15 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/2130/24 пров. № А/857/22467/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Глушка І.В. та Хобор Р.Б.,
з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - Парфан Л.І., Дем'янів І.М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Богородчанської селищної ради Івано-Франківської обл. на додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.08.2024р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Сектору архітектури та містобудування Богородчанської селищної ради Івано-Франківської обл. про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень на земельну ділянку, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: ОСОБА_2 , час та місце ухвалення додаткового рішення суду І інстанції: 12 год. 24 хв. 16.08.2024р., м.Івано-Франківськ; дата складання повного тексту додаткового рішення суду І інстанції: 21.08.2024р.),-
24.03.2024р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції - 25.03.2024р.) позивач ОСОБА_1 за допомогою системи «Електронний суд» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
визнати протиправним рішення Сектору архітектури та містобудування, виконавчого органу Богородчанської селищної ради № А3268586142802380310, реєстраційний номер MU01:8586-1428-1076-8920 від 29.12.2023р. про відмову у видачі ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень на земельну ділянку за кадастровим номером 2620455100:01:001:1469 для проектування об'єкта будівництва «Нове будівництво будівлі торгівлі та офісних приміщень»;
зобов'язати Сектор архітектури та містобудування Богородчанської селищної ради видати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва «Нове будівництво будівлі торгівлі та офісних приміщень» на земельну ділянку за кадастровим номером 2620455100:01:001:1469;
стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу та судовий збір (Т.1, а.с.1-4).
Відповідно до ухвали суду від 12.04.2024р. вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін (Т.1, а.с.37-38).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.07.2024р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Сектора архітектури та містобудування Богородчанської селищної ради № А3268586142802380310 від 29.12.2023р. (реєстраційний номер в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва MU01:8586-1428-1075-8920) про відмову у видачі ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень на земельну ділянку з кадастровим номером 2620455100:01:001:1469; зобов'язано Сектор архітектури та містобудування Богородчанської селищної ради видати ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва «Нове будівництво будівлі торгівлі та офісних приміщень» на земельній ділянці з кадастровим номером 2620455100:01:001:1469, відповідно до поданої ним заяви від 03.12.2023р.; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Сектора архітектури та містобудування Богородчанської селищної ради на користь позивача судовий збір в сумі 968 грн. 96 коп.; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Сектора архітектури та містобудування Богородчанської селищної ради на користь позивача судові витрати в сумі 1936 грн. (Т.2, а.с.92-102).
06.08.2024р. за допомогою системи «Електронний суд» позивач скерував до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Богородчанської селищної ради на його користь понесені витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 16125 грн. (Т.2, а.с.104-105).
В свою чергу, 13.08.2024р. за допомогою системи «Електронний суд» відповідач Богородчанська селищна рада направив до суду заперечення на заяву про стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу, в якій просив відмовити у відшкодуванні суми витрат на правничу допомогу (Т.2, а.с.120-123).
Додатковим рішенням суду від 16.08.2024р. заяву позивача задоволено частково; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Сектору архітектури та містобудування Богородчанської селищної ради Івано-Франківської обл. на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн. (Т.2, а.с.133-142).
Не погодившись із винесеним додатковим рішенням, його оскаржила Богородчанська селищна рада, який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, просить скасувати додаткове рішення суду та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити (Т.2, а.с.146-161).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач не надав жодного фінансового документа про оплату таких послуг, а представлені документи містять суперечності. Зокрема, договір про надання правової допомоги не конкретизує, в рамках якої справи буде надаватися правова допомога; адвокат Попович М.М. не брав участі в розгляді справи, при цьому активним учасником процесу є представник ОСОБА_3 , яка у всіх процесуальних документах визначена представником позивача.
Отже, в розглядуваному випадку не дотриманий критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), оскільки стороною позивача не надано документів щодо фактичного і реального понесення витрат на правову допомогу (з чим і погодився суд), а також не підтверджують участь адвоката Поповича М.М. в розгляді справи.
Позивач ОСОБА_1 скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе додаткове судове рішення (Т.2, а.с.207-212).
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представників позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Апелянтом Богородчанською селищною радою оскаржується додаткове рішення суду щодо розподілу судових витрат, зокрема, стягнення на користь позивача понесених витрат на правову допомогу в загальному розмірі 6000 грн.
Приймаючи додаткове рішення, суд першої інстанції керувався тим, що долученими до матеріалів справи доказами доведено факт надання позивачу правничої (правової) допомоги в межах розгляду цієї справи. Заявлені витрати на правничу допомогу є співмірними із складністю цієї справи, наданим обсягом послуг, значенням справи для сторони та підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 6000 грн.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо стягнення витрат на правову допомогу адвоката такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин.
Згідно 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 КАС України.
За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Позивачем заявлено до відшкодування витрати, пов'язані з професійною правничою допомогою, отриманою в суді першої інстанції від адвоката, в загальному розмірі 16125 грн.
На підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом позивачем представлено наступні письмові докази (в копіях/оригіналах):
договір № б/н від 10.03.2024р. про надання правничої допомоги, укладений між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Поповичем М.М. (Т.2, а.с.110 і на звороті). Предметом цього договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами клієнту правової допомоги та правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, складення заяв, скарг, заперечень, відзивів, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Згідно з п.4.1 вказаного договору гонорар адвоката за цим договором визначається у квитанціях, які є невід'ємними додатками цього договору.
Підтвердженням виконання сторонами своїх зобов'язань за договором є підписаний сторонами акт приймання наданих послуг (п.4.2 зазначеного договору).
Відповідно до п.4.3 цього договору вартість 1 години роботи адвоката - участь в судових засіданнях складає 1000 грн. Вартість 1 години роботи адвоката - надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань складає 500 грн. Вартість 1 години роботи адвоката - складання процесуальних документів складає 1500 грн. (Т.2, а.с.110 і на звороті);
ордер серії АТ № 1072795 від 10.03.2024р. на ведення справи адвокатом Поповичем М.М. в Івано-Франківському окружному адміністративному суді в інтересах ОСОБА_1 (Т.2, а.с.106);
калькуляція вартості наданих послуг за договором від 10.03.2024р. про надання правничої допомоги в справі № 300/2130/24, згідно якої загальна вартість наданих послуг (надання консультацій, ознайомлення з матеріалами справи; складання позовної заяви; складання додаткових пояснень, ознайомлення з відзивами відповідача, складання процесуальних заяв) становить 16125 грн. (Т.2, а.с.107);
акт від 17.07.2024р. приймання наданих послуг згідно договору від 10.03.2024р. про надання правничої допомоги в справі № 300/2130/24 на загальну суму 16125 грн. (Т.2, а.с.108 і на звороті);
квитанція № 093913 від 17.07.2024р. на оплату наданих правових послуг на суму 16125 грн. (Т.2, а.с.109).
Отже, надані суду матеріали доводять факт надання позивачу правової допомоги адвокатом Поповичем М.М. в суді першої інстанції, а відтак підтверджують понесення позивачем витрат на правову допомогу в розглядуваній адміністративній справі № 300/2130/24.
Частинами 1 і 2 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (п.131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п.28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц; п.19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021р. у справі № 910/12876/19).
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (п.п.133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п.5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі № 904/4507/18.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (п.147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини /ЄСПЛ/, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V).
В пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).
Як відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у п.154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Окрім цього, згідно зі ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами.
Апеляційний суд вважає, що позивачем доведено фактичне понесення витрат на правову допомогу у вигляді надання консультацій, підготовки та подання позовної заяви, складання додаткових пояснень і підготовку інших процесуальних заяв по справі № 300/2130/24.
Враховуючи складність справи, задоволення заявлених позовних вимог, співмірність понесених витрат із ціною позову та значення справи для позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, в розмірі 6000 грн.
В частині доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд також має враховувати, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Враховуючи складність розглядуваної справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є стороною у справі, суд вважає обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами понесені позивачем витрати на правничу допомогу саме в загальному розмірі 6000 грн.
Водночас, апеляційний суд звертає увагу, що витрати на оплату правничої допомоги підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх сторона уже сплатила, чи їх вона ще має сплатити.
Так, Верховний Суд у постанові від 01.11.2022р. по справі № 757/24445/21-ц дійшов висновку, що відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.
При вирішенні наведеного питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду по наведеній категорії справ, яка викладена у постанові Великої Палати від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16, в постановах Касаційного адміністративного суду від 05.09.2019р. у справі № 826/841/17, від 19.09.2019р. у справі № 826/8890/18, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов'язковими під час вирішення наведеного спору.
Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про обґрунтованість та підставність висновків суду в частині розподілу судових витрат.
Додатково колегія суддів вказує на те, що зміст ст.252 КАС України дає підстави для висновку про те, що додаткове судове рішення є невід'ємною частиною основного судового рішення. Додаткове рішення приймається тим же складом та у тому самому порядку, що і судове рішення.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення суду від 24.07.2024р. прийнято суддею Бобровим Ю.О. У свою чергу, додаткове рішення суду від 16.08.2024р. прийнято суддею Микитин Н.М.
Згідно розпорядження керівника апарату Івано-Франківського окружного адміністративного суду № 80 від 06.08.2024р. на виконання вимог абз.4 пп.2.3.44. 2.3.47 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затв. рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., та абз.2 п.2.9 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених рішенням зборів суддів Івано-Франківського окружного адміністративного суду № 03 від 29.04.2016р., призначено повторний автоматизований розподіл справи № 300/2130/24 у зв'язку із перебуванням судді Боброва Ю.О. у відпустці (Т.2, а.с.111).
Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовані підстави неможливості дотримання принципу незмінності, визначеного ст.252 КАС України, через що вказана обставина не може слугувати достатньою підставою для скасування додаткового рішення суду.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив додаткове судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків додаткового рішення суду в оскарженій частині, а тому підстав для скасування додаткового рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
За правилами ст.139 КАС України підстав для розподілу судових витрат за цим апеляційним провадженням немає.
Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Богородчанської селищної ради Івано-Франківської обл. на додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.08.2024р. в адміністративній справі № 300/2130/24 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді І. В. Глушко
Р. Б. Хобор
Дата складання повного тексту судового рішення: 18.10.2024р.