м. Вінниця
17 жовтня 2024 р. Справа № 120/8229/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом керівника Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Барської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
24.06.2024 року керівник Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області звернувся в суд з адміністративним позовом до Барської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправною, на думку позивача, бездіяльністю відповідача щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із внесення відомостей про земельну ділянку ботанічної пам'ятки природи місцевого значення "Алея дуба червоного" до Державного земельного кадастру.
Вищевикладені обставини зумовили прокурора звернутись з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 28.06.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з довідкою про доставку електронного листа, яка міститься у матеріалах справи, ухвала суду про відкриття провадження доставлена до електронного кабінету Барської міської ради 28.06.2024 року о 18:55 год., разом з тим, правом на подання відзиву відповідач не скористався.
Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.
Рішенням виконавчого комітету Вінницької обласної Ради народних депутатів "Про класифікацію і мережу територій і об'єктів природно-заповідного фонду області" №371 від 29.08.1984 року до переліку об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення області віднесено ботанічну пам'ятку природи місцевого значення "Алея дуба червоного" площею 1 га в с. Підлісний Ялтушків Жмеринського району Вінницької області.
Розпорядженням голови Барської районної державної адміністрації №822 від 24.12.2008 року Підлісноялтушківській сільській раді надано дозвіл на замовлення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території ботанічної пам'ятки природи місцевого значення "Алея дуба червоного".
В 2009 році ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення та закріплення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ботанічної пам'ятки природи місцевого значення "Алеї дуба червоного".
Вподальшому, Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області ботанічна пам'ятка природного місцевого значення "Алея дуба червоного" передана під охорону Підлісноялтушівської сільської ради, про що складене охоронне зобов'язання №БПМ 32/555-589 від 04.02.2013 року.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №707-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області" від 12.06.2020 року, до складу Барської територіальної громади увійшла територія Підлісноялтушівської сільської ради.
З огляду на викладене, Барська міська рада є правонаступником Підлісноялтушівської сільської ради, а тому забезпечення режиму охорони та збереження ботанічної пам'ятки природного місцевого значення "Алея дуба червоного", зокрема, покладено на Барську міську раду.
Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області листом від 20.05.2024 року №0-2-0.6-4505/2-24 повідомило позивача, що відомості про територію ботанічної пам'ятки природи місцевого значення "Алея дуба червоного" до Державного земельного кадастру не вносились.
15.05.2024 року позивач звернувся до Барської міської ради із листом, у якому просив повідомити про причини невнесення відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку ботанічної пам'ятки природи місцевого значення "Алея дуба червоного", а також вжиті радою заходи для їх внесення.
27.05.2024 року Барська міська ради листом №04-04/1248 повідомила, що інформація щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку ботанічної пам'ятки природи місцевого значення "Алея дуба червоного" відсутня.
Позивач вказав, що проект землеустрою щодо організації та встановлення меж території об'єкта природно-заповідного фонду ботанічної пам'ятки природи місцевого значення "Алея дуба червоного" розташованого на території Барської міської ради, розроблено у 2009 році попереднім землекористувачем - Підлісноялтушівською сільською радою. Разом з тим, на момент звернення до суду з цим позовом інформація до Державного земельного кадастру щодо меж об'єкта природно-заповідного фонду не внесена.
На переконання позивача, відповідачем протягом тривалого часу не вжито заходів щодо внесення відомостей про земельну ділянку ботанічної пам'ятки природного місцевого значення до Державного земельного кадастру, що в свою чергу унеможливлює її належне використання та зберігання, тому існує ймовірність використання даної території не за цільовим призначенням.
Жмеринською окружною прокуратурою листом від 17.06.2024 року повідомлено Державну екологічну інспекцію у Вінницькій області про виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства.
Враховуючи необхідність реагування на виявлені порушення вимог законодавства, з метою їх усунення, керівник Жмеринської окружної прокуратури звернувся з цим позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно із статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до вимог частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частинами 3, 4, 5 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Відповідно до пункту 1 абзацу 5 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина або представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб'єктів, у порядку, визначеному законом.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" №1264-ХІІ від 25.06.1991 року (далі-Закон №1264-ХІІ) передбачено, що природні ресурси України є власністю Українського народу.
Відповідно до статті 5 Закону №1264-ХІІ державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Особливій державній охороні підлягають території та об'єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об'єкти, визначені відповідно до законодавства України.
Пунктом "і" частини 1 статті 19 Закону №1264-ХІІ передбачено, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі охорони навколишнього природного середовища в межах своєї компетенції приймають рішення про організацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.
Згідно з частиною 2 статті 61 Закону №1264-ХІІ до складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.
Відповідно до частин 2, 3 статті 2 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Згідно з пунктом "в" частини 1 статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
Пунктами "д", "к" частини 1 статті 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до статті 43 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Положеннями статті 44 Земельного кодексу України встановлено, що земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).
Згідно з частиною 1 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Відповідно до частини 7ї статті 79-1 Земельного кодексу України винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
Частиною 8 статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що у разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.
Згідно з частиною 4 статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" №2456-ХІІ від 16.060.1992 року (далі-Закон №2456-ХІІ) межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Частиною 3 статті 26 Закону №2456-ХІІ передбачено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
Відповідно до частини 3 статті 60 Закону №2456-ХІІ органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про землеустрій" №858-IV від 22.05.2003 року (далі-Закон №858-IV) під проектом землеустрою розуміють сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Статтею 2 цього ж Закону передбачено, що землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.
Відповідно до статті 19 Закону №858-IV до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності.
Згідно із статтею 20 Закону №858-IV землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).
Положення статті 22 цього ж Закону передбачено, що підставою для здійснення землеустрою є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою, укладені договори між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.
Згідно із статтею 25 Закону №858-IV одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №858-IV замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.
Статтею 47 Закону №858-IV передбачено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються з метою, зокрема: збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.
Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.
Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.
Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.
Відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів вносяться до Державного земельного кадастру.
Таким чином, природоохоронне законодавство України передбачає ідентифікацію територій природно-заповідного фонду, в тому числі шляхом встановлення в натурі їх меж, для чого в обов'язковому порядку розробляються проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду.
Як вбачається з матеріалів справи відносно земельної ділянки ботанічної пам'ятки природи місцевого значення "Алея дуба червоного" не вжито заходів щодо внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру, що унеможливлює якісне забезпечення режиму заповідного об'єкту, його належну охорону та збереження.
Оскільки земельна ділянка до Державного земельного кадастру не внесена та межі заказника чітко не визначені, що підтверджується матеріалами справи, то є ймовірність використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, протиправне вибуття її у приватну власність, що у свою чергу ставить під загрозу збереження території об'єкта природно-заповідного фонду.
З огляду на викладене та враховуючи те, що відповідачем тривалий час не вживаються заходи з організації проведення робіт із внесення відомостей про земельну ділянку ботанічної пам'ятки природи місцевого значення "Алея дуба червоного", за наявності визначеного законодавством обов'язку щодо вчинення таких дій, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог даного позову та, як наслідок, наявність підстав для їх задоволення.
При вирішенні даної справи суд також враховує, що у відповідності до частини 4 статті 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що відшкодуванню підлягають судові витрати лише у випадку, коли задоволено позов особи, яка не є суб'єктом владних повноважень або судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Враховуючи те, що позивачем є суб'єктом владних повноважень та відсутні витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням експерти, підстави для відшкодування судового збору, на переконання суду, відсутні.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Барської міської ради щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із внесення відомостей про земельну ділянку ботанічної пам'ятки природи місцевого значення "Алея дуба червоного" до Державного земельного кадастру.
Зобов'язати Барську міську раду забезпечити відповідно до вимог чинного законодавства України організацію проведення робіт із внесення відомостей про земельну ділянку ботанічної пам'ятки природи місцевого значення "Алея дуба червоного" до Державного земельного кадастру.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Керівник Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області (вул. Національна, 6 а, м. Жмеринка, Вінницька область, код ЄДРПОУ 02909909);
В інтересах: Державна екологічна інспекція у Вінницькій області (вул. 600-річчя, 19, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 37979894);
Відповідач: Барська міська рада (вул. Святого Миколая, 18, м. Бар, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04051017).
Суддя Дончик Віталій Володимирович