Провадження: 33/824/3724/2024 Категорія: ч. 2 ст. 172-15 КУпАП
ЄУН: 760/13955/24 Суддя у І інстанції: Мозолевська О.М.
23 вересня 2024 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А.
за участю:
прокурора Касинюка І.Ю.
захисника Вовченко С.М.
особи, стосовно якої складено протокол
про адміністративне правопорушення ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві спільну апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, подані захисником Вовченко Світланою Михайлівною та ОСОБА_1 на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 19 червня 2024 року, якою
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Велика Новосідка Донецької області, громадянин України, старший офіцер відділу організації повсякденної діяльності штабу військової частини НОМЕР_1 ДПСУ, майор, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень,
Постановою суду встановлено, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду старшого офіцера відділу організації повсякденної діяльності штабу військової частини НОМЕР_1 ДПСУ, у період з 22 лютого 2024 року по 16 травня 2024 року, всупереч вимог ст.ст. 11, 12, 16, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, будучи військовою службовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими функціями, недбало ставлячись до військової служби, не здійснював доповідь про подію, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, захисник Вовченко С.М. та ОСОБА_1 подали спільну апеляційну скаргу, в якій просять постанову скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Окрім того, подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, оскаржувану постанову ОСОБА_1 отримано в приміщенні Солом'янського районного суду м. Києва 2 липня 2024 року, оскільки у день її ухвалення 19 червня 2024 року постанова вручена не була. При цьому у клопотанні зазначено, як напередодні судового засідання, так і після, у ОСОБА_1 існував збіг тяжких сімейних обставин - тяжка хвороба матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок якої остання померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуваючи в Іспанії. ОСОБА_1 змушений був займатися організацією похованням матері та виїхати 22 червня 2024 року в терміновому порядку до Іспанії, звідки повернувся в Україну ввечері 27 червня 2024 року. Після повернення в України ОСОБА_1 в найкоротші строки звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва та 2 липня 2024 року отримав копію оскаржуваної постанови. Після ознайомлення з постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 19 червня 2024 року ОСОБА_1 прийнято рішення звернутися до суду апеляційної інстанції в розумні строки з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 19 червня 2024 року. Апелянти просять причини пропуску строку на апеляційне оскарження вважати поважними та поновити цей строк.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянти зазначають, що суб'єктом адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП є військова службова особа, а, відповідно до примітки до ст. 172-13 КУпАП, під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним дорученням повноважного командування. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що на ОСОБА_1 не покладалися організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції, а, отже, в розумінні положення примітки до ст. 172-13 КУпАП він не є військовою службовою особою, тобто суб'єктом правопорушення, передбаченого ст. 172-15 КУпАП. Разом з тим суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, що, на переконання апелянтів, призвело до прийняття незаконного рішення у справі.
Крім того, апелянти вказують, що об'єктивна сторона складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, полягає у недбалому ставленні військової службової особи до військової служби, вчиненому в умовах особливого періоду, тобто, у невиконанні або неналежному виконанні військовою службовою особою своїх обов'язків, передбачених законами, військовими статутами, положеннями, наказами командування. При цьому невиконання обов'язків означає невиконання дій, які входять до кола службових обов'язків. Неналежне виконання означає нечітке, формальне або неповне здійснення обов'язків.
Разом з тим, на переконання апелянтів, в матеріалах справи відсутні документи на підтвердження того, які саме службові обов'язки ОСОБА_1 мав виконувати, які визначають обсяг його завдань, доручених йому за посадою, що, у свою чергу, унеможливлює притягнення його до відповідальності.
Окрім того, апелянти звертають увагу, що статтею 59 Статуту встановлено, що командир (начальник) зобов'язаний негайно доповідати старшому командиру (начальнику) про кримінальне чи адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, вчинене підлеглим військовослужбовцем, а командир (начальник) військової частини (установи) - негайно повідомляти про це відповідному прокурору, а в разі вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією військовослужбовцем Збройних Сил України, - начальнику відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
При цьому, як зауважують апелянти, як прокурор, який складав протокол, так і суд першої інстанції при винесенні постанови проігнорували той факт, що ст. 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України стосується адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, військовослужбовцем Збройних Сил України, а не порушення Правил дорожнього руху.
Також апелянти звертають увагу, що на дату складання протоколу № 11 від 13 червня 2024 року відсутні постанови суду, якими б було встановлено винуватість ОСОБА_1 у сфері порушення Правил дорожнього руху та останнього притягнуто до адміністративної відповідальності. У протоколі про адміністративне правопорушення № 11 від 13 червня 2024 року зазначено лише про існування протоколів у сфері порушення Правил дорожнього руху, без долучення їх копій. Разом з тим, як вбачається з пояснень ОСОБА_1 від 16 травня 2024 року, які долучено до протоколу про адміністративне правопорушення, він не придав вагомої уваги даній події, оскільки в його присутності працівниками поліції протоколи у сфері порушень ПДР відносно нього не складалися, про їх існування дізнався лише 16 травня 2024 року.
На думку апелянтів, прокурор при складанні протоколу, так в подальшому і суд першої інстанції не врахували, що ОСОБА_1 в розумінні Закону не визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері порушення ПДР, сама по собі наявність інформації про існування протоколу не є належним та допустимим доказом на підтвердження події, про яку необхідно було доповідати.
У даній ситуації, на переконання апелянтів, зібрані уповноваженою на складання протоколів про адміністративні правопорушення особою матеріали, як докази, за своєю суттю залишають місце сумнівам, що, як наслідок, не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом.
Щодо визнання вини Михеєвим у суді першої інстанції, то апелянти зазначають, що вказана подія відбувалася під впливом збігу тяжких сімейних обставин - тяжка тривала хвороба матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок якої остання померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуваючи в Іспанії, внаслідок чого ОСОБА_1 , не приділяючи даному факту належної уваги, визнав вину, не усвідомлюючи, в чому його звинувачують.
З огляду на викладене, апелянти вважають, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Вислухавши доповідь судді, пояснення:
- ОСОБА_1 , який підтримав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду від 19 червня 2024 року, зазначивши, що копія оскаржуваної постанови не була у день її проголошена, а отримана у приміщенні суду лише 2 липня 2024 року і це було об'єктивно пов'язано з тим, що після виснажливої хвороби в Іспанії померла його мама. Після ознайомлення з текстом постанови вирішив оскаржити її в суді апеляційної інстанції та уклав договір з адвокатом, якого не було у суді першої інстанції. У найкоротші строки - 5 липня 2024 року була подана апеляційна скарга. Ці обставини пов'язані зі складними життєвими обставинами, які просить вважати поважними та поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду від 19 червня 2024 року.
Що стосується доводів апеляційної скарги, які підтримав у повному обсязі, то зазначив, що був розгублений, коли підписував протокол про адміністративне правопорушення від 13 червня 2024 року, в якому зазначено, що вину визнає повністю та кається у вчиненому. Він є старшим офіцером відділу організації повсякденної діяльності штабу, звання - майор. 22 лютого 2024 року він дійсно був зупинений працівниками поліції Бориспільського УП, проте при ньому протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не складали, не пропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, говорив, що нічого підписувати не буде, залишив автомобіль на місці та пішов додому. Вранці наступного дня, коли прийшов забирати транспортний засіб, працівники поліції, як потім виявилось, знову склали протокол за ч. 1 ст. 130 та ст. 122 КУпАП. За означеними подіями перебував у військовій формі. Не пам'ятає, вранці 22 лютого 2024 року поліцейські були ті ж самі, що і ввечері, чи інші. Пам'ятає, що приїздив його безпосередній начальник. У стані алкогольного сп'яніння не був, проте був втомлений після робочого дня. Не обізнаний, що саме складали чи не складали працівники поліції. Нічого не підписував. Його керівник (заступник командира), якому він телефонував, коли його зупинили працівники поліції 22 лютого 2024 року та у подальшому приїхав на місце зупинки транспортного засобу, можливо і знав, що працівниками поліції складається протокол про адміністративне правопорушення, оскільки він ( ОСОБА_1 ) бачив, як командир розмовляв з поліцейськими. Коли в додаток «Дія» прийшла якась квитанція про сплату штрафу, то сплатив його. До Бориспільського міськрайонного суду Київської області для розгляду вказаних матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП його не викликали. Щодо доповіді начальнику про складання протоколу про адміністративне правопорушення зазначив, що в його посадовій Інструкції старшого офіцера відділу організації повсякденної діяльності штабу про це нічого не зазначено і не прописано, подія мала місце у його вільний час від виконання службових обов'язків, а тому він не мав обов'язку здійснювати доповідь керівництву. Він не є командиром і не має в підпорядкуванні військовослужбовців. Підписуючи протокол про адміністративне правопорушення від 13 червня 2024 року, складений прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, не розумів справжніх наслідків притягнення до адміністративної відповідальності, так як перебував в складному емоційному стані внаслідок важких сімейних обставин, був розгублений, а тому прокурору, який його викликав та склав протокол про адміністративне правопорушення 13 червня 2024 року, нічого не сказав і не повідомив;
- захисника Вовченко С.М. , яка підтримала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначивши ті ж обставини, що викладені у клопотанні, поданого до суду апеляційної інстанції.
Щодо доводів апеляційної скарги, то зазначила, що ст. 59 Статуту передбачено, що командир зобов'язаний негайно доповідати старшому командиру про кримінальне чи адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, вчинене підлеглим військовослужбовцем, а командир військової частини повідомити про це відповідному прокурору; в разі вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією військовослужбовцем Збройних Сил України повідомити начальнику відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Проте, і прокурором, і судом першої інстанції був проігнорований той факт, що означена стаття стосується адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією військовослужбовців ЗСУ, а не порушення ними Правил дорожнього руху. Про складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 дізнався від свого керівника 16 травня 2024 року, а копію постанови суду щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП останній отримав лише 22 липня 2024 року. ОСОБА_1 не брав участь у судовому засідання при розгляді протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у цей час знаходився на похованні своєї матері. Вказує. що на ас. 10 матеріалів судової справи наявні пояснення ОСОБА_1 , проте ці пояснення не написані власноручно, а є друкованими, які ОСОБА_1 підписав, не читаючи, як і складений прокурором протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП. Просить звернути увагу на саме поняття «військової служби», яке, відповідно до ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Відповідно до п. 4 цієї статті порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Вважає, що в матеріалах справи відсутні документи на підтвердження того, які саме службові обов'язки ОСОБА_1 мав виконувати, які визначають обсяг його завдань, доручених йому за посадою, що унеможливлює притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 175-15 КУпАП;
- прокурора Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону Касинюка І.О., який зазначив, що службова особа, складаючи протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 175-15 КУпАП, вважала, що останній повинен був доповісти своєму керівнику про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. У складеному протоколі № 11 від 13 червня 2024 року про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а саме на ас. 6 наявні підписи ОСОБА_1 та викладені його пояснення в частині того, що з викладеними обставинами у протоколі він повністю згоден; свою вину визнає повністю; щиро кається і у подальшому зобов'язується вказаних порушень не допускати; просить призначити штраф. ОСОБА_1 не був позбавлений додатково зазначити у протоколі, що він не знав про складання щодо нього працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, проте цим не скористався. Якби ОСОБА_4 повідомив про те, що його керівник чи його заступник виїжджав на місце, коли ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції та щодо нього складений протокол про адміністративне правопорушення, то це однозначно було б враховано і наслідки могли б бути зовсім іншими. Наразі в країні діє воєнний стан і всі військовослужбовці мають бути у постійній бойовій готовності. Статтею 12 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» передбачено, що про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо). З огляду на викладене, не має значення, чи визнана особа постановою суду винуватою, чи ні, така особа, як в даному випадку ОСОБА_1 , повинна була повідомити про складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо нього, не очікуючи кінцевих результатів. Такі дії ОСОБА_1 передбачені як Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», так і його посадовою інструкцією, якою передбачені безпосередні обов'язки ОСОБА_1 відповідно до займаної ним посаді;
- дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 за ЄУН 359/2032/2024, а саме: протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП від 22 лютого 2024 року щодо ОСОБА_1 , світлокопію протоколу серії ААД № 632975 від 22 лютого 2024 року щодо ОСОБА_1 ; постанову про накладення адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП; відеозапис подій, що мали місце 22 лютого 2024 року за участю ОСОБА_1 ; а також матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та клопотання, слід дійти до такого висновку.
