18 жовтня 2024 року Справа № 460/20816/23 пров. № А/857/20393/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Курильця А.Р., Пліша М.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення певних дій, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на окрему ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року (суддя Поліщук О.В., м.Рівне), -
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала справа № 460/20816/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУПФ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ГУПФ задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність ГУПФ щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 з 01.09.2023 доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII).
Зобов'язано ГУПФ нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 доплату до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік) починаючи з 01.09.2023 до зміни законодавства або зміни правового статусу (далі - Рішення суду).
Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) від 08.12.2023 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 460/20816/23.
30.05.2024 позивач звернувся до суду із заявою про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, у порядку, визначеному статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС, Заява відповідно).
Окремою ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року у задоволенні заяви про визнання протиправними дій відмовлено.
Не погодившись із постановленню ухвалою, її оскаржив позивач, який із покликанням на порушення норм процесуального права просить таку скасувати, та прийняти нове судове рішення про задоволення заяви про визнання протиправними дій.
В доводах апеляційної скарги вказує, що в 2023 році позивачу розрахована доплата до пенсії відповідно до статті 39 Закону №796-XII у розмірі 13400 грн, тому на виконання приписів статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» виплата цієї доплати до пенсії на 2024 рік, не може бути обмежена сумою 3200 грн.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, відповідачем в повній мірі доведено, що ним вчинені всі належні та можливі дії для виконання судового рішення, перерахунок пенсії позивача проведено належним чином у повній відповідності до судового рішення та змін до законодавства з 01.01.2024.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Як видно з матеріалів справи, Рішенням суду зобов'язано ГУПФ нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 доплату до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік) починаючи з 01.09.2023 до зміни законодавства або зміни правового статусу.
На виконання судового рішення у даній справі позивачу проведено перерахунок доплати до пенсії та за період з 01.09.2023 по 31.12.2023 нараховано доплату в сумі 53600 грн, вказані обставини підтверджуються листом ГУПФ від 13.05.2024 № 6128-4842/К-02/8-1700/24.
Разом з тим, згідно вказаного листа пенсійного органу, починаючи з 01.01.2024 на виконання вищевказаного судового рішення пенсія ОСОБА_1 буде виплачуватися з урахуванням норм статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (далі - Закон №3460-IX).
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у зразковій справі №240/4937/18 зазначено, що Конституційний Суд України у Рішенні від 25.01.2012 №3-рп/2012, крім іншого, вирішив:
- в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України;
- в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 БК України та пункту 2 частини першої статті 9 КАС України в системному зв'язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності.
У постанові від 18 березня 2020 року у зразковій справі № 240/4937/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 №3-рп/2012 не надає права Кабінету Міністрів України зменшувати розмір виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом №796-ХІІ, а Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України у разі, якщо законом прямо не передбачено розмір таких виплат.
Із 17.07.2018 відновлено дію статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, що діяла до 01.01.2015 в частині, яка не змінена Законом України від 04.02.2016 № 987-VIII «Про внесення зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Стаття 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній до 01.01.2015 (а саме: в редакції від 09.07.2007), була викладена так: Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Вирішуючи вказаний вище спір, Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку щодо застосування розміру доплати до пенсії дві мінімальні заробітні плати.
Законом № 3460-IX установлені розміри мінімальної заробітної плати: у місячному розмірі: з 1 січня - 7100 гривень, з 1 квітня - 8000 гривень; у погодинному розмірі: з 1 січня - 42,6 гривні, з 1 квітня - 48 гривень.
Разом з тим, Законом № 3460-IX також визначено, що розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень.
Тому, на виконання судового рішення відповідач зобов'язаний здійснити нарахування доплати до пенсії відповідно до статті 39 Закону 796-XII у такому порядку:
до 31.12.2023 (включно) у розмірі двох мінімальних заробітних плат, розміри яких установлені Законами про Державний бюджет України на відповідні роки;
з 01.01.2024 у розмірі двох мінімальних заробітних плат 3200 грн (1600 х 2).
Як вбачається з листа ГУПФ № 6128-4842/К-02/8-1700/24 від 13.05.2024, відповідачем здійснено нарахування доплати до пенсії відповідно до статті 39 Закону № 796-ХІІ та визначено суму доплати, а саме: з 01.09.2023 по 31.12.2023 виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» - 13400 грн, а з 01.01.2024 із застосуванням розрахункової величини дві мінімальні заробітні плати у розмірі 3200 грн (1600 грн х 2), що є правомірним.
З оглядну на зазначене, вимоги Заяви позивача про застосування приписів статті 383 КАС до відповідача в цій частині є безпідставними.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що ухвала суду першої інстанції винесена за результатами повного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування немає.
Керуючись статтями 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 383 КАС суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а окрему ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді А. Р. Курилець
М. А. Пліш