради №1565-28/VIII від 26.10.2022 "Про прийняття земельних ділянок державної власності в комунальну власність Софіївської селищної ради" прийнято у комунальну власність Софіївської селищної ради земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 20,0765 га, які знаходяться на території Софіївської селищної територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області за межами населеного пункту згідно зі Списком, земельна ділянка з кадастровим номером 1225284400:02:004:0333 площею 20,0765 га зазначена у пункті 49 Списку земельних ділянок державної власності, які передаються у комунальну власність Софіївської селищної ради, в подальшому, державним реєстратором виконавчого комітету Софіївської селищної ради Круглик А.М. 29.05.2023 прийнято рішення про реєстрацію за Софіївською селищною радою права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1225284400:02:004:0333, загальною площею 20,0765 га, отже, прийняття вказаної земельної ділянки до комунальної власності Софіївської селищної ради, як ділянки сільськогосподарського призначення, проведено неправомірно, оскільки фактично ця ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, перебуває у постійному користуванні філії "Східний лісовий офіс" ДП "Ліси України", Софіївське лісництво Дніпровського лісового відділення (квартал 42); - відповідно до інформації ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" №164 від 26.03.2024, за результатами інвентаризації 2014 року земельна ділянка з кадастровим номером 1225284400:02:004:0334 має частковий перетин з межами державного лісового фонду - квартал 42 Софіївського лісництва філії "Дніпровське лісове господарство" ДП "Ліси України", площа перетину становить 19,4907 га із загальної площі 20,0765 га.
У судове засідання 31.07.2024 з'явились представники прокурора та позивача, представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2024 продовжено підготовче провадження в межах розумного строку, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9А; ідентифікаційний код 44768034), відкладено підготовче засідання (загальне позовне провадження) на 11.09.2024 о 14:30 год.
Відповідач у клопотанні (вх.№36760/24 від 02.08.2024) просить розгляд справи здійснювати без присутності представника Софіївської селищної ради.
Прокуратура у поясненнях (вх.№42464/24 від 03.09.2024) просить відмовити у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі №904/3056/24 третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації посилаючись на те, що: - відповідно до Положення про департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації у новій редакції, затвердженого розпорядженням голови облдержадміністрації від 20.07.2022 №Р-143/0/3-22, основним завданням департаменту є забезпечення реалізації державної політики, здійснення управління та регулювання у сферах охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, земельних відносин, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), оцінки впливу на довкілля, стратегічної екологічної оцінки, моніторингу стану навколишнього природного середовища, заповідної справи, формування, організація, збереження та використання природно-заповідного фонду та екологічної мережі, забезпечення в межах своєї компетенції екологічної безпеки, тобто, забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин у структурі облдержадміністрації покладено на департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Крім того, посадові особи департаменту екології та природних ресурсів облдержадміністрації уповноважені на здійснення дій з земельними ділянками державної форми власності, розпорядником яких є Дніпропетровська обласна державна адміністрація; - згідно зі ст. 122 Земельного кодексу України, у редакції з 27.05.2021, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб, при цьому, частина 1 статті 149 Земельного кодексу України у редакції з 27.05.2021 визначає, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу, отже, органом уповноваженим здійснювати функції власника спірної земельної ділянки є Дніпропетровська обласна державна адміністрація.
Позивач у письмових поясненнях (вх.№42705/24 від 10.09.2024) просить суд врахувати надані пояснення при розгляді справи № 904/3056/24 та, враховуючи представництво інтересів держави у даній справі органами прокуратури, подальший розгляд справи проводити без участі уповноваженого представника облдержадміністрації відповідно до чинного законодавства України за наявними матеріалами справи та зазначає про те, що: - як вбачається з матеріалів справи №904/3056/24 рішенням Софіївської селищної ради №1565-28/VІІІ від 26.10.2022 "Про прийняття земельних ділянок державної власності в комунальну власність Софіївської селищної ради" на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", Закону України "Про місцеве самоврядування", Закону України "Про землеустрій", прийнято у комунальну власність Софіївської селищної ради земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1268,982 га, які знаходяться на території Софіївської селищної територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області за межами населеного пункту згідно зі Списком, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1225284400:02:004:0333 площею 20,0765 га зазначена у пункті 49 Списку земельних ділянок державної власності, які передаються у комунальну власність Софіївської селищної територіальної громади, який є додатком до рішення Софіївської селищної ради № 1565-28/VІІІ від 26.10.2022, відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 1225284400:02:004:0333 площею 20,0765 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2740899912252) 25.05.2023 зареєстрована на праві власності за Софіївською селищною радою, разом з тим, за загальнодоступними даними Державного земельного кадастру (https://e.land.gov.ua) цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1225284400:02:004:0333 площею 20,0765 га визначено, як 5.1. - для ведення лісового господарства, категорія земель та вид використання не визначені; - враховуючи всі наявні матеріали справи № 904/3056/24, вбачається, що спірна земельна ділянка площею 20,0765 га з кадастровим номером 1225284400:02:004:0333 відноситься до земель лісогосподарського призначення, яка перебуває у постійному користуванні ДП "Ліси України", враховуючи фактичні обставини справи, Софіївська селищна рада своїм рішенням №1565-28/VІІІ від 26.10.2022 фактично припинила право постійного користування ДП "Ліси України" земельною ділянкою лісогосподарського призначення площею 19,4907 га, що розташована в межах земельної ділянки загальною площею 20,0765 га (кадастровий номер 1225284400:02:004:0333), незаконно змінила форму власності з державної на комунальну.
У судове засідання 11.09.2024 з'явився прокурор, представники позивача, відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2024 відмовлено у задоволені клопотання Дніпропетровської обласної державної адміністрації (вх.№35685/24 від 25.07.2024) про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (загальне позовне провадження) на 09.10.2024 о 15:30 год.
Відповідач у клопотанні (вх.№45465/24 від 27.09.2024) просить розгляд справи здійснювати без присутності представника Софіївської селищної ради.
Відповідно до акту Відділу документального забезпечення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2024 №571/24 про втрату документів або перепідшивання справи, відсутність вкладень або порушень цілісності, пошкоджень конверта (паковання) зазначено, що під час надходження електронного листа на електронну пошту суду по справі №904/3056/24 суддя Загинайко Т.В., який надійшов від Софіївської селищної ради, не виявилося електронного цифрового підпису.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2024 повернуто Софіївській селищній раді (53100, смт. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської обл., бульвар Шевченка, буд. 19; ідентифікаційний код 04339669) клопотання (вх.№45465/24 від 27.09.2024).
У судове засідання 09.10.2024 з'явився прокурор, повноважні представники позивача, відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Так, ухвалою суду від 16.07.2024, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Однак, станом на 09.10.2024 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Окремо суд звертає увагу, що, як вже зазначалося вище, відповідачем заявлено клопотання (вх.№34479/24 від 18.07.2024 та вх.№36760/24 від 02.08.2024) щодо здійснення розгляду справи без присутності представника Софіївської селищної ради, за наявними в справі матеріалами (т.1, а.с.218-219, т.2, а.с.33-34).
Також аналогічне за змістом клопотання було заявлено відповідачем 27.09.2024 (вх.№45465/24 від 27.09.2024) проте, відповідно до акту Відділу документального забезпечення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2024 №571/24 про втрату документів або перепідшивання справи, відсутність вкладень або порушень цілісності, пошкоджень конверта (паковання) зазначено, що під час надходження електронного листа на електронну пошту суду по справі №904/3056/24 суддя Загинайко Т.В., який надійшов від Софіївської селищної ради, не виявилося електронного цифрового підпису, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2024 повернуто Софіївській селищній раді (53100, смт. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської обл., бульвар Шевченка, буд. 19; ідентифікаційний код 04339669) клопотання (вх.№45465/24 від 27.09.2024).
Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання відзиву на позову заяву, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Справа відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Як вбачається, рішенням відповідача - Софіївської селищної ради №1565-28/VIII від 26.10.2022 "Про прийняття земельних ділянок державної власності в комунальну власність Софіївської селищної ради" на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", Закону України "Про місцеве самоврядування", Закону України "Про землеустрій", прийнято у комунальну власність Софіївської селищної ради земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1268,982 га, які знаходяться на території Софіївської селищної територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області за межами населеного пункту згідно зі Списком (т.1, а.с. 34-35).
Земельна ділянка з кадастровим номером 1225284400:02:004:0333 площею 20,0765 га зазначена у пункті 49 Списку земельних ділянок державної власності, які передаються у комунальну власність Софіївської селищної територіальної громади, що є додатком до рішення Софіївської селищної ради №1565-28/VIII від 26.10.2022 (т.1, а.с. 35).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна в подальшому державним реєстратором виконавчого комітету Софіївської селищної ради Круглик А.М. 29.05.2023 прийнято рішення за індексним номером 67782270 про реєстрацію за Софіївською селищною радою права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1225284400:02:004:0333, загальною площею 20,0765 га. Документом, що став підставою для державної реєстрації, зазначено Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 №1423-ІХ (Інформаційна довідка від 11.07.2024 №386406334) (т.1, а.с. 35 -36).
Прокурор зазначає, що прийняття вказаної земельної ділянки до комунальної власності Софіївської селищної ради за рішенням Софіївської селищної ради від 26.10.2022 №1565-28/VIII на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", як ділянки сільськогосподарського призначення, проведено неправомірно, в результаті чого, в подальшому реєстрацію права власності за селищною радою на вказану земельну ділянку здійснено незаконно з огляду на те, що вказана земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, перебуває у постійному користуванні Філії "Дніпровське лісове господарство ДП "Ліси України", використовується для ведення лісового господарства, з державної у комунальну власність не вилучалася, не передавалася та фактично не являється земельною ділянкою сільськогосподарського призначення.
З інформації з Державного земельного кадастру вбачається, що земельна ділянка площею 20,0765 га з кадастровим номером 1225284400:02:004:0333 сформована 01.08.2006 за рахунок земель державної власності, відповідно, здійснено державну реєстрацію цієї земельної ділянки, вид цільового призначення - 5.1 (згідно з УКЦВЗ - для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг) та цього ж дня відкрито Поземельну книгу (т.1, а.с. 36-57).
За інформацією Східного лісового офісу Державне підприємство "Ліси України" від 22.01.2024 №8/27-2004 та Філії "Дніпровське лісове господарство" Державного підприємства "Ліси України" від 19.01.2024 №16/27.1-ВЛ спірна земельна ділянка відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування відноситься до земель лісогосподарського призначення, вилучення вказаної земельної ділянки зі складу земель лісогосподарського призначення не погоджувалось, землевпорядна документація не надходила. Спірна земельна ділянка знаходиться в підпорядкуванні Філії "Дніпровське лісове господарство Державне підприємство "Ліси України" (т.1, а.с.68-70).
Водночас, відповідно до інформації Державного підприємства "Харківська державна лісовпорядна експедиція" від 26.03.2024 № 164 земельна ділянка з кадастровим номером 1225284400:02:004:0333 має частковий перетин з межами кварталу 42 Софіївського лісництва Філії "Дніпровське лісове господарство" Державного підприємства "Ліси України", площа перетину меж становить 19,4907 га із загальної площі ділянки 20,0765 га (т.1, а.с. 70-71).
Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області листом від 04.06.2024 №10-4-0.332-3192/2-24 повідомлено, що за даними Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 1225284400:02:004:0333 (площею 20,0765 га, державна реєстрація здійснена 01.08.2006) розташована на території Миколаївської сільської ради (Софіївської селищної ради), цільове призначення - 5.1 (згідно з УКЦВЗ - Для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг); вказана земельна ділянка наказами Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до комунальної власності Софіївської селищної територіальної громади не передавалась (т.1, а.с.72).
Прокурор стверджує, що рішенням Софіївської селищної ради від 26.10.2022 №1565-28/VIII "Про прийняття земельних ділянок державної власності в комунальну власність Софіївської селищної ради" фактично припинено право постійного користування Філії "Дніпровське лісове господарство" Державного підприємства "Ліси України" земельною ділянкою лісогосподарського призначення площею 19,4907 га, що розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1225284400:02:004:0333 загальною площею 20,0765 га, незаконно змінено форму власності з державної на комунальну, чим порушено вимоги статей 20, 83, 122, 141, 142, 149, пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, що і стало причиною звернення з позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 55 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках; полезахисними лісовими смугами на землях сільськогосподарського призначення.
Водночас, статтею 5 Лісового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.
Згідно з частиною першою статті 57 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
Статтями 7, 8 Лісового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи. У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 9 Лісового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.
За змістом статей 45, 54 Лісового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України. Облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування. Ведення обліку лісів забезпечується постійним підтриманням в актуалізованому стані характеристик кожної лісової ділянки, їх змін, спричинених господарською діяльністю, стихійним лихом або іншими причинами. Громадяни та юридичні особи мають право на отримання у встановленому законодавством порядку інформації про облік лісів. Порядок ведення обліку лісів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №369/16317/18, від 06.04.2021 у справі №360/1998/18, від 09.06.2021 у справі №369/16416/18, від 16.06.2021 у справі №359/11910/14, від 24.11.2021, у справі № 372/2093/19 від 25.01.2023, у справі №488/2812/17 від 16.08.2023.
Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 Лісового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються Земельним кодексом України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу (частина друга статті 3 Земельного кодексу України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Частиною першою статті 19 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема, землі лісогосподарського призначення (пункт "е").
Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет, зокрема, складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт "б" частини першої статті 164 Земельного кодексу України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об'єктом земельних правовідносин, то суб'єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду.
Щодо наявності порушень відповідачем вимог чинного законодавства при прийнятті до комунальної власності земельної ділянки лісогосподарського призначення суд вважає за необхідне зазначити таке.
У зв'язку з внесенням Законом України від 28.04.2021 №1423-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" змін до Земельного кодексу України, відповідно до підпункту "а" пункту 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).
Згідно з частиною п'ятою статті 122 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
При цьому, статтею 149 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу. Вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку. Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально.
Однак, відповідно до відомостей, наданих Філією "Дніпровське лісове господарство" Державного підприємства "Ліси України" вилучення спірної земельної ділянки з земель лісового фонду не погоджувалося, землевпорядна документація не надходила.
Більш того, Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області листом №10-4-0.332-3192/2-24 від 04.06.2024 повідомлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1225284400:02:004:0333 за даними Державного земельного кадастру розташована на території Софіївської селищної ради, цільове призначення - 5.1 (згідно з УКЦВЗ - для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг), наказами Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до комунальної власності Софіївської селищної територіальної громади не передавалась.
Відтак, суд вважає, що Софіївською селищною радою неправомірно прийнято до комунальної власності спірну земельну ділянку з віднесенням її до земель сільськогосподарського призначення та зареєстровано право на неї в Державному реєстрі речових прав на нерухому майно.
Відповідно до статей 162, 163 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Завданням охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.
Однак, в порушення вимог законодавства щодо раціонального використання земель Софіївською селищною радою вилучено земельну ділянку лісогосподарського призначення з державної власності за відсутності на те повноважень, визначених чинним законодавством, а в подальшому спірну земельну ділянку прийнято до земель комунальної власності.
На час пред'явлення даного позову, згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка площею 20,0765 га з кадастровим номером 1225284400:02:004:0333 зареєстрована на праві власності за Софіївською селищною радою (т.1, а.с.35-36).
Державна реєстрація права комунальної власності на вказану земельну ділянку проведена на підставі рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.05.2023, індексний номер рішення 67782270, власником земельної ділянки є територіальна громада в особі Софіївської селищної ради.
Незважаючи на те, що спірна земельна ділянка відповідно до інформації з Державного земельного кадастру була сформована 01.08.2006 з цільовим призначенням - для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг, рішенням Софіївської селищної ради від 26.10.2022 №1565-28/VIII, за відсутності на те повноважень, визначених чинним законодавством, вказану земельну ділянку прийнято до земель комунальної власності.
За змістом статей 18, 19 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, які мають особливий правовий режим.
Частинами першою, другою статті 84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Право власності на земельні ділянки, визнане за державою рішенням суду, реалізується органами виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, незалежно від органу, в особі якого судом визнане таке право за державою.
Разом з цим, пунктом в) частини другої статті 83 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у комунальній власності перебувають, зокрема, землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Відповідно до статей 16, 17 Лісового кодексу України (в редакції, чинній нас виникнення спірних правовідносин), право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування.
У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Відповідно до частини третьої статті 142 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
В свою чергу, відповідно до частин першої, другої 1, 2 статті 149 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт "б" частини першої статті 164 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Враховуючи викладене, Софіївською селищною радою, всупереч вищезазначених вимог законодавства, рішенням від 26.10.2022 №1565-28/VIII прийнято у комунальну власність землі лісового фонду, зокрема, спірну земельну ділянку за відсутності рішення уповноваженого органу.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 20 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу
Відповідно до статті 57 Лісового кодексу України ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.
В силу положень статей 19, 55, 57, 84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та статті 5 Лісового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовується для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.
Згідно зі статтею 57 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Законом України від 28.04.2021 №1423-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, яким до земель комунальної власності територіальних громад віднесено всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад (за винятком окремих категорій земель). Так, цією нормою законодавець визначив категорії земель державної власності поза межами населених пунктів, які не можуть бути передані у комунальну власність. До них, зокрема, віднесено землі, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та землі водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук), землі лісогосподарського призначення та інші.
Отже, під час прийняття Софіївською селищною радою до комунальної власності спірної земельної ділянки допущено порушення законодавства, що визначає засади та порядок проведення встановленої процедури вилучення земельних ділянок з державної власності, внаслідок чого з державної власності незаконно вибула земля, яка за законом не може перебувати у приватній власності або власності територіальних громад.
Так, через неврахування картографічних даних, матеріалів лісовпорядкування, документів, що посвідчують речові права, та інших доступних відомостей, які вказували на належність цієї земельної ділянки до обмежених в обороті речей і перебування її у постійному користуванні державного підприємства, під час прийняття Софіївською селищною радою рішення від 26.10.2022 №1565-28/VIII протиправно передано земельну ділянку державного лісового фонду у власність територіальної громади, в результаті чого згодом земельна ділянка лісогосподарського призначення може перейти у приватну власність.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у постановах від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі №143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21)).
Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з частиною першою статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Як неодноразово зазначалось Верховним Судом, заволодіння громадянами та юридичними особами землями, стосовно яких діє чітка заборона на вилучення, зміну цільового призначення та надання у власність всупереч вимог Земельного кодексу України, є неможливим (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц).
Предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.
Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв'язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.
При визначенні законного володільця спірного майна необхідно враховувати, що право власності держави на обмежені в обороті об'єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.
Серед способів захисту порушених прав та інтересів законодавець у пункті 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України розрізняє визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади.
Статтею 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до частини першої статті 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до частини першої статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Аналіз наведених правових норм підтверджує, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою цивільного права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 143), від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (пункт 99), від 07.04.2020 року у справі №372/1684/14-ц (пункт 46)).
У пункті 64 постанови від 30.05.2018 у справі №923/466/17 Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок: "Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування. На підставі оскаржуваного рішення селищної ради було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в господарських судах".
Обраний прокурором спосіб захисту шляхом оскарження рішення (наказу) уповноваженого органу про передачу земельної ділянки в комунальну власність безпосередньо передбачений у пункті 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та, за встановлених судами конкретних обставин справи, є достатнім і ефективним у спірних правовідносинах, відповідає правовій природі відносин учасників спору. З урахуванням обставин, з якими прокурор пов'язував порушення прав та інтересів держави (наявність у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису про реєстрацію права комунальної власності на спірну земельну ділянку), скасування рішення уповноваженого органу, яке продовжує діяти як підстава виникнення та існування права комунальної власності і внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, саме лише приведе до усунення порушення прав держави на особливо цінні об'єкти археологічної спадщини.
До такого висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.03.2024 у справі №927/1206/21.
Отже, враховуючи, що рішення Софіївської селищної ради від 26.10.2022 №1565-28/VIII "Про прийняття земельних ділянок державної власності в комунальну власність Софіївської селищної ради" в частині прийняття до комунальної власності земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 1225284400:02:004:0333 суперечить Цивільному кодексу України, Земельному кодексу України, Лісовому кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, порушує право державної власності, то, відповідно до статей 16, 21, 393 Цивільного кодексу України, стаття 152, 155 Земельного кодексу України, спірне рішення підлягає визнанню незаконним та скасуванню.
Водночас, відповідно до інформації Державного підприємства "Харківська державна лісовпорядна експедиція", що міститься в листі від 26.03.2024 №164 земельна ділянка з кадастровим номером 1225284400:02:004:0333 має частковий перетин з межами державного лісового фонду - кв. 42 Софіївського лісництва Філії "Дніпровське лісове господарство" Державного підприємства "Ліси України", площа перетину становить 19,4907 га із загальної площі ділянки 20,0765 га.
Тобто, частина спірної земельної ділянки площею 19,4907 га є власністю держави, а інша її частина площею 0,5858 га належить до земель комунальної власності.
За таких обставин, повернення усієї спірної земельної ділянки у власність держави порушуватиме право комунальної власності Ради на частину земельної ділянки, а часткове її повернення неможливе у зв'язку з її сформованістю як єдиного об'єкта цивільних прав та неможливістю її поділу.
В свою чергу, наявність зареєстрованого права власності перешкоджає належному володінню, розпорядженню та користуванню майном державної власності.
Частиною першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
Згідно зі статтею 18 зазначеного Закону, за результатами розгляду заяви державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав, вносить до Державного реєстру прав відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав та видає інформацію з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником.
Законодавче закріплення необхідності державної реєстрації права власності (оренди) на нерухоме майно є, таким чином, визнанням з боку держави публічно-правового інтересу у встановленні належності нерухомо майна конкретній особі. Державна реєстрація прав покликана служити забезпеченням стабільності обороту нерухомості, оскільки остання має не тільки майнову, а й соціальну значимість. Подібна стабільність досягається шляхом винесення операцій та інших дій з нерухомістю за рамки приватних інтересів сторін, а також створення особливої, єдиної інформаційної системи, дозволяє всім суб'єктам права отримувати виключно і єдино достовірні дані про правовий статус того чи іншого об'єкта.
Фактично реєстрація покликана надати відповідну силу правовстановлюючим документам і виступає формальною умовою подальшого захисту (у тому числі і судового) прав особи, що виникають з правовідносин, предметом яких є нерухоме майно.
