17 жовтня 2024 року ЛуцькСправа № 140/7897/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Рівненській області від 05 липня 2024 року №172850020807 щодо відмови в призначенні позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію із зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 07 червня 2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Піщане, Камінь-Каширського району та є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи.
Зазначає, що від народження і до 01 вересня 1988 року була зареєстрована та проживала року в селі Піщане, Камінь-Каширського району та, досягнувши відповідного віку, в червні 2024, звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак ГУ ПФУ в Рівненській області відмовив у таку призначенні у зв'язку із недостатністю періоду проживання в зоні добровільного гарантованого відселення.
За змістом примітки до абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки постійне проживання або робота в зоні гарантованої о добровільного відселення протягом усього періоду з моменту аварії по 31 липня 1986 року не є обов'язковим; достатньо, що особа, яка звернулася за призначенням пенсії, постійно проживала або працювала у вказаній зоні певний час у період з моменту аварії (тобто, 26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року.
Вказує, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Враховуючи наведене, уважає, що відмова відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку є необґрунтованою та просить позов задовольнити (арк. спр. 1-5).
ГУ ПФУ у Волинській області, у відзиві від 22 серпня 2024 року позовні вимоги не визнає, мотивуючи тим, що позивач 28 червня 2024 року звернулася із заявою про призначення пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Рівненській області, яке рішенням від 05 липня 2024 року №172850020807 відмовлено в призначенні такої пенсії через відсутність необхідного часу роботи/проживання на території гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року.
Повідомляє, що ОСОБА_1 дійсно з дня народження по 01 вересня 1988 року та з 09 липня 2023 року по теперішній час постійно проживала та зареєстрована у селі Піщане Камінь-Каширського району Волинської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції.
Позивач 01 вересня 1988 року вступила до Конотопського індустріально-педагогічного технікуму Міністерства народної освіти Української РСР і 25 червня 1991 року закінчила повний курс названого технікуму по спеціальності «промислове і цивільне будівництво» та з 14 серпня 1991 року по 31 березня 1997 року працювала штукатуром 4 розряду на дільниці №2 підприємства «Рівненський домобудівний комбінат».
Таким чином, документами підтверджено факт проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року 02 роки 04 місяці 06 днів (з 26 квітня 1986 року по 31 серпня 1988 року), що не дає права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років (арк. спр. 19-22).
Від представника ГУ ПФУ в Рівненській області 02 вересня 2024 року надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання позов не визнає та вказує, що початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки можлива лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії з 26 квітня 1986 року по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Тобто, у разі відсутності права на початкову величину зниження пенсійного віку на 3 роки (у зоні гарантованого добровільного відселення) та водночас за наявності станом на 01 січня 1993 року не менше 3 років проживання чи роботи у зазначеній зоні, право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 6 років особа набуває за умови проживання чи роботи в зазначеній зоні не менше 12 років.
Таким чином, виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням, або у зв'язку із роботою в такій місцевості. При цьому, як вбачається зі змісту статті 55 вказаного Закону, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи
Повідомляє, що наявність лише посвідчення відповідної категорії не є безумовною підставою для призначення пенсії зі зниження віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак, для призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, позивач, зобов'язаний підтвердити довідкою органу місцевого самоврядування відповідний період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення.
Отож відповідачем 1 підтверджено період проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення становить станом на 01 січня 1993 року - 2 роки 4 місяці 6 днів (з 26 квітня 1986 року по 31 липня 1986 року).
При цьому, звертає увагу суду, що зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи.
Враховуючи наведене, представник відповідача 1 уважає, що позивачем не підтверджено факт проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення на 01 січня 1993 року - не менше 3 роки, відтак право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відсутнє (арк. спр. 43-45).
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 16).
Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням від 04 січня 1991 року серії НОМЕР_1 (арк. спр. 10).
Позивач 28 червня 2024 року звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою із заявою про призначення пенсії на статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (зворот арк. спр. 26)
Пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1) визначено, що заява на призначення/перерахунок пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр).
Після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, та відповідно до пункту 4.3. Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку розгляд документів, наданих позивачем провадився за принципом “екстериторіальності» ГУ ПФУ в Рівненській області.
Відповідачем 1, на підставі заяви та наданих документів, винесено рішення від 05 липня 2024 року №172850020807 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку із відсутність необхідного часу роботи/проживання на території гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року (зворот арк. спр. 13).
Не погоджуючись з рішенням ГУ ПФУ в Рівненській області від 05 липня 2024 року №172850020807 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач звернулася з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 55 Закону України “Про соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон №796-XII) особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років мають особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Підпунктом п'ятим пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (з наступними змінами та доповненнями) (далі - Порядок №22-1) передбачено, що документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Законом №796-ХІІ).
Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року не менше 3 років.
Частинами третьою, четвертою статті 15 Закону №796-ХІІ встановлено, що підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення здійснюється органами місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту п'ятого Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 (далі - Порядок №51), потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, чи таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.
Пунктом 10 Порядку № 51 передбачено, що видача посвідчень провадиться, зокрема, обласними державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання. Посвідчення видаються особам, які постійно проживають або працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - на підставі довідки встановленого зразка.
