17 жовтня 2024 року ЛуцькСправа № 140/9145/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинської області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, ГУ ПФУ у Волинській області, відповідачі) про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Харківській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати період проживання 3 роки станом на 01.01.1993 року в зоні гарантованого добровільного відселення та призначити пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 15.08.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3) та постійно проживає на території, що зазнала радіоактивного забруднення та відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Вважає, що має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. У зв'язку з цим, позивач звернулась до органу Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак ГУ ПФУ в Харківській області відмовило їй у такому призначенні, зв'язку з недостатністю періоду проживання на території радіоактивного забруднення, менше трьох років до 01.01.1993. Вважає оскаржувану відмову у призначенні пенсії протиправною, оскільки факт проживання позивача в зоні радіоактивного забруднення підтверджується поданими нею належними доказами. За таких обставин, просила позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до пункту 2 частини першої статті 262 КАС України.
У відзиві на позовну заяву від 24.09.2024 відповідач 1 - ГУ ПФУ в Харківській області вимоги позивача заперечує в повному обсязі та просить суд відмовити в їх задоволенні. Зазначає, що при опрацюванні поданих матеріалів встановлено, що позивач станом на 01.01.1993 проживав у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 02 років 07 місяців 01 день, що не дає права на зменшення пенсійного віку.
У відзиві на позовну заяву від 23.09.2024 №0300-0902-8/56086 відповідач 2 - ГУ ПФУ у Волинській області вимоги позивача заперечує в повному обсязі та просить суд відмовити в їх задоволенні. Зазначає, що позивач станом на 01.01.1993 проживала у зоні гарантованого добровільного відселення менше трьох років, що не дає їй права на зменшення пенсійного віку. Наявність посвідчення потерпілого від наслідків аварії на ЧАЕС не підтверджує сам факт постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення на 01.01.1993, а тому право на призначення зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону №796-XII не має.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 16.05.2002. Проживає в с. Верхи Камінь-Каширського району Волинської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
24.07.2024 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення їй пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За принципом екстериторіальності заява та додані до неї документи передані до ГУ ПФУ в Харківській області для вирішення питання про призначення пенсії.
Так, 01.08.2024 ГУ ПФУ в Харківській області прийнято рішення №032950010823 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії, у зв'язку з тим, що станом на 01.01.1993 заявник проживала в зоні гарантованого добровільного відселення менше 3 років, а саме 02 роки 07 місяців 01 день.
Вважаючи дії у відмові в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку протиправними, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд керується і виходить з такого.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.03.2003, який набрав чинності 01.01.2004 (далі - Закон №1058-ІV), передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 цього Закону. Зокрема, право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 цього Закону визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з ч. 1 ст. 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-ХІІ передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки, та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Частиною третьою цієї статті прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
Системний аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.03.2003 і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.
З матеріалів справи вбачається, що станом на 26.04.1986 позивач проживала та перебувала в с. Ворокомле Камінь-Каширського району Волинської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а отже має право на початкову величину зниження пенсійного віку.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Воєгощинського старостинського округу Камінь-Каширської міської ради від 11.07.2024 №618 ОСОБА_1 постійно проживала з 31.05.1990 по 27.01.1995 в с. Воєгоща Камінь-Каширського району Волинської області (а.с.17).
При цьому, вищевказаний населений пункт в силу положень Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, належить до зони добровільного відселення.
Перелік документів, що подаються до органу Пенсійного фонду для призначення пенсії, встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до п. 1 Порядку 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Згідно з п. 2.1 цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додається, зокрема, документ, який засвідчує особливий статус особи, а саме посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Отже, у довідці має бути зазначено період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, та така має бути видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями). При цьому, законодавець не встановив та не затвердив певного зразка довідки та вимог до неї.
З матеріалів справи вбачається, що позивач з 01.09.1985 по 29.06.1989 навчалася у Ровенському сільськогосподарському технікумі на денній формі навчання по спеціальності «Гідромеліорація» (а.с.23-24).
З довідки Камінь-Каширського виробничого управління ЖКГ від 03.07.2024 №61 вбачається, що ОСОБА_1 проживала в м. Камінь-Каширський Волинської області з 27.11.1990 по 27.01.1995 (а.с.15).
Зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до абз.5 п.2 ч.1 ст.55 Закону № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи.
Відповідно до записів трудової книжки серія НОМЕР_2 від 16.01.1990 року, стверджується факт роботи позивача в м. Нововолинську у період з 16.01.190 по 28.05.1990.
Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Таким чином, постійне місце навчання та роботи позивача нерозривно пов'язане з її постійним місцем проживанням, відтак факт навчання позивача в м. Рівне та роботи в м. Нововолинську заперечує факт проживання її у зоні радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (с. Воєгоща, Камінь-Каширського району) з моменту аварії на ЧАЕС з 26.04.1986 по 31.07.1986 року.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на письмові покази ОСОБА_2 (а.с.19), ОСОБА_3 (а.с.18), ОСОБА_4 (а.с.21), які стверджують, що позивач з червня 1989 року проживала в с. Воєгоща у своєї сестри, та під час навчання та канікул була у вищевказаному населеному пункті, оскільки дані пояснення нотаріально не посвідченні. Крім того, суд критично відноситься до даних свідчень, оскільки від даної події минуло більше 35 років.
Отже, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази факту постійного проживання та (або) роботи позивача в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту Чорнобильської катастрофи (26.04.1986 року) по 31.07.1986 року, тому права на початкову величину зниження пенсійного віку не має.
Таким чином, позивач не набула права на пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відтак відсутні підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати період проживання 3 роки станом на 01.01.1993 року в зоні гарантованого добровільного відселення та призначити пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
Оскільки, на момент звернення до органу Пенсійного фонду позивач не досягла необхідного віку для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, то відповідно до вимог чинного законодавства України вона не набула права на призначення такої пенсії.
З огляду на встановлені обставини справи та вищенаведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 01.08.2024 №032950010823 позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з тих мотивів, що період проживання (роботи) позивача на території, яка відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, станом на 01 січня 1993 року становить менше трьох років.
Таким чином суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, відтак такі задоволенню не підлягають.
З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог підстав для розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, Харківська область, місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинської області 43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22В, код ЄДРПОУ 13358826) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський