15 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/5171/21 пров. № А/857/23033/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22.08.2024р. про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. про визнання протиправними дій щодо припинення виплати пенсії, зобов'язання поновити виплату пенсії (суддя суду І інстанції: ОСОБА_2 , час та місце ухвалення судового рішення: 22.08.2024р., м.Львів; дата складання повного тексту судового рішення: не зазначена),-
Оскаржуваною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22.08.2024р. заяву ОСОБА_3 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 06.07.2021 у справі № 380/5171/21 задоволено; зобов'язано відповідача Головне управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України у Львівській обл. подати до Львівського окружного адміністративного суду протягом 30 (тридцяти) днів з моменту набрання ухвалою законної сили звіт про виконання рішення від 06.07.2021р. у справі № 380/5171/21 (а.с.154-155).
Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив відповідач ГУ ПФ України у Львівській обл. який, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового встановлення судового контролю, в апеляційній скарзі просить судову ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви про встановлення судового контролю відмовити (а.с.161-165).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при виконанні рішення суду в справі № 380/5171/21 виникли певні труднощі. Зокрема, прізвище позивача по справі визначено як Буш, однак на обліку в пенсійному органі перебуває ОСОБА_4 .
При цьому, відповідач неодноразово повідомляв позивача про те, що для забезпечення виконання рішення необхідно звернутися із заявою та документами про зміну паспортних даних до будь-якого відділу обслуговування громадян або подати їх через веб-портал ПФ України. Надані позивачем документи не містять апостиля, через що є неприйнятними.
За таких обставин неможливо провести зміну особистих даних в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_5 .
Враховуючи зазначене, на адресу ОСОБА_1 скеровано лист № 19396-20370/Б-53/8-1300/24 від 08.08.2024р. з проханням надання документів, які підтверджують зміну прізвища, засвідченого в установленому порядку, відсутність якого унеможливлює виконання судового рішення від 06.07.2021р. у справі № 380/5171/21.
Відтак, апелянтом вжито всіх можливих (конкретних) заходів для виконання рішення суду від 06.07.2021 у справі № 380/5171/21 згідно з нормами чинного законодавства.
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Також колегія суддів ухвалила відхилити клопотання позивача, що надійшло електронною поштою до апеляційного суду 11.10.2024р. (а.с.180), про відкладення апеляційного розгляду справи через неможливість подачі відзиву в установлені судом строки, оскільки вказана обставина не може вважатися поважною причиною, яка б унеможливлювала апеляційний розгляд, що стосується оскарження ухвали про встановлення судового контролю.
Додатково колегія суддів враховує, що відповідно до ч.5 ст.44 КАС України учасники справи зобов'язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки суду, а й учасників справи.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989р. у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Він не буде відповідальним за відкладення, викликані станом його здоров'я, оскільки вони пов'язані з форс-мажорними обставинами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.07.2021р. у справі № 380/5171/21, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021р., позов ОСОБА_1 задоволено; визнано протиправними дії ГУ ПФ України у Львівській обл. щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 на тій підставі, що ОСОБА_1 фактично проживає за межами України; зобов'язано ГУ ПФ України у Львівській обл. поновити виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.10.2020р., та виплатити пенсію за квітень, травень, червень, липень та серпень 2020 року; стягнуто з пенсійного органу за рахунок бюджетних асигнувань в користь позивача 1816 грн. судових витрат у вигляді судового збору (а.с.52-59, 102-105).
Позивач ОСОБА_1 двічі зверталась до ГУ ПФ України у Львівській обл. із заявами про виконання судового рішення у справі № 380/5171/21, на що відповідач надав відповіді про необхідність звернення до сервісного центру або подати документи через веб-портал portal.pfu.gov.ua для внесення змін до паспортних даних та виконання судового рішення (а.с.128-130).
Невиконання пенсійним органом рішення суду в добровільному порядку зумовило звернення ОСОБА_1 до державної виконавчої служби для примусового виконання рішення суду.
В межах виконавчого провадження ВП № 68790110, відкритого 13.04.2022р., державним виконавцем двічі накладено штраф на боржника у зв'язку із невиконання судового рішення без поважних причин: постановою від 15.03.2023р. на суму 5100 грн. та постановою від 07.06.2023р. на суму 10200 грн. (а.с.131-136).
