17 жовтня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/1829/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач: військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: військова частина НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 )
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що у лютому 2022 року він призваний на військову службу по мобілізації та проходить її у складі військової частини НОМЕР_2 . Позивач подав командиру військової частини НОМЕР_2 рапорт від 16.05.2023 року про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою тещею ОСОБА_2 . Відповідач вказаний рапорт не розглянув, тому він звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_2 та зобов'язання вчинити певні дії. Рішенням суду в адміністративній справі №340/3457/23 відповідача зобов'язано розглянути цей рапорт та прийняти за ним рішення відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідач вказане рішення суду не виконав, а листом від 25.12.2023 року військова частина НОМЕР_4 повідомила про неможливість звільнення його з військової служби. Позивач доводить, що він має право на звільнення з військової служби, тому просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо безпідставного незвільнення його з військової служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 звільнити його з військової служби в порядку пп. "г" п. 1 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та виключити його з числа особового складу військової частини. Особову справу надіслати до ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_4 .
Ухвалою судді від 01.04.2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі військову частину НОМЕР_4 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Від відповідача та третьої особи надійшли відзив на позовну заяву та пояснення із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що обов'язок щодо вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 з військової служби належить до повноважень командира військової частини НОМЕР_4 . На виконання рішення суду у справі №340/3457/23 військова частина НОМЕР_2 направила рапорт позивача про звільнення з військової служби за належністю до військової частини НОМЕР_4 . Командир військової частини НОМЕР_4 розглянув цей рапорт та відмовив у його задоволенні, оскільки позивач не має статусу надавача соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі за хворою тещею ОСОБА_2 відповідно до вимог Закону України "Про соціальні послуги" та не надав належних документів на підтвердження наявності підстав для його звільнення з військової служби за сімейними обставинами. Заперечуючи вчинення протиправних дій щодо позивача, просили суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.
ОСОБА_1 проживає у с. Вільне Кропивницького району Кіровоградської області, з 2004 року одружений із ОСОБА_3 .
На підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 року "Про загальну мобілізацію" ОСОБА_1 призваний на військову службу по мобілізації із числа резервістів.
За наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №61 від 02.03.2022 року ОСОБА_1 з 02.03.2022 року проходить військову службу на посаді головного сержанта роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_2 .
Військова частина НОМЕР_2 діє як окремий батальйон у складі військової частини НОМЕР_4 , яка функціонує як окрема мотопіхотна бригада Сухопутних військ Збройних Сил України.
У травні 2023 року виконавчий комітет Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області видав ОСОБА_1 довідку №151 від 10.05.2023 року про те, що він проживає разом з тещею ОСОБА_2 (1937 р.н.), за адресою: АДРЕСА_5 та здійснює догляд за нею.
Позивач підготував рапорт від 16.05.2023 року, в якому просив командира військової частини НОМЕР_2 звільнити його від подальшого проходження військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Посилався на необхідність здійснення постійного догляду за тещею ОСОБА_2 та вказав, що відсутні інші особи, які можуть здійснювати такий догляд, оскільки його дружина з дітьми виїхали за кордон. До рапорту додав зокрема медичні документи, складені у квітні 2023 року лікувально-консультативною комісією КНП "Центр медико-санітарної допомоги" Аджамської сільської ради, про стан здоров'я ОСОБА_2 , яка потребує постійного стороннього догляду.
Вказаний рапорт позивач адресував командиру військової частини НОМЕР_2 , а направив його рекомендованим листом на поштову адресу Міністерства оборони України.
Не отримавши відповіді на свій рапорт, позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 , у якому просив суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нерозгляду рапорту від 16.05.2023 року про звільнення його з військової служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 звільнити його від подальшого проходження військової служби в порядку пп. "г" п. 1 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та виключити його з числа особового складу військової частини.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 року в адміністративній справі №340/3457/23 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 від 16.05.2023 року про звільнення з військової служби. Зобов'язано військову частину НОМЕР_2 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 16.05.2023 року про звільнення з військової служби та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У цьому рішенні суд вказав, що відповідач, не вживши будь-яких дій щодо реалізації рапорту позивача від 16.05.2023 року, порушив вимоги Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України щодо порядку звільнення військовослужбовців, які бажають звільнитися з військової служби за сімейними обставинами.
У грудні 2023 року на виконання цього рішення суду військова частина НОМЕР_2 направила рапорт ОСОБА_1 від 16.05.2023 року про звільнення з військової служби до військової частини НОМЕР_4 для його розгляду по суті та прийняття рішення, з огляду на те, що питання про звільнення позивача як особи сержантського складу з військової служби належить до повноважень командира бригади - військової частини НОМЕР_4 , якій підпорядковується військова частина НОМЕР_2 .
Командир військової частини НОМЕР_4 розглянув вказаний рапорт та надав позивачу мотивовану відповідь №7735 від 25.12.2023 року, у якій повідомив про відсутність підстав для звільнення його з військової служби. Зазначив, що позивач не вчинив дії щодо оформлення догляду за ОСОБА_2 у порядку, передбаченому Законом України "Про соціальні послуги".
Вважаючи, що військова частина НОМЕР_2 безпідставно не звільняє його з військової служби, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд дійшов до таких висновків.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з частинами 2, 3, 5 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 6 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Видами військової служби зокрема є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а у частині 4 цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період: 1) під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану), 2) під час воєнного стану.
Зокрема, у підпункті "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у редакції Закону України 2599-IX від 20.09.2022 року, який набрав чинності 01.10.2022 року) були передбачені такі підстави звільнення військовослужбовців через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
- у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;
- у зв'язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
- у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
- у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
- у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;
- у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;
- у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
- військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю;
- військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
- один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
- військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
- перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Згідно з частиною 7 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (надалі - Положення №1153/2008).
Згідно з пунктом 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Пунктом 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється: 2) під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
- підстави звільнення з військової служби;
- думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
- районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Згідно з пунктами 12.1, 12.11 розділу ХІІ, пункту 14.10 розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 року за №438/16454 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби.
Позивач обґрунтовує вимоги позову про визнання протиправними дій/бездіяльності відповідача тим, що той не звільнив його з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за сімейними обставинами, а саме у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою (матір'ю дружини), яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує такого догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Позивач у рапорті від 16.05.2023 року посилався на необхідність здійснення постійного догляду за хворою тещею ОСОБА_2 та вказав, що відсутні інші особи, які можуть здійснювати такий догляд, оскільки його дружина з дітьми виїхали за кордон.
На підтвердження наявності підстав для звільнення з військової служби він надав такі документи:
- довідку ЛКК, видану КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Аджамської сільської ради №191 від 24.04.2023 року про те, що ОСОБА_2 за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду,
- висновок ЛКК, виданий КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Аджамської сільської ради №192 від 24.04.2023 року про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, згідно з яким ОСОБА_2 рекомендовано соціальну послугу догляду вдома,
- довідку ЛКК, видану КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Аджамської сільської ради №193 від 24.04.2023 року про те, що ОСОБА_3 за станом здоров'я не може здійснювати догляд за матір'ю ОСОБА_2 ,
- довідку ЛКК, видану КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Аджамської сільської ради №194 від 24.04.2023 року про те, що стан здоров'я ОСОБА_1 задовільний і він може здійснювати догляд за ОСОБА_2 ,
- консультаційний висновок спеціаліста КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Аджамської сільської ради від 24.04.2023 року про стан здоров'я ОСОБА_2 ,
- довідку ЛКК, видану КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Аджамської сільської ради №199 від 01.05.2023 року про те, що ОСОБА_2 є людиною похилого віку і не підлягає проходженню МСЕК,
- акт від 26.04.2023 року про встановлення факту здійснення догляду ОСОБА_1 за ОСОБА_2 ,
- довідку №151 від 10.05.2023 року про склад сім'ї ОСОБА_1 ,
- свідоцтва та витяги, які підтверджують родинні зв'язки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
У грудні 2023 року командир військової частини НОМЕР_4 , який відповідно до п. 12, пп. 2 п. 225 Положення №1153/2008 наділений правом видавати накази по особовому складу про звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду, з моменту введення воєнного стану, розглянув цей рапорт та відмовив у його задоволенні через відсутність правових підстав для звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами.
