про відмову у відкритті касаційного провадження
17 жовтня 2024 року
м. Київ
справа №560/5058/24
адміністративне провадження № К/990/38549/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року
у справі №560/5058/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо врахування при обчисленні ОСОБА_1 пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ) довідок від 06 лютого 2023 року №46/01-24 та від 06 лютого 2023 року №47/01-24, виданих Гуменецькою сільською радою Кам'янець-Подільського району Хмельницької області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Хмельницькій області, при призначенні ОСОБА_1 пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року у справі №560/4260/23, при обчисленні розміру пенсії, врахувати довідки від 06 лютого 2023 року №46/01-24 та від 06 лютого 2023 року №47/01-24, видані Гуменецькою сільською радою Кам'янець-Подільського району Хмельницької області;
- здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 07 лютого 2023 року пенсії державного службовця в розмірі 60% суми заробітної плати, зазначеної у довідках від 06 лютого 2023 року №46/01-24 та від 06 лютого 2023 року №47/01-24, виданих Гуменецькою сільською радою Кам'янець-Подільського району Хмельницької області з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року позов задоволено.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року у справі №560/5058/24.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 09 жовтня 2024 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою Верховного Суду.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою судом з'ясовані такі обставини.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 19 червня 2024 звернулося до Сьомого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою та клопотанням про відстрочення сплати судового збору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, а апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишено без руху на підставі невідповідності скарги вимогам статті 296 КАС України, тобто у зв'язку з несплатою судового збору, та встановлено п'ятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для надання до суду документа про сплату судового збору.
26 червня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулося до суду апеляційної інстанції із заявою про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги у зв'язку з відсутністю коштів на сплату судового збору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви про продовження строку для усунення недоліків, а апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року повернуто особі, яка її подала.
Водночас судом апеляційної інстанції встановлено, що вказану ухвалу отримано представником Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 02 липня 2024 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 20 серпня 2024 року вдруге звернулося з апеляційною скаргою, заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження та документом про сплату судового збору до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
На обґрунтування поважності підстав пропуску строку Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зазначало, що вже зверталося до суд апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, однак апеляційну скаргу було повернуто заявнику у зв'язку з несплатою судового збору. Відповідач доводить, що пропуск процесуального строку пов'язаний зі складністю процедури отримання коштів, а також введенням воєнного стану в Україні. Разом з тим вважає, що дотримання строку при зверненні вперше з апеляційною скарги та повторне звернення з належно оформленою апеляційною скаргою в межах розумного строку є поважною підставою для поновлення процесуального строку.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишено без руху на підставі статті 332 КАС України, оскільки наведені скаржником підстави пропуску строку визнані судом неповажними та встановлено десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для звернення до суду з обґрунтованою заявою про поновлення строку.
02 вересня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулося до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження.
На обґрунтування поважності підстав пропуску строку відповідач зазначав аналогічні підстави, що й при зверненні від 20 серпня 2024 року, та яким судом апеляційної інстанції вже надана оцінка.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року визнано неповажними підстави пропуску строку, відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року у справі №560/5058/24.
Відмовляючи у задоволенні заяви про поновлення строку, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не наведено вагомих підстав, які об'єктивно позбавляли можливості звернутися з повторною апеляційною скаргу в найкоротший термін з моменту отримання ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2024 року. Суд зауважив, що повернення раніше поданої апеляційної скарги не означає можливість повторного звернення до суду апеляційної інстанції у будь-який час після такого повернення, без дотримання часових меж, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. При цьому, введення воєнного стану в Україні не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.
Колегія суддів вважає, що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи наведене, за результатами оцінки зазначених у надісланій на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, заяві про поновлення строку апеляційного оскарження підстав суддя-доповідач може визнати їх поважними та відкрити апеляційне провадження або визнати такі підстави неповажними, у зв'язку з чим відмовити у відкритті апеляційного провадження на підставі частини третьою статті 298 КАС України.
Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 22 серпня 2024 року надавав відповідачу достатній строк для усунення недоліків апеляційної скарги щодо надання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження з обґрунтуванням поважності підстав пропуску такого строку.
Крім того, доводи касаційної скарги щодо встановлення судом апеляційної інстанції неправомірних обмежень у реалізації відповідачем права на апеляційне оскарження судового рішення не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Згідно до положень пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Статтею 129 Конституції України також передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Важливість дотримання строків звернення з касаційною скаргою також зумовлена й тим, що у контексті концепції справедливого судового розгляду особливу цінність має принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового судового рішення тільки з метою повторного слухання справи та ухвалення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий, тільки коли він зумовлений особливими й непереборними обставинами.
Суд наголошує, що поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Варто зазначити, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.
У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зазначає, що разом із заявою про поновлення строку подало документ про сплату судового збору, що свідчить про відсутність з боку суб'єкта владних повноважень зловживань та добросовісне виконання свого права на апеляційне оскарження. Крім того, поважність підстав пропуску строку відповідач пов'язує із запровадженням воєнного стану в Україні, що, на його думку, може бути самостійною підставою для поновлення процесуального строку.
Надаючи оцінку доводам Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області Суд зазначає, що питання поновлення процесуального строку, у випадку його пропуску з причин, пов'язаних з введенням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Тобто, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках.
Колегія суддів звертає увагу, що у касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не наводить обставини, які вплинули на можливість дотримання процесуального строку, у причинно-наслідковому зв'язку з запровадженим воєнним станом.
Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги щодо сплати судового збору, оскільки сплата судового збору є складовою доступу до суду та свідчить лише про намір оскаржити судове рішення та жодним чином не може підтверджувати поважність підстав пропуску строку.
В такому випадку, суд апеляційної інстанції встановивши, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулося з апеляційною скаргою без дотримання вимог процесуального закону щодо строку для апеляційного оскарження, та у заяві про поновлення строку не навів поважних причин пропуску такого строку, правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою необхідно відмовити.
Аналогічна позиція щодо визнання касаційної скарги необґрунтованою висловлена Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 12 травня 2022 року у справі №160/7155/21, від 25 жовтня 2022 року у справі №300/4946/21.
Керуючись статтями 169, 328, 333 КАС України, Суд, -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року у справі №560/5058/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
2. Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Я.О. Берназюк
Судді: С.М. Чиркін
В.М. Шарапа