79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
12.12.07 Справа № 17/161
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Марко Р.І.,
при секретарі Чаплик І.,
з участю представників:
від скаржника (позивача) - з»явився,
відповідача - з»явився,
розглянув апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Рівнеголовпостач», м.Рівне
на рішення господарського суду Рівненської області від 04.07.2007 року, суддя М.Г.Петухов, у справі № 17/161
за позовом відкритого акціонерного товариства «Рівнеголовпостач», м.Рівне
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдім», м.Рівне
про визнання договору дійсним,
рішенням господарського суду Рівненської області від 04.07.2007 року відмовлено в позові відкритого акціонерного товариства «Рівнеголовпостач»до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдім» про визнання дійсними змін до договору купівлі-продажу від 07.09.2006 року, укладеного між сторонами по справі.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не подано доказів виконання запропонованих листом від 24.10.2006 року змін порядку розрахунків до договору купівлі-продажу від 07.09.2006 року, а також не доведено ухилення відповідача від їх нотаріального посвідчення, а тому відсутні підстави для визнання таких змін до договору дійсними відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України.
В апеляційній скарзі скаржник (позивач) просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити, з підстав неповного з»ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, апелюючи тим, що підставою для подання даного позову є факт прийняття судом рішення в іншій справі про стягнення з позивача на користь відповідача суми заборгованості по договору купівлі-продажу від 07.09.2006 року з врахуванням нарахованих відсотків на суму заборгованості, але без врахування змін до договору, якими змінено порядок розрахунків.
Скаржник вважає безпідставним твердження суду про відсутність доказів виконання спірних змін до договору, оскільки на його виконання відповідачу було проплачено спочатку 15000 грн., а потім 535000 грн., тобто повністю виконано умови договору. При цьому відсутність в призначенні платежу посилання саме на зміни до договору скаржник вважає безпідставним, оскільки в призначенні вказується виконання основного договору, хоча його умови можуть бути викладені в декількох угодах.
Скаржник також покликається на безпідставність твердження в рішенні суду про те, що потреба в нотаріальному посвідченні відпала з підстав недотримання строків проведення розрахунків, оскільки таке суперечить ч.2 ст.220 ЦК України, в якій закріплені імперативні положення про підстави для визнання правочину дійсним. Крім цього, факт ухилення відповідачем від нотаріального посвідчення спірних змін до договору підтверджується самим відповідачем в його поясненнях на позовну заяву.
У поясненнях на апеляційну скаргу в судовому засіданні відповідач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що між сторонами було укладено основний договір купівлі-продажу від 07.09.2006 року, умови якого виконано, а тому відсутні підстави для визнання дійсними змін до цього договору та відповідно задоволення позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що між ТзОВ “Укрдім» (продавець) та ВАТ “Рівнеголовпостач» (покупець) 07.09.2006р. укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення магазину за адресою: м.Рівне, вул.Соборна, БОС, будинок № 233, 1-й поверх, загальною площею 594 кв.м.. Договір нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Киселюк О.В. та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів 07.09.2006р..
Відповідно до п.2.1 договору вартість нежитлового приміщення визначено сторонами в сумі 1850000 грн., що на момент укладання договору становить 366336 дол. США по курсу Національного банку України.
Розділом 3 договору сторони визначили порядок розрахунків за придбаний об'єкт, яким передбачили, що покупець проводить попередню оплату в сумі 550000 грн. до укладання договору, але не пізніше його нотаріального посвідчення (п.3.1.1.). Решту суми в розмірі 1300000 грн. покупець мав перераховувати продавцю рівними долями на розрахунковий рахунок продавця згідно наступного графіку: до 05.09.2006р. -750 000 грн.; до 29.09.2006р. - 183 000 грн.; до 30.10.2006р. -183 000 грн.; до 29.11.2006р. -184 000 грн.. (п.3.1.2).
Пунктом 3.2 договору передбачено, що факт проведення повного розрахунку за нежитлове приміщення та виконання інших умов договору підтверджується заявою продавця, яка засвідчується нотаріально.
Відповідач доказів сплати коштів до 29.09.2006р. - 183 000 грн. та до 30.10.2006р. -183 000 грн. суду не надав. 15000 грн. відповідачем перераховано позивачу лише 03.11.2006р.
Дані обставини також встановлені рішенням господарського суду Рівненської області від 27.11.2006р. по справі №17/297, в якій брали участь ті самі сторони, а тому ці обставини не потребують доведення під час розгляду даного спору на підставі ст.35 ГПК України.
Судом також встановлено, що на вимогу ТзОВ “Укрдім» про дотримання строків розрахунків встановлених договором, направлену позивачу, останній листом №10-426 від 24.10.2006р. направив відповідачу пропозицію про інший порядок розрахунків неоплаченої частини вартості майна, а саме: 70000 грн. до 26.10.2006р. та 480000 грн. в першому кварталі 2007р.. На листі відповідач проставив печатку та підпис директора про погодження цієї пропозиції, проте, вони нотаріально не посвідчені.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що і договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).
Відповідно до ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
З аналізу наведених норм суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що для визнання листа №10-426 від 24.10.2006 р. дійсним правочином необхідно виконання всіх умов встановлених ч.2 ст.220 ЦК України.
Проте, позивачем не надано суду доказів виконання листа №10-426 від 24.10.2006р. сторонами, оскільки за його умовами повний розрахунок відповідачем мав бути здійснений у першому кварталі 2007 року, а не у четвертому кварталі 2007 року.
Покликання скаржника на оплату ним 15000 грн., як на доказ виконання листа №10-426 від 24.10.2006р., судом до уваги не приймається, оскільки рішенням господарського суду Рівненської області від 27.11.2006р. по справі №17/297 встановлено, що така оплата здійснена на виконання п.3.1.2 договору.
Позивачем також не доведено ухилення відповідача від нотаріального посвідчення спірних змін до договору. Як вбачається з матеріалів справи, пропозиція від позивача до відповідача про нотаріальне посвідчення листа №10-426 від 24.10.2006р., як провочина, направлена 23.04.2007р. тобто після закінчення усіх строків розрахунків, встановлених вищезазначеним листом.
З наведеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставність позовних вимог відкритого акціонерного товариства «Рівнеголовпостач» щодо визнання дійсними змін до договору купівлі-продажу від 07.09.2006 року, оскільки позивачем не доведено наявність в спірному випадку визначених ч.2 ст.220 ЦК України підстав для визнання договору дійсним.
З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.
Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.99,103,105 ГПК України, суд,
постановив:
рішення господарського суду Рівненської області від 04.07.2007 року в справі за номером 17/161 залишити без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Рівнеголовпостач» -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя: С.М.Бойко
Судді: Т.Б.Бонк
Р.І.Марко