30 вересня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/3841/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Притули К.М.,
за участю секретаря: Потєхіної І.В.
представника позивача: Калінка-Бондар О.Б.
представника відповідача: Котлярова Т.С.
розглянувши у загальному позовному провадженні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №4165/11/28/РРО/2060105228/ТД-ФС від 23.05.2024.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилалася на те, що на підставі акту фактичної перевірки ГУ ДПС у Кіровоградській області від 11.04.2024 №4165/11/28/РРО/2060105228 відповідачем прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, якою за порушення ст. 21 КЗпП України, а саме: фактичний допуск одного працівника ( ОСОБА_2 ) до роботи без оформлення трудового договору (контракту) накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 80000,00 грн. Не погоджуючись з правомірністю прийняття спірної постанови позивачка вважає постанову протиправною і такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав. Вважає, що акт фактичної перевірки ГУ ДПС у Кіровоградській області від 11.04.2024 №4165/11/28/РРО/2060105228 складений з порушенням норм Податкового кодексу України та Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки посадовими особами ГУ ДПС в Кіровоградській області не було пред'явлено направлення на проведення такої перевірки та службових посвідчень посадових осіб. Також, вважаючи протиправною оскаржувану постанову представник позивача зазначає наступне: між позивачем та ОСОБА_2 відсутні будь-які ознаки трудових відносин, а відтак відсутній обов'язок укладання трудового договору; розгляд справи про накладення штрафу відбувся під час повітряної тривоги, в зв'язку з чим позивача не було допущено до приміщення чим порушено право на захист; не підлягали застосуванню норми Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013, в редакції Постанови КМУ №823 від 21.08.2019, якими органам Держпраці надано право накладати штрафи за порушення законодавства про працю на підставі акта перевірки ДПС або її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю. Крім того вказує, що станом на 23.05.2024 підстави для застосування штрафу були відсутні з огляду на норми ст.16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Ухвалою судді від 13.06.2024 відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою судді від 19.06.2024, клопотання представника позивава задоволено, ухвалено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 02.07.2024.
28.06.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив що оскаржувана постанова прийнята посадовою особою відповідача на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.
Ухвалою судді від 02.07.2024 відкладено проведення підготовчого судового засідання до 02.08.2024.
Ухвалою судді від 02.08.2024 клопотання представника позивача про виклик свідків задоволено, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.08.2024.
20.08.2024 в судовому засіданні оголошено перерву, розгляд справи відкладено на 12.09.2024.
У зв'язку з оголошенням повітряної тривоги 12.09.2024, розгляд справи відкладено на 30.09.2024.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи, допитавши свідка та з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, судом встановлені відповідні обставини.
18.04.2024 ГУ ДПС у Кіровоградській області на адресу Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці було направлено лист за №2928/5/11-28-07-04-03, яким повідомлено, що 26.10.2023 в ході проведення фактичної перевірки кіоску за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ФОП ОСОБА_1 встановлено допущення до роботи громадянки ОСОБА_2 , стосовно якої повідомлення про прийняття працівника на роботу не подано, чим порушено встановлені вимоги КЗпП України та постанови КМУ від 17.06.2015 №413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту».
Разом з вказаним листом, ГУ ДПС у Кіровоградській області, було направлено копії матеріалів перевірки для прийняття мір фінансового впливу, відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема: копія акту перевірки №4165/11/28/РРО/ НОМЕР_1 від 11.04.2024, копія наказу №225-п від 02.04.2024, копія направлень на перевірку №1272 та №1273 від 09.04.2024, копія акту закупки від 11.04.2024, копії опису готівкових коштів та Х-звітів від 11.04.2024, копія пояснень продавця від 11.04.2024 (а.с.42).
Відповідно до копій направлень на перевірку №1272 та №1273 від 09.04.2024, ОСОБА_1 пред'явлено службові посвідчення, направлення на проведення перевірки, а також вручено копію наказу від 02.04.2024 №255-П про проведення фактичної перевірки, що підтверджується підписом позивача (зв. б. а.с. 43, а.с. 44). Таким чином, доводи позивача про не пред'явлення службовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області службових посвідчень та направлень на проведення перевірки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
За змістом акту ГУ ДПС у Кіровоградській області №4165/11/28/РРО/2060105228 від 11.04.2024, проведено фактичну перевірку господарської одиниці - кіоск за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ФОП ОСОБА_1 , та встановлено, зокрема, що на момент перевірки, ОСОБА_2 підміняла ФОП ОСОБА_1 без укладання трудового договору (зв.б. а.с.44-а.с.46).
18.04.2024, начальником Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці прийнято рішення №4165/11/28/РРО/2060105228/ТД, згідно якого, керуючись п.3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року вирішено розглянути справу про накладення штрафу згідно абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України на ФОП ОСОБА_1 , розгляд справи провести об 11 год. 00 хв. 20 травня 2024 року (а.с.50).
Листом від 19.04.2024 №ПС/1/7506-24, Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці повідомило ФОП ОСОБА_1 що розгляд справи про застосування санкцій на підставі акта ГУ ДПС у Кіровоградській області від 11.04.2024 №№4165/11/28/РРО/2060105228 відбудеться об 11 год 00 хв 20.05.2024 (а.с. 49).
Листом від 15.05.2024 №ПС/1/9194-24, Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці повідомило ФОП ОСОБА_1 про перенесення розгляду справи на 11 год 00 хв 23.05.2024.
23.05.2024 відповідачем проведено розгляд справи про застосування фінансових санкцій та за результатами прийтято постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №4165/11/28/РРО/2060105228/ТД-ФС та на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 80 000, 00 грн. (зв.б а.с.52-а.с.54).
Позивачка, не погоджуючись з вказаною постановою Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1-2 ст. 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.
Згідно з ч.1, абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Юридичні та фізичні особи, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків (крім випадків, якщо платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків є сам працівник) - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
Щодо доводів позивача про відсутність трудових відносин між позивачем та ОСОБА_2 судом встановлено наступне.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що 11.04.2024 він перебував в приміщенні за адресою АДРЕСА_1 , що належить ФОП ОСОБА_1 з метою особистої розмови, підтвердив, що в кіоску була черга в зв'язку із відсутністю позивача та вказав, що свідком безпосередньої перевірки посадовими особами ГУ ДПС в Кіровоградській області він не був.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, перед початком фактичної перевірки проведено контрольно-розрахункову операцію на суму 170 грн, що підтверджується актом від 11.04.2024. Акт проведення контрольної розрахункової операції містить підпис позивача та запис про відсутність зауважень при поверненні товару (а.с.31).
ОСОБА_2 в своїх письмових поясненнях пояснила, що 11.04.2024 вона вийшла на роботу підмінити ФОП ОСОБА_1 , так як вона захворіла, раніше працювала ОСОБА_4 , коштів не отримувала (зв.б. а.с.47).
Доводи позивача про те, що вона не доручала ОСОБА_2 здійснювати функції продавця та не уповноважувала її на вчинення дій із реалізації (товару) не спростовують факту фактичного допуску її до роботи.
Згідно з ст. 24 КЗпП працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи наведене, суд вважає доведеними висновки викладені в акті перевірки ГУ ДПС в Кіровоградській області щодо допущення ФОП ОСОБА_1 до роботи ОСОБА_2 , стосовно якої повідомлення про прийняття працівника на роботу не подано.
Щодо доводів позивача про те, що розгляд справи про накладення на ФОП Устіловську штрафу за порушення абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України відбувся під час повітряної тривоги з недопуском її до приміщення де відбувся цей розгляд суд зазначає, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростувати вину у суді, та у зв'язку з цим не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постановах від 01 березня 2018 року у справі №820/4810/17, від 14 грудня 2023 року у справі №280/1426/20, від 21 грудня 2023 року у справі №560/11763/22.
Також, обгрунтовуючи позовні вимоги представник позивача вказує на те, що можливість накладення штрафів на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, була передбачена пунктом 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю».
Водночас, постанову Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823, якою внесено зміни до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, у тому числі щодо можливості накладати штрафи на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, визнано протиправною та нечинною постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року у справі № 640/17424/19, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року. Постановою Верховного Суду від 09.11.2022 касаційні скарги Кабінету Міністрів України та Державної служби України з питань праці залишено без задоволення, а вищезазначені судові рішення без змін.
Представник позивача вважає, що Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 втратив чинність з 15 вересня 2021 року, а тому не підлягав застосуванню до спірних правовідносин, які виникли у день прийняття відповідачем оспореної позивачкою постанови, оскідльки була проведена фактична, а не документальна виїзна перевірка.
Суд зазначає, що ггідно з частиною четвертою статті 265 Кодексу законів про працю України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За змістом пункту 80.10 статті 80, пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, якими регламентовано порядок оформлення результатів фактичної перевірки, результати такої перевірки у разі встановлення під час її проведення порушень оформлюються у формі акта, який складається та підписується посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), є документом, що підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
Відповідальність за порушення законодавства про працю, у тому числі для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, зокрема в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), передбачена нормами абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України.
Тобто повноваження на проведення перевірки стосовно дотримання фізичними особами - підприємцями вимог законодавства про працю, виявлення, оформлення і фіксацію відповідних порушень (зокрема в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)) належить податковому органу відповідно до закону.
При цьому, повноваження щодо притягнення до відповідальності за вищевказані правопорушення шляхом накладення штрафу за законом (частина четверта статті 265 Кодексу законів про працю України) надані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, є Державна служба України з питань праці (Держпраці). Відповідні приписи про це наведені у пункті 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96.
Пунктом 8 цього ж Положення передбачено, що Держпраці під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими державними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, громадськими спілками, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також підприємствами, установами та організаціями.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що у разі виявлення податковим органом фактів порушення вимог законодавства про працю та фіксації їх у складеному цим органом акті перевірки, надання його Держпраці в порядку взаємодії цих органів для виконання покладених на них завдань, Держпраці, відповідно до закону, наділена повноваженнями притягати до відповідальності суб'єктів таких правопорушень, зокрема накладати штрафи у розмірі та в порядку, визначеному законодавством. У спірних відносинах розмір штрафу та суб'єкт, уповноважений його накладати напряму визначені у нормах статті 265 Кодексу законів про працю України.
Окрему увагу необхідно звернути на те, що підзаконні нормативно - правові акти приймаються на основі і для виконання законів. У такій ієрархії нормативно-правових актів виявляється конституційний принцип розподілу влади: на законодавчу, виконавчу й судову. Тому закони є основними проявами реалізації компетенції законодавчої влади, а підзаконні акти - виконавчих функцій держави, завдань виконавчої гілки влади, зокрема й Держпраці України (подібний підхід до розкриття юридичної природи підзаконних нормативних актів, визначення їх суті та характеру, порядку застосування продемонстровано у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 826/12323/18 та від 02 березня 2021 року у справі № 640/1171/19).
За приписами частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні їм суперечити, а відтак, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону необхідно застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. Правова позиція такого змісту наведена у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 804/330/17.
Відступу від такого правозастосування не здійснювалось.
Поширюючи вищезгадані висновки Верховного Суду щодо застосування норм права на спірні у цій справі правовідносини, суд, враховуючи встановлені обставини та наявне правове регулювання спірних правовідносин, доводи сторін, вважає, що відсутність або наявність у період спірних правовідносин підзаконного нормативно - правового акту, який би передбачав можливість накладення штрафу на підставі акту фактичної перевірки податкового органу, не може впливати на обсяг, зміст та порядок реалізації вищезгаданих повноважень податкових органів та органів з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, змінювати чи скасовувати їх, оскільки вони належать вказаним суб'єктам владних повноважень відповідно до закону.
У зв'язку з цим суд критично оцінює доводи позивачки про відсутність у підзаконному акті Уряду України відповідних норм, які б передбачали можливість накладення у спірних правовідносинах штрафу на підставі акта фактичної перевірки податкового органу, а отже, на її думку, зумовлюють протиправність оскарженої у цій справі постанови Держпраці про накладення штрафу.
Таким чином суд дійшов висновку про наявність повноважень Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці стосовно накладення штрафу на суб'єктів господарювання - фізичних осіб - підприємців за порушення ними вимог законодавства про працю, відповідальність за які встановлена нормами абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, і які виявлені податковим органом в ході фактичної перевірки та зафіксовані у цим органом у акті, складеному за результатом такого заходу державного контролю.
Також, як встановлено судом, ФОП ОСОБА_1 12.04.2024 було прийнято наказ (розпорядження) №12/04 про прийняття на роботу ОСОБА_2 з 14.04.2024 (а.с.20).
Стосовно доводів позивача, що у зв'язку з усуненням позивачем всіх порушень законодавства про працю у період воєнного стану до нього не повинні були застосовуватися штрафи відповідно до Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану від 15.03.2022 №2136-ІХ, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.3 ст. 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ позапланові заходи державного нагляду (контролю) у період дії воєнного стану здійснюються: за наявності підстав, визначених абзацами п'ятим, восьмим, дев'ятим, десятим частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»; за зверненням Київської міської військової адміністрації або обласної військової адміністрації; у зв'язку з невиконанням суб'єктом господарювання приписів про усунення порушень вимог законодавства, виданих після 1 травня 2022 року.
У період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265 Кодексу законів про працю України, не застосовуються.
Південно-Східне міжрегіональне управління Держпраці не здійснювало позапланових заходів державного нагляду (контролю) та відповідно не виносило приписів про усунення порушень вимог законодавства, тому норма ст.16 Закону №№2136-ІХ не може застосовуватися на дані спірні правовідносини.
Враховуючи те, що саме факт допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору є правовою підставою для застосування до роботодавця штрафних санкцій та враховуючи встановлені обставини, зазначені в акті фактичної перевірки та підтвердженні додатками до вказаного акту, суд вважає правомірною постанову Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №4165/11/28/РРО/2060105228/ТД-ФС від 23.05.2024 про накладення на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України (п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд зробив висновок, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що не підлягають задоволенню.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, відповідно до положень ст. 139 КАС України судові витрати у справі не стягуються.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 252, 255, 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (код ЄДРПОУ: 44729283, м. Дніпро, вул. Коксохімічна, 1), про визнання протиправним та скасування постанови - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення в повному обсязі виготовлено 16.10.2024.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА