18 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 160/21582/23
адміністративне провадження № К/990/39055/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу адвоката Ткаченка Дениса Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у справі №160/21582/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,
25 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати п. 2 наказу ГУНП у Дніпропетровській області від 24.07.2023 № 1368к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Дніпропетровського РУП ГУНП»;
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП у Дніпропетровській області від 31.07.2023 №526о/с «По особовому складу»;
- поновити капітана поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора сектору інформаційної підтримки Дніпропетровського районного управління поліції ГУНП у Дніпропетровській області;
- стягнути з ГУНП у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.08.2023 по дату винесення судового рішення без урахування податків з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення капітана поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору інформаційної підтримки Дніпровського районного управління поліції ГУНП у Дніпропетровській області;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з ГУНП у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.08.2023 по дату винесення судового рішення без урахування податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасований п. 2 наказу ГУНП у Дніпропетровській області від 24.07.2023 № 1368к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Дніпропетровського РУП ГУНП»;
Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП у Дніпропетровській області від 31.07.2023 р. №526 о/с «По особовому складу»;
Поновлено капітана поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора сектору інформаційної підтримки Дніпровського районного управління поліції ГУНП у Дніпропетровській області;
Стягнуто з ГУНП у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.08.2023 р. по 06.03.2024 р. в сумі 162 573,50 грн.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
11 жовтня 2024 року адвокат Ткаченко Д.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року. Скаржник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає про те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків, які викладені у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах в справах №№814/428/17, 520/8550/18, 200/142/20-а, 802/1767/17-а, 804/8302/17.
Верховний Суд наголошує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати норму права, яку на його думку, застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновкам Верховного Суду.
Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку.
Проте, аргументи скаржника зводяться лише до наведення цитат із постанови Верховного Суду у зазначених справах, проте не зазначено висновків суду апеляційної інстанції, які суперечить позиції Верховного Суду та не зазначено чому, на думку скаржника, суди повинні були застосувати ці висновки під час розгляду цієї справи, обставини якої мають індивідуальні ознаки, характерні виключно для неї.
Окрім цього, варто зазначити, що недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб'єктний склад, об'єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.
Посилаючись на застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, скаржник не наводить належного обґрунтування, яке б свідчило про подібність правовідносин у цій справі та у справах, у яких Верховним Судом були зроблені висновки.
З огляду на викладене, за такого правового обґрунтування касаційної скарги, Суд уважає необґрунтованим посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Водночас, відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Відомостей про те, що посада публічної служби, яку обіймав позивач, та у зв'язку з перебуванням на якій виник цей спір відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до примітки статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
Суд першої інстанції розглянув цю справу в порядку спрощеного позовного провадження.
За таких обставин та правового врегулювання спірні правовідносини, що склались, відносяться до справ незначної складності.
Отже, враховуючи, що ця справа відноситься до категорії справ незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у взаємозв'язку із підставами визначеними пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.
При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів констатує, що скаржником не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу адвоката Ткаченка Дениса Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у справі №160/21582/23 - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, у спосіб їх надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяЖ.М. Мельник-Томенко