Суд, вирішуючи спір про наявність у позивача права на звільнення з військової служби на підставі рапорту від 16.05.2023 року та доданих до нього документів, зокрема долучених до нього медичних висновків, виходить з такого.
Верховний Суд у постанові від 13.06.2024 року у справі № 520/21316/23 у подібних правовідносинах, пов'язаних зі звільненням військовослужбовця з військової служби за сімейними обставинами, досліджував питання щодо того, який саме орган видає медичний висновок щодо необхідності здійснення постійного догляду за особою, та вказав таке:
49. Визначення терміна "медичний висновок" наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України "Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я" від 18.09.2020 року №2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров'я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.
52. Отже, медичний висновок - це документ, який містить відомості про стан здоров'я особи та видається з питань, пов'язаних з таким станом здоров'я.
53. Суб'єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров'я.
54. Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317 (далі - Положення №1317).
55. Відповідно до пунктів 19, 24 Положення №1317 комісія (МСЕК) проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акту огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
56. Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акту огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акту огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.
57. Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.
58. З наведеного убачається, що лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).
59. Щодо повноважень ЛЛК і медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, Суд зазначає таке.
60. Відповідно до пункту 3 Положення №1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
62. Згідно з пунктом 4 Положення №1317 медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
63. За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення №1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
- ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;
- потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
- потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
- ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;
- причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого;
- медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
64. У наведеному переліку прав та обов'язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття "постійного догляду", який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.
65. Поняття "сторонній догляд" не є тотожним поняттю "постійний догляд", адже перше вказує на те, ким надається догляд, а друге - коли надається такий догляд. При цьому, "постійний догляд" - це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження - постійно.
66. Водночас відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 року №189, при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункт 1 розділу III).
67. За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
68. Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи: 1) форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці, відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року №337 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві"; 2) висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку.
69. Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 року №407 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я" затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-2/о "Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі". Згідно з пунктами 3, 4 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі форми первинної облікової документації №027/о "Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 року №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 року за №661/20974.
70. Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 року №407 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я" затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі". Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о "Медична карта амбулаторного хворого №__", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 року №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 року за №661/20974.
71. Також повноваження ЛЛК визначені в наказі Міністерства охорони здоров'я України 31.07.2013 року №667 "Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання". Так, у затвердженій вказаним наказом Інструкції мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (пункт 1). Висновок ЛКК надається особі, що звернулася із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 року №667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров'я, у структурі якого перебуває ЛКК (пункт 8).
72. Суд зазначає про недосконалість та неузгодженість термінів у нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.
73. Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням №1317, є підстави для висновку, що вона визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
74. Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, то на переконання Суду, такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров'я, які мають право приймати, зокрема: 1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 року № 667.
Отже абзаци 4 та 8 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначають альтернативні документи для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою в цілях підтвердження підстави звільнення військовослужбовця з військової служби: або висновок МСЕК, або висновок ЛКК закладу охорони здоров'я. Такий висновок повинен відповідати встановленій формі, містити всі відомості, притаманні такому медичному висновку, зокрема інформацію про строк, на який він виданий (є дійсним).
Суд установив, що надана позивачем довідка ЛКК №191 від 24.04.2023 року про потребу ОСОБА_2 у постійному сторонньому догляді складена у довільній формі та не відповідає встановленим формам медичної документації, якими оформлюються медичні висновки на осіб, які за станом здоров'я та за рівнем обмеження життєдіяльності потребують постійного догляду.
Також позивач надав висновок ЛКК №192 від 24.04.2023 року про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о), відповідно до якого ОСОБА_2 рекомендовано соціальну послугу: догляду вдома.
