15 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 595/1087/24 пров. № А/857/23467/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській обл. на рішення Бучацького районного суду Тернопільської обл. від 10.09.2024р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Пасічника Андрія Зіновійовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Національної поліції в Тернопільській обл. про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (суддя суду І інстанції: Тхорик І.І.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 16 год. 00 хв. 10.09.2024р., м.Бучач Тернопільської обл.),-
24.06.2024р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції - 25.06.2024р.) представник адвокат Пасічник А.З., діючий на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 2382322 від 13.06.2024р., згідно якої на позивача накладено стягнення згідно ч.4 ст.126 КупАП у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн.; закрити провадження в справі (а.с.1-3).
Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської обл. від 10.09.2024р. заявлений позов задоволено; постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 2382322 від 13.06.2024р., згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн., скасовано, а провадження у справі -закрито (а.с.84-86).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач Головне управління /ГУ/ Національної поліції /НП/ в Тернопільській обл., який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду скасувати (а.с.91-93).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що 13.06.2024р. позивач керував транспортним засобом /ТЗ/, будучи позбавленим права на таке керування, що зафіксовано належними і достатніми доказами по справі.
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.3 ст.268, ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи (в тому числі оглянувши відеоматеріали) та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до постанови серії ЕНА № 2382322 від 13.06.2024р., винесеної поліцейським Відділення поліції № 2 (м.Бучач) Чортківського районного відділу поліції ГУ НП в Тернопільській обл. старшим сержантом поліції Гузаном А.М., о 12 год. 57 хв. 13.06.2024р. позивач ОСОБА_1 по вул.Центральній, 55 в с.Язловець Чортківського району Тернопільської обл. керував транспортним засобом, номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, чим порушив вимоги п.2.1 «а» Правил дорожнього руху /ПДР/.
На підставі наведеного, відповідачем визнано позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн. (а.с.7-9).
Окрім цього, згідно постанови Бучацького районного суду Тернопільської обл. від 24.04.2024р. в справі № 595/480/24 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік (а.с.54-55).
Відповідно до постанови Тернопільського апеляційного суду від 13.06.2024р. у справі № 595/480/24 строк на апеляційне оскарження поновлено; апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пасічника А.З. залишено без задоволення, а постанову Бучацького районного суду Тернопільської обл. від 24.04.2024р. - без змін (а.с.66-69).
Із змісту заявленого позову слідує, що ОСОБА_1 не допускав порушення правил дорожнього руху, доказів зворотного не представлено.
При цьому, постанова Бучацького районного суду Тернопільської обл. від 24.04.2024р. в справі № 595/480/24 була оскаржена позивачем в апеляційному порядку; 13.06.2024р. відбувся апеляційний розгляд справи; постанова апеляційного суду оприлюднена в Єдиному реєстрі судових рішень 14.06.2024р., загальний доступ забезпечений 17.06.2024р.
Отже, станом на 13 год. 08 хв. 13.06.2024р. ОСОБА_1 не був позбавлений права керування транспортними засобами.
Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що 13.06.2024р. (в момент складення відповідачем спірної постанови) поліцейські були позбавлені можливості належним чином встановити факт набрання законної сили постановою Бучацького районного суду Тернопільської обл. від 24.04.2024р. в справі № 595/480/24, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та позбавлено права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Про результати розгляду Тернопільським апеляційним судом апеляційної скарги ОСОБА_1 , з приводу притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, останньому теж не було відомо, про що такий повідомив працівників поліції, що слідує з долученого до матеріалів справи відеозапису.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи, з наступних підстав.
Відповідно до приписів ПДР, затв. постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001р.:
п.2.1 «а» - водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
п.2.4 «а» - на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Згідно із п.2 ч.1 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, зокрема, у випадку якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Таким чином, водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та на законну вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія.
Частиною 4 ст.126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до приписів ст.317-1 КУпАП виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія.
Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
Якщо посвідчення водія не було тимчасово вилучено в порядку, передбаченому статтею 265-1 цього Кодексу, особа, позбавлена права керування транспортним засобом, зобов'язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції.
У разі виявлення в особи посвідчення водія, яке підлягає здачі, його вилучення здійснюється поліцейським.
Після закінчення строку позбавлення права керування транспортним засобом посвідчення водія повертається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.20 розділу Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затв. постановою КМ України № 340 від 08.05.1993р. (із відповідними змінами та доповненнями), позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства.
Рішення суду про позбавлення права на керування транспортними засобами, яке набрало законної сили, протягом трьох робочих днів із моменту його отримання/винесення надсилається посадовою особою Національної поліції до територіального сервісного центру МВС за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, зазначеної в цьому рішенні. Доступ до судових рішень за умов технічної реалізації може забезпечуватися шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром судових рішень і Єдиним державним реєстром МВС.
Із змісту наведених норм слідує, що чинним законодавством чітко визначено, що особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили постановою суду про позбавлення цього права.
Згідно з ч.ч.1 і 2 ст.294 КУпАП постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
В розглядуваному випадку постанова Бучацького районного суду Тернопільської обл. від 24.04.2024р. в справі № 595/480/24, якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, набрала законної сили 05.05.2024р.
В зв'язку з викладеним, суд скерував на адресу Відділення поліції № 2 (м.Бучач) Чортківського районного відділення поліції копію постанови суду для виконання (зворот а.с.51, а.с.52-53).
На підставі вказаного судового рішення були внесені відомості до бази даних ІП «Адмінпрактика» ІКС ІППП про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами (а.с.54).
Постанова Бучацького районного суду Тернопільської обл. від 24.04.2024р. в справі № 595/480/24 була оскаржена позивачем в апеляційному порядку із пропуском строку на апеляційне оскарження.
Із змісту постанови Тернопільського апеляційного суду від 13.06.2024р. у справі № 595/480/24 слідує, що строк на апеляційне оскарження поновлено (а.с.66-69).
Із урахуванням викладеного слідує, що постанова Бучацького районного суду Тернопільської обл. від 24.04.2024р. в справі № 595/480/24 оскаржена позивачем із порушенням строків на апеляційне оскарження.
В розглядуваному випадку зазначена обставина має ключове значення, оскільки після закінчення 10-денного строку на оскарження постанова Бучацького районного суду Тернопільської обл. від 24.04.2024р. в справі № 595/480/24 набрала законної сили.
Зазначена обставина зумовила надсилання судом її копії до органу Національної поліції до виконання.
Подальше оскарження в апеляційному порядку не призвело до призупинення її виконання, оскільки рішення про поновлення строку на апеляційне оскарження було прийнято апеляційним судом 13.06.2024р.; будь-яких процесуальних рішень про зупинення виконання постанови Бучацького районного суду Тернопільської обл. від 24.04.2024р. в справі № 595/480/24 апеляційний суд не приймав.
Також діючим законодавством не передбачено механізму зупинення виконання рішення суду про позбавлення права на керування транспортними засобами, яке набрало законної сили, в разі його оскарження із поновленням строків на таке оскарження.
Отже, висновок суду про те, що поліцейські були позбавлені можливості належним чином встановити факт набрання законної сили постановою Бучацького районного суду Тернопільської обл. від 24.04.2024р. в справі № 595/480/24, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та позбавлено права керування транспортними засобами на строк 1 9один) рік, не ґрунтується на вимогах закону.
На підставі наведеного, враховуючи наявність судового рішення в справі № 595/480/24, яким позивач позбавлений права керування транспортними засобами терміном на один рік, відповідачем правильно кваліфіковані дії ОСОБА_1 як керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, через що обґрунтовано притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП.
Окрім цього, твердження апелянта про необізнаність щодо його позбавлення права керування транспортними засобами не відповідає дійсності, оскільки такий був ініціатором судових процесів, а відтак повинен був слідкувати за їх результатами.
Звідси, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що станом на 13.06.2024р. позивач був обізнаний про своє позбавлення права керування транспортними засобами, однак допустив таке керування.
Принципового значення у розглядуваній справі має правова оцінка представленого відповідачем відеозапису, який додається до постанови відповідача.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши відеозапис, наданий стороною відповідача, встановив, що події, які зафіксовані суб'єктом владних повноважень на цей відеозапис, підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.4 ст.126 КУпАП.
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України № 580-VIII від 02.07.2015р. «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Згідно з ст.31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 вказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою:
1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Інформація про змонтовану/розміщену фототехніку і відеотехніку, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз повинна бути розміщена на видному місці.
Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:
дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;
транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);
технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);
розмір штрафу та порядок його сплати;
правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;
відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Зміст долученого до справи відеозапису не викликає сумнівів в тому, що саме останнім зафіксовані події, які мали місце 13.06.2024р. за участі сторін в справі.
Відповідно до ч.ч.2, 4, 5 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затв. наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015р., у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою і другою статті 121-3, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1, 125, частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128 - 129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев'ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 152-1 КУпАП поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах.
Згідно п.10 розділу ІІІ вказаної Інструкції поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Разом з тим, пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Отже, системний аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа не повинна складати протокол про адміністративне правопорушення, однак зобов'язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
В іншому випадку застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується на правових висновках, які зроблені Конституційним Судом України у своєму Рішенні у справі № 23-рп/2010 від 22.12.2010р.
Стосовно доводів позивача щодо порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення колегія суддів враховує, що відповідно до матеріалів адміністративної справи поліцейським були роз'яснені позивачу його права та обов'язки згідно вимог КУпАП.
Водночас, позивачем не було долучено до постанови відповідача жодних письмових клопотань, зауважень та заяв; стосовно дій інспектора поліції ним не подавалися будь-які скарги в органи Національної поліції або прокуратури.
Окрім цього, процедурні порушення, допущені контролюючим органом при розгляді справи про правопорушення не можуть бути обставиною, яка звільняє від відповідальності, у разі підтвердження факту правопорушення. Процедурні порушення не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності прийнятого за наслідками розгляду справи про правопорушення рішення. Натомість, вчинені контролюючим органом процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки ці порушення вплинули на можливість порушника захистити свої права та чи призвели процедурні порушення на встановлення обставин порушення та на наслідки.
