08 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/24697/23 пров. № А/857/19709/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Кухтея Р.В., Шевчук С.М.;
за участю секретаря судового засідання - Демидюк О.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 380/24697/23 ( суддя Коморний О.І., м. Львів) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
20 жовтня 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив визнати недійсним рішення житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом № 13 від 28 лютого 2020 року про зняття з квартирного обліку. Зобов'язати відповідача поновити позивача на квартирному обліку громадян від 29.02.2008 та в першочерговій черзі на отримання житла з 29 лютого 2008 року, як військовослужбовця із вислугою 26 календарних років, для отримання житла за рахунок Міністерства оборони України.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з вказаними інших підстав для поновлення строку (з доказами поважності пропуску строку звернення до суду).
Копію ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху від 22.05.2024 надіслано позивачу поштовою кореспонденцією та доставлено ОСОБА_1 таку копію 05.06.2024, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 84).
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Військової частини НОМЕР_1 та зобов'язання вчинити дії - залишено без розгляду у зв'язку з невиконанням ухвали Львівського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без руху від 22 травня 2024 року.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що копія ухвали Львівського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без руху від 22.05.2024 року була вручена його дружині. Однак, з 25.05.2024 позивач перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_2 з місцем дислокації у Черкаській області. Дана обставина підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_2 №1643/2455 від 22.06.2024. Також, ОСОБА_1 звертає увагу на те, що він не міг дізнатися від дружини про ухвалу суду першої інстанції від 22.05.2024 року, оскільки з 08.06.2024 року по 22.06.2024 виконував бойові завдання у визначених районах, де був відсутній мобільний зв'язок, що підтверджується Витягом з журналу бойових дій 3 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_2 (інвентарний номер 2/6/438 т.1 дск від 15.04.2024 року).
З врахуванням зазначених вище обставин, позивач вважає, що пропустив процесуальні строки з поважних причин, тому як наслідок ухвала Львівського окружного адміністративного суду про залишення позову без розгляду від 28.06.2024 року підлягає скасуванню.
Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на апеляційну скаргу позивача, вважаючи, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги є безпідставними. Тому, з підстав, викладених у відзиві, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у їх відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22.05.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху для подання заяви (клопотання) про поновлення строку звернення до адміністративного суду з вказанням підстав для поновлення строку (з доказами поважності пропуску строку звернення до суду).
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху від 22.05.2024 надіслано позивачу поштовою кореспонденцією та доставлено таку копію 05.06.2024, що підтверджується наявною в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Львівський окружний адміністративний суд ухвалюючи оскаржувану ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції дійшов до висновку, що станом на 28.06.2024 вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 22.05.2024 позивачем не виконано, будь-яких заяв чи клопотань від позивача на виконання її вимог станом на момент постановлення цієї ухвали не надходило.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржувана ухвала Львівського окружного адміністративного суду від про залишення позовної заяви без розгляду від 28 червня 2024 року вимогам статті 242 КАС України не відповідає з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.
У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Так, відповідно до статті 122 частин 1, 3 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Згідно ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
З наведених положень видно, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин та обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Частиною першою статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України 24 лютого 2022 року із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні було введено воєнний стан Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2022 р. у справі № 500/1912/22 зазначив: сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може вважатись поважною причиною для безумовного поновлення строків звернення до суду, якщо позивач не обґрунтував неможливість такого звернення у встановленні строки.
Верховний Суд у постанові від 2 червня 2022 року у справі №757/30991/18-а розглядав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Скаржник заявив, що оскаржувана постанова була ним отримана 31 січня 2022 року. Відповідно до частини другої статті 329 КАС України учасник справи, якому не вручили повне судове рішення у день його проголошення або складення, може поновити пропущений строк на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення такого судового рішення. Протягом цього терміну в країні було введено воєнний стан, й це перешкоджало скаржнику дотримуватися вказаних законодавством процесуальних строків. Він подав клопотання про поновлення процесуальних строків з наданням відповідних доказів, що підтверджують доводи вказаної заяви. У даній постанові суд дійшов висновку про необхідність поновлення процесуальних строків та визнання запровадження воєнного стану поважною причиною для поновлення процесуальних строків.
Аналогічний підхід було застосовано під час вирішення питання про поновлення процесуальних строків в ухвалі від 27 липня 2022 року у справі № 380/13558/21, ухвалі від 27 липня 2022 року у справі № 380/12913/21. В ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2022 року у справі №460/14618/21 суд дійшов до висновку, що факт перебування на військовій службі, що підтверджується відповідною заявою, є поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження.
Отже, сам факт запровадження воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» не є поважною причиною для безумовного поновлення процесуальних строків. Для такого поновлення необхідним є клопотання, в якому будуть зазначені інші обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та перешкоджали вчиненню тих чи інших дій, а також докази, що підтверджують ці обставини.
У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2022 р. у справі № 500/1912/22 також зазначено про те, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У постанові Верховного Суду в справі № 500/1912/22 від 29.09.2022 зазначено, що «причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1)це обставина або кілька обставин, що безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2)це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3)ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4)ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
З матеріалів справи встановлено, що копія ухвали Львівського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без руху від 22.05.2024 була направлена на адресу проживання позивача, однак вручена не йому, а його дружині.
ОСОБА_1 з 25.05.2024 р. перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 , з місцем дислокації у Черкаській області. Дана обставина підтверджується довідкою в/ч НОМЕР_2 від 22.06.2024 року №1643/2455.
Згідно витягу з журналу бойових дій, з 08.06.2024 по 22.06.2024 позивач виконував бойові завдання у визначених районах у яких відсутній мобільний зв'язок.
Відповідно до відпускного квитка № 3351 від 09.07.2024, ОСОБА_1 надано відпустку з 15.07.2024 по 31.07.2024.
Апелянт у своїй апеляційній скарзі зазначає, що прибувши у м. Яворів Львівської області 18.07.2024 за місцем проживання у відпустку, йому від дружини стало відомо про надходження ухвал про залишення позовної заяви без руху та залишення позову без розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що інтереси позивача представляє адвокат Русенко Р.І., що підтверджується копією Ордеру про надання правничої допомоги серія ВС №1236353 (а.с. 62).
Однак, як видно з матеріалів справи представнику позивача копії зазначених ухвал не надходили ні на адресу здійснення діяльності, ні через систему «Електронний суд», у якій зареєстрований адвокат.
Поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Взявши до уваги викладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Русенко Р.І не були обізнані з тією обставиною, що ухвала Львівського окружного адміністративного суду 22.05.2024 про залишення позовної заяви без руху та ухвала Львівського окружного адміністративного суду про залишення позову без розгляду від 28.06.2024 надійшли на адресу місця реєстрації позивача, у зв'язку з тим, що на час їх доставлення позивач не перебував за місцем постійного проживання, а брав та бере участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що унеможливлювало та ускладнювало вчинення процесуальних дій у визначений законом і судом строк, тому такі обставини виникли об'єктивно, незалежно від волі позивача та його представника.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99).
Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 5 грудня 2018 року (справа №П/9901/736/18) згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
Відповідно до частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Аналізуючи обставини справи в контексті поданого позову, а також аргументи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суддею суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, що має наслідком задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 229 ч. 4, 308, 312, 315, 320, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 380/24697/23 - скасувати.
Справу направити до Львівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук
Повне судове рішення складено 18 жовтня 2024 року.