Відповідно до пункту 2 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о "Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 року №407, Висновок призначений для реєстрації когнітивних порушень, які виникають при захворюваннях (органічні психічні розлади (F00-F09), розумова відсталість (F70-F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація, інвалідність І групи тощо). Когнітивні порушення можуть спостерігатися у симптокомлексі наступних розладів психіки (F10-F19), шизофренія (F20), первазивні розлади розвитку (F84), нейродегенеративні захворювання (хвороба Альцгеймера, Паркінсона тощо), судинні захворювання головного мозку (інсульти, інфаркти мозку, церебральний атеросклероз), нейроінфекція, наслідки черепно-мозкової травми, новоутворення, метаболічні порушення та інтоксикації, аутоімунні захворювання, генетичні захворювання тощо.
Наказом Міністерства соціальної політики України від 13.11.2013 року №760 затверджено Державний стандарт догляду вдома, який застосовується зокрема для організації надання соціальної послуги догляду вдома особам похилого віку, у тому числі з когнітивними розладами, особам з тяжкими формами захворювання (у тому числі до встановлення інвалідності), які не здатні (частково нездатні) до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги.
За визначенням, наведеним в пункті 1.4 Державного стандарту соціальна послуга догляду вдома (далі - соціальна послуга) - заходи, що проводяться за місцем проживання (вдома) отримувача соціальної послуги протягом робочого дня надавача соціальної послуги і полягають у наданні допомоги в самообслуговуванні особам, які частково або повністю втратили / не набули здатності до самообслуговування.
Відповідно до пункту 6.1 Державного стандарту соціальна послуга догляду вдома надається за місцем проживання отримувача соціальної послуги (вдома) протягом робочого дня.
За змістом пункту 6.3 Державного стандарту соціальна послуга догляду вдома може надаватись постійно (для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю з фізичними та/або сенсорними порушеннями III групи рухової активності - 1-2 рази на тиждень (за необхідності), IV групи рухової активності (5 ступінь індивідуальної потреби) - 2 рази на тиждень, IV групи рухової активності (6, 7 ступені індивідуальної потреби) - 3 рази на тиждень; V групи рухової активності - 5 разів на тиждень, для осіб з когнітивними розладами при базовому рівні (від 112 до 142 балів) - потреба у відвідуванні становить 5 разів на тиждень, при задовільному рівні (від 143 до 244 балів) - 4-3 рази на тиждень, при доброму рівні (від 245 до 314 балів) - 3-2 рази на тиждень; при відмінному рівні (від 315 до 345 балів) - 1 раз на тиждень; періодично (2 рази на місяць для осіб з когнітивними розладами, для осіб з інвалідністю з психічними та поведінковими розладами - 2-4 рази на місяць); тимчасово (визначений у договорі період).
У висновку ЛКК №192 від 24.04.2023 року відсутня інформація про систематичність чи іншу періодичність послуги догляду вдома, яка визначається з урахуванням ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг.
Суд зазначає, що поняття "догляд вдома" є не є тотожним поняттю "постійний догляд", позаяк останнє передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд якій надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.
Тож наданий позивачем висновок ЛКК №192 від 24.04.2023 року, який не містить інформації про необхідність постійного догляду за ОСОБА_2 , не підтверджує існування підстав для звільнення, визначених підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Така позиція узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 21.02.2024 року у справі №120/1909/23.
Суд вважає, що долучена позивачем до рапорту від 16.05.2023 року медична документація не підтверджувала наявності у нього права на звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
У спірних правовідносинах військова частина НОМЕР_2 , яка направила рапорт позивача з доданими документами за належністю для розгляду та прийняття рішення до військової частини НОМЕР_4 , діяла правомірно, прав позивача не порушувала.
У ході розгляду справи позивач не довів наявності підстав для звільнення його з військової служби за сімейними обставинами, а суд не встановив порушень прав позивача з боку відповідача щодо незвільнення його з військової служби на цій підставі.
За таких обставин у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Судові витрати сторонами у справі не понесені.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