Відповідно до частини 2 статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 285 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що 19 червня 2024 року за участю ОСОБА_1 Солом'янським районним судом м. Києва винесена постанова щодо ОСОБА_1 та останній визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Останнім днем подання апеляційної скарги є 29 червня 2024 року (субота).
З урахуванням загальних засад, враховуючи, що субота вихідний день, останнім днем строку подачі апеляційної скарги вважається наступний за ним робочий день - 1 липня 2024 року (понеділок).
2 липня 2024 року в приміщенні суду першої інстанції ОСОБА_1 отримана копія постанови від 19 червня 2024 року, про що свідчить розписка, наявна у матеріалах справи (ас. 42).
Апеляційна скарга з додатками ОСОБА_1 та захисником Вовченко С.М., з якою договір про надання правової допомоги ОСОБА_1 укладений 2 липня 2024 року, подана безпосередньо до суду першої інстанції 5 липня 2024 року (43-64).
З доданих до апеляційної скарги матеріалів, як-то: світлокопії закордонного паспорту ОСОБА_1 , посадочного талону вбачається, що ОСОБА_1 22 червня 2024 року перетнув державний кордон України та вилетів до Іспанії для поховання своєї матері, яка, відповідно до сертифікату від 21 червня 2024 року, 20 червня 2024 року о 13.50 год. померла в лікарні Сант-Андреу в місті Манреса-Барселона-Іспанія.
З огляду на викладене та у зв'язку із збігом тяжких сімейних обставин у родині ОСОБА_1 , які не залежали від його волі, з метою забезпечення права ОСОБА_1 на апеляційне оскарження судового рішення, слід задовольнити клопотання ОСОБА_1 та захисника Вовченко С.М. та поновити строк на апеляційне оскарження постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 19 червня 2024 року щодо ОСОБА_1 .
Що стосується доводів апеляційної скарги, то апеляційний суд доходить такого висновку.
Розглядаючи справи про адміністративне правопорушення, суддя, як це визначено у ст. 245 КУпАП, повинен всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати всі обставини справи на основі належно досліджених та оцінених в судовому засіданні доказів та вирішити справу в точній відповідності з законом.
Водночас, згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
В силу ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку відповідним органом встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, з огляду на положення ст.ст. 251, 252 КУпАП суддя в постанові повинен навести докази наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винності особи у його вчиненні, а також дати належну оцінку цим доказам у їх сукупності.
Проте, вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримані не у повному обсязі.
Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 встановлено, що, приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, суддя місцевого суду послався у постанові на наявні у матеріалах справи докази, як-то:
- протокол про адміністративне правопорушення № 11 від 13 червня 2024 року;
- лист військової частини НОМЕР_1 ДПСУ від 25 липня 2024 року № 03.2Є2813-24 Вих.;
- лист Головного відділу внутрішньої та власної безпеки «»ЦЕНТР» Державної прикордонної служби України від 16 травня 2024 року № 16.1/31244-24-Вих;
- доповідну записку щодо проведення службового розбору від 24 травня 2024 року № 03.2/8147/24-Вн;
- витяг з наказу начальника 130 головного центру зв'язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України від 26 серпня 2021 року № 269-ОС;
- наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 24 травня 2024 року № 465-АГ;
- копію посадової інструкції старшого офіцера відділу організації повсякденної діяльності штабу;
- письмові пояснення начальника відділу організації повсякденної діяльності штабу ОСОБА_5 від 17 травня 2024 року;
- письмові пояснення ОСОБА_1 від 16 травня 2024 року, відповідно до змісту яких 21 лютого 2024 року приблизно о 23:30 год., йому ( ОСОБА_1 ) зателефонував знайомий та попросив під'їхати до нього в м. Бориспіль, тому що у нього зламався транспортний засіб, і він потребує допомоги. Він, рухаючись на власному автомобілі «VOLKSWAGEN PASSAT» державний номер НОМЕР_3 , на в'їзді в місто Бориспіль на блокпості був зупинений співробітниками поліції, які повідомили, що він порушив Правила дорожнього руху, а саме не увімкнув покажчик повороту при здійсненні маневру в іншу смугу. При спілкуванні з працівниками поліції щодо порушення ПДР, працівниками поліції було зазначено, що вони вбачають наявність вживання спиртних напоїв. Оскільки алкоголю він не вживав, від проходження тесту на алкоголь відмовився. У зв'язку з цим працівники поліції повідомили про те, що мають наміри складати на нього адміністративний протокол за ст. 130 ч. 1 КУпАП. Оскільки між ним та співробітниками поліції виникла суперечка і в подальшому дії щодо складання адміністративного протоколу не відбувалися, він залишив свій автомобіль на блокпості, щоб не погіршувати дану ситуацію. В подальшому зателефонував своєму знайомому з проханням забрати його з блокпосту поряд з м. Бориспіль.
22 лютого 2024 року приблизно о 7:00 год. прибув на блокпост забрати власне авто. Забравши автомобіль, рухаючись в напрямку м. Київ, проїхавши орієнтовно 500 метрів від блокпосту, патрульний автомобіль з увімкнутими проблисковими маячками зупинив його автомобіль. Працівники поліції при спілкуванні, попросили надати документи на транспортний засіб та посвідчення водія. Оглянувши документи, працівники поліції знову зазначили, що в них наявна підозра, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Оголошені йому підозри (з його слів) були безпідставними, він вважає, що ставлення працівників поліції було упереджене та негативне стосовно нього. Після спілкування з працівниками поліції, йому було повідомлено про наміри складання адміністративного протоколу за ст. 130 ч. 1 КУпАП, на що він не погодився та зауважив, що буде оскаржувати дії працівників поліції. Після чого йому було повернуто документи, і він продовжив рух на власному автомобілі у бік м. Київ до місця служби. Зазначеним подіям не придав вагомої уваги, так як працівниками поліції були тільки оголошені явні зауваження, і, у свою чергу, про складання протоколів лише було зазначено, але процесу складання протоколу не було, тому не здійснив доповідь безпосередньому керівнику. Повідомлення про призначення розгляду справ про адміністративне правопорушення йому не надходило, з адміністративними протоколами він не був ознайомлений, на зазначених документах відсутній його підпис. Рішення суду про притягнення його до адміністративної відповідальності відсутнє, тому за собою провини у зазначених правопорушеннях не вбачає. 16 травня 2024 року після надходження листа Внутрішньої безпеки на адресу військової частини НОМЕР_1 , безпосереднім керівником майором ОСОБА_6 йому була доведена інформація, що на нього складено протокол за ст. 130 ч. 1 КУпАП. Після отриманої інформації він звернувся до суду міста Бориспіль, де йому повідомили, що дійсно в суді міста Бориспіль знаходиться на розгляді 4 адміністративні справи, за ст.130 ч. 1 та за ст. 122-2 ч. 1 КУпАП. 17 травня 2024 року справи було розглянуто, дві справи за ст. 122-2 ч. 1 КУпАП було закрито за строком давності, дві справи за ст.130 ч. 1 було направлено на доопрацювання. Рішення (постанову суду) по даних справах може забрати лише після набрання чинності в канцелярії Бориспільського міського районного суду. Свою провину щодо невчасної доповіді визнає, у майбутньому зобов'язується більше не допускати зазначених подій та доповідати про будь-яку подію у встановленому порядку.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення № 11 від 13 червня 2024 року (ас. 1-6), складеного прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону Касинюком І., слідує, що майор ОСОБА_1 у порушення вимог ст.ст. 11, 12, 16, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, будучи військовою службовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими функціями, недбало ставлячись до військової служби будучи старшим офіцером відділу організації повсякденної діяльності штабу військової частини НОМЕР_1 ДПСУ у період з 22 лютого 2024 року по 16 травня 2024 року не здійснював доповідь про подію, чим недбало поставився до військової служби в умовах особливого періоду, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
У даному протоколі вказано, що ОСОБА_1 з викладеними обставинами у протоколі повністю згоден. Свою вину визнає повністю, щиро кається, у подальшому зобов'язується вказаних порушень не допускати, просив призначити штраф. Означені пояснення, які є надрукованими, підписані ОСОБА_1 .
За поясненнями ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, підписуючи протокол про адміністративне правопорушення від 13 червня 2024 року, складений прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, не розумів справжніх наслідків притягнення до адміністративної відповідальності, внаслідок перебування у складному емоційному стані із-за важких сімейних обставин, був розгублений, а тому прокурору, який його викликав та склав протокол про адміністративне правопорушення 13 червня 2024 року, нічого не сказав і не повідомив, у тому числі, і те, що на місце подій 22 лютого 2024 року за його телефонним дзвінком приїжджав його керівник - заступник командира, який і спілкувався з працівниками поліції.
Повторно дослідивши докази, наявні у матеріалах провадження, опитавши учасників апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції вважає слушним зауважити наступне.
Частиною першою статті 172-15 КУпАП передбачена відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби.
Частина друга статті 172-15 КУпАП передбачає відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду.
Безпосереднім об'єктом цього правопорушення є встановлений порядок службової діяльності у сфері реалізації військовими службовими особами своїх прав і виконання обов'язків.
З об'єктивної сторони це правопорушення характеризується суспільно небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби, суспільно небезпечними наслідками у вигляді істотної шкоди і причинним зв'язком між вказаними бездіяльністю і наслідками.
Недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов'язків, передбачених законами, військовими статутами, положеннями, наказами командування, через недбале чи несумлінне ставлення до них.
Невиконання службових обов'язків полягає у невиконання дій, які входять до службових обов'язків.
Неналежне виконання службових обов'язків полягає в нечіткому, формальному або неповному здійсненні обов'язків.
Статтею 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено перелік загальних обов'язків.
Статтею 16 цього Статуту передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами ЗСУ, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Обсяг дій та заходів, які вважають військовими обов'язками, міститься і в ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Суб'єктивна сторона цього адміністративного правопорушення характеризується необережністю, яка може виступати у двох формах: злочинна самовпевненість або злочинна недбалість.
Злочинна самовпевненість полягає в тому, що винний передбачає можливість настання суспільно небезпечних наслідків, які є результатом недотримання спеціальних правил, що регламентують службову діяльність військових службових осіб, але легковажно розраховує на їх відвернення.
Злочинна недбалість характеризується тим, що військова службова особа не передбачає, що в результаті недотримання спеціальних правил, які регламентують військову службову діяльність, може бути завдано шкідливих наслідків, хоча повинна була і могла це передбачити.
Суб'єктом цього правопорушення є лише військові службові особи, під якими згідно з приміткою до ст. 172-13 КУпАП розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним дорученням повноважного командування.
Верховний Суд України у своїй постанові від 21 травня 2021 року у справі № 185/12161/15-к вказав, що, при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов'язків необхідно встановити, що винний зобов'язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов'язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 11 від 13 червня 2024 року ОСОБА_1 ставиться у провину та визнано судом першої інстанції доведеним недбале ставлення до військової служби, яке полягало у тому, що у період з 22 лютого 2024 року по 16 травня 2024 року не здійснив доповідь про подію, чим недбало поставився до військової служби в умовах особливого стану.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир зобов'язаний негайно доповідати старшому командиру (начальнику) про кримінальне чи адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, вчинене підлеглим військовослужбовцем, а командир (начальник) військової частини (установи) - негайно повідомляти про це відповідному прокурору, а в разі вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією військовослужбовцем Збройних Сил України - начальнику відповідного органу управління військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
З метою вдосконалення порядку надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 9 грудня 2021 року № 652-АГ, затверджено Алгоритм надання доповідей, довідок та донесень про події, кримінальні правопорушення, адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією та військові адміністративні правопорушення, а також облік у Державній прикордонній службі України, яким визначено, що військовослужбовець доповідає оперативному черговому органу військового управління вищого рівня та начальнику органу Держприкордонслужби за формою. Доповідь здійснюється усно та негайно (до 15 хвилин після отримання інформації.)
З пояснень ОСОБА_1 , наданих ним у суді апеляційної інстанції, вбачається, що на місце події 22 лютого 2024 року, коли він був зупинений працівниками поліції за його телефонним дзвінком виїжджав заступник командира, який спілкувався з працівниками поліції.
Пояснення ОСОБА_1 зібраними у справі доказами не спростовані, а окрім того, у якій ще спосіб ОСОБА_1 мав здійснити доповідь про подію, прокурором не зазначено.
Окрім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що і у ст. 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, і в наказі Адміністрації Державної прикордонної служби України від 9 грудня 2021 року № 652-АГ мова йде про здійснення доповіді, у тому числі, про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, що за подіями від 22 лютого 2024 року у провину ОСОБА_1 не ставилось, і працівниками поліції були складені протоколи за ч. 1 ст. 130 та ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, тобто за порушення останнім Правил дорожнього руху, про складання яких ОСОБА_1 сам дізнався від свого керівника 16 травня 2024 року, що також не спростовано наявними у справі доказами.
У п. 7 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 9 грудня 2021 року № 652-АГ «Про організацію роботи із забезпечення належного стану правопорядку та військової дисципліни серед особового складу Державної прикордонної служби України», серед іншого, зазначено, що під час оцінювання стану військової дисципліни та правопорядку органу (підрозділу) Держприкордонслужби враховується кількість випадків керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (складені протоколи за ст. 130 КУпАП). Проте, знову ж таки, 22 лютого 2024 року стосовно ОСОБА_1 складений протокол за порушення останнім п. 2.5 Правил дорожнього руху (за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння), а не за порушення п. 2.9 цих Правил (керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння), які, хоча і охоплюються диспозицією статті 130 КУпАП, проте не є тотожними у змісті порушень Правил дорожнього руху.
Далі у цьому ж пункті наказу вказано, що під час оцінювання стану правопорядку та військової дисципліни кримінальні правопорушення, порушення антикорупційного законодавства, події та інші порушення, що вчинені особовим складом у позаслужбовий час і не пов'язані з виконання обов'язків військової служби або працівниками за трудовим договором за межами військових містечок у неробочий час - враховувати окремо як такі, що не пов'язані з виконанням обов'язків служби та не впливають на загальну оцінку стану правопорядку та військової дисципліни органу (підрозділу).
Доказів того, що події 22 лютого 2024 року відбувались у робочий час, матеріали справи не містять.
Таким чином, за досліджених судом апеляційної інстанції доказів в їх сукупності, слід визнати обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що при винесенні оскаржуваної постанови суддя місцевого суду дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП за викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин.
З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, відсутність у матеріалах справи беззаперечних та достатніх доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, апеляційний суд доходить висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення, у зв'язку з чим постанова суду підлягає до скасування.
Оскільки нормами КУпАП не передбачено закриття провадження у зв'язку з недоведеністю винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення № 11 від 13 червня 2024 року, підлягає до закриття на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 даного складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, спільна апеляційна скарга ОСОБА_1 та захисника Вовченко С.М. підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,
Клопотання ОСОБА_1 та його захисника Вовченко Світлани Михайлівни задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 19 червня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та захисника Вовченко Світлани Михайлівни задовольнити.
Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 19 червня 2024 року щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП - скасувати, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення № 11 від 13 червня 2024 року - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду М.А. Васильєва