18 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/4445/24 пров. № А/857/17190/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Бруновської Н.В., Глушка І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження, в м. Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року, ухвалене суддею Дмитруком В.В. у м. Луцьку, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, у справі № 140/4445/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання виплатити індексацію грошового забезпечення,
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача у якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо нездійснення перерахунку виплаченої індексації з 01.03.2018 по 01.01.2023 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок раніше виплаченої індексації з 01.03.2018 по 01.01.2023 з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 (далі - Порядок № 159) за період з 01.01.2015 року по 28.02.2018 року і за період з 01.03.2018 року 01.01.2023 року.
27 травня 2024 року Волинський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким позов задовольнив частково.
Визнав протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку індексації грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців четвертого, п'ятого та шостого пункту п'ятого Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період з 01 березня 2018 року по 01 січня 2023 року.
Зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 01 січня 2023 року, із урахуванням абзаців четвертого, п'ятого та шостого пункту п'ятого Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року - за весь час затримки її виплати по день фактичної виплати відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.
У задоволенні інших позовних вимог відмовив.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.01.2023, відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2003 № 1078, однак, відповідач не вирішив це питання. Також, суд першої інстанції визнав право позивача на отримання компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з невиплатою індексації за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати. Суд відмовив у задоволенні позовних вимог про виплату індексації грошового забезпечення за спірний період у конкретно визначеній сумі.
Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач, який просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позову.
Відповідач зазначає, що починаючи з березня 2018 року виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення, що підтверджується картками особового рахунку, із застосуванням базового місця для обчислення індексу споживчих цін - березня 2018 року. Тому відповідач вважає, що немає заборгованості перед позивачем щодо виплати індексації грошового забезпечення.
Щодо компенсації втрати частини доходів, відповідач пояснив, що така проводиться одночасно із виплатою доходу, однак, зважаючи на те, що відповідач не виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення то ці вимоги є передчасними.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що позивач із серпня 2015 року до січня 2023 року проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 22.12.2022 № 649, позивач звільнений з військової служби за віком, а на підставі наказу від 02.01.2023 року № 1 з 01.01.2023 року виключений зі списків особового складу.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.06.2021 у справі № 140/2951/23, зокрема, зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити нарахування та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, із застосуванням місяця підвищення тарифної ставки (окладу) для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
На виконання вказаного рішення суду відповідач перерахував позивачу кошти за індексацію грошового забезпечення в сумі 82377,63 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 21.12.2023 № 9244.
На звернення позивача від 05.04.2024 року щодо здійснення перерахунку індексації грошового забезпечення з березня 2018 року по день звільнення, відповідно до вимог п. 5 Порядку №1078, відповідач, листом від 11.04.2024 № ВФЗ/382, повідомив позивача, що, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (зі змінами), виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати, у межах фінансових ресурсів затвердженого бюджету (кошторису) на відповідний рік. Фінансовий ресурс у 2018-2020 роках виділявся для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям з розрахунку базового місяця - березень 2018 року.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Також, позивач вважає, що має право на звернення до суду із позовною вимогою про стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходів у в зв'язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення за період 01.01.2015 по 28.02.2018, так і за період з 01.03.2018 по 01.01.2023, з урахуванням дати фактичної її виплати, оскільки, відповідач добровільно не нарахував та не виплатив компенсацію втрати частини доходів.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
За змістом абзацу 2 частини третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації відповідно до закону.
Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 цього Закону, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з статтями 4, 6 вказаного Закону, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка, а з 01.01.2016 року - 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення регулюються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Правові норми пункту 5 Порядку № 1078, у редакції пункту, яка діяла до 01.12.2015 року, передбачали, що, у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Відповідно до абзаців 1-6 пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2015 року та застосовується з 01.12.2015 року), у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Отже, за змістом пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця.
Отже, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу).
Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов'язати до її вчинення у судовому порядку.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 листопада 2021 року по справі № 120/313/20-а.
Отже, в контексті спірних правовідносин, з 01.12.2015 року базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення є місяць у якому підвищено посадовий оклад військовослужбовця.
Апеляційний суд встановив те, що зміна посадових окладів, з урахуванням періоду проходження військової служби позивача відбулась 01 січня 2008 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі - постанова № 1294) та 01 березня 2018 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Таким чином, базовим місяцем для обчислення індексації за період з 01.03.2018 року по 01.01.2023 є березень 2018 року.
Крім цього, апеляційний суд звертає увагу на те, що з 01.12.2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації - різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Аналіз абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дає підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має позивачка право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.
Апеляційний суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078, позивач має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Як правильно встановив суд першої інстанції, при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення, за період з 01.03.2018 по 01.01.2023, відповідач не врахував вимоги пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»), що свідчить про протиправні дії відповідача.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що спірним у вказаних правовідносинах є право позивача на отримання індексації - різниці.
Заперечуючи право позивача на отримання відповідної виплати, відповідач не вчиняв жодних дій спрямованих на призначення та виплату позивачеві індексації - різниці, оскільки вважав, що індексація позивачу виплачена повністю.
Однак, як вірно встановив суд першої інстанції, позивач має право на отримання індексації-різниці, за наявності підстав, визначених чинним законодавством.
У той же час, суд першої інстанції, підмінюючи у вказаних правовідносинах відповідача, вдався до самостійної оцінки таких підстав, а не до оцінки рішення відповідача з цього приводу.
Отже, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції передчасно зобов'язав відповідача виплатити індексацію - різниці, не давши можливості відповідачу, діючи в межах своїх повноважень, прийняти відповідне рішення.
Крім того, апеляційний суд вважає, що права позивача порушені відмовою відповідача у нарахуванні і виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.01.2023 відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, що викладена у листі від 08.11.2023 № 550/7427, а не діями відповідача щодо нарахування та виплати, індексації грошового забезпечення, за період з 01.03.2018 по 01.01.2023 без індексації - різниці, з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та позовні вимоги про нарахування і виплату індексації грошового забезпечення за спірний період, з врахуванням вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, задовольнити частково, шляхом:
- визнання протиправною відмови відповідача, що викладена у листі від 11.04.2024 № ВФЗ/382 у здійсненні нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.01.2023 відповідно до вимог пункту 5 Порядку № 1078.
- зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 05.04.2024 про нарахування і виплату індексації грошового забезпечення, з врахуванням вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та висновків суду про те, що позивач за період з 01.03.2018 по 01.01.2023 має право на нарахування та виплату індексації - різниці, у випадку, якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) (березень 2018 року) розмір доходу менший за суму можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Що стосується позовної вимоги про компенсацію втрати частини доходу, у зв'язку з порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 року по 28.02.2018 року і за період з 01.03.2018 року 01.01.2023 року, то апеляційний суд зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) передбачено те, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі статтею 2 Закону № 2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
За змістом статті 3 Закону № 2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до статті 4 даного Закону, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Пунктами 2, 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (далі - Порядок № 159) передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, які мають постійних характер та виплата нарахованих доходів. При цьому, виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19.
Апеляційний суд встановив те, що відповідач виплатив позивачу заборгованість індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 року по 28.02.2018 в сумі 82377,63 грн. - 23.12.2023 року.
Тобто, відповідач порушив строки виплати індексації грошового забезпечення, за період з 01.03.2018 року по 23.12.2023 року.
Отже, відповідач, одночасно із виплатою суми заборгованості мав обов'язок виплати позивачу суму компенсації втрати частини доходів за період з 01.03.2018 року по 23.12.2023 року, однак не виконав його.
Апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходу з 01 січня 2015 року, тобто з місяця коли мала бути нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення.
Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 09 серпня 2022 року в справі № 460/4765/20.
Що стосується виплати компенсації втрати частини доходів з 01.03.2018 року по 01.01.2023 року, то апеляційний суд встановив, що відповідач не здійснив виплату індексації грошового забезпечення за цей період.
Зважаючи на те, що відповідач не здійснив перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення відповідно до 5 Порядку № 1078, то вимога позивача про виплату компенсації втрати частини доходу є передчасною, тому в її задоволенні необхідно відмовити.
Таким чином, суд першої інстанції зробив невірний висновок про задоволення цієї позовної вимоги, шляхом зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року - за весь час затримки її виплати по день фактичної виплати відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.
Апеляційний суд вважає, що, при вирішенні цієї позовної вимоги необхідно вийти за межі позовних вимог та задовольнити її шляхом:
- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів, за період з 28.02.2018 по 23.12.2023, у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 року по 28.02.2018 року;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів, за період з 28.02.2018 по 23.12.2023, у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 року по 28.02.2018 року.
У задоволенні позовної вимоги про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 23.12.2023 року необхідно відмовити, як передчасної.
Підводячи підсумок наведеного вище, апеляційний суд вважає, що адміністративний позов необхідно задовольнити частково, шляхом:
- визнання протиправною відмови відповідача, що викладена у листі від 11.04.2024 № ВФЗ/382 у здійсненні нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.01.2023 відповідно до вимог пункту 5 Порядку № 1078;
- зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 05.04.2024 про нарахування і виплату індексації грошового забезпечення, з врахуванням вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та висновків суду про те, що позивач за період з 01.03.2018 по 01.01.2023 має право на нарахування та виплату індексації - різниці, у випадку, якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) (березень 2018 року) розмір доходу менший за суму можливої індексації, визначеної в цьому місяці;
- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів, за період з 28.02.2018 по 23.12.2023, у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 року по 28.02.2018 року;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів, за період з 28.02.2018 по 23.12.2023, у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 року по 28.02.2018 року.
Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що суд першої інстанції, при прийнятті рішення, порушив норми матеріального права, це рішення необхідно скасувати та прийняти постанову про часткове задоволення позову у спосіб зазначений вище.
Апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково.
Розподіл судових витрат апеляційний суд не здійснює, оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору в силу вимог Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року в справі № 140/4445/24 скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , що викладена у листі від 11.04.2024 № ВФЗ/382 у здійсненні нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.01.2023 відповідно до вимог пункту 5 Порядку № 1078.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.04.2024 про нарахування і виплату індексації грошового забезпечення, з врахуванням вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та висновків суду про те, що позивач за період з 01.03.2018 по 01.01.2023 має право на нарахування та виплату індексації - різниці, у випадку, якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) (березень 2018 року) розмір доходу менший за суму можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів, за період з 28.02.2018 по 23.12.2023, у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 року по 28.02.2018 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів, за період з 28.02.2018 по 23.12.2023, у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 року по 28.02.2018 року.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
І. В. Глушко