Відповідно до абзаців 1, 2 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції Закону №2255-ІХ від 12.05.2022, який набрав чинності 26.07.2022) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про:
- скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;
- визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;
- судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 19.10.2022 у справі №354/397/17.
Крім того, необхідно зазначити, що навіть у випадку якщо буде встановлено, що суб'єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), то це не є перешкодою для задоволення позову.
Вказана позиція також викладена в постановах Великої Палати Верховного суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 22.08.2018 № 925/1265/16, від 04.08.2018 у справі № 915/127/18.
Тобто в даному конкретному випадку належним способом захисту в частині усунення перешкод у здійсненні Дніпропетровською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження вказаною земельною ділянкою лісогосподарського призначення площею 19,4907 га є позовна вимога про скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку загальною площею 20,0765 га та скасування державної реєстрації земельної ділянки (сформованої 01.08.2006), що, в свою чергу, в майбутньому не позбавить права Софіївську селищну раду на проведення інвентаризації частини вказаної земельної ділянки площею 0,5858 га та державну реєстрацію прав на неї.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 22.05.2024 у справі № 916/1750/22.
Крім того, відповідно до відомостей національної кадастрової системи до Державного земельного кадастру 01.08.2006 внесено відомості про державну реєстрацію земельної ділянки площею 15,9863 га, кадастровий номер 1225284400:02:004:0333, вид цільового призначення - 5.1 (згідно з УКЦВЗ - для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг) та відкрито Поземельну книгу.
За результатами інвентаризації земель лісогосподарського призначення 2014 року, яка проводилась Державним підприємством "Харківська державна лісовпорядна експедиція" (лист №164 від 26.03.2024) земельна ділянка з кадастровим номером 1225284400:02:004:0333 має частковий перетин з межами державного лісового фонду - кв. 42 Софіївського лісництва Філії "Дніпровське лісове господарство" Державного підприємства "Ліси України", площа перетину становить 19,4907 га із загальної площі ділянки 20,0675 га.
Відповідно, після проведення державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, яку проведено державним реєстратором виконавчого комітету Софіївської селищної ради Круглик А.М. 29.05.2023 за рішенням за індексним номером 67782270 від 30.05.2023 до Розділу 3 Поземельної книги "Земельна ділянка. Право власності, постійного користування, запис про виникнення права" змінено форму власності на земельну ділянку з державної на комунальну (арк. 24 Поземельної книги).
Відповідно до статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Відповідно до частини 6 статті 16 Закону кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.
Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 державна реєстрація земельної ділянки - внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру. Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.
Згідно з частиною 13 статті 79-1 Земельного кодексу України, земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується у разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення, внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Аналогічні положення передбачено частиною десятою статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр".
При цьому, відповідно до частини шостої статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.12.2021 у справі № 826/9603/17 обов'язок до скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі виникає у відповідного органу лише після набрання законної сили судовим рішенням про її скасування.
Враховуючи, що спірна земельна ділянка площею 19,4907 га, яка розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1225284400:02:004:0333 загальною площею 20,0765 га, належить до земель державного лісового фонду лісогосподарського призначення у відповідності до положень до статті 7 Лісового кодексу України та статей 19, 55, 57, 84, 149 Земельного кодексу України, знаходиться в постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства та не може перебувати в комунальній власності, наявні підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, з метою фактичного поновлення інтересів держави.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо представництва прокуратурою інтересів держави у суді
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і у порядку, що визначені законом.
За частиною 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист таких інтересів, у випадках та порядку, встановлених законом.
При цьому прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (частина 2 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Відповідно до частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених до його компетенції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
З викладеним корелюються положення частинами 3 та 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, за якими у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами; прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Статтями 7, 8 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.
Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.
Поряд з цим, статтею 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцеві державні адміністрації розпоряджаються землями державної власності відповідно до закону.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 28 цього Закону, для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом "а" частини 1 статті 17 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 31 Лісового кодексу України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території, приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного значення.
У зв'язку з внесенням Законом України від 28.04.2021 №1423-ІХ змін до Земельного кодексу України, відповідно до підпункту "а" пункту 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).
Згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України, у редакції з 27.05.2021, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
При цьому, частиною 1 статті 149 Земельного кодексу України у редакції з 27.05.2021 визначає, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.
Отже, органом уповноваженим здійснювати функції власника спірної земельної ділянки є Дніпропетровська обласна державна адміністрація.
Ураховуючи викладене, питання повернення державі незаконно вилученої земельної ділянки лісогосподарського призначення, усунення перешкод у здійсненні нею користування та розпорядження нею, пов'язані із потребою в охороні і збереженні територій лісового фонду Дніпропетровської області та забезпеченням на загальнодержавному рівні екологічної безпеки України.
Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначено, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, а, отже, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.
«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).
Ліси - унікальне національне багатство України, стратегічний ресурс держави, екологічне і соціальне значення якого переважає суто економічне.
Світовим співтовариством ліс визнаний найважливішим чинником у запобіганні кліматичних змін, покращенні екологічних умов життя людей, пом'якшенні негативної дії природних факторів.
Таким чином, порушення вимог земельного та лісового законодавства при вилученні із державної власності, зміні цільового призначення земель лісогосподарського призначення для не лісогосподарських цілей безумовно має значний суспільний інтерес.
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.
З контексту викладеного вище рішення Конституційного Суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням суспільного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні процедур реалізації прав на землю, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти суспільного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості при реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб'єктів цивільних правовідносин.
У той же час, незаконне вилучення земель державної власності лісогосподарського призначення та їх подальше передання до комунальної власності, не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права в країні.
Відповідно до Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Незаконне вилучення земель державної власності лісогосподарського призначення, їх подальша передача у комунальну власність для ведення, в тому числі, товарного сільськогосподарського виробництва грубо порушують інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів, оскільки унеможливлюють реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних і лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, що є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред'явлення цього позову.
У справі "Натег проти Бельгії" Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 27.11.2007 вперше зазначив, що навколишнє середовище, не будучи безпосередньо зазначеним у Конвенції, тим не менш являє собою цінність, у збереженні якої зацікавлені як суспільство, так і публічна влада і економічні імперативи та навіть деякі основні права, включаючи право власності, не повинні превалювати над екологічними міркуваннями, особливо якщо держава прийняла законодавство з цього питання.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду при розгляді справ №488/5027/14-ц, №488/6211/14-ц, №183/1617/16, №367/2022/15-ц у подібних правовідносинах дійшла висновку, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку фізичних чи юридичних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, не погіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч. З ст. 13, ч. 7 ст. 41, ст. 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (ст.ст. 18, 19, п. "а" ч. 1 ст. 91 Земельного кодексу України), які набуваються лише згідно із законом (ст. 14 Конституції України).
За таких обставин, "суспільним", "публічним" інтересом звернення прокурора до суду з вимогою про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради в частині, скасування державної реєстрації права комунальної власності та скасування державної реєстрації земельної ділянки є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель лісового фонду та прийняття її у комунальну власність, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом усунення перешкод у користуванні та розпорядженні ними державою.
За правилами статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
З огляду на наведене, положення статті 1, частини першої статті 83, частини першої статі 84, статті 122 Земельного кодексу України, статей 1, 2, 6, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", земля, як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.
У даному випадку порушення інтересів держави відбулося через порушення Софіївською селищною радою норм законодавства під час прийняття земель лісогосподарського призначення у комунальну власність, та полягає у вибутті із власності держави земельної ділянки державного лісового фонду всупереч встановленого законом порядку.
Прийняття органами місцевого самоврядування рішень про прийняття земель державної власності лісогосподарського призначення у комунальну власність для інших цілей, ніж визначені законом, позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) прав власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права користування на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).
Порушення вимог земельного та лісового законодавства при вилученні із державної власності земельної ділянки лісогосподарського призначення для нелісогосподарських цілей безумовно становить суспільний інтерес.
Згідно з частинами другою та третьою статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Вказана позовна заява стосується питання права, яке має фундаментальне значення в умовах земельної реформи, а зазначена справа становить значний суспільний інтерес, оскільки незаконне вибуття земельної ділянки з державного лісового фонду позбавляє Український народ (стаття 13 Конституції України) правомочностей власника землі із володіння та розпорядження землями.
Суспільний інтерес звернення прокуратури до суду із вказаною позовною заявою полягає і у тому, що порушення встановленого законодавством порядку набуття прав на землю завдають значної шкоди інтересам держави.
Позовні вимоги прокурора в інтересах держави у даній справі не порушують ст. 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод з огляду на наступне.
Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "ЕазіДУезІ АПіапсе Гіптйесі" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.
Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар". При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки "пропорційності", як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.
Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, від якої майно повертається.
Отже, правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.
За таких обставин, при наявності загрози інтересам держави та нездійсненні їх захисту органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, найефективнішим правовим способом захисту, поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право, буде саме представництво органами прокуратури інтересів держави в особі уповноваженого органу.
На території Дніпропетровської області, повноваження щодо вилучення та розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення здійснюються Дніпропетровською обласною державною адміністрацією.
Вилучення з порушенням земельного законодавства земель лісового фонду, зміна їх цільового призначення та прийняття у комунальну власність, порушує права та інтереси держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, яка позбавлена можливості використовувати чи розпоряджатися спірною земельною ділянкою.
Криворізькою східною окружною прокуратурою 26.04.2024 за №60-2522вих-24 до Дніпропетровської обласної державної адміністрації - Дніпропетровською обласної військової адміністрації направлено запит про надання інформації про вжиті заходи щодо відновлення порушених інтересів держави за фактом незаконної реєстрації права комунальної власності за Софіївською селищною радою на земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 1225284400:02:004:0333 площею 20,0765 га (т.1. а.с.66-68).
На вказаний запит Дніпропетровська обласна державна адміністрація -Дніпропетровська обласна військова адміністрація листом від 17.05.2023 №2-1781/0/261-24 повідомила, що заходи з метою усунення перешкод у користуванні шляхом повернення земельної ділянки у власність держави в судовому порядку не вживались (т.1, а.с.72-73).
Отже, вказаним уповноваженим органом своєчасних заходів щодо усунення перешкод у використанні власником земельної ділянки лісогосподарського призначення не вжито, що є підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду в інтересах держави.
Для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 10.08.2021 по справі №923/833/20 щодо належного виконання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та оцінки бездіяльності органу зауважив, що суд, встановлюючи підстави представництва прокурора, повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання ним обов'язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб'єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази, щодо обставин які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер.
Якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва, передбачені абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов'язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом.
Верховний Суд зазначає, що за встановлених обставин щодо попереднього інформування про виявлені порушення та відповіді щодо обізнаності про порушення із зазначенням причин тривалого незвернення до суду, вимога про надання відповідному органу «розумного строку» для самостійного реагування на порушення, розрахованого саме від останнього повідомлення прокурора, з огляду на встановлення факту тривалої обізнаності такого органу про порушення інтересів держави та нереагування на нього (незалежно від його причин) і, як наслідок, залишення позову прокурора без розгляду з цих підстав є проявом правового пуризму та надмірного формалізму, який порушує право на справедливий розгляд справи.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного королівства" суд проголосив, що засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Отже, звернення керівника Криворізької східної окружної прокуратури до суду з позовом, у даному випадку, є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави, враховуючи, що уповноважений орган самостійно не звернувся до суду з позовною заявою, оскільки лише орган прокуратури є тим суб'єктом, що має процесуальну можливість в даному випадку оскарження незаконного правочину та відновлення права користування державою земельною ділянкою лісогосподарського призначення.
Щодо судового збору
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, стягненню з відповідача на користь Дніпропетровської обласної прокуратури підлягає 7 267 грн. 20 коп.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов Криворізької східної окружної прокуратури (50086, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Леоніда Бородича, буд. 3) в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації (49004, м. Дніпро, пр-т Олександра Поля, буд. 1; ідентифікаційний код 00022467) до Софіївської селищної ради (53100, смт. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської обл., бульвар Шевченка, буд. 19; ідентифікаційний код 04339669), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9А; ідентифікаційний код 44768034) про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою - задовольнити.
2. Усунути перешкоди власнику - Дніпропетровській обласній державній адміністрації (49004, м. Дніпро, пр-т Олександра Поля, буд. 1; ідентифікаційний код 00022467) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, шляхом визнання незаконним та скасування рішення Софіївської селищної ради від 26.10.2022 № 1565-28/VІІІ "Про прийняття земельних ділянок державної власності в комунальну власність Софіївської селищної ради" в частині прийняття до комунальної власності земельної ділянки з кадастровим номером 1225284400:02:004:0333 площею 20,0765 га.
3. Усунути перешкоди власнику - Дніпропетровській обласній державній адміністрації (49004, м. Дніпро, пр-т Олександра Поля, буд. 1; ідентифікаційний код 00022467) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 20,0765 га, кадастровий номер 1225284400:02:004:0333, проведену на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Софіївської селищної ради Криворізького району Круглик А.М. від 29.05.2023, індексний номер рішення 67782270 (номер відомостей про речове право 50425660, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2740899912252).
4. Усунути перешкоди власнику - Дніпропетровській обласній державній адміністрації (49004, м. Дніпро, пр-т Олександра Поля, буд. 1; ідентифікаційний код 00022467) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 20,0765 га, кадастровий номер 1225284400:02:004:0333, у Державному земельному кадастрі.
5. Стягнути з Софіївської селищної ради (53100, смт. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської обл., бульвар Шевченка, буд. 19; ідентифікаційний код 04339669) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UА228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ код за ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) 7 267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) грн. 20 коп. - витрат на сплату судового збору.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили. Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
18.10.2024