В подальшому начальник Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Антощук Б. звернувся з поданням до ГУ НП у Львівській обл. про внесення відомостей до ЄРДР стосовно наявності в діях службових осіб ГУ ПФ України у Львівській обл. складу злочину, передбаченого ст.382 КК України, за невиконання виконавчого листа № 380/5171/21, виданого Львівським окружним адміністративним судом 15.12.2021р. (а.с.137-139).
24.04.2024р. начальником слідчого відділу ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській обл. розглянуто скаргу ОСОБА_1 та надано відповідь про те, що у слідчому відділі ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській обл. здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023141360001796 від 22.06.2023р., розпочатому за поданням Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції стосовно невиконання ГУ ПФ України у Львівській обл. виконавчого листа № 380/5171/21, виданого Львівським окружним адміністративним судом15.12.2021р.
08.12.2023р. прийнято процесуальне рішення про закриття кримінального провадження (а.с.140-141).
Станом на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення судового контролю рішення суду від 06.07.2021р. у справі № 380/5171/21 не виконано.
Постановляючи спірну ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не вжиті заходи щодо належного виконання судового рішення.
При цьому, судом не встановлено обставин, що свідчили б про наявність поважних причин, які б перешкоджали виконанню рішення суду щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_6 , починаючи з 01.10.2020р., та погашення заборгованості по пенсії за квітень - серпень 2020 року.
Пенсійний орган не надав суду будь-яких доказів поважності причин невиконання вказаного рішення суду чи вжиття ГУ ПФ України у Львівській обл. усіх належних заходів, спрямованих на виконання судового рішення. Наведені обставини, на думку суду, свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Враховуючи тривалість невиконання відповідачем судового рішення, яке набрало законної сили і є обов'язковим для виконання, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для вжиття заходів судового контролю шляхом зобов'язання ГУ ПФ України у Львівській обл. подати до суду протягом 30 (тридцяти) днів з моменту набрання ухвалою законної сили звіт про виконання рішення суду від 06.07.2021р. у справі № 380/5171/21.
Розглядаючи подану апеляційну скаргу колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться у ст.370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст.129-1 Конституції України, а також ст.ст.14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 23.04.2020р. у справі №560/523/19, яка була також застосована Верховним Судом в ухвалі від 07.02.2022р. у справі №200/3958/19-а під час розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення та вирішенні питання про накладення штрафу в порядку судового контролю за виконанням судових рішень.
Також колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалах від 26.01.2021р. у справі № 611/26/17 та від 12.07.2022р. у справі № 754/12702/14-а.
Крім того, за змістом ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Case of Hornsby v. Greece» Суд зазначив, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (заява №18357/91).
У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини в справі «Антонюк проти України» Суд зауважив, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні (заява №17022/02).
У пункті 18 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ліпісвіцька проти України» (заява № 11944/05) Суд звернув увагу на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні («Scordino v. Italy» (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункт 197). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом («Sika v. Slovaki», № 2132/02, пп. 24-27).
Статтею 382 КАС України встановлено спосіб здійснення судового контролю за виконанням судового рішення. Зокрема, відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що стаття 382 КАС України надає право суду, який ухвалив відповідне судове рішення, з метою забезпечення його належного виконання, застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання такого судового рішення у строк, встановлений судом, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
Для застосування наведених процесуальних заходів повинні існувати відповідні правові підстави. Зокрема, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення у порядку ст.382 КАС України може слугувати наявність у суду об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю судове рішення залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 27.02.2020р. у справі № 0640/3719/18 та від 11.06.2020р. у справі № 640/13988/19.
Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується ухваленням судового рішення, а також передбачає його виконання.
При цьому аналіз норми ст.382 КАС України у її системному взаємозв'язку з нормами ст.372 КАС України дозволяє стверджувати, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися за наявності для цього підстав (безвідносно до факту наявності виконавчого провадження щодо виконання відповідного судового рішення), зокрема у випадку, якщо:
рішення суду ще не виконано, у тому числі у порядку його примусового виконання;
існує обґрунтований і підтверджений доказами ризик його невиконання;
існують підтверджені доказами обставини, які ставлять під сумнів виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, або дають підстави вважати, що:
загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату,
або що відповідач (його правонаступник) створює перешкоди для виконання такого рішення, має намір ухилення від цього обов'язку.
Крім того, Конституційний Суд України у Рішенні від 13.12.2012р. № 18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
В Рішенні від 26.06.2013р. № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зауважив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
У Рішенні від 15.05.2019р. № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід'ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв'язку із внесенням Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року №1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Також Конституційний Суд України, узявши до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене рішення.
Таким чином, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, зокрема у формі зобов'язання боржника подати до суду відповідний звіт сприяє забезпеченню реалізації принципу виконуваності судового рішення (загальновідомо, що «рішення суду не має значення, якщо воно не виконується»), запобігає можливому зловживанню з боку боржника (наприклад, у формі уникнення оперативного та повного виконання рішення), гарантує дотримання законності (як у вимогах стягувача, так і у діях боржника), а також підвищує довіру громадян до суду та держави, в цілому.
За змістом постанови Верховного Суду від 23.06.2020р. у справі № 802/357/17-а звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов'язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 23.04.2020р. у справі № 560/523/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.
Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Із матеріалів справи убачається, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.07.2021р. у справі № 380/5171/21, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021р., позов ОСОБА_1 задоволено; визнано протиправними дії ГУ ПФ України у Львівській обл. щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 на тій підставі, що ОСОБА_1 фактично проживає за межами України; зобов'язано ГУ ПФ України у Львівській обл. поновити виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.10.2020р., та виплатити пенсію за квітень, травень, червень, липень та серпень 2020 року; стягнуто з пенсійного органу за рахунок бюджетних асигнувань в користь позивача 1816 грн. судових витрат у вигляді судового збору.
Позивач ОСОБА_1 двічі зверталась до ГУ ПФ України у Львівській обл. із заявами про виконання судового рішення у справі № 380/5171/21, на що відповідач надав відповіді про необхідність звернення до сервісного центру або подати документи через веб-портал portal.pfu.gov.ua для внесення змін до паспортних даних та виконання судового рішення.
Невиконання пенсійним органом рішення суду в добровільному порядку зумовило звернення ОСОБА_1 до державної виконавчої служби для примусового виконання рішення суду.
В межах виконавчого провадження ВП № 68790110, відкритого 13.04.2022р., державним виконавцем двічі накладено штраф на боржника у зв'язку із невиконання судового рішення без поважних причин: постановою від 15.03.2023р. на суму 5100 грн. та постановою від 07.06.2023р. на суму 10200 грн.
В подальшому начальник Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) звернувся з поданням до ГУ НП у Львівській обл. про внесення відомостей до ЄРДР стосовно наявності в діях службових осіб ГУ ПФ України у Львівській обл. складу злочину, передбаченого ст.382 КК України, за невиконання виконавчого листа № 380/5171/21, виданого Львівським окружним адміністративним судом 15.12.2021р.
08.12.2023р. органом слідства прийнято процесуальне рішення про закриття кримінального провадження.
Станом на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення судового контролю рішення суду від 06.07.2021р. у справі №380/5171/21 не виконано.
Таким чином, загальний порядок примусового виконання судового рішення не дав очікуваного результату; відповідач близько трьох років не виконує судове рішення.
Водночас, покликання апелянта про відсутність представлення позивачем документів про зміну свого прізвища колегія суддів оцінює критично, оскільки ОСОБА_1 двічі зверталась до Франківського та Залізничного сервісних центрів із документами про зміну прізвища, однак такі звернення відхилені із роз'ясненням необхідності звернення до сервісного центру або через веб-портал (а.с.128-130).
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає про наявність підстав вважати, що відповідач ухиляється від виконання рішення суду в цій справі.
Отже, за сукупності наведених обставин є наявними правові підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.07.2021р. у справі № 380/5171/21 шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання цього судового рішення.
Таким чином, загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного позитивного результату, відповідач ухиляється від виконання рішення суду в цій справі, через що виникає об'єктивна необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення.
При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» правову позицію, висловлену Верховним Судом по аналогічній категорії справ, зокрема, в ухвалах Касаційного адміністративного суду від 01.09.2022р. та від 15.09.2022р. у справі № 380/22572/21.
Оцінюючи в сукупності вищезазначене, судом першої інстанції наведено достатні та вагомі підстави для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі, через що оскаржувана ухвала суду відповідає вимогам закону.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування ухвали колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта ГУ ПФ України у Львівській обл.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ст.310, ч.2 ст.313, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22.08.2024р. про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 380/5171/21 залишити без задоволення, а вказану ухвалу суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській обл.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного тексту судового рішення: 18.10.2024р.