10 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 524/5846/17
провадження № 61-13207ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Гонтарем Валерієм Миколайовичем, на ухвалу Автозаводського районного суду міста Кременчука від 20 березня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів,
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування нерухомого майна.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 05 вересня 2017 року задоволено заяву ОСОБА_1 та накладено арешт на спірне майно, заборонено усім органам та установам, а також посадовим особам, нотаріусам, які повноважені посвідчувати угоди та реєструвати право власності на рухоме та нерухоме майно здійснювати будь-які дії відносно реєстрації, перереєстрації майна.
Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука від 29 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року та постановою Верховного суду у складі суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 червня 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
24 листопада 2023 адвокат Рудницька А. В., яка представляє відповідача ОСОБА_2 , звернулася до Автозаводського районного суду міста Кременчука із заявою про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 05 вересня 2017 року.
Заява мотивована тим, що заходи забезпечення позову відпали, оскільки рішенням районного суду від 29 липня 2021 року, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення, а питання про скасування заходів забезпечення позову судом не було вирішено.
Ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука від 20 березня 2024 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року, заяву Русакової Т. О. про скасування заходів забезпечення позову задоволено. Скасовано заходи забезпечення позову, знято арешт зі спірного майна.
30 вересня 2024 року через підсистему «Електронний Суд» ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Ухвала суду першої інстанції щодо скасування забезпечення позову може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду (пункт 4 частини першої статті 353 ЦПК України).
У пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Отже, ухвала суду першої інстанції про скасування заходів забезпечення позову після її перегляду в апеляційному порядку оскарженню в касаційному порядку не підлягає, оскільки це не передбачено пунктом другим частини першої статті 389 ЦПК України.
Відповідно немає гарантованого права касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції за результатами перегляду згаданої ухвали в апеляційному порядку.
Вказівка в резолютивній частині постанови Полтавського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, у відкритті касаційного провадження за касаційною ОСОБА_1 необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Автозаводського районного суду міста Кременчука від 20 березня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року у справі № 524/5846/17.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Краснощоков
Д. А. Гудима
П. І. Пархоменко