ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 18/374
11.12.07
За позовом: Міністерства оборони України;
До: ЗАТ «Українські вертольоти» (відповідач 1);
Військової частини А0105 (відповідач 2);
Третя особа: ДП МОУ «УАТК»;
Про: визнання недійсним на майбутнє договору оренди.
Суддя Мандриченко О.В.
Представники
Від Генеральної прокуратури
України: Коцура А.В., заступник начальника представництва інтересів громадян
та держави в судах Головного управління військових прокуратур,
посвідчення №14 від 05.01.2005 р.;
Від військової прокуратури центрального
регіону: Стояновський Є.О., посвідчення №576 від 15.08.2005 р.;
Від позивача: Бойко Ю.С., представник, довіреність №220/418/Д від 25.12.2006 р.;
Нумеріцька С.П., представник, довіреність №220/699/д
від 21.08.2007 р.;
Від відповідача 1: не з'явилися;
Від відповідача 2: Сумський Ю.А., представник, довіреність №116/12/13145
від 17.10.2006 р.;
Від третьої особи: Чабан Г.М., представник, довіреність №59 від 04.10.2007 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2007 р. з метою забезпечення позову заборонено Закритому акціонерному товариству «Українські вертольоти» здійснювати подальшу експлуатацію, використання в будь-який спосіб, в тому числі зміну місцезнаходження вертольотів, переданих в оренду Військовою частиною А0105.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2007 р. ухвала Господарського суду міста Києва від 27.07.2007 р. у справі №18/374 скасована.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.11.2007 р. касаційна скарга Міністерства оборони України повернута без розгляду, а справа направлена до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2007 р. слухання справи призначене на 11.12.2007 р.
На підставі статті 29 ГПК України до участі у справі, з метою представництва інтересів держави, вступив заступник начальника Відділу представництва інтересів громадян та держави в судах Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України.
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить визнати недійсним договір оренди від 18.06.2003 р. №01/2003-06, укладений між Військовою частиною А0105 та Закритим акціонерним товариством Українські вертольоти»; стягнути з відповідача 1 на користь позивача 85,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.
У ході судового вирішення спору від позивача до господарського суду надійшла заява про зміну предмета позову, в якій останній просить визнати недійсною на майбутнє додаткову угоду №4 від 18.06.2007 р. про внесення змін та доповнень до договору оренди повітряних суден армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України №01/2003-06 від 18.06.2003 р., укладену між відповідачами; стягнути з відповідачів витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач 1 у наданому відзиві на позов позовні вимоги позивача заперечує, у задоволенні позову просить відмовити, посилаючись на наведене нижче:
-договір оренди укладений відповідно до вимог чинного законодавства України та з додержанням встановленої форми. Орендар належним чином виконує прийняті на себе зобов'язання;
-вертольоти, що пропонувалися в оренду, були несправними, потребували капітально-відновлювального ремонту та модернізації, тобто, потребували попереднього вкладення орендарями значних коштів;
-продовження у 2007 році терміну оренди вертольотів відповідач вимогам чинного законодавства України; додаткова угода №4 від 18.06.2007 р. укладена з додержанням встановленої форми угод та правоздатними сторонами; права та охоронювані законом інтереси сторін договору не порушені, а продовження договору оренди на умовах, закріплених у додатковій угоді щодо пролонгації оренди, слугує інтересам держави та її Збройних Сил;
-оцінка орендованого майна та визначення розміру орендної плати були здійснені відповідно до чинного законодавства України.
Відповідач 2 відзив на позов не надав, позовні вимоги по суті не заперечив; третя особа письмові пояснення по суті поданого позивачем позову не надала. Керуючись статтею 75 ГПК України, господарський суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,-
18 червня 2003 року між Військовою частиною А0105 та Закритим акціонерним товариством «Українські вертольоти» було укладено Договір № 01/2003-06 оренди вертольотів армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України.
18 червня 2007 року між Військовою частиною А0105 та Закритим акціонерним товариством «Українські вертольоти» було укладено Додаткову угоду № 4 до Договору оренди вертольотів армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України від 18.06.2003 р. № 01/2003-06, якою сторони домовились продовжити строк дії договору до 2011 року та внесли зміни щодо орендної плати.
Об'єктом Договору оренди вертольотів армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України від 18.06.2003 р. № 01/2003-06 та Додаткової угоди № 4 від 18.06.2007 р. до Договору оренди вертольотів армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України від 18.06.2003 р. № 01/2003-06 є вертольоти Мі-8МТ/МТВ, заводські номера: 95226, 95227, 95224, 95225, 95209, 95002, 94995, 94998, 94911, 94913, 94996, 94997, 94981, 94843, 94851, державні та реєстраційні знаки: UR-CDE, UR-CDD, UR-CDF, UR-CDG, UR-CDO, UR-CCM, UR-CCN, UR-CCO, UR-CCQ, UR-CDH, UR-CCK.
