17 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 521/5425/24
провадження № 61-13351ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року в справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди,
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди.
Разом з позовною заявою представником позивача було подано заяву про забезпечення позову, у якій вона просила: вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту наоб'єкти нерухомого майна, а саме на: земельну ділянку № НОМЕР_1 (кадастровий номер: 5123755800:01:002:3357), що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_4, нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , щоналежать на праві власності ОСОБА_1 , в межах заявлених позовних вимог в сумі 1 500 000, 00 грн; вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно, майнові права, а також грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках, що належать ОСОБА_3 , та будуть виявлені виконавцем під час виконання ухвали про забезпечення позову, в межах заявлених позовних вимог в сумі 1500 000, 00 грн.
Заявупредставник позивача обґрунтовувала тим, що предметом позову є відшкодування майнової шкоди у розмірі вартості автомобіля, що становить 1 500 000, 00 грн. Вказувала, що оскількивідповідачі навмисно не повертають транспортний засібLexus RX300 Кушнарьовій Н. І., продовжують ним користуватись, погіршуючи його властивості, або взагалі його знищили, тому невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідачів, а саме на земельну ділянку, нежитлове приміщення, квартиру, майнові права та грошові кошти, може ускладнити ефективний захист позивачем своїх праву випадку відчуження майна до вирішення справи по суті.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2024 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року, заяву про забезпечення позову задоволено частково.
Накладено арешт на земельну ділянку № НОМЕР_1 (кадастровий номер: 5123755800:01:002:3357), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .
Накладено арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .
В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, судпершої інстанції виходив з того, що застосовані заходи будуть достатніми для охорони матеріально-правових інтересів позивача та застосовуються для того, щоб гарантувативиконання рішення суду. Також накладення арешту забезпечить неможливість відчуження, перереєстрації, обтяження спірного майна.
Одеський апеляційний суд у своїй постанові від 11 вересня 2024 року вказав, що заходи забезпечення позову, які були застосовані судом першої інстанції, є співмірними із позовними вимогами та обставинами, які викладені у заяві про забезпечення позову.
03 жовтня 2024року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Левіт В. С. через підсистему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалуМалиновського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2024 року та постановуОдеського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не вказав будь-яких мотивів та фактичних обставин, які б давали можливість оцінити обґрунтованість доводів заявника, а також не звернув уваги на те, що заявлений позивачем засіб забезпечення позову не відповідає позовним вимогам. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що суди не встановили вартість майна, на яке накладено арешт, у зв'язку з чим було порушено дотримання принципу співмірності застосованих заходів забезпечення позову. Вважає, що судами не було враховано практику Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності доводів заявника щодо забезпечення позову; збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення в разі невжиття таких заходів.
Частиноюпершою статті 150 ЦПК України наведено перелік видів забезпечення позову, які можуть бути застосовані судом.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
Розглядаючи заявупро забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконаннячи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, заявленим позовним вимогам.
Велика Палата Верховного Судуу своїй постанові від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказала таке: «Співмірність передбачає співвідношення судомнегативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позовуз тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливогорішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу..[...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існуванняочевидної загрозипорушення законних правта інтересівпозивача у справі у разі невжиття заходівзабезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Встановивши, що між сторонами справи виник спір щодо відшкодування шкоди, предметом якої є грошова компенсація за вартість транспортного засобу в сумі 1 500 000, 00 грн, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнитичи унеможливити виконанняможливого рішення суду про задоволення позову, суди правильно вважали, що наявні підстави для часткового задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку та квартиру, які належать ОСОБА_1 .
Доводи, якими представник ОСОБА_1 - адвокат Левіт В. С. мотивує касаційну скаргу, не можуть слугувати підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на незгоді з висновками судів щодо встановлених обставин справи та відносяться до переоцінки доказів. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Ураховуючи викладене, оскільки правильне застосовування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтями 394, 406 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року в справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко