15 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 461/6573/24 пров. № А/857/22531/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - Юрчак В.В.;
від відповідача - Сліпенко С.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги представника адвоката Юрчака Владислава Валентиновича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , та Львівської митниці на рішення Галицького районного суду м.Львова від 29.08.2024р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Юрчака Владислава Валентиновича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Львівської митниці про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил (суддя суду І інстанції: Волоско І.Р., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 29.08.2024р., м.Львів),-
09.08.2024р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції - 12.08.2024р.) представник адвокат Юрчак В.В., діючий на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із урахуванням кінцево сформульованих позовних вимог, просив постанову Львівської митниці Державної митної служби України в справі про порушення митних правил № 0806/20900/24 від 30.07.2024р. скасувати; на підставі ст.22 КУпАП звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.471 МК України, за малозначністю та оголосити їй усне зауваження, а справу про адміністративне правопорушення за участі ОСОБА_1 закрити (а.с.1-13, 90-93).
Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 29.08.2024р. заявлений позов задоволено частково; змінено п.2 постанови Львівської митниці від 30.07.2024р. у справі про порушення митних правил № 0806/20900/24 в частині стягнення штрафу та застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 30 відсотків вартості цих товарів, на суму 32703 грн. 81 коп.; судові витрати компенсовано за рахунок держави (а.с.119-122).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржили сторони (їх представники).
У своїй апеляційній скарзі представник адвокат Юрчак В.В., діючий на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та ухвалити нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.156-165).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що за встановлених обставин відповідач мав всі підстави для застосування у вказаній справі приписів ст.22 КУпАП, звільнивши позивача від відповідальності за порушення митних правил та обмежившись усним зауваженням.
Стверджує, що в діяннях позивача наявні ознаки малозначності, оскільки розглядувані дії вчинені нею внаслідок збігу тяжких особистих обставин і заподіяні нею збитки є незначними. Також позивач є пенсіонером, особою з І групою інвалідності, потребує дороговартісного лікування, має незначні доходи у вигляді пенсії по інвалідності.
В поданій апеляційній скарзі відповідач Львівська митниця, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.126-131).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що висновок Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень /СЛЕД/ Держмитслужби, який є основним доказом по справі, що підтверджує вартість ввезеного позивачем товару, є допустимим та належним, через що митний орган під час накладення адміністративного стягнення підставно визначив розмір штрафу.
Експерту було надано на огляд весь товар розділений на 7 (сім) позицій, кожна з яких має відповідну кількість однакових товарів. Враховуючи наведене, здійснювати огляд кожної одиниці товару є недоцільним, оскільки вони є ідентичними. Також експертом оглянуто весь товар та належним чином описано, надано відповідну оцінку кожній з семи позицій товару, що однозначно слідує з наведених у висновку експерта відомостей.
Представлена представником позивача в суді фактура не може бути врахована, оскільки така під час митного контролю була відсутньою, при цьому позивач надавала суперечливі пояснення щодо належності незадекларованих товарів.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін на підтримання поданих скарг та їхні взаємні заперечення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга Львівської митниці підлягає до задоволення, а апеляційну скаргу представника адвоката Юрчака В.В., діючого на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , належить відхилити, з наступних мотивів.
Як встановлено під час судового розгляду справи, близько 15 год. 30 хв. 26.06.2024р. позивач ОСОБА_1 поверталася із приватної поїздки в якості водія транспортного засобу марки «Mitsubishi», модель «Lancer», номерний знак НОМЕР_1 , через п/п «Корчова-Краківець» м/п «Краковець» Львівської митниці в напрямку в'їзду в Україну, обравши для слідування смугу спрощеного митного контролю, позначену символами «зелений коридор», чим своїми діями заявила про відсутність у неї будь-яких товарів, які підлягають обов'язковому декларуванню та оподаткуванню або які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження. Під час проведення візуального огляду вказаного транспортного засобу виникла підозра, що в ньому наявні предмети або товари, які обмежені або заборонені до ввезення громадянами на митну територію України, або в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України,
Автомобіль позивача було переведено зі смуги спрощеного митного контролю в місце поглибленого догляду транспортних засобів та товарів, де під час проведення огляду в багажному відділенні автомобіля, окрім особистих речей та товарів, які підпадають під неоподатковувану норму, було виявлено товар, який відповідно до ст.374 Митного кодексу /МК/ України перевищує неоподатковану норму переміщення через митний кордон Україна, а саме магніти:
Permanent magnet N38 D60X40 12 шт.;
Permanent magnet N42 F300X2 10 шт.;
Permanent magnet N35 D7GX30 10 шт.;
Permanent magnet N42 F100 140 шт.;
Permanent magnet N35 D70X40 16 шт.;
Permanent magnet N42 F80 100 шт.;
Permanent magnet N35 D120X2 105 шт.
26.06.2024р. посадовими особами Львівської митниці складено відносно ОСОБА_1 протокол про порушення митних правил № 0806/20900/24, в якому зафіксовано вказаний факт порушення митних правил (а.с.56-60).
Вказаний товар вилучений митним органом, про що вчинено відповідне застереження в протоколі (а.с.58).
У своїх письмових поясненнях від 26.06.2024р. ОСОБА_1 вказала, що вказаний товар їй передала невідома особа для переміщення через кордон із подальшим поверненням останній на території України (а.с.64).
Згідно висновку СЛЕД Держмитслужби № 142000-3400-0179 від 12.07.2024р. з використанням товарознавчих методів експертизи встановлено загальну вартість товару в сумі 309526 грн. 05 коп. (а.с.71-88).
На підставі встановленої висновком СЛЕД Держмитслужби вартості товару відповідач виніс постанову від 30.07.2024р. в справі про порушення митних правил № 0806/20900/24, якою визнав позивача винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.2 ст.471 МК України, та наклав на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 30 відсотків вартості цих товарів, що складає 92857 грн. 81 коп.
Також тимчасово вилучений товар повернуто позивачу; з останнього стягнуто на користь Львівської митниці 226 грн. 47 коп. витрат за зберігання товару на складі митниці (а.с.15-17).
Із змісту заявленого позову слідує, що спірним питання в розглядуваному випадку є визначення застосованого до позивача заходу стягнення, правильність визначення митної вартості переміщених позивачем товарів, а також застосування приписів ст.22 КУпАП.
При цьому позивач не заперечує ввезення нею на територію України незадекларованого товару, а саме: магнітів в кількості 393 шт.
Вирішуючи наведений спір та приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт вчинення позивачем порушення митних правил, передбачених ч.2 ст.471 МК України.
При цьому, суд не взяв до уваги висновок СЛЕД Держмитслужби № 142000-3400-0179 від 12.07.2024р., оскільки огляд товарів проводився вибірково на складі митниці, експертом не відбиралися в спеціальному порядку відповідні взірці. Також позивач під час розгляду справи надала фактуру № МО 1266/06 від 11.06.2024р., відповідно до якої вартість товару складає 12909,60 польських злотих або 130770 грн. 37 коп. згідно офіційного курсу Національного банку України, при цьому в розрізі приписів ч.1 ст.374 МК України дійсна вартість товару становила 2503,45 євро або 109012 грн. 73 коп.
Також обчислений судом штраф в розмірі 32703 грн. 81 коп. не буде надмірним для позивача.
Висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення заявленого позову колегія суддів вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам чинного законодавства, з наступних підстав.
Згідно фактичних обставин справи, які не оспорюються сторонами, близько 15 год. 30 хв. 26.06.2024р. позивач ОСОБА_1 поверталася із приватної поїздки в якості водія транспортного засобу марки «Mitsubishi» модель «Lancer», номерний знак НОМЕР_1 , через п/п «Корчова-Краківець» м/п «Краковець» Львівської митниці в напрямку в'їзду в Україну, обравши для слідування смугу спрощеного митного контролю, позначену символами «зелений коридор», чим своїми діями заявила про відсутність у неї будь-яких товарів, які підлягають обов'язковому декларуванню та оподаткуванню або які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження.
Під час проведення поглибленого огляду вказаного транспортного засобу в багажному відділенні автомобіля, окрім особистих речей та товарів, які підпадають під неоподатковувану норму, було виявлено товар, який відповідно до ст.374 МК України перевищує неоподатковану норму переміщення через митний кордон Україна, а саме магніти: Permanent magnet N38 D60X40 12 шт.; Permanent magnet N42 F300X2 10 шт.; Permanent magnet N35 D7GX30 10 шт.; Permanent magnet N42 F100 140 шт.; Permanent magnet N35 D70X40 16 шт.; Permanent magnet N42 F80 100 шт.; Permanent magnet N35 D120X2 105 шт.
Згідно висновку СЛЕД Держмитслужби № 142000-3400-0179 від 12.07.2024р. з використанням товарознавчих методів експертизи встановлено загальну вартість товару в сумі 309526 грн. 05 коп. (а.с.71-88).
