18 жовтня 2024 року № 320/11969/21
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби встановленої ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, передбачену ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» .
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно відмовив йому у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з огляду на наявність у позивача загальної вислуги років 12 років 09 місяців 11 днів, з яких календарна вислуга 09 років 10 місяців 27 днів, а пільгова 02 роки 10 місяців 14 днів. Вважає, що «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги законодавчо встановленої вислуги років 10 років, а лише для визначення розміру такої допомоги, водночас, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність вислуги 10 років і більше, що включає як вислугу у календарному обчисленні, так і пільгову вислугу.
Ухвалою суду від 04 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
До суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими, з огляду на відсутність у позивача календарної вислуги років, а саме 10 років і більше, що є законодавчо встановленою умовою для виплати такої грошової допомоги.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_3 , виданий Приморським РВ УМВС України в Запорізькій області від 20.06.2008.
Наказом начальника Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України від 12.02.2021 №60-ос капітан ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запис. 12.03.2021 наказом начальника Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України від №99-ос виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Вислуга років у Збройних Силах України становить: календарна 09 років 10 місяців 27 днів, пільгова 02 роки 10 місяців 14 днів.
Позивач звернувся до Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України із заявою у липні 2021 року, в якій просив виплатити йому, зокрема, одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Листом, Окремим контрольно-пропускним пунктом « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України від 19.08.2021 №11/1265 позивачу повідомлено про відсутність правових підстав для виплатити йому одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, оскільки згідно відомостей особової справи (послужного списку) позивача, станом на день його звільнення календарна вислуга років становить 9 років 10 місяців 27 днів, водночас така допомога виплачується за наявності вислуги десять календарних років і більше.
Вважаючи протиправною відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, визначено Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон №2011-XII).
Згідно приписів ст. 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону №2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Абзацом 2 п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі Порядок №393) встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби: які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
З аналізу наведених вище норм законодавства вбачається відсутність будь-яких обмежень щодо обчислення вислуги років для виплати одноразової грошової допомоги лише в календарних роках, оскільки вказані норми передбачають виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення за наявності вислуги 10 років і більше.
Суд зауважує, що вислуга років не обчислюється лише календарними роками служби, а може включити різні періоди, в тому числі і пільгове обчислення строку вислуги.
При цьому суд звертає увагу на те, що вжите у наведених вище положеннях Закону №2011-XII та Порядку №393 поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги, а саме: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби».
Відтак, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною другою статті 15 Закону №2011-XII, є наявність вислуги 10 років і більше, яка включає як календарну вислугу, так і вислугу у пільговому обчисленні.
Таким чином, суд дійшов висновку про непов'язаність права особи на призначення та виплату одноразової грошової допомоги із наявністю у такої особи саме календарної вислуги 10 років і більше.
Висновок суду повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах, зокрема, від 21.04.2021 у справі №380/2427/20, від 24.11.2020 у справі №822/3008/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оскільки в сукупності календарної та пільгової вислуги років позивач має вислугу більше 10 років, що вбачається з матеріалів справи, суд дійшов висновку про набуття позивачем права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Враховуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Під час звернення з даним позовом до суду, позивач судовий збір не сплачував, тому підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255, 291 КАС України, суд,-
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 на день виключення зі списків особового складу військової частини, одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, встановленої ч.2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захисту військовослужбовців та членів їх сімей».
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.