18 жовтня 2024 року Справа № 460/38911/22 пров. № А/857/20285/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Курильця А.Р., Пліша М.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення певних дій, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року (суддя Махаринець Д.Є., м.Рівне),-
У провадженні суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУПФ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення певних дій.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ГУПФ у ненарахуванні та невиплаті підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII). Зобов'язано ГУПФ здійснити ОСОБА_1 з 25.02.2022 нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) (далі - Рішення суду).
16.10.2023 позивачу видано виконавчі листи по справі.
14.05.2024 від позивача надійшла заява про роз'яснення Рішення суду (далі - Заява).
В Заяві зазначено, що 09.11.2023 Верховна Рада України прийняла Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (далі - Закон № 3460-IX) відповідно до статті 8 якого з 01 січня 2024 року встановлено мінімальну заробітну плату - 7 100 грн, а з 1 квітня - 8 000 грн. Разом з тим у частині другій цієї статті встановлюється мінімальна заробітна плата у розмірі 1 600 грн, як розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду. Керуючись Законом № 3460-IX, територіальний орган Пенсійного фонду України здійснив перерахунок пенсії з 01.03.2024, у тому числі зазначеного підвищення до пенсії, яке після перерахунку стало становити 3 200 грн. Враховуючи наведене, заявник просив роз'яснити рішення суду першої інстанції і вказати чи має проводитися підвищення до пенсії, виходячи із величини мінімальної заробітної плати в 2024 році і чи не повинна застосовуватися при цьому правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 4 квітня 2024 року по справі №240/19227/21.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року у задоволенні Заяви відмовлено.
Не погодившись із постановленню ухвалою, її оскаржив позивач, який із покликанням на порушення норм процесуального права просить таку скасувати, та прийняти нове судове рішення про задоволення вимог Заяви.
В доводах апеляційної скарги вказує, що суд в оскаржуваній ухвалі покликається на норму закону яка має суперечність, неузгодженість, обмеження набутого права і колізію по відношенню до набутого права та норм Конституції України, що нівелює верховенство права і ефективність захисту, тому є неправосудним рішенням в супереч пункту 1 статті 129 Конституції України.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, ухвалене Рішення суду є зрозумілим і таким, що не потребує роз'яснення, в розумінні статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Відповідно до частини першої статті 254 КАС за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Виходячи із системного тлумачення даної норми, роз'яснено може бути рішення чи ухвалу суду у разі, якщо без такого роз'яснення її тяжко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Суд може роз'яснити незрозуміле судове рішення лише тоді, коли за таким роз'ясненням із заявою звертається особа, яка брала участь у справі або державний виконавець, яким воно є незрозумілим.
Отже, єдиною правовою підставою для роз'яснення судом ухваленого ним рішення є його незрозумілість, тобто наявність певних якісних недоліків, які викликають складнощі при його виконанні та застосуванні; роз'яснення судового рішення може бути здійснено судом виключно в межах позовних вимог, що розглядалися при його ухваленні, та без зміни його змісту та суті.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції є зрозумілим, а мотивувальна частина рішення суду співпадає з її резолютивною частиною та містить чіткі аргументи стосовно підстав для задоволення у відповідній частині позовних вимог, тому розширеного тлумачення шляхом його роз'яснення та винесення процесуального документу з цього приводу не потребує.
При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне наголосити, що саме у мотивувальній частині рішення суд закріплює обставини, які були встановлені в ході судового розгляду і мають преюдиційне значення при вирішенні інших справ за участю цих осіб.
Водночас, порядок перерахунку пенсії визначається законами чи нормативно-правовими актами України, а не судом.
Пенсійний орган, перераховуючи пенсію, зобов'язаний керуватися відповідними законами чи підзаконними актами, а суд лише може перевірити відповідність перерахованої пенсії. Таким чином, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що роз'ясненню підлягає рішення суду, а не норми чинного законодавства України.
З аналізу вказаних норм та обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви про роз'яснення рішення суду.
З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що ухвала суду першої інстанції винесена за результатами повного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування немає.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 254, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді А. Р. Курилець
М. А. Пліш