На підставі встановленої висновком СЛЕД Держмитслужби вартості товару відповідач виніс постанову від 30.07.2024р. в справі про порушення митних правил № 0806/20900/24, якою визнав позивача винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.2 ст.471 МК України, та наклав на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 30 відсотків вартості цих товарів, що складає 92857 грн. 81 коп.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи (ч.1 ст.257 МК України).
Відповідно до ч.2 ст.471 МК України недекларування товарів (крім зазначених у частинах першій та/або третій цієї статті), що переміщуються через митний кордон України громадянами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 30 відсотків вартості цих товарів.
Згідно примітки до ст.471 МК України недекларуванням у цій статті вважається незаявлення громадянином за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений цим Кодексом, про товари, які переміщуються (пересилаються) таким громадянином через митний кордон України (у тому числі при проходженні (проїзді) ним каналом, позначеним символами зеленого кольору («зелений коридор»).
Згідно з ст.366 МК України канал, позначений символами зеленого кольору («зелений коридор»), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню (ч.2 цієї статті).
Канал, позначений символами червоного кольору («червоний коридор»), призначений для всіх інших громадян (ч.3 згаданої статті).
Громадянин самостійно обирає відповідний канал («зелений коридор» або «червоний коридор») для проходження митного контролю за двоканальною системою (ч.4 вказаної статті).
Відповідно до ст.374 МК України товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 цього Кодексу встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об'єктами оподаткування митними платежами (ч.1 цієї статті).
Товари (крім підакцизних), що ввозяться громадянами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі, сумарна фактурна вартість та/або загальна вага яких перевищують обмеження, встановлені частиною першою цієї статті, але загальна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 євро, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, з поданням документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення таких товарів, та оподатковуються ввізним митом за ставкою 10 відсотків і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України, в частині, що перевищує еквівалент 1000 євро (при ввезенні товарів на митну територію України через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення) та еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг (при ввезенні через інші пункти пропуску через державний кордон України). Базою оподаткування таких товарів є частина їх сумарної фактурної вартості, що перевищує еквівалент 1000 євро (при ввезенні товарів на митну територію України через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення) та еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг (при ввезенні через інші пункти пропуску через державний кордон України).
За змістом п.2.9 Порядку заповнення митної декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності, затв. наказом Міністерства фінансів України № 614 від 28.05.2012р., у пункті 4 такої декларації зазначається: точні дані про товари (назви, характеристики товарів, відмітні ознаки тощо), необхідні для їх ідентифікації; вага або кількість задекларованих товарів за кожним найменуванням (цифрами та словами); фактурна вартість задекларованих товарів.
Таким чином, відповідачем доведено факт недекларування товарів, а тому дії позивача містять склад порушення митних правил, передбачений ч.2 ст.471 МК України.
Звідси, відповідач правомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил згідно ч.2 ст.471 МК України.
Під час складання протоколу про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 , останньою не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження вартості товару, який нею переміщувалися через митний кордон України, відтак митним органом обґрунтовано призначено товарознавчу експертизу, проведення якої було доручено експертам СЛЕД Держмитслужби (а.с.68-70).
Порядок призначення та проведення експертиз у справах про порушення митних правил врегульований нормами МК України.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.357 МК України дослідження (аналізи, експертизи) проводяться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленого підрозділу або інших експертних установ (організацій), призначених митним органом. Зазначені дослідження (аналізи, експертизи) проводяться з метою забезпечення здійснення митного контролю та митного оформлення і не є судовими експертизами.
Приписами ч.ч.1, 2 ст.515 МК України встановлено, що експертиза призначається, якщо для з'ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо. Зазначена експертиза не є судовою експертизою.
Згідно з ч.2 ст.515 МК України експертиза проводиться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. Особа, щодо якої порушено зазначену справу, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи.
Відповідно до ст.516 МК України, визнавши за необхідне проведення експертизи, посадова особа митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, виносить постанову, у якій визначаються підстави для призначення експертизи, прізвище експерта або найменування спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, його відокремленого підрозділу чи іншої відповідної установи, в якій має проводитися експертиза. У цій же постанові ставляться конкретні питання, які мають бути вирішені під час проведення експертизи, а також визначаються матеріали, що передаються у розпорядження експерта.