Міністерство оборони України наказом від 03.08.2007 р. № 445 «Про заходи щодо організації проведення лідерних досліджень із збільшення міжремонтного ресурсу вертольотів Мі-8МТ/МТВ» здійснило передачу на баланс Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія» вертольотів Мі-8МТ/МТВ, заводські номера: 95226, 95227, 95224, 95225, 95209, 95002, 94995, 94998, 94911, 94913, 94996, 94997, 94981, 94843, 94851, 94912, державні та реєстраційні знаки: UR-CDE, UR-CDD, UR-CDF, UR-CDG, UR-CDO, UR-CCM, UR-CCN, UR-CCO, UR-CCQ, UR-CDH, UR-CCK.
Господарський суд вважає, що зазначена Додаткова угода № 4 від 18.06.2007 р. до Договору оренди вертольотів армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України від 18.06.2003 р. № 01/2003-06 укладена з порушенням чинного законодавства, а тому має бути визнана недійсною з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно є державним майном, яке закріплене за відповідними військовими частинами.
Частиною 2 статті 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» передбачено, що Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» військові частини можуть передавати без шкоди бойовій та мобілізаційній готовності закріплене за ними рухоме та нерухоме військове майно в оренду юридичним та фізичним особам.
Як встановлено судом, об'єктом оренди Додаткової угоди від 18 червня 2007 року № 4 до Договору оренди №01/2003-06 від 18 червня 2003 року є військове майно: вертольоти, які не є закріпленими за Військовою частиною А 0105, а закріплені за іншими військовими частинами: А 1604, А 3913 та А 2593.
Оскільки, майно за спірною додатковою угодою не було закріплено за Військовою частиною А 0105, то укладання такої угоди суперечить ч. 1 ст. 7 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України».
Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» порядок надання дозволу військовим частинам на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2000 р. № 778 «Про затвердження Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду» дозвіл військовим частинам на передачу військового майна в оренду надається:
щодо рухомого військового майна -Міністерством оборони або уповноваженими ним органами військового управління;
щодо нерухомого військового майна -Міністерством оборони або уповноваженими ним органами військового управління за погодженням відповідно з Фондом державного майна чи його регіональними відділеннями (представництвами).
Крім того, відповідно до пункту 14 постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2000 р. № 778 «Про затвердження Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду», дозволи на передачу рухомого військового майна в оренду оформлюються відповідними наказами Міністерства оборони або керівників уповноважених ним органів військового управління і надсилаються військовим частинам разом з висновками стосовно укладення договорів оренди, які є обов'язковими для урахування ними під час підписання зазначених договорів.
Тому твердження відповідача-1 про те, що пункт 17.1 договору оренди визначає, що термін дії цього договору за домовленістю сторін може бути продовжено на наступний період шляхом укладення відповідної угоди та посилання на те, що продовження терміну дії договору оренди погоджувалось на погоджувальних нарадах судом не приймається до уваги.
Пунктом 5 наказу Міністра оборони України від 20.03.2004 р. № 100 «Про організацію представництва Міністерства оборони України», дозвіл на передачу в оренду військового майна, зокрема, літальних апаратів, кораблів, суден надається Міністром оборони України або, за його рішенням - іншій посадовій (службовій) особі.
Отже, при укладанні Додаткової угоди від 18 червня 2007 року № 4 до Договору оренди №01/2003-06 від 18 червня 2003 року від імені Військової частини А0105 Командувач Сухопутних військ Збройних Сил України повинен був керуватися Наказом Міністра оборони України від 20 березня 2004 року № 100.
Проте, відповідний дозвіл Міністерства оборони України Командувачу Сухопутних військ Збройних Сил України на укладання договорів оренди зазначених повітряних суден не надавався.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.09.2006 р. № 491-р. «Деякі питання управління майном, яке вивільняється в ході реформування Збройних Сил», яке було чинне на момент підписання спірної додаткової угоди, передбачено зупинення укладання договорів, пов'язаних, у тому числі, із передачею військового майна в оренду, до формування Державного департаменту надлишкового майна, такий дозвіл взагалі не міг бути наданий Міністерством оборони України.
Таким чином, Додаткова угода від 18 червня 2007 року № 4 до Договору оренди №01/2003-06 від 18 червня 2003 року з боку Військової частини А0105 підписана Командувачем Сухопутних військ Збройних Сил України із перевищенням наданих повноважень.
Згідно з частиною 4 статті 7 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» передача військового майна в оренду юридичним і фізичним особам здійснюється виключно на конкурсній основі.
Відповідні вимоги також передбачені пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2000 р. № 778 «Про затвердження Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду», відповідно до якого передача військового майна в оренду здійснюється виключно за результатами конкурсів, які проводяться Міністерством оборони або уповноваженими ним органами військового управління чи безпосередньо військовими частинами.
Однак, всупереч зазначеним вимогам Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» та постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2000 р. №778 при укладанні Додаткової угоди від 18 червня 2007 року № 4 до Договору оренди №01/2003-06 від 18 червня 2003 року конкурс не проводився.
Відповідно до частини 5 статті 7 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» встановлено вимогу стосовно проведення оцінки вартості майна комісіями у складі фахівців Міністерства оборони та Фонду державного майна України за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Приписами частини 6 статті 7 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» визначено, що акт оцінки майна погоджується із Фондом державного майна України.
Судом встановлено, що при укладанні Додаткової угоди № 4 від 18 червня 2007 року № 4 до Договору оренди № 01/2003-06 від 18 червня 2003 року до комісії з оцінки вартості орендованого майна не входили фахівці Фонду державного майна України, а акт оцінки не погоджувався ні з Фондом державного майна України, ні з його регіональними відділеннями.
Посилання відповідача-1 на ухвалу Господарського суду м. Києва від 20.06.2007 р. у справі № 21/334 за позовом ЗАТ «Українські вертольоти» до Військової частини А0105 про визнання договору оренди продовженим, якою затверджено мирову угоду у справі, не перешкоджає вирішенню спору щодо недійсності додаткової угоди з огляду на наступне.
Відповідно до умов мирової угоди у справі № 21/334 сторони зобов'язалися виконувати зобов'язання, передбачені договором оренди повітряних суден армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України та додатковою угодою № 4 від 18 червня 2007 р. про продовження дії договору оренди. Судом у справі №21/334 не досліджувалась додаткова угода № 4 від 18 червня 2007 р., питання дійсності чи недійсності додаткової угоди № 4 від 18 червня 2007 р. не було предметом спору, а Міністерство оборони України не було залучене до розгляду справи №21/334. Крім того, вказана ухвала не встановлює будь-яких фактів, які мають преюдиційне значення для вирішення даного спору.
Таким чином, Додаткова угода № 4 від 18 червня 2007 року № 4 до Договору оренди № 01/2003-06 від 18 червня 2003 року суперечить положенням частин 1, 4, 5, 6 статті 7 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», пунктів 4, 5, 14 постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2000 р. № 778 «Про затвердження Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду».
Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства.
Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення право чину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
За змістом частини 1 статті 207 Господарського кодексу України судом може бути визнано недійсним господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції.
Відповідно до положень частини 3 статті 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
Відповідно до частини другої статті 216 Цивільного кодексу України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, -відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
На підставі наведеного вище, господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого позову, а тому Додаткова угода від 18 червня 2007 року № 4 до Договору оренди № 01/2003-06 від 18 червня 2003 року, укладена між Військовою частиною А0105 та Закритим акціонерним товариством «Українські вертольоти» підлягає визнанню недійсною на майбутнє із застосуванням наслідків недійсності передбачених ч.2 ст. 216 Цивільного кодексу України.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсною на майбутнє додаткову угоду №4 від 18 червня 2007 року до договору оренди №01/2003-06 від 18 червня 2003 року, укладену між Військовою частиною А 0105 (код ЄДРПОУ 24982404, 03119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 19) та Закритим акціонерним товариством «Українські вертольоти» (код ЄДРПОУ 31792885, 03168, м. Київ, вул. Фрунзе, 19/21).
3. Зобов'язати Закрите акціонерне товариство «Українські вертольоти» (код ЄДРПОУ 31792885, 03168, м. Київ, вул. Фрунзе, 19/21) повернути Державному підприємству Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія» (код ЄДРПОУ 24964464, 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 24, корп. 3) одержані відповідно до договору оренди вертольотів армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України від 18.06.2003 р. № 01/2003-06 вертольоти Мі-8МТ/МТВ, заводські номера: 95226, 95227, 95224, 95225, 95209, 95002, 94995, 94998, 94911, 94913, 94996, 94997, 94981, 94843, 94851, державні та реєстраційні знаки: UR-CDE, UR-CDD, UR-CDF, UR-CDG, UR-CDO, UR-CCM, UR-CCN, UR-CCO, UR-CCQ, UR-CDH, UR-CCK. Видати наказ.
4. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Українські вертольоти» (код ЄДРПОУ 31792885, 03168, м. Київ, вул. Фрунзе, 19/21) на користь Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, 03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. витрат по сплаті держмита та 59 (п'ятдесят дев»ять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
5. Стягнути з Військової частини А 0105 (код ЄДРПОУ 24982404, 03119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 19) на користь Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, 03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. витрат по сплаті держмита та 59 (п'ятдесят дев»ять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
7. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя
О.В. Мандриченко