09 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 359/3832/22
провадження № 61-17514св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Державне підприємство «Зал офіційних делегацій»,
треті особи: Національне агентство з питань запобігання корупції, директор Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» Гріздак Віталій Васильович, Об'єднання незалежних профспілок авіапрацівників, Незалежна профспілка авіапрацівників Державного підприємства «Зал офіційних делегацій»,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2023 року у складі судді Яковлєвої Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року в складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» (далі - ДП «ЗОД»), треті особи: Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК), директор Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» Гріздак В. В. (далі - директор ДП «ЗОД»), про визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ДП «ЗОД» з 13 липня 1994 року.
22 вересня 2014 року ОСОБА_1 обрано головою ради Незалежної профспілки авіапрацівників ДП «ЗОД».
10 січня 2017 року ОСОБА_1 переведено на посаду начальника господарського відділу.
31 травня 2021 року відповідач видав наказ (розпорядження) № 75/К про припинення з ОСОБА_1 трудового договору (контракту) у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників, пункт 1 статті 40 КЗпП України.
15 листопада 2021 року судом задоволено позов ОСОБА_1 про визнання неправомірним та скасування наказу про її звільнення від 31 травня 2021 року № 75/к, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (справа № 359/6000/21).
16 листопада 2021 року відповідач видав наказ про поновлення ОСОБА_1 на роботі.
16 листопада 2021 року відповідач видав наказ № 165/к про оголошення ОСОБА_1 простою до 31 грудня 2021 року.
18 листопада 2021 року відповідач видав наказ № 98/од про доповнення пункту 1 наказу від 16 листопада 2021 року № 96/од двома пунктами такого змісту: «1.1. Ввести позаштатну одиницю на посаду начальника господарського відділу ДП «ЗОД»; 1.2. Встановити посадовий оклад ОСОБА_1 в розмірі 19 360 грн».
31 грудня 2021 року відповідач видав наказ № 174/к про оголошення ОСОБА_1 простою з 01 січня 2022 року до моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі № 359/6000/21, у зв'язку з відсутністю організаційних та технічних умов, необхідних для виконання нею своїх посадових обов'язків.
02 лютого 2022 року відповідачем виданий наказ № 10/к про оголошення ОСОБА_1 простою з підстав відсутності організаційних та технічних умов перебування на робочому місці, а саме відсутність особистої перепустки.
18 лютого 2022 відповідач видав наказ № 14/к про скорочення позаштатного працівника ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України з 22 квітня 2022 року.
18 лютого 2022 року відповідач видав наказ № 15/к про припинення дії наказу від 02 лютого 2022 року № 10/к «Про оголошення простою ОСОБА_1 , начальнику господарського відділу» з 21 лютого 2022 року і оголосив ОСОБА_1 простій не з вини працівника з 21 лютого 2022 року до дати її скорочення, а саме до 22 квітня 2022 року.
21 лютого 2022 року ОСОБА_1 попереджено про скорочення її як позаштатного працівника на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 22 квітня 2022 року.
ОСОБА_1 надала згоду на переведення її на вакантні посади заступника директора з господарських питань або провідного інженера з охорони праці.
31 березня 2022 року відповідач видав наказ № 31/03-01, яким призупинив дію трудового договору з ОСОБА_1 з 01 квітня 2022 року до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану.
19 травня 2022 року Рада Об'єднання незалежних профспілок авіапрацівників розглянула подання директора від 29 квітня 2022 року № 29/04/03-2022 та прийняла рішення відмовити ДП «ЗОД» в наданні згоди на звільнення позаштатного працівника начальника господарського відділу ДП «ЗОД» ОСОБА_1
19 травня 2022 Рада НПА ДП «ЗОД» розглянула подання директора від 29 квітня 2022 року № 29/04/03-2022 та прийняла рішення відмовити ДП «ЗОД» в наданні згоди на звільнення позаштатного працівника начальника господарського відділу ДП «ЗОД» ОСОБА_1
20 травня 2022 року директор ДП «ЗОД» видав наказ (розпорядження) № 20/05-01-2022 про припинення трудового договору (контракту), відповідно до якого звільнив з 22 травня 2022 року ОСОБА_1 у зв'язку зі скороченням чисельності працівників, пункт 1 статті 40 КЗпП України.
На переконання позивача, наказ ДП «ЗОД» від 20 травня 2022 року № 20/05-01-2022 є протиправним, а її звільнення незаконним, оскільки відповідач порушив вимоги частини другої статті 49-4 КЗпП України, статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», статті 43 КЗпП України. Звільнення позивача відбулося за наявності обґрунтованої відмови профспілкових органів в наданні згоди на розірвання трудового договору з позивачем.
Крім того, вона за своєю кваліфікацією була здатна виконувати роботу на посаді заступника директора з господарських питань або посаді провідного інженера з охорони праці, які були вакантними.
Позивач також наголошувала, що її було звільнено з порушенням статті 53-4 Закону України «Про запобігання корупції», адже 02 березня 2020 року вона набула статусу викривача та мала імунітет від звільнення.
ОСОБА_1 просила:
визнати неправомірним та скасувати наказ ДП «ЗОД» від 20 травня 2022 року № 20/05-01-2022 «Про припинення трудового договору (контракту)»;
поновити її на посаді начальника господарського відділу ДП «ЗОД»;
стягнути з ДП «ЗОД» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 червня 2022 року і до моменту ухвалення рішення;
стягнути з ДП «ЗОД» на її користь 100 000,00 грн моральної шкоди;
стягнути з ДП «ЗОД» на її користь понесені судові витрати (судовий збір та витрати на правову допомогу).
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 серпня 2022 року до участі у цій справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, залучено: Об'єднання незалежних профспілок авіапрацівників (далі - ОНПА) та Незалежну профспілку авіапрацівників Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» (далі - НПА ДП «ЗОД»).
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2023 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ ДП «ЗОД» від 20 травня 2022 року № 20/05-01-2022 щодо звільнення ОСОБА_1 з роботи з 22 травня 2022 року за скороченням штату працівників, пункт 1 статті 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника господарського відділу ДП «ЗОД» з 22 травня 2022 року.
Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.
Стягнено з ДП «ЗОД» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22 травня 2022 року по 30 січня 2023 року включно в розмірі 154 880,00 грн з утриманням обов'язкових податків та зборів у порядку, визначеному Податковим кодексом України.
Стягнено з ДП «ЗОД» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,30 грн.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про визнання незаконним та скасування наказу ДП «ЗОД» щодо звільнення ОСОБА_2 з роботи за скороченням штату працівників, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про звільнення позивача було прийнято відповідачем без отримання рішень профспілкових органів, членом яких вона була, що є порушенням вимог частини третьої статті 252 КЗпП України та частини третьої статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Відповідач лише формально виконав вимоги законодавства щодо направлення подань до профспілок з метою отримання згоди на звільнення позивача. При цьому роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки лише у разі відсутності обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення. Проте ДП «ЗОД» вважали необґрунтованими вказані висновки при прийнятті остаточного рішення про звільнення працівника, оскільки рішення профспілкових органів на дату звільнення ОСОБА_1 ним взагалі не отримано та, відповідно, оцінити їх повноту та обґрунтованість було фізично неможливо. Дослідивши рішення профспілкових органів, суд першої інстанції дійшов висновку, що вони є належним чином обґрунтованими.
Суд першої інстанції з урахуванням норми частини другої статті 235 КЗпП України також вважав за необхідне стягнути з ДП «ЗОД» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 154 880,00 грн (розрахунковий період з червня 2022 року до січня 2023 року включно. 8 місяців х 19 360,00 грн (посадовий оклад)) з утриманням обов'язкових податків та зборів в порядку, встановленому ПК України.
Щодо доводів позивача про її звільнення з порушенням статті 53-4 Закону України «Про запобігання корупції» суд вказав, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2021 року у справі № 359/6000/21, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 лютого 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Зокрема, визнано неправомірним та скасовано наказ (розпорядження) ДП «ЗОД» від 31 травня 2021 року № 75/К «Про припинення трудового договору (контракту)», поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника господарського відділу ДП «ЗОД» з 01 червня 2021 року. Допущено негайне виконання рішення суду про поновлення на роботі. Цими судовими рішеннями, які ухвалені при розгляді справи № 359/6000/21, зокрема встановлено, що ОСОБА_1 є викривачем і на неї мають розповсюджуватись гарантії, передбачені Законом України «Про запобігання корупції», в тому числі, щодо недопущення її звільнення. Ця обставина відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України не підлягає доказуванню. З моменту поновлення ОСОБА_1 на посаді, тобто з 16 листопада 2021 року, та до дати її повторного звільнення - 22 травня 2022 року, нею не було подано нових повідомлень до компетентних органів про порушення норм Закону України «Про запобігання корупції» посадовими особами підприємства. Разом з тим, зважаючи на систематичні оголошення простою позивачу з різних підстав, які постійно уточнювались чи змінювались роботодавцем, фактичне недопущення її до робочого місця та виконання посадових обов'язків, скорочення посади та призупинення дії трудового договору виключно з ОСОБА_1 , оскільки доказів протилежного до суду сторонами не надано, до позивача зі сторони ДП «ЗОД» продовжено застосування негативних заходів, зумовлених повідомленням ОСОБА_1 про корупційні діяння посадових осіб ДП «ЗОД» та набуття з 02 березня 2020 року статусу викривача.
При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, суд першої інстанції врахував, що діями ДП «ЗОД» спричинено моральні страждання ОСОБА_1 , адже дії відповідача призвели до порушення трудових прав позивача, для відновлення яких вона була змушена звертатись до суду з цим позовом. Враховуючи переслідування ОСОБА_1 як викривача, повторність її звільнення з займаної посади та необхідність в судовому порядку відновлювати порушені трудові права, суд вважав розумним та співмірним позов в частині стягнення моральної шкоди задовольнити частково і стягнути з ДП «ЗОД» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про незаконність звільнення позивача з роботи.
Крім того, суд вказав, що доводи апеляційної скарги про те, що за твердженням голови Ради ОНПА В. Тимошенка, наведеному у протоколі від 19 травня 2022 року № Р-19/05, подання директора ДП «ЗОД» від 29 квітня 2022 року надійшло на електронну пошту ОНПА 29 квітня 2022 року, тому відповідно до частини третьої статті 43 КЗпП України виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, повинен був розглянути подання у п'ятнадцятиденний строк, який сплинув 14 травня 2022 року, а тому роботодавець мав право не враховувати рішення Ради ОНПА, оформлене протоколом від 19 травня 2022 року, є необґрунтованими. Подання директора ДП «ЗОД» від 29 квітня 2022 року, яке надійшло на електронну адресу ОНПА 29 квітня 2022 року, було відправлено в спам та виявлено значно пізніше ніж 29 квітня 2022 року. Крім цього, ДП «ЗОД» під час прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 не врахувало інше рішення виборного органу первинної профспілкової організації - НПА ДП «ЗОД», яка теж не надала згоди на таке звільнення. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що розірвання трудового договору з позивачем могло бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації.
Суд також вважав необґрунтованими доводи апеляційної скарги в тій частині, що результати засідань профспілкових органів мають ознаки фабрикування доказів і не доводять, що засідання цих органів реально були проведені. На підтвердження можливості проведення засідання Ради ОПНА в режимі відеоконференції її представником - В. Тимошенко надано протокол засідання Ради ОНПА від 25 лютого 2021 року № Р-1-25/02, відповідно до якого було погоджено проведення зборів (засідань) членів Ради ОНПА та виборних органів її членських організацій дистанційно за допомогою електронних засобів зв'язку (комп'ютерних програм, месенджерів тощо) за умови забезпечення візуальної ідентифікації учасників таких засідань.
Протокол засідання Ради ОНПА від 19 травня 2022 року № 19/05 містить інформацію про кількість присутніх осіб (6 осіб), тобто більше половини його складу, яка налічувало 7 осіб, порядок денний, а також прізвища осіб, яких було заслухано по порядку денному. Тому відстави вважати, що засідання рад профспілок не проводились, а відповідні рішення не мають юридичного значення у суду відсутні.
Оцінюючи рішення ОНПА та НПА ДП «ЗОД», після перевірки фактичних обставин справи та підстав розірвання трудового договору з працівником, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідні профспілкові організації обґрунтовано не надали згоди на звільнення ОСОБА_1 за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
Апеляційний суд також звернув увагу на те, що за заявою НАЗК від 23 лютого 2022 року № 23-07/9911-22 Бориспільським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Київській області до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 09 липня 2022 року внесено відомості у кримінальному провадженні №12022116110000036 за частиною першою статті 172 КК України за фактом незаконного звільнення службовими особами ДП «ЗОД» ОСОБА_1 у зв'язку з повідомленням нею про корупцію. Після набуття ОСОБА_1 статусу викривача за наслідками її звернення як голови первинної профспілкової організації до Державної аудиторської служби України з викривальною інформацією щодо керівництва ДП «ЗОД», її посада начальника господарського відділу була скорочена.
Суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов'язаний тільки з'ясувати наявність підстав для звільнення. Не зважаючи на ту обставину, що роботодавцем формально надано докази на підтвердження наявності підстав для звільнення ОСОБА_1 у зв'язку зі скороченням посади, яку вона обіймала, сукупність інших рішень керівника свідчить про застосування до ОСОБА_1 негативних заходів впливу, які носили вибірковий характер. Так, у період з 16 листопада 2021 року і до дати наступного звільнення (22 травня 2022 року) ОСОБА_1 так і не була допущена до свого робочого місця, їй неодноразово оголошувались простої зі звільненням її від обов'язку знаходитись на робочому місці та зменшенням розміру заробітної плати. Доводи відповідача про те, що простій працівника був викликаний технічними причинами - відсутністю доступу ОСОБА_1 до робочого місця без відповідної перепустки є необґрунтованими. Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що ним вживались всі необхідні дії для оформлення ОСОБА_1 перепустки на своє робоче місце та з'ясування причин зволікання для такого оформлення з боку ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».
Апеляційний суд погодився з доводами апеляційної скарги в тій частині, що направлення 15 квітня 2022 року позивачу повідомлення про невідповідність її займаній посаді заступника директора з господарських питань на її електронну адресу, не може бути достатньою підставою для висновку про невиконання роботодавцем свого обов'язку в цій частині. Разом з тим, позивачу було надано перелік вакантних посад, який включав також інші посади, без урахування освіти, кваліфікації, досвіду роботи. Кваліфікаційні вимоги до кожної посади у переліку зазначені не були. Тому, отримавши перелік посад, позивач мала підстави правомірно очікувати, що може претендувати на будь-яку із вказаних у переліку посад. Суд встановив, що ОСОБА_1 надала згоду на зайняття вакантної посади провідного інженера з охорони праці. Водночас доказів того, що роботодавцем було виконано обов'язок щодо повідомлення працівника про невідповідність займаній посаді суду не надано.
Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги в тій частині, що позовна заява була підписана особою, яка не мала належних повноважень, а суд першої інстанції повинен був залишити позовну заяву без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України. Суд виходив з того, що з урахуванням частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» повноваження адвоката як представника сторони у справі може бути підтверджено, зокрема, як ордером, так і договором про надання правової допомоги.
У матеріалах справи наявна копія договору про надання правової (правничої) допомоги від 21 лютого 2022 року № 3, який укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «КАНСЕЛОРС» в особі виконавчого директора Чугаєнко О. М. За умовами цього договору клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання: надавати клієнту правову (правничу) допомогу, щодо захисту прав та інтересів клієнта, опис якої визначається сторонами в додатках до цього договору, що є невід'ємними частинами цього договору; здійснювати в інтересах клієнта складення, підписання та подання від імені клієнта документів, заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань, в тому числі, але не виключно адвокатських запитів, позовних заяв, апеляційний та касаційних скарг тощо. Відповідно до додатку від 20 червня 2022 року № 2 до цього договору Адвокатське об'єднання зобов'язується надавати клієнту такі види послуг (виключний перелік), зокрема: підготовка та подання не пізніше 22 червня 2022 року позовної заяви до ДП «ЗОД» про скасування наказу та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Надання до позовної заяви на підтвердження повноважень представника - адвоката Чугаєнко О. М. ордеру від 22 червня 2022 року серії КС №734885, який не відповідав вимогам, встановленим Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», не свідчить про відсутність у вказаної особи процесуальних повноважень на подання позовної заяви чи її підписання (за наявності договору про надання правової допомоги, яким визначені відповідні повноваження). На переконання апеляційного суду, залишення позовної заяви без розгляду за наявності у суду процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи відповідних повноважень під час розгляду справи містить ознаки надмірного формалізму.
Додатковим рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2023 року стягнуто з ДП «ЗОД» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати правничої (правової) допомоги в розмірі 7 875,00 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 248,10 грн.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У грудні 2023 року представник ДП «ЗОД» - адвокат Сільченко С. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 , підписану адвокатом Чугаєнко О. М., залишити без розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм процесуального права, зокрема статті 62, пункту 2 частини 1 статті 257 ЦПК України, застосувавши висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 15 червня 2020 року у справі № 264/6635/18 (провадження № 61-3598св19). Відповідач наголошував, що відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Тому, на переконання відповідача саме норми ЦПК України визначають порядок підтвердження повноважень адвоката як представника. При цьому відповідно до частини четвертої статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
норми України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлюють порядок видачі ордеру на надання правової допомоги, але не порядок підтвердження повноважень адвоката як представника в цивільному процесі;
апеляційний суд повинен був застосувати норми статті 62 ЦПК України з урахуванням висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2021 року у справі № 766/17492/16-ц (провадження № 61-17044св19), від 12 травня 2022 року у справі № 196/143/21 (провадження № 61-3366св22);
у справах, що почалися після 01 січня 2022 року використання форми ордера, виготовлено друкарським способом, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36, не передбачено законом. Тому наявний у справі ордер від 22 червня 2022 року серії КС № 734885 не відповідає вимогам, встановленим нормами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність. Представник позивача не навів жодних зрозумілих причин того, чому ордер на представництво інтересів позивача не було оформлено належним чином. Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, безпідставно не застосували пункт 2 частини першої статті 257 ЦПК України і не залишили позов без розгляду, незважаючи на те, що позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи. Водночас підтвердження повноваження адвоката як представника шляхом надання договору нормами ЦПК України не передбачено;
суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають значення для справи на підставі недопустимих доказів. Зокрема, однією з підстав апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції було те, що суд неправильно оцінив результати засідань профспілкових органів, які мають ознаки фабрикування доказів і не доводять, що засідання цих органів реально були проведені. Тому відповідні протоколи не можуть бути належними доказами у справі. Із наявної у матеріалах справи копії протоколу засідання Ради ОНПА від 19 травня 2022 року № Р-19/05 не можна достовірно встановити: чи проводилось насправді засідання Ради ОНПА, адже воно нібито відбулося в режимі відеоконференції. При цьому текст протоколу співпадає зі змістом протоколу засідання Ради НПА від 19 травня 2022 року № 19/05; відсутні відомості про чисельний та персональний склад Ради ОНПА, не відомо, чи було додержало вимогу про участь у засіданні Ради не менше половини її складу; у протоколі відсутня інформація про прийняття рішення шляхом проведення засідання в режимі відеоконференції. Це ж стосується і протоколу засіданні Ради НПА ДП «ЗОД» від 19 травня 2022 року № 19/05. Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, а суд апеляційної інстанції всупереч частині першій статті 78 ЦПК України, не здійснивши у встановленій процесуальній формі витребування доказу, який не було надано позивачем або третьою особою до суду першої інстанції, за відсутності обґрунтованого клопотання третьої особи, долучив до матеріалів справи на стадії апеляційного розгляду протокол засідання Ради ОНПА від 25 лютого 2021 року № Р-1-25/02, відповідно до якого було погоджено проведення зборів (засідань) членів Ради ОНПА та виборних органів її членських організацій дистанційно за допомогою електронних засобів зв'язку (комп'ютерних програм, месенджерів тощо) за умови забезпечення візуальної ідентифікації учасників таких засідань. Такими діями суд апеляційної інстанції порушив вимоги частини третьої статті 367 ЦПК України, оскільки третя особа не надала доказів неможливості подання протоколу засідання Ради ОНПА від 25 лютого 2021 року № Р-1-25/02 до суду першої інстанції.
Аргументи інших учасників справи
У січні 2024 року від ОСОБА_1 надійшов відзив за підписом представника Чугаєнко О. М. , в якому вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Відзив мотивований тим, що:
підписання позовної заяви від імені позивача адвокатом Чугаєнко О. М. здійснено в межах повноважень узгоджених належним чином, шляхом укладення договору про надання правової допомоги з адвокатом, який здійснював адвокатську діяльність в складі Адвокатського об'єднання «КАНСЕЛОРС»;
обставини щодо неможливості завантажити електронним шляхом ордер пояснювались представником позивача у судах попередніх інстанцій, яким надано належну оцінку. При цьому оцінка доказів не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції;
скаржник стверджує, що застосування судами до спірних правовідносин норм Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є помилковим. При цьому у постанові від 26 квітня 2021 року у справі № 766/17492/16-ц (провадження № 61-17044св19), на яку посилається відповідач, Верховний Суд так саме застосував положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і дійшов аналогічних висновків, які викладені у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 182/9172/18 (провадження № 61-13797св19), які і застосував суд апеляційної інстанцій у цій справі;
посилання на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 196/143/21 (провадження № 61-3366св22) не заслуговують на увагу, адже висновки у вказаній справі щодо повноважень адвоката зроблені за інших фактичних обставин справи, зокрема, що адвокат не підтвердив свої повноваження, адже в ордері, який було подано на представництво інтересів в Дніпровському апеляційному суді було зазначено представництво в іншому суді - Царичанському районному суді Дніпропетровської області;
у касаційній скарзі скаржник ставить під сумнів протоколи профспілок як належні, допустимі, достовірні та достатні докази, які додані до матеріалі справи. Проте зазначені обставини спростовані судом апеляційної інстанції, таким аргументам надано детальну та мотивовану оцінку;
під час розгляду справи в суді першої інстанції ні суд, ні скаржник не виявляли сумнівів щодо проведення засідань виборних органів профспілок, не ставили питання щодо належності та допустимості доказів (протоколів ОНПА та НПА ДП «ЗОД»). Крім того, скаржник не порушував питання щодо виклику та допиту членів Ради як свідків. Ураховуючи те, що про сумніви щодо проведення профспілками засідань у режимі відеоконференції було заявлено скаржником під час апеляційного перегляду справи, тому саме до суду апеляційної інстанції було подано відповідне рішення ОНПА щодо забезпечення безперебійної роботи профспілок під час карантинних обмежень, а в подальшому і під час повномасштабної військової агресії щодо України. Апеляційним судом у засіданні було оголошено протокольну ухвалу щодо витребування у профспілок відповідних доказів щодо форми та способу проведення засідань профспілками, яке було виконане. Водночас доводи касаційної скарги у зазначеній частині щодо встановлення судом апеляційної інстанції обставин справи на підставі недопустимого доказу не містять аргументованих мотивувань та зводяться до заперечень встановлених обставин справи.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2023 року поновлено ДП «ЗОД» строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження у справі № 359/3832/22 та витребувано справу із суду першої інстанції.
У січні 2024 року матеріали справи № 359/3832/22 надійшли до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 квітня 2024 року справу № 359/3832/22 визначено судді-доповідачеві Дундар І. О.
Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2024 року відзив НАЗК на касаційну скаргу ДП «ЗОД», який підписаний керівником Юридичного управління НАЗК Смірновою А., повернуто без розгляду та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 18 грудня 2023 року зазначено, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України (апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2021 року у справі № 766/17492/16-ц (провадження № 61-17044св19), від 12 травня 2022 року у справі № 196/143/21 (провадження № 61-3366св22); судове рішення ухвалено з порушенням пункту 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1 працювала в ДП «ЗОД» на посаді начальника господарського відділу.
22 вересня 2014 року ОСОБА_1 обрано головою ради Незалежної профспілки авіапрацівників ДП «ЗОД».
21 лютого 2020 року НПА ДП «ЗОД» за підписом голови ОСОБА_1 звернулась до Державної аудиторської служби України з повідомленням щодо фактів можливих порушень законодавства з оплати праці, а саме безпідставного нарахування та виплати премій і надбавок, зловживанням службовим становищем протягом 2,5 років керівництвом ДП «ЗОД».
Листом Державної аудиторської служби України від 18 січня 2021 року повідомлено Незалежну профспілку авіапрацівників ДП «ЗОД» про те, що нею на підставі звернення Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України від 17 вересня 2019 року в 2020 році проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «ЗОД» за період з 01 січня 2018 року до 31 грудня 2019 року, під час якої досліджено, зокрема, питання дотримання законодавства з оплати праці. Матеріали заходу державного фінансового контролю надіслано для розгляду та прийняття рішень відповідно до вимог КПК України. Листом Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України від 31 серпня 2020 року проінформовано про те, що матеріали ревізії долучено до кримінального провадження від 20 вересня 2020 року № 42019110000000295 та за цими матеріалами проводиться судова експертиза.
04 березня 2021 року директор ДП «ЗОД» затвердив штатний розпис ДП «ЗОД», погоджений 12 березня 2021 року керівником Державного управління справами.
10 березня 2021 наказом ДП «ЗОД» № 38-К ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї як захід стягнення догану.
22 березня 2021 року директор ДП «ЗОД» затвердив новий штатний розпис ДП «ЗОД», погоджений 24 березня 2021 року керівником Державного управління справами. Попередньо затверджений 04 березня 2021 року штатний розпис визнано таким, що втратив чинність з 01 червня 2021 року.
Відповідно до наказу ДП «ЗОД» від 29 березня 2021 року № 58/к «Про введення в дію організаційно-управлінської структури ДП «ЗОД» та штатного розпису ДП «ЗОД» з 01.06.2021» з метою оптимізації організаційної структури підприємства, уникнення дублювання завдань і функцій відділу з ремонту та експлуатації будівель і комунікацій та господарського відділу, прийнято рішення щодо ліквідації останнього. Також для забезпечення якісного надання послуг з обслуговування пасажирів є необхідність введення додаткових одиниць посади водія автотранспортних засобів.
Тому з урахуванням оновленого штатного розпису ДП «ЗОД» з 01 червня 2021 року:
- виведено з господарського відділу: начальника відділу (1 од.); робітника з комплексного обслуговування і ремонту будинків 2 розряду (2 од.);
- введено до відділу з ремонту та експлуатації будівель та комунікацій: робітника з комплексного обслуговування і ремонту будинків 2 розряду (2 од.);
- введено до відділу транспортного забезпечення: водія автотранспортних засобів (3 од.).
Згідно з наказом ДП «ЗОД» від 31 травня 2021 року № 75/К ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника господарського відділу у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників, на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2021 року в справі № 359/6000/21, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 лютого 2022 року, позов ОСОБА_1 про визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. Визнано неправомірним та скасовано наказ ДП «ЗОД» від 31 травня 2021 року № 75/к «Про припинення трудового договору (контракту)». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника господарського відділу ДП «ЗОД» з 01 червня 2021 року.
Вказаним судовим рішенням встановлено, що у ДП «ЗОД» дійсно відбулась зміна в організації виробництва і праці та наказом від 29 березня 2021 року № 58/к було виведено з господарського відділу посаду начальника відділу. Проте при звільненні позивача роботодавець неналежно виконав вимоги, передбачені частиною другою статті 40 та частиною третьою статті 49-2 КЗпП України, порушив вимоги частини першої статті 43 КЗпП України. Крім цього, ОСОБА_1 була звільнена всупереч гарантіям імунітету викривача, передбачених частиною третьою статті 53 Закону України «Про запобігання корупції».
На виконання зазначеного судового рішення, 16 листопада 2021 року директор ДП «ЗОД» видав наказ № 96/од про поновлення ОСОБА_1 на попередній роботі на посаді начальника господарського відділу ДП «ЗОД».
16 листопада 2021 року директор ДП «ЗОД» видав наказ № 165/к, згідно з яким ОСОБА_1 оголошено простій не з вини працівника з 16 листопада 2021 року до 31 грудня 2021 року в зв'язку з відсутністю організаційних та технічних умов, необхідних для виконання нею своїх посадових обов'язків.
18 листопада 2021 року директор ДП «ЗОД» видав наказ № 98/од, яким доповнено наказ від 16 листопада 2021 року № 96/од підпунктами 1.1 та 1.2 такого змісту: «1.1. Ввести позаштатну одиницю на посаду начальника господарського відділу Державного підприємства «Зал офіційних делегацій». 1.2. Встановити посадовий оклад ОСОБА_1 в розмірі 19 360 гривень».
31 грудня 2021 року директор ДП «ЗОД» видав наказ № 174/к, згідно з яким ОСОБА_1 оголошено простій не з вини працівника з 01 січня 2022 року до моменту набрання законної сили судовим рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2021 року у справі № 359/6000/21, в зв'язку з відсутністю організаційних та технічних умов, необхідних для виконання нею своїх посадових обов'язків. Під час простою ОСОБА_1 звільнено від обов'язку знаходитися на робочому місці. Крім того, наказано під час перебування на простої ОСОБА_1 проводити оплату простою в розмірі 2/3 посадового окладу.
02 лютого 2022 року директор ДП «ЗОД» видав наказ № 10/к, згідно з яким ОСОБА_1 оголошено простій не з вини працівника (відсутність організаційних та технічних умов перебування на робочому місці) з 03 лютого 2022 року до моменту отримання особистої перепустки. Під час простою ОСОБА_1 звільнено від обов'язку знаходитися на робочому місці. Вирішено під час перебування на простої ОСОБА_1 проводити оплату простою в розмірі 2/3 посадового окладу.
11 лютого 2022 року директор ДП «ЗОД» видав наказ № 03/Р «Щодо створення комісії для вирішення питання щодо доцільності наявності в структурі підприємства посади начальника господарського відділу, на якій перебуває ОСОБА_1 ».
Відповідно до акта комісії від 16 лютого 2022 року, створеної на підставі розпорядження директора ДП «ЗОД» від 11 лютого 2022 року № 03/Р для вирішення питання щодо доцільності наявності в структурі підприємства посади начальника господарського відділу, на якій перебуває ОСОБА_1 , включення до штатного розпису ДП «ЗОД» посади начальника господарського відділу та відповідно до організаційно-управлінської структури - господарського відділу є недоцільним.
18 лютого 2022 року директор ДП «ЗОД» видав наказ № 14/к про скорочення позаштатного працівника ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України з 22 квітня 2022 року.
18 лютого 2022 року директор ДП «ЗОД» видав наказ № 15/к про припинення дії наказу від 02 лютого 2022 року № 10/к «Про оголошення простою ОСОБА_1 , начальнику господарського відділу» з 21 лютого 2022 року. Наказано оголосити ОСОБА_1 простій не з вини працівника з 21 лютого 2022 року до дати її скорочення як позаштатного працівника за пунктом першим статті 40 КЗпП України на підставі наказу від 18 лютого 2022 року № 14/к, а саме до 22 квітня 2022 року. Під час простою ОСОБА_1 звільнено від обов'язку знаходитися на робочому місці. Вирішено під час перебування на простої ОСОБА_1 проводити оплату простою в розмірі 2/3 посадового окладу.
21 лютого 2022 року ОСОБА_1 попереджено про скорочення її як позаштатного працівника на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 22 квітня 2022 року з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку.
Відповідно до частини третьої статті 49-2 КЗпП України ОСОБА_1 запропоновано три вакантні посади у ДП «ЗОД»: заступника директора з господарських питань; провідного інженера з охорони праці; юрисконсульта.
ОСОБА_1 надала згоду на переведення її на вакантні посади заступника директора з господарських питань або провідного інженера з охорони праці.
31 березня 2022 року директор ДП «ЗОД» видав наказ № 31/03-01, яким призупинено дію трудового договору з ОСОБА_1 з 01 квітня 2022 року до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану.
12 квітня 2022 року директор ДП «ЗОД», з метою дотримання положень статті 252 КЗпП України та статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», видав наказ № 12/04-01, яким вирішено, зокрема:
1. Викласти пункт 1 наказу від 18 лютого 2022 року № 14/к «Про скорочення позаштатного працівника ОСОБА_1 » в наступній редакції: «1. Скоротити позаштатного працівника ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України з 22.05.2022 року».
2. Викласти пункт 1 наказу від 31 березня 2022 року № 31/03-01 «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » в наступній редакції: «1. Призупинити дію трудового договору з ОСОБА_1 , начальником господарського відділу, з 01 квітня 2022 року до 22.05.2022 року».
12 квітня 2022 року директор ДП «ЗОД» видав наказ «Про надання правових висновків щодо відповідності ОСОБА_1 кваліфікаційним вимогам посаді заступника директора з господарських питань».
15 квітня 2022 року начальник юридичного відділу Ястребова В. та головний бухгалтер ОСОБА_4 надали правовий висновок, відповідно до якого освіта, кваліфікація, незважаючи на досвід роботи ОСОБА_1 , не відповідає кваліфікаційним характеристикам, визначеним для посади заступника директора з господарських питань, визначеним як в локальному нормативному акті - посадовій інструкції заступника з господарських питань, так і вимогам пункту 1 «Директор начальник, інший керівник підприємства» Розділу «Керівники» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 1 «Професій працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 року № 336, з урахуванням додатку «В» Національного класифікатора України «Класифікатор професій» ДК 003:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28 липня 2020 року № 327. Рекомендовано надати ОСОБА_1 оновлений перелік вакантних посад станом на 15 квітня 2022 року.
15 квітня 2022 року директор ДП «ЗОД» склав повідомлення на ім'я ОСОБА_1 про те, що їй відмовлено в переведенні на посаду заступника директора з господарських питань та запропоновано до розгляду перелік вакантних посад станом на 15 квітня 2022 року: заступник директора з господарських питань; провідний інженер з охорони праці; юрисконсульт. Запропоновано надати відповідь у термін до 20 квітня 2022 року.
20 квітня 2022 року головний бухгалтер ОСОБА_4 склала службову записку щодо відповідності освіти, кваліфікації та досвіду роботи ОСОБА_1 кваліфікаційним характеристикам, визначеним для посади провідного інженера з охорони праці.
Відповідно до змісту службової записки досвіду роботи, пов'язаного із застосуванням нормативних актів з охорони праці, відповідних технічних вимог, пов'язаних з дотриманням техніки безпеки та виробничої санітарії, а також проходження спеціального навчання з охорони праці для проведення інструктажів, ОСОБА_1 не має.
29 квітня 2022 року ДП «ЗОД» звернулось до ОНПА та НПА ДП «ЗОД» з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 у зв'язку із скороченням чисельності штату в ДП «ЗОД» відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.
19 травня 2022 року Рада НПА ДП «ЗОД» розглянула подання директора від 29 квітня 2022 року № 29/04/03-2022 та прийняла рішення відмовити ДП «ЗОД» в наданні згоди на звільнення позаштатного працівника начальника господарського відділу ДП «ЗОД» ОСОБА_1, яка є головою виборного органу (Ради) НПА ДП «ЗОД». Відповідно до протоколу засідання Ради НПА ДП «ЗОД» від 19 травня 2022 року № 19/05 відмова у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 обґрунтована тим, що з боку уповноваженого органу роботодавця ДП «ЗОД» має місце порушення вимог: статті 5-1, частини другої статті 40, статті 49-2, частини другої статті 49-4 КЗпП України; статті 53-4 Закону України «Про запобігання корупції»; статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
20 травня 2022 року директор ДП «ЗОД» видав наказ № 20/05-01-2022 (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту), яким ОСОБА_1 звільнено з 22 травня 2022 року у зв'язку зі скороченням чисельності працівників, пункт 1 статті 40 КЗпП України.
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Зміст наведеної норми права дає підстави для висновку, що учасник справи може брати участь у судовому процесу особисто, з участю представника або без участі такого.
Відповідно до частини другої статті 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача (частина сьому статті 177 ЦПК України).
Представник, який має повноваженняна ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки (частина перша статті 64 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Отже, правилами зазначеної статті визначено, що повноваження адвоката як представника сторони у справі може бути підтверджено як ордером, так і договором про надання правової допомоги.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 760/21604/18 (провадження № 61-7298св22) вказано, що
«відповідно до частини четвертої статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
За