Відповідно до п.3 Положення про СЛЕД Держмитслужби, затв. наказом Держмитслужби № 18 від 23.10.2019р., у редакції наказу № 29 від 12.11.2019р. (із змінами), на СЛЕД Держмитслужби покладено завдання з проведення досліджень та здійснення експертної діяльності у митній сфері, а також здійснення відповідно до законодавства попередньої оцінки майна, вилученого, конфіскованого за порушення митного законодавства.
Повноваження СЛЕД Держмитслужби на проведення експертизи в справах про порушення митних правил, в тому числі проведення товарознавчої експертизи із визначенням вартості вилученого майна, що є предметом правопорушення, закріплено Положенням про СЛЕД Держмитслужби, що відповідає вимогам МК України, з урахуванням особливостей, визначених Законом України № 2658-ІІІ від 12.07.2001р. «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Нормативне врегулювання форми висновку, складеного експертами СЛЕД Держмитслужби за результатами експертизи предметів правопорушення з метою визначення їх вартості, визначено підзаконним нормативно-правовим актом головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію єдиної державної митної політики, а саме наказом Міністерства фінансів України № 1058 від 02.12.2016р.
Відповідно до п.4 розділу III «Формування документації для проведення досліджень (аналізів, експертиз)» Порядку взаємодії структурних підрозділів та територіальних органів Державної фіскальної служби України із Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень ДФС під час проведення досліджень (аналізів, експертиз), затв. наказом Міністерства фінансів України № 105 від 02.12.2016р., посадовою особою митниці було призначено експертизу; зазначені завдання для дослідження (аналізу, експертизи) відповідали меті призначення експертизи та не виходили за межі компетенції та спеціальних знань експерта, оскільки передбачали лише визначення вартості предметів правопорушення.
Згідно висновку СЛЕД Держмитслужби № 142000-3400-0179 від 12.07.2024р. з використанням товарознавчих методів експертизи встановлено загальну вартість товару в сумі 309526 грн. 05 коп. (а.с.71-88).
Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із ч.ч.1, 3, 4 ст.368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості. У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів митні органи визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.
Частина 2 ст.515 МК України передбачає, що експертиза проводиться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. Особа, щодо якої порушено зазначену справу, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи.
Як вбачається із матеріалів справи, інших товарознавчих експертиз про вартість магнітів у справі не було призначено.
Тому колегія суддів не враховує доводи сторони позивача про те, що вартість товарів становила 12909,60 польських злотих, що підтверджується фактурою № 1266/06 від 11.06.2024р. (а.с.98-99), яка подана до суду 09.08.2024р., тобто майже через два місяці після порушення митних правил, та яка митному органу позивачем не пред'являлася, як і не надавались будь-які документи про вартість товару (магнітів).
Разом з тим, позивач не довела належними доказами свою участь в перевезенні та переміщенні через кордон товарів, що вказуються у представленому рахунку-фактурі (фактична кількість останніх не співпадає із представленим рахунком-фактурою); не представила фіскальний чек оплати спірних товарів тощо.
Окрім цього, позивач надала суперечливі пояснення щодо походження вказаних товарів: на момент виявлення митним органом таких товарів зазначала про належність останніх іншій незнайомій особі (а.с.64); під час розгляду справи в суді стверджувала про те, що придбала їх самостійно (а.с.8), а в подальшому вказувала на те, що товар позивач самостійно не придбавала, а долучену до справи фактуру отримала від знайомих (а.с.92).
Вказані обставини підтверджують те, що представлений рахунок-фактура не може вважатися належним доказом по справі.
Стосовно порушень під час проведення експертизи, на які вказує представник позивача, колегія суддів враховує, що експертом обґрунтовано використання порівняльного підходу, який передбачає аналіз цін продажу, пропонування подібних товарів з відповідним коригуванням відмінностей між об'єктом та досліджуваними об'єктами. При визначенні ринкової вартості об'єктів враховано маркування на товарі, цінову інформацію щодо пропозицій продажу ідентичного товару, наявну в мережі Інтернет.
Щодо одержання проб та зразків для проведення експертизи колегія суддів зазначає про те, що в силу приписів ст.517 МК України така дія здійснюється за потреби, є правом посадової особи митного органом, а також проводиться за клопотанням особи, щодо якої порушено справу про порушення митних правил.
В розглядуваному випадку магніти в загальній кількості 393 шт. були вилучені митним органом, про що є застереження в протоколі про порушення митних правил та описі предметів (а.с.65); знаходилися на складі Львівської митниці і були передані в повному обсязі в розпорядження експерта згідно постанови про призначення експертизи (а.с.69).
Отже, експерту СЛЕД був забезпечений доступ до товарів та можливість їх огляду за місцем їх зберігання.
За таких умов об'єктивних підстав для одержання проб та зразків для проведення експертизи не було.
Таким чином, відповідачем доведено факт недекларування товарів, що підпадали під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України, а також визначено його дійсну вартість, а тому дії позивача містять склад порушення митних правил, передбачений ч.2 ст.471 МК України.
Отже, відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил згідно ч.2 ст.471 МК України, правильно обраховано суму штрафу, а відтак заявлений позов про визнання протиправною і скасування спірної постанови в справі про порушення митних правил є безпідставним та необґрунтованим, а тому не підлягає до задоволення.
Щодо покликань позивача про наявність достатніх підстав для звільнення її від відповідальності згідно приписів ст.22 КУпАП, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст.22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
За змістом цієї норми застосування її приписів є правом, а не обов'язком органу (посадової особи).
При цьому судом не встановлено обставин, які посадова особа відповідача не врахувала при накладенні на позивача стягнення за вчинене правопорушення.
З приводу вимоги позивача (апелянта) про зміну постанови Львівської митниці в справі про порушення митних правил в частині визначення заходу стягнення, звільнивши ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбачене ч.2 ст.471 МК України, на підставі ст.22 КУпАП і обмежитись усним зауваженням, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на зазначене, суд, розглядаючи скаргу на постанову про адміністративне правопорушення (порушення митних правил), наділений повноваженнями змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення.
Натомість, повноваження відповідача щодо вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема на підставі ч.2 ст.471 МК України, є виключною компетенцією уповноваженого органу, в цьому випадку - відповідальних працівників митних органів. І саме цьому органу (посадовій особі) законодавцем надано право звільнити порушника від адміністративної відповідальності та обмежитись усним зауваженням.
Вказане відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.01.2018р. в справі № 660/575/16-а.
Аналогічний висновок наведено Верховним Судом у постанові від 31.10.2018р. в справі № 455/415/16-а, відповідно до якого в адміністративного суду, який переглядає постанову в справі про адміністративне правопорушення, відсутні повноваження на застосування до особи, що його скоїла, положень ст.22 КУпАП, яка, в свою чергу, надає органу (посадовій особі), уповноваженій вирішувати справу, право звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення, а також на закриття в зв'язку з цим справи про адміністративне правопорушення, оскільки юрисдикцію, повноваження адміністративних судів та порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає саме КАС України, який таких повноважень адміністративного суду не передбачає.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Відтак, прийняття рішення про звільнення порушника від відповідальності на підставі ст.22 КУпАП, знаходиться поза межами компетенції суду, позаяк таке є втручанням в дискреційні повноваження відповідача, що не відповідає загальним принципам та засадам адміністративного судочинства.
З огляду на викладене доводи представника позивача про важкий матеріальний стан позивача, необхідність дороговартісного лікування тощо повинні враховуватися митним органом в розрізі вирішення питання про звільнення порушника від відповідальності на підставі ст.22 КУпАП.
Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів висновує про те, що в цій справі здійснювався розгляд скарги на постанову в справі про порушення митних правил, а не про притягнення позивача до відповідальності за таке порушення, тому відповідно до норм КАС України суд не наділений повноваженнями звільняти особу від адміністративної відповідальності за малозначності вчиненого правопорушення, позаяк сфера застосування ст.22 КУпАП поширюється саме на орган, уповноважений вирішувати справу.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, через що не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.
Враховуючи на вищевикладене, доводи апеляційної скарги Львівської митниці є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заявленого позову, з вищевикладених мотивів.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду в повному обсязі, оскільки його висновки в частині часткового задоволення позову не відповідають вимогам закону, а також виходячи із процесуальної неможливості усунути такі недоліки судового рішення шляхом його часткового скасування або зміни.
Водночас, апеляційна скарга представника адвоката Юрчака В.В., діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , не підлягає до задоволення з вищевикладених мотивів.
Також відповідно до ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта Львівську митницю.
Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.ст.271, 272, 286, 310, п.2 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Львівської митниці задовольнити.
Рішення Галицького районного суду м.Львова від 29.08.2024р. в адміністративній справі № 461/6573/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову представника адвоката Юрчака Владислава Валентиновича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Львівської митниці про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил - відмовити.
Апеляційну скаргу представника адвоката Юрчака Владислава Валентиновича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Львівську митницю.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного тексту судового рішення: 18.10.2024р.