14 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 303/1484/23
провадження № 61-13179ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 02 серпня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,
У лютому 2023 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 січня 2024 року зупинено провадження у справі № 303/1484/23 за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 303/5315/15-ц за позовом АТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 02 серпня 2024 року апеляційну скарги АТ КБ «Приватбанк» задоволено. Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 січня 2024 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
21 вересня 2024 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 02 серпня 2024 року, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу.
У пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Оскарження ухвали суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі передбачено пунктом 14 частини першої статті 353 ЦПК України.
За змістом статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень, вбачається, що ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, переглянуті апеляційним судом, не можуть бути оскаржені у касаційному порядку (пункт 14 частини першої статті 353 ЦПК України) (див. ухвалу Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2023 року в справі № 753/11502/22 (провадження № 61-15914ск23), ухвалу Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року в справі № 396/1471/23 (провадження № 61-18050ск23)).
Право на апеляційне оскарження окремо від рішення суду ухвали про зупинення провадження у справі передбачене пунктом 14 частини першої статті 353 ЦПК України, водночас, відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України право на касаційне оскарження такої ухвали після її перегляду в апеляційному порядку не передбачене. Оскільки пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України не передбачено право касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, то у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, а саме на постанову суду, прийняту за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, яке не підлягає касаційному оскарженню (див. ухвалу Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року в справі № 545/779/22 (провадження № 61-18119ск23)).
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Вказівка в резолютивній частині постанови Закарпатського апеляційного суду від 02 серпня 2024 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Таким чином, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки оскаржена постанова Закарпатського апеляційного суду від 02 серпня 2024 року не підлягає касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 02 серпня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат