17 жовтня 2024 року м. Житомир справа № 240/14926/24
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Волинської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення від 25.07.2024 № UA205140/2024/0002013/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.07.2024 № UA205140/2024/001917.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем для митного оформлення товару було подано до Волинської митниці митну декларацію (далі - МД) № 24UA205140045574U8 від 24.07.2024. У відповідності до вимог статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) для підтвердження митної вартості позивачем разом із митною декларацією були подані такі документи: пакувальний лист від 23.07.2024; рахунок-фактура (інвойс) № 0010400376 від 23.07.2024; автотранспортна накладна СМR185244 від 23.07.2024; платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 231 від 22.07.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиторських послуг №179 від 24.07.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 24.07.2024; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 01.07.2024; зовнішньоекономічний контракт № 2024/033 від 28.03.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Специфікація № 12 від 15.07.2024; договір (контракт) на перевезення № 2024-110 від 22.07.2024; декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експертом № 0010400376 від 23.07.2024. Незважаючи на надані документи для проведення митного оформлення, Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 25.07.2024 № UA205140/2024/0002013/2 та картку відмови в прийняті митної декларації від 25.07.2024 № UA205140/2024/001917.
Із вказаними рішенням та карткою відмови позивач не погоджується, оскільки підставою їх винесення слугувало виключно неправильне визначення митним органом базової вартості імпортованого товару, а позивачем було надано належний та достатній пакет документів для підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно із частиною четвертою статті 58 МК України, у рішенні про коригування митної вартості не підтверджено належними доводами наявність у поданих документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, правильність визначення митної вартості за основним методом не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості не доведена.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі із призначенням її до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
У поданому до суду 29.08.2024 відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні, оскільки митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами. На етапі перевірки правильності визначення митної вартості було з'ясовано, що митну вартість заявлено позивачем за основним методом визначення митної вартості товару. Під час опрацювання поданих документів та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР. Митна вартість товару, який ввозився за МД № 24UA205140046737U5 від 24.07.2024, не була визнана у зв'язку недостатністю документів та розбіжностями, а саме: згідно з п. 6.3. контракту в переліку супровідних документів передбачено передання продавцем покупцеві копії митної декларації країни відправлення. В автотранспортній накладній CMR185244 від 23.07.2024 зазначена митна декларація країни відправлення № 24CZ58000006GM9HA2, проте митна декларація країни відправлення не подана до митного оформлення; у довідці про транспортні витрати від 24.07.2024 перевізником зазначено, що страхування вантажу не відбувалось, а в контракті № 2024/033 від 28.03.2024 та специфікації між обома сторонами зовнішньоекономічної угоди умови щодо страхування вантажу не обумовлені. Митним органом витребувано в позивача додаткові документи на підтвердження вартості, які були надані і в яких, однак, не міститься достатніх підтверджень складових митної вартості, тому остання не могла бути визначена за основним методом. Коригування митної вартості згідно з рішенням про коригування митної вартості № UA205140/2024/000213/2 від 25.07.2024 року було здійснено за резервним методом на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на рівні 3,52 дол.США/кг за МД № UA100330/2024/508673 від 13.05.2024. Вважає оскаржені рішення та картку відмови правомірними.
У поданій до суду відповіді на відзив позивач не погодився з доводами відзиву з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково зазначив, що спрацювання профілів ризику АСАУР є виключно рекомендацією для інспектора звернути увагу на відповідні показники, однак жодним чином не надає право останньому на витребування додаткових документів. Декларантом окрім документів для визначення митної вартості за основним методом також надав і додаткові документи, однак їх, як і основні документи, відповідач залишив поза увагою.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.
28.03.2024 між компанією JUTA a.s., Чехія (Продавець) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) був укладений контракт № 2024/033 (далі -Контракт), згідно з пунктом 1.1. якого Продавець приймає на себе зобов'язання з поставки і передачі в порядку і строки, встановлені цим контрактом, товару, перелік та вартість якого узгоджується сторонами у Специфікаціях.
Пунктом 1.2. Контракту передбачено, що номенклатура, кількість, ціна і загальна вартість товару вказуються в додатках (Специфікаціях) до Контракту, які є його невід'ємною частиною.
Кожна поставка товару здійснюється Продавцем партією. На кожну партію товари сторони узгоджують і підписують Специфікацію, яка є для Покупця підставою для перерахування попередньої вартості товару (пункт 1.4). Валюта платежу - євро (пункт 3.1).
Специфікацією № 12 від 15.07.2024 сторони домовились про поставку такого товару: PP twine 2000 tex/2000 m white/ПП шпагат 2000 tex/2000 м білого кольору -21600,00 кг, ціна 1,79 євро, сума 38664,00 євро (умови поставки: Olomouc (Чехія); умови оплати: 100% попередня оплата).
22.07.2024 позивачем згідно платіжної інструкції в іноземній валюті № 231 (призначення платежу: передплата за контрактом № 2024/033 від 28.03.2024, специфікація № 12) здійснено сплату коштів в сумі 38664,00 євро на користь компанії JUTA a.s., про що остання надіслала ФОП ОСОБА_1 лист-підтвердження від 23.07.2023.
23.07.2024 компанією ОСОБА_2 здійснено відвантаження товару на користь ФОП ОСОБА_3 , за фактом чого було складено інвойс № 0010400376, експортну декларацію № 24CZ5800006GM9HA2 та міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) CMR185244.
24.07.2024 позивач з метою імпорту товару на територію України подав до Волинської митниці митну декларацію № 24UA205140045574U8.
Разом з митною декларацією позивачем були подані такі документи:
- пакувальний лист від 23.07.2024;
- рахунок-фактура (інвойс) № 0010400376 від 23.07.2024;
- автотранспортна накладна СМR185244 від 23.07.2024;
- платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 231 від 22.07.2024;
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиторських послуг № 179 від 24.07.2024;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 24.07.2024;
- прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 01.07.2024;
- зовнішньоекономічний контракт № 2024/033 від 28.03.2024;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Специфікація № 12 від 15.07.2024;
- договір (контракт) на перевезення № 2024-110 від 22.07.2024;
- декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експертом № 0010400376 від 23.07.2024.
Позивач для визначення митної вартості товарів, що імпортувалися на територію України, обрав основний метод визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
При перевірці правильності визначення митної вартості Волинська митниця дійшла до висновку, що документи, які надані до митного оформлення, містять розбіжності, внаслідок чого позивача було зобов'язано надати додаткові документи, які б підтвердили митну вартість товарів.
Позивач на виконання цього зобов'язання надав до митного органу листа № 2507-7 від 25.07.2024 з документами, які додатково підтверджували митну вартість товарів, а саме:
- експертним висновком Житомирської торгово-промислової палати № В-2216 від 24.07.2024;
- експортною декларацією №24CZ5800006GM9HA2 від 23.07.2024;
- листом від постачальника з поясненням по курсу євро-чеська крона б/н від 23.07.2024;
- постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2024 у справі № 240/17242/23;
- видатковими накладними № 122404004 від 09.04.2024, № 122404784 від 07.05.2024, № 122405218 від 20.05.2024.
Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 25.07.2024 № UA205140/2024/0002013/2, а саме вирішено здійснити коригування здійснено за резервним методом на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на рівні: 3,52 дол.США/кг за МД № UA100330/2024/508673 від 13.05.2024.
На виконання прийнятого рішення митним органом було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.07.2024 № UA205140/2024/001917.
29.07.2024 позивач, не погодившись із прийняттям вищезазначеного рішення, звернувся до Волинської митниці із зверненням про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, до якого долучив:
- контракт № 2024/033 від 28.03.2024;
- специфікацію № 12 від 15.07.2024;
- прайс-лист від 01.07.2024;
- інвойс № 0010400376 від 23.07.2024;
- документ країни відправлення товару № 24CZ5800006GM9HA2 від 23.07.2024;
- міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) CMR185244;
- рахунок-фактуру № 179 від 24.07.2024;
- разовий договір-замовлення № 2024-110 на здійснення транспортного перевезення від 22.07.2024;
- платіжну інструкцію в іноземній валюті № 231 від 22.07.2024;
- лист-пояснення від постачальника статистичної вартості в декларації країни відправлення б/н від 23.07.2024;
- лист № 2507-7 від 25.07.2024;
- лист № 2507-8 від 25.07.2024;
- видаткові накладні № 122404004 від 09.04.2024, № 122405218 від 20.05.2024, № 122404784 від 07.05.2024;
- експертний висновок Житомирської торгово-промислової палати № В-2216 від 24.07.2024;
- постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2024 у справі № 240/17242/23;
- лист про підтвердження оплати від 23.07.2024.
Вважаючи, що рішення про коригування митної вартості товару прийнято, а картку відмови видано з порушенням вимог законодавства України, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини щодо переміщення товарів через митний кордон України, процедури митного контролю та оформлення, митного регулювання, пов'язаного з встановленням та справлянням податків та зборів регулюються Митним кодексом України.
Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Як передбачено частинами другою - третьою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частинами першою - третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
Згідно з частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору). При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).
Такі правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 12.03.2020 у справі № 804/6243/14, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі № 380/842/20. У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Судом встановлено, що сторони не заперечують фактичних обставин укладення контракту, придбання товару та перевезення його на територію України, а спір у справі стосується виключно вартості товару, наявності чи відсутності підстав у митного органу для коригування митної вартості та правомірності застосування способу для її визначення.
В оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів від 25.07.2024 № UA205140/2024/0002013/2 (графа 33) зазначені розбіжності, які, на думку митного органу, наявні у документах, поданих декларантом до митного оформлення товару, а саме:
- згідно з п. 6.3 контракту в переліку супровідних документів передбачено передання продавцем покупцеві копії митної декларації країни відправлення. В автотранспортній накладній CMR185244 від 23.07.2024 зазначена митна декларація країни відправлення № 24CZ58000006GM9HA2. Проте митна декларація країни відправлення не подана до митного оформлення;
- у довідці про транспортні витрати б/н від 24.07.2024 перевізником зазначено, що страхування вантажу не відбувалось. Однак у контракті № 2024/033 від 28.03.2024 та специфікації між обома сторонами зовнішньоекономічної угоди умови щодо страхування вантажу не обумовлені;
- декларантом не надано документального підтвердження курсу валют, відношення Євро до Чеської крони, що застосований в декларації країни відправлення № 24CZ5800006GM9HA2 від 23.07.2024 та зазначений в листі продавця б/н від 23.07.2024;
- декларантом на вимогу митниці не надано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як вбачається з матеріалів справи, після реєстрації поданої декларантом митної декларації спрацювала автоматизована система аналізу правління ризиками (АСАУР) про заниження митної вартості товару. Для підтвердження заявленої позивачем митної вартості було запропоновано надати додаткові документи, зокрема, виписку з бухгалтерської документації (документи бухгалтерського та податкового обліку, що стосуються руху ідентичних та/або подібних оцінюваному товару в середині країни, за попередні періоди); страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; митну декларацію країни відправлення товару.
Суд вважає, що такі дії уповноважених осіб відповідача не ґрунтуються на вимогах чинного митного законодавства з огляду на таке.
У розумінні вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України уповноважена особа митниці має право запропонувати декларанту для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару надати додаткові документи лише у випадку коли подані декларантом документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Жодних доказів щодо наявності у поданих декларантом документах певних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості товару відповідач не надав.
Приписи ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України містять вичерпний перелік документів, які декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності).
Разом з тим, вимога митного органу щодо надання позивачем додаткових документів не відповідає ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.
Так, як вказує сам відповідач, у довідці про транспортні витрати б/н від 24.07.2024 перевізником зазначено, що страхування вантажу не відбувалось, контракт положень про страхування теж не містить. Відтак суд вважає, що в митного органу не було права, по-перше, вимагати страхові документи, а по-друге, обґрунтовувати їх відсутністю своє рішення.
Суд звертає увагу, що між покупцем ФОП ОСОБА_1 та продавцем компанією JUTA a.s., Чехія, був укладений контракт № 2024/033 від 28.03.2024 та специфікацію № 12 від 15.07.2024 про поставку такого товару: PP twine 2000 tex/2000 m white/ПП шпагат 2000 tex/2000 м білого кольору - 21600,00 кг, ціна 1,79 євро, сума 38664,00 євро.
На підтвердження оплати товару за вказаною вартістю позивач надав платіжне доручення № 231 від 22.07.2024 (призначення платежу: передплата за контрактом № 2024/033 від 28.03.2024, специфікація № 12) здійснено сплату коштів в сумі 38664,00 євро.
Крім того, вартість товару в сумі 38664,00 євро відображена в інвойсі № 0010400376 від 23.07.2024, а також в експертному висновку Житомирської торгово-промислової палати №В-2216 від 24.07.2024, яким підтверджена вартість товару, заявлена в інвойсі.
Суд зазначає, що відповідач протиправно не взяв до уваги вказаний висновок Житомирської торгово-промислової палати, оскільки відповідно до частини другої статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.
Аналогічний висновок щодо обов'язковості застосування методичних та експертних документів, виданих торгово-промисловими палатами, викладений у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 803/1778/15.
З МД країни відправлення № 24CZ5800006GM9HA2 вбачається, що вартість товару становить 965654 чеських крон, що відповідно до листа постачальника від 23.07.2024 становить 38664,00 євро. При цьому, конвертація відбувалася саме виходячи з суми 38664,00 євро.
У частині сьомій статті 54 Митного кодексу України прямо зазначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Таким чином, суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару та відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю.
Як вбачається з оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів від 25.07.2024 № UA205140/2024/0002013/2, у ньому взагалі не зазначено про неможливість застосування другого-п'ятого методів визначення митної вартості. Рішення не містить жодного обгрунтування застосування саме резервного методу.
Крім того, суд зазначає, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Митного Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Проте текст оскарженого рішення про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо.
Разом зі тим, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Відповідачем в рішенні про коригування митної вартості було зазначено лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості та не зазначено докладної, інформації, та джерел, які використовувалися контролюючим органом, при її визначенні, а саме ним не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.
Застосування митним органом з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020.
Таким чином, суд погоджується із доводами позивача про те, що ним було подано належний та достатній пакет документів під час митного оформлення спірного товару для підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору, у рішенні про коригування митної вартості не підтверджено належними доводами наявність у поданих документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; правильність визначення митної вартості за основним методом не спростована та наявність належних підстав для коригування митної вартості не доведена.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що доводи відповідача про наявність розбіжностей щодо ціни товару у документах, поданих до митного оформлення за, не відповідають фактичним обставинам справи, відсутні також підстави ставити під сумнів задекларовану митну вартість спірного товару за основним методом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, а розбіжності, про які зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта. Відтак, оскільки відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, тому з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги належить задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування вказаного рішення.
Відповідно до частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Отже, враховуючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.07.2024 № UA205140/2024/001917 винесена з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 25.07.2024 № UA205140/2024/0002013/2, яке судом визнано протиправним та скасовано, тому вказана картка відмови також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд зазначає, що судові витрати фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по сплаті судового збору в сумі 5748,78 грн підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Державної митної служби України.
Крім того, позивач звернувся до суду із заявою щодо розміру витрат, які сторона має сплатити у зв'язку з розглядом справи, в якій зазначає, що ним будуть понесені витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 7000,00 грн та 1600,00 грн витрат на здійснення перекладу документів, які складені на іноземній мові та долучені як докази до позовної заяви.
З цього приводу суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Відповідно до положень частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини 3 статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.09.2019 (справа № 810/3806/18), від 22.11.2019 (справа № 810/1502/18).
Судом встановлено, що на момент ухвалення рішення в матеріалах справи відсутні будь-які докази отримання позивачем правової допомоги.
Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду у справі № 922/2604/20, де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
За таких обставин, оскільки стороною позивача не додержані приписи ч. 4 ст. 134 КАС України, підстави для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу відсутні.
Суд зазначає, що вимога подання детального опису є обов'язковою і пов'язана з тим, що розмір гонорару та розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, не є тотожними. Особа може сплатити адвокату в якості гонорару будь-яку суму, але відшкодуванню за нормами КАС України підлягають лише ті витрати на професійну правничу допомогу, які доведені належними доказами, зокрема детальним описом робіт (наданих послуг) і ті, які були реально необхідними.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу.
За змістом частин 5-7 статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, суд зазначає, що позивачем не надано доказів понесення витрат на переклад документів, тому підстави для стягнення витрат, пов'язаних із залученням перекладача, також на даний час відсутні.
Водночас суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутися за стягненням витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов'язаних із залученням перекладача, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Волинської митниці Державної митної служби України (вул. Призалізнична, 13, с. Римачі, Волинська обл., Ковельський р-н, 44350, код ЄДРПОУ 43958385) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 25.07.2024 № UA205140/2024/0002013/2 та картку відмови Волинської митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.07.2024 № UA205140/2024/001917.
Стягнути з Волинської митниці Державної митної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 5748,78 грн (п'ять тисяч сімсот сорок вісім гривень 78 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Леміщак
Повний текст складено: 17 жовтня 2024 р.
17.10.24