18 жовтня 2024 року
м. Київ
справа №240/3017/24
адміністративне провадження №К/990/36996/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Єресько Л.О., Смоковича М.І.,
перевіривши касаційну скаргу перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у справі №240/3017/23 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), за участю третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про визнання протиправною та скасування вимоги,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), за участю третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив:
- визнати безпідставною, протиправною і такою, що не відповідає вимогам ДСТУ 4163:2020, та скасувати вимогу по ВП №66434820 державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо здійснення нарахування та виплати підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у справі №240/3017/23 повернуто особі, яка її подала.
30 вересня 2024 року до Суду надійшла повторна касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у справі №240/3017/23.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється із дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
З оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції встановлено, що зазначене судове рішення було прийнято 26 червня 2024 року у порядку письмового провадження, повний текст якого виготовлено цього ж дня.
За таких обставин останнім днем строку на її касаційне оскарження є 26 липня 2024 року.
Касаційну скаргу позивачем направлено засобами поштового зв'язку до Суду 24 вересня 2024 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
У касаційній скарзі скаржник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження, обґрунтовуючи його тим, що в строк установлений законом, він вже звертався до Суду з касаційною скаргою, яку було повернуто Судом, та при цьому роз'яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Також він просить Суд урахувати, що повторно касаційну скаргу подано в найкоротші строки, без суттєвих затримок та зайвих зволікань після отримання копії ухвали про повернення касаційної скарги.
Судом установлено, що вперше касаційну скаргу було подано скаржником до Суду 18 липня 2024 року, що підтверджується інформацією з комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду". Водночас ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2024 року зазначена касаційна скарга була повернута на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, копію ухвали було отримано позивачем 21 вересня 2024 року, що підтверджується (що підтверджується даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штриховим ідентифікатором 0600285310633).
Скориставшись правом на повторне звернення, 24 вересня 2024 року скаржником засобами поштового зв'язку було повторно направлено до Суду касаційну скаргу на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у справі №240/3017/23.
Отже, з огляду на встановлені обставини та норми чинного законодавства, враховуючи, що первинна касаційна скарга була подана у межах строку касаційного оскарження і скаржник повторно звернувся до касаційного суду без зайвих зволікань, Суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються з ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. При цьому, перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
У цій справі суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Необхідність відкриття касаційного провадження у справі розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження є те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Судом установлено, що зазначені скаржником у касаційній скарзі доводи вказують на наявність обставин, визначених підпунктом "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, у зв'язку з чим рішення суду апеляційної інстанції у цій справі підлягає касаційному оскарженню.
У касаційній скарзі заявник посилається на наявність підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України з посиланням у касаційній скарзі на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень не було враховано висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 16 листопада 2022 року у справі №910/7310/20, від 15 березня 2018 року у справі №638/1841/14-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №910/7310/20.
Судом установлено, що доводи скаржника є достатньо мотивованими і потребують перевірки у межах відповідності висновків судів першої та апеляційної інстанцій на предмет урахування ними висновків Верховного Суду, висловлених у наведених заявником касаційної скарги справах, а касаційна скарга стосується питання права, яке має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Отже, проаналізувавши зміст та доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження в справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Касаційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 328, 329, 330, 334 КАС України, Суд
1. Задовольнити клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження та поновити цей строк.
2. Відкрити касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у справі №240/3017/23.
3. Витребувати з Житомирського окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи №240/3017/23.
4. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку.
5. Іншим учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів надіслати через підсистему «Електронний суд» у вигляді електронних документів до їхніх електронних кабінетів, якщо ці учасники внесені до цієї автоматизованої системи. В іншому випадку, документи надсилаються цим учасникам на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку.
6. Установити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
7. Роз'яснити, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. У разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи, інакше суд не враховує такі доповнення чи зміни.
Суддя-доповідач: Судді:О.Р. Радишевська Л.О. Єресько М.І. Смокович