14 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 390/1878/23
провадження № 61-12961ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 19 березня 2024 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» в особі Інгульської шахти Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» в особі Інгульської шахти Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі -
ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат») про стягнення нарахованої,
але не виплаченої заробітної плати в розмірі 109 389,61 грн, та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 177 548,96 грн.
Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 19 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду
від 08 серпня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» в особі Інгульська шахта ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 нараховану, але невиплачену заробітну плату в сумі 109 389,61 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 125 442,20 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Стягнуто з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» в особі Інгульська шахта ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 4 092,00 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
10 вересня 2024 року ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»», засобами поштового зв'язку, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою
на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області
від 19 березня 2024 року та постанову Кропивницького апеляційного суду
від 08 серпня 2024 року в цій справі, в якій представник заявника, посилаючись
на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 19 березня 2024 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 серпня 2024 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис ЦПК України також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною дев'ятою статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна
дія чи ухвалюється судове рішення.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України
на 2024 рік» з 01 січня 2024 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 3 028,00 грн.
Предметом спору у цій справі є стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у загальному розмірі 286 938,57 грн.
Отже, зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
(3 028,00 грн х 250 =757 000,00 грн).
Тому відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України справа
не підлягає касаційному оскарженню.
Заявник у касаційній скарзі посилається на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та зазначає про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах, оскільки відсутня єдина правова позиція Верховного Суду щодо застосування статті 117 КЗпП України.
Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того,
що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, вагомістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
Проте представником заявника не наведено переконливих доводів стосовно того, в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Крім того, не заслуговує на увагу посилання заявника на підпункт «в» пункту
2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки сама лише вказівка на відповідне положення процесуального законодавства не обґрунтовує належним чином потребу в касаційному перегляді судових рішень. У касаційній скарзі
не наведено мотивів того, в чому саме полягає значний суспільний інтерес цієї справи або її винятковість для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Інших підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України,
за наявності яких суд міг би визнати оскаржувані судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню, у касаційній скарзі не зазначено.
Отже, випадків, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову,
що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму
для працездатних осіб, підлягаює касаційному оскарженню, у цій справі Верховним Судом не встановлено.
Відповідач мав можливість доводити свої заперечення проти позову в судах двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору, а тому йому була забезпечена можливість реалізувати своє право на справедливий судовий розгляд.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема
й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до статей 389, 394 ЦПК України.
Зазначення підстав касаційного оскарження є лише вимогою до форми та змісту касаційної скарги відповідно до цивільного процесуального закону, проте
не є безумовною підставою для відкриття провадження у малозначній справі.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України,
які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України, є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки представник заявника оскаржив судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 19 березня 2024 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» в особі Інгульської шахти Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, та середнього заробітку
за час затримки розрахунку при звільненні, відмовити.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська