18 жовтня 2024 року м. Житомир справа № 240/9423/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'зання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11.04.2024 р. № 930090864476 щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 на підставі довідки про його заробітну плату №101, виданої ТОВ "Спеценергопідряд" за період з січня 1990 року по грудень 1994 року;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 із врахуванням його заробітної плати за період з січня 1990 року по грудень 1994 року, визначеної довідкою №101, виданою ТОВ "Спеценергопідряд" з дня звернення за перерахунком пенсії, а саме з 25.03.2024.
В обґрунтування позову вказано, що позивач звернувся із заявою про перерахунок його пенсії за віком з наданням довідки про заробітну плату за період до 01.07.2000 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві. За принципом екстериторіальності заява була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, яким було відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки до довідки про заробітну плату не надані первинні документи. Позивач вважає вказане рішення відповідача протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
На адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та просить в позові відмовити. Зокрема, вказує, що відповідно до частини 1 статті 40 Закону заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі Документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Довідка про заробітну плату видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа. Тому, у разі надання для призначення або перерахунку пенсій довідки про заробітну плату за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд незалежно від перерв до 01.07.2000, зазначена довідка може бути врахована для призначення або перерахунку пенсій тільки після обов'язкового підтвердження первинними документами, на підставі яких було видано зазначену довідку. З аналізу наведених вище положень законодавства слідує, що обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період до 1 липня 2000 року є не лише наявність відповідної довідки про заробітну плату (дохід), але й підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, суд встановив наступні обставини.
25.03.2024 ОСОБА_1 звернувся із заявою про перерахунок його пенсії за віком у зв'язку з наданням довідки про заробітну плату, виданої ТОВ "Спеценергопідряд" за період з січня 1990 року по грудень 1994 року, до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, де він перебуває на обліку.
За принципом екстериторіальності вказана заява розглянута Головним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішенням від 11.04.2024 № 930090864476 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовило в перерахунку пенсії позивача оскільки, позивачем не надано копії первинних документів, на підставі яких йому видана довідка про заробітну плату.
Позивач, вважає вказане рішення протиправним та таким, що порушує його право на пенсійне забезпечення, звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірному рішенню, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Згідно з пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) передбачено, що для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до пункту 2.10 цього Порядку довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
З вищенаведених правових норм вбачається, що за бажанням особа має право звернутися до органу Пенсійного фонду за обчисленням пенсії із врахування заробітної плати (доходу) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року, надавши довідку про заробітну плату, яка має містити інформацію про назву первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. Така довідка є підставою для обчислення пенсії.
Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 передбачено що рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
В свою чергу підтвердження достовірності даних довідки здійснюється шляхом проведення органом Пенсійного фонду перевірки за місцем зберігання первинної документації, а не шляхом покладення на особу, яка звернулася за перерахунком (призначенням) пенсії, обов'язку щодо надання цих первинних документів. Серед обов'язків особи в разі прийняття рішення про реалізацію права на врахування заробітної плати до 30.06.2000 є лише надання відповідної інформації у вигляді довідки (довідок).
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо врахування при призначенні та обчисленні пенсії навіть довідок, виданих підприємствами, які знаходяться на непідконтрольній українській владі території, яка полягає в тому, що неможливість провести управлінням Пенсійного фонду перевірку відповідності запису довідки первинним документам через проведення АТО, не може покладати надмірного тягаря та обов'язку на позивача, оскільки довідка видана належним органом та містить усі необхідні реквізити та відомості (справи № 583/392/17, № 234/3038/17, № 360/1628/17).
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17.
Пунктом 2 частини 1 статті 64 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: проводити планові та позапланові перевірки у порядку, передбаченому законом.
Згідно із частиною 1 статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Отже, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву в розмірі заробітної плати, яка враховується при обчисленні пенсії, відповідач має право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Зазначений висновок сформований Верховним Судом у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 227/2041/17, № 686/21006/16-а, від 16 грудня 2019 року 756/11764/16-а.
Крім того, ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.
Згідно з частиною 9 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами.
Таким чином саме відповідач зобов'язаний проводити перевірку первинних документів, а позивач для цього не наділений жодним повноваженням і навіть правом. В цій справі відсутні докази будь-яких дій з боку відповідачів, направлені на проведення перевірки довідки про заробітну плату позивача.
Відповідно до частини 2 статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відповідальність за видачу недостовірних документів покладено виключно на підприємства та організації, які видали такі документи.
Отже, правом позивача є врахування заробітної плати за період до 01.07.2000. єдиним способом реалізації такого права для пенсіонера це подання відповідної довідки, яка підтверджує таку заробітну плату і містить необхідні дані для проведення перерахунку. При цьому обов'язок для пенсіонера подавати пенсійному органу будь-які інші документи, зокрема первинні документи не закріплений жодним нормативним актом. Обов'язок надання таких документів пенсійному органу на його вимогу лежить на роботодавці.
Водночас, пенсійний орган отримавши відповідну заяву про перерахунок має обов'язок як перевірити надану пенсіонером інформацію, отриману від свого роботодавця, так і провести відповідний перерахунок пенсії.
При цьому невиконання своїх обов'язків хоч роботодавцем, хоч пенсійним органом не може погіршувати стан пенсіонера і позбавляти його права на перерахунок або обмежувати розмір його пенсії шляхом неврахування при обчисленні пенсії отримуваної ним заробітної плати.
З матеріалів справи вбачається, що позивач надав до заяви про перерахунок пенсії довідку про його заробітну плату №101, яка видана ТОВ "Спеценергопідряд", за період з січня 1990 року по грудень 1994 року.
Вказана довідка містить інформацію щодо нарахованої позивачу заробітної плати та щодо нарахованих страхових внесків, в ній також наявні підписи посадових осіб роботодавця, печатка та інформація про особові рахунки та адресу, за якою можливо провести перевірку викладених в ній відомостей. Крім того, дана довідка відповідає формі, яка передбачена додатком 5 Порядку №22-1.
Отже відповідач, отримавши належним чином оформлену довідку про заробітну плату позивача, мав обов'язок прийняти рішення про здійснення перерахунку його пенсії.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11.04.2024 р. № 930090864476 щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 на підставі довідки про його заробітну плату №101, виданої ТОВ "Спеценергопідряд" за період з січня 1990 року по грудень 1994 року.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кодексом адміністративного судочинства України також визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (частина 2 статті 245). У цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
У рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таким чином, надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо перерахунку пенсії передбачені Законом.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у перерахунку пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен здійснити перерахунок пенсії. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними документами, - перерахувати пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а і з огляду на приписи частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України суд ураховує його при розгляді даної справи.
Таким чином, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 із врахуванням його заробітної плати за період з січня 1990 року по грудень 1994 року, визначеної довідкою №101, виданою ТОВ "Спеценергопідряд" з дня звернення за перерахунком пенсії, а саме з 25.03.2024.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.
Керуючись статтями 77, 139, 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7,м. Житомир,Житомирська обл., Житомирський р-н,10003. ЄДРПОУ 13559341), про визнання дій протиправними, зобов'зання вчинити дії, задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11.04.2024 р. № 930090864476 щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 на підставі довідки про його заробітну плату №101, виданої ТОВ "Спеценергопідряд" за період з січня 1990 року по грудень 1994 року ;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 із врахуванням його заробітної плати за період з січня 1990 року по грудень 1994 року, визначеної довідкою №101, виданою ТОВ "Спеценергопідряд" з дня звернення за перерахунком пенсії, а саме з 25.03.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Капинос