17 жовтня 2024 року Справа № 280/7329/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ),
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України у здійснені виплати ОСОБА_1 в неповному розмірі грошового забезпечення зниклого безвісти під час ведення бойових дій сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної Гвардії України здійснити перерахунок та подальшу виплату ОСОБА_1 в повному обсязі грошового забезпечення зниклого безвісти під час ведення бойових дій сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що є матір'ю ОСОБА_2 , який проходив службу на посаді стрільця ІНФОРМАЦІЯ_4 в/ч НОМЕР_2 НГУ та відповідно до сповіщення сім'ї №2397 від 18.03.2024 року зник безвісти під час ведення бойових дій поблизу АДРЕСА_3 . Вважає, що особисто має право на виплату коштів в розмірі грошового забезпечення сина, який зник безвісти, так як у її сина відсутні дружина, діти, а його рідний батько помер. Вказує, що звернулась до військової частини із заявою про виплату грошового забезпечення та відповідним пакетом документів. Натомість, Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України повідомила про те, що було прийнято рішення про виплату 50 % грошового забезпечення солдата ОСОБА_2 його матері ОСОБА_1 Покликається на те, що на думку військової частини підставою для прийняття такого рішення є відсутність заяви про відмову від виплати грошового забезпечення від батька військовослужбовця ОСОБА_2 , а посилання на актовий запис №2931 про смерть ОСОБА_2 , 1964року народження, складеного 26 березня 2006 року міським відділом ДРАЦС Запорізького міського управління юстиції не є аргументованим та безпідставним. Вважає відмову військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України у виплаті у повному обсязі грошового забезпечення незаконною, через, шо вимушена звернутись за захистом своїх прав до суду. Просить задовольнити позов.
Відповідач подав відзив на позовну заяву вх. № 39511 від 26.08.2024, в якому вказує, що 21.03.2024 на адресу відповідача (вх. № 664) від позивача надійшла заява, з додатками, про виплату їй грошового забезпечення, в тому числі додаткових грошових винагород, її сина - зниклого безвісті військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України солдата ОСОБА_2 Покликається на те, що відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 батьком ОСОБА_2 зазначений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначає, що в тексті заяви про виплату грошового забезпечення позивачем не зазначалось про смерть батька ОСОБА_2 та копія свідоцтва про смерть не долучена. Покликається, що згідно відповіді відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління державної реєстрації Південного-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, перевіркою за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян по місту Запоріжжю та Запорізькій області актового запису про смерть відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не виявлено. Окремо у даній відповіді зазначено, що за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян виявлено актовий запис № 2931, складений 26.03.2006 Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції про смерть ОСОБА_2 , 1964 року народження, без зазначення по батькові та повної дати народження цієї померлої фізичної особи, що не дає достатніх підстав про ідентифікацію як батька солдата ОСОБА_2 Покликається на те, що дія Закону та Порядку №884 в рівній мірі розповсюджується на кожного члена родини військовослужбовця, військова частина зобов'язана вживати дій та заходів щодо забезпечення їх прав неупереджено та без надання переваг за гендерним або іншим критерієм на підставі наданих ними документів, визначених Порядком. Вважає, що вказані обставини повністю спростовують позицію та аргументи позивача та, як наслідок, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Ухвалою суду від 12.08.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/7329/24.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 .
ОСОБА_2 був мобілізований до лав Збройних сил України, проходив службу на посаді стрільця ІНФОРМАЦІЯ_4 в/ч НОМЕР_2 НГУ.
Відповідно до сповіщення сім'ї №2397 від 18.03.2024 ОСОБА_2 - стрілець ІНФОРМАЦІЯ_4 в/ч НОМЕР_2 НГУ зник безвісти під час ведення бойових дій поблизу АДРЕСА_3 .
ОСОБА_1 21.03.2024 звернулась до Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України із заявою про виплату їй грошового забезпечення, в тому числі додаткових грошових винагород, її сина - зниклого безвісті військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України солдата ОСОБА_2 . До заяви додано нотаріально засвідчені копії: паспорту громадянина України позивача; довідка з банківськими реквізитами позивача; дублікат картки фізичної особи - платника податків (РНОКПП) позивача; свідоцтва про народження ОСОБА_2 ; копія повідомлення на зниклого безвісті сина позивач.
Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України повідомила позивачці про те, що було прийнято рішення про виплату 50 % грошового забезпечення солдата ОСОБА_2 його матері ОСОБА_1 .
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась за захистом порушеного права до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В розумінні п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України від 20.12.1991 №2011 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Частиною 6 статті 9 Закону №2011 встановлено, що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 затверджено «Порядок виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» (далі - Порядок №884).
Відповідно до п. 4 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
Таким чином, суд звертає увагу позивача, що виплата здійснюється саме, з дня зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації), а не за повний місяць, в якому військовослужбовець зник безвісти.
До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім'ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).
За змістом п. 5 Порядку №884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі:
подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку;
подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку;
подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами 6 і 7 пункту 6 цього Порядку;
з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв'язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
Відповідно до п. 7 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
Разом з тим, аналіз норм ч. 6 ст.9 Закону №2011 та п.7 Порядку №884 дає підстави для висновку, що першочергове право на виплату грошового забезпечення мають дружина (чоловік) військовослужбовця.
В разі їх відсутності це право переходить до повнолітніх дітей військовослужбовця, які проживають разом із ним. На рівні із особами другої черги право на отримання грошового забезпечення мають: 1) законні представники (опікуни, піклувальники) чи усиновлювачі неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку); 2) особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців.
У випадку, якщо військовослужбовець не перебуває у шлюбі та не має неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні та/або повнолітніх дітей, які проживають разом із ним, право на отримання грошового забезпечення переходить до батьків військовослужбовця.
Крім того, у випадку наявності декількох осіб, що мають право на виплату їм грошового забезпечення, сума виплати розподіляється рівними частками на кожного (кожну) із них.
Такі висновки підтверджуються положеннями абз.2 п.7 Порядку № 884, яким передбачено, що у разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення, її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.
Суд наголошує, що виплата грошового забезпечення матері зниклого безвісті військовослужбовця здійснюється за умови відсутності у військовослужбовця дружини (чоловіка), повнолітніх дітей, які проживають разом з нею (ним), або законних представників (опікунів, піклувальників) чи усиновлювачів неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також осіб, які перебувають на утриманні військовослужбовців.
Також, порядок визначає перерозподіл часток грошового забезпечення виключно у разі письмової відмови осіб від виплати грошового забезпечення.
Так, згідно свідоцтва про народження серія IV НОМЕР_5 батьком ОСОБА_2 зазначений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
При цьому, відповідач покликається на те, що відповідна заява про відмову від виплати грошового забезпечення від батька військовослужбовця ОСОБА_2 до військової частини не надходила.
Позивач, в свою чергу, зазначає, що батько ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, однак копію свідоцтва про смерть не долучено до заяви.
З матеріалів справи вбачається, що з метою перевірки відомостей про смерть ОСОБА_3 та прийняття рішення, відповідно до приписів Порядку № 884 відповідачем було направлено запит на ім'я начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління державної реєстрації Південного-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Як зазначено у листі відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління державної реєстрації Південного-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), перевіркою за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян по місту Запоріжжю та Запорізькій області актового запису про смерть відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не виявлено. Окремо у відповіді зазначено, що за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян виявлено актовий запис № 2931, складений 26.03.2006 Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції про смерть ОСОБА_2 , 1964 року народження.
Тобто, листом відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління державної реєстрації Південного-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, та іншими доказами, що наявні в матеріалах справи не підтверджено факт смерті ОСОБА_3 батька ОСОБА_2 .
Слід зазначити, що законодавством чітко встановлено коло осіб які мають право на отримання грошового забезпечення у разі настання події, які регламентовані в розділі XXX наказу №260 від 07.06.3018 та п.7 постановою КМУ №884 від 30.11.2016 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх», тому будь-яке інше довільне трактування вказаних приписів є недопустимим.
Тому, за наявних обставин та наданих документів, суд висновує, що відповідач діяв у спосіб, що передбачений законами України та Порядком №884.
Суд наголошує, що без встановлення факту того, що батько ОСОБА_2 помер, є неможливим призначення та виплата ОСОБА_1 грошового забезпечення зниклого безвісти під час ведення бойових дій сина ОСОБА_2 в повному обсязі.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
У зв'язку із відмовою у позові розподіл судових витрат на підставі ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 17 жовтня 2024 року.
Суддя Л.Я. Максименко