У той же час, як станом на час звернення з даним адміністративним позовом до суду, так і на час розгляду справи у суді і вирішення справи по суті, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування обставин щодо правомірності дій та наявності повноважень у відповідної особи при розгляді справи про правопорушення у галузі безпеки дорожнього руху, як і доказів оскарження таких дій.
При цьому, навіть у випадку встановлення процедурних порушень прийняття акта суб'єктом владних повноважень зазначене не може бути безумовною підставою для скасування останнього у випадку встановлення останнім правопорушення, факт вчинення якого підтверджено у ході розгляду справи.
Доказів упередженого ставлення до позивача зі сторони поліцейських або відповідача під час судового розгляду не здобуто.
Відповідно до ст.77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В аспекті наведеного, колегія суддів приходить до переконання про те, що відповідачем представлені належні та допустимі докази вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення.
Додатково колегія суддів враховує, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloranand Francis v. The United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Отже, за наведених обставин колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що дійсно о 12 год. 57 хв. 13.06.2024р. позивач ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 керував транспортним засобом, номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, чим порушив вимоги п.2.1 «а» ПДР.
На підставі наведеного, інспектор поліції правомірно визнав позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, і наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн.
Таким чином, заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, через що не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.
Водночас, згідно матеріалів справи розгляд справи був призначений на 15 год. 00 хв. 08.07.2024р., однак відповідно до довідки секретаря судового засідання фіксування судового процесу не здійснювалося через неявку учасників справи; судове засідання відкладено на 14 год. 30 хв. 08.08.2024р. (а.с.32).
Згідно довідки секретаря судового засідання фіксування судового процесу 08.08.2024р. не здійснювалося через неявку учасників справи; судове засідання відкладено на 12 год. 30 хв. 28.08.2024р. (а.с.41).
Відповідно до довідки секретаря судового засідання фіксування судового процесу 28.08.2024р. не здійснювалося через неявку учасників справи; судове засідання відкладено на 16 год. 00 хв. 10.09.2024р. (а.с.75).
Із змісту довідок секретаря судових засідань від 10.09.2024р. слідує, що через неявку сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (а.с.82); суд підписав рішення без його проголошення (а.с.82, 83).
Відповідно до ч.ч.3 і 4 ст.229 КАС технічний запис та протокол судового засідання після закінчення судового засідання долучаються до матеріалів справи. Порядок зберігання технічного запису судового засідання та долучення його до матеріалів справи визначається Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ст.230 КАС України у судовому засіданні секретар забезпечує ведення протоколу судового засідання.
У протоколі судового засідання зазначаються такі відомості: 1) рік, місяць, число і місце судового засідання; 2) найменування адміністративного суду, який розглядає справу, прізвище та ініціали судді (суддів), секретаря судового засідання; 3) справа, що розглядається, ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи; 4) порядковий номер вчинення процесуальної дії; 5) назва процесуальної дії; 6) час вчинення процесуальної дії; 7) ухвали суду, постановлені в судовому засіданні, не виходячи до нарадчої кімнати; 8) інші відомості, встановлені цим Кодексом.
Протокол судового засідання ведеться секретарем судового засідання та підписується ним невідкладно, але не пізніше наступного дня після судового засідання і приєднується до справи.
Під час здійснення повного фіксування судового засідання технічними засобами, а також проведення судового засідання в режимі відеоконференції протокол судового засідання створюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Протокол судового засідання скріплюється електронним підписом секретаря судового засідання і приєднується до справи.
У матеріалах справи є відсутніми процесуальні документи (протоколи судових засідань), які би підтверджували те, що 08.07.2024р., 08.08.2024р., 28.08.2024р. і 10.09.2024р. відбулись судові засідання.
Також довідки, складені секретарем судового засідання про відсутність фіксування судового процесу, не є документами належної форми такої процесуальної дії.
Керуючись ч.6 ст.139 КАС України апеляційний суд вирішує питання про розподіл судових витрат у справі.
В силу приписів ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За наведеного правового регулювання сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 484 грн. 48 коп. (визначеному відповідно до приписів ст.4 Закону України «Про судовий збір») не підлягає відшкодуванню позивачу.
Водночас, понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта ГУ НП в Тернопільській обл.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заявленого позову, з вищевикладених мотивів.
Оскільки вимоги апелянта сформульовані в інший спосіб, ніж передбачені нормами ст.315 КАС України повноваження апеляційного суду за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, тому апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ч.3 ст.268, ст.ст.272, 286, 310, ч.2 ст.313, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській обл. задовольнити частково.
Рішення Бучацького районного суду Тернопільської обл. від 10.09.2024р. в адміністративній справі № 595/1087/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову представника адвоката Пасічника Андрія Зіновійовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Національної поліції в Тернопільській обл. про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, - відмовити.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви не підлягають відшкодуванню ОСОБА_1 ; суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Національної поліції в Тернопільській обл.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного тексту судового рішення: 18.10.2024р.