Разом з цим, пунктом 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 (далі - Порядок № 551), передбачено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення Потерпілий від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії Б зеленого кольору.
Відповідно до пункту 11 Порядку № 551 посвідчення видаються особам, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток 5). Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах 27 лютого 2018 року у справі №344/9789/17, від 31 липня 2018 року у справі №751/2050/17, від 22 січня 2019 року у справі №129/1535/17, від 21 листопада 2019 року у справі №572/47/17 та в силу приписів частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховується судом при вирішенні даної справи.
Судом встановлено, що позивачу видано посвідчення громадянина (громадянки), який постійно працював чи працює, або проживає чи проживав у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення у 1986-1992 роках від 14 червня 1995 року серії Б №539174, відповідно до якого ОСОБА_1 має право на пільги та компенсації, встановлені Закону №796-ХІІ (арк. спр. 10).
Разом з тим, довідкою, виданою 12 Піщанським старостинським округом від 13 червня 2024 року №595, підтверджується факт проживання ОСОБА_1 з 06 червня 1970 року по 01 вересня 1988 року та з 09 листопада 2023 року по теперішній час у селі Піщане Камінь-Каширського району Волинської області (арк. спр. 11).
Так, село Піщане Камінь-Каширського району Волинської області, відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Пенсійним органом, із наданих до заяви документів, підтверджено факт проживання позивача та території гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року 02 роки 04 місяці 06 днів.
Щодо періоду з 01 вересня 1986 року, а саме навчання позивача у Конотопському індустріально-педагогічному технікумі Міністерства народної освіти Української РСР та роботи в Рівненському домобудівному комбінаті, які підтверджується Дипломом серії НОМЕР_2 , відомостями трудової книжки серії НОМЕР_3 та довідкою ТДВ «Рівненський домобудівний комбінат» (арк. спр. 30-39), суд враховує постанову Верховного Суду від 24 травня 2024 року у справі №460/17257/23 якою зауважує, що для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII обов'язковим є наявність посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи", а також факт проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01 січня 1993 року.
Оскільки місто Конотоп та місто Рівне не віднесені до зони посиленого радіологічного контролю, період навчання та роботи не були враховані пенсійним органом до періоду проживання на території посиленого радіологічного контролю.
Отож, періоди проживання з 26 квітня 1986 року по 31 серпня 1988 року підтверджуються довідкою 12-го Піщанського старостинського округу від 13 червня 2024 року №595 (арк. спр. 11), однак факт проживання ОСОБА_1 в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року три роки і більше не підтверджується ані наданою довідкою ані іншими письмовими доказами.
Факт навчання ОСОБА_1 у Конотопському індустріально-педагогічному технікумі Міністерства народної освіти Української РСР на денному відділенні та факт роботи у Рівненському домобудівному комбінаті виключає можливість її постійного проживання у селі Піщане Камінь-Каширського району Волинської області.
Наведене свідчить про те, що у вказані періоди позивач фактично не проживала у зоні гарантованого добровільного відселення, а тому період з 01 вересня 1988 року не може бути зарахований до періоду проживання чи роботи у зоні гарантованого добровільного відселення.
Такі висновки суду узгоджуються з правовими позиціями, викладеними Верховним Судом у справах такої категорії, зокрема, у постановах від 29 січня 2020 року у справі №572/245/17, від 17 червня 2020 року у справі №572/456/17, від 11 березня 2024 року у справі №500/2422/23, від 24 травня 2024 року у справі №460/17257/23, від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22 та від 02 жовтня 2024 року у справі №500/551/23.
Частиною другою статті 55 зазначеного Закону №796-XII, серед іншого, передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки* та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Відповідно до Примітки до цієї статі початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Судом встановлено та підтверджується наявними матеріалами справи, що починаючи з 1 вересня 1986 року і станом на 1 січня 1993 року позивач прожила у зоні гарантованого добровільного відселення два повних роки, що в силу приписів частини другої статті 55 Закону №796-XII є недостатнім для зниження пенсійного віку на 6 років.
Схожих висновків щодо застосування положень статті 55 Закону №796-XII дійшов Верховний Суд у постанові від 29 січня 2020 року у справі №572/245/17 та від 30 травня 2023 року у справі № 286/4052/17.
Також суд звертає увагу, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які постійно проживали або постійно працювали у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили, або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - пенсійний вік зменшується на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, або роботи, але не більше 6 років.
Початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється особам, які постійно проживали або постійно працювали у вищезазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання чи роботи в цей період, тобто наявність Чорнобильського посвідчення категорії 3, яке є наявне у позивача.
Як констатовано судом, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факту постійного проживання та (або) роботи позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше 3 років.
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та останньої практики Верховного Суду висловленої у постанові від 02 жовтня 2024 року у справі №500/551/23, суд дійшов висновку про те, що оскільки ОСОБА_1 станом на 01 січня 1993 року прожила в зоні гарантованого добровільного відселення менше трьох років, тому не має права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XIІ, з огляду на що відповідач ГУ ПФУ в Рівненській області рішенням від 05 липня 2024 року №172850020807 правомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування вказаного рішення необхідно відмовити.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович