про повернення касаційної скарги
18 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 420/16998/24
адміністративне провадження № К/990/37959/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єзерова А.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024 у справі №420/16998/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними бездіяльність та дії, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо витребування з уповноваженого органу довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача за період з 01.01.2008 на даний час та проведення на загальних підставах перерахунку та індексації пенсії за вислугу років, у порядку та розмірах, встановлених Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), із компенсацією втрати доходу за затримку виплати пенсії за період з 07.10.2009 по теперішній час, виплатою заборгованості з пенсії за вказаний період, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо виплати позивачу пенсії за вислугу років у мінімальному розмірі, починаючи з 07.10.2009 на даний час, без урахування довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача за період з 01.01.2008 по теперішній час;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області у строк до 15 днів витребувати з Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву" або іншого уповноваженого органу довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача за період з 01.01 2008 по теперішній час та провести на загальних підставах перерахунок та індексацію пенсії за вислугу років, з усіма надбавками та підвищеннями, у порядку та розмірах, встановлених Законом №2262-XII, як непрацюючому пенсіонеру, з виплатою заборгованості з пенсії, з урахуванням перерахунку та індексації, з компенсацією втрати доходу за затримку виплати пенсії за період з 07.10.2009 по день фактичної виплати заборгованості з пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 99999 грн моральної шкоди, у режимі негайного виконання рішення, одним платежем;
- допустити негайне виконання рішення суду в повному обсязі заявлених позовних вимог, шляхом стягнення усієї суми заборгованості з пенсії, починаючи з 07.10.2009 на день фактичної виплати;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області у 14-денний строк надати до суду звіт про виконання судового рішення, зверненого до негайного виконання.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2024, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024, позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо непроведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 згідно з довідкою Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства Внутрішніх справ України по місту Києву та Київській області» від 29.03.2024 №346; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 згідно із довідкою Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства Внутрішніх справ України по місту Києву та Київській області» від 29.03.2024 №346, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону №2262-ХІІ та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова №988), з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено, у зверненні рішення суду до негайного виконання та встановленні судового контролю за виконанням судового рішення відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції і постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
При цьому касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, цитати нормативних актів із абстрактним зазначенням, що судом апеляційної інстанції судове рішення ухвалене за неправильного застосування норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Варто зазначити, що відповідно до статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісно реалізувати належне їм право на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 334 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024 у справі №420/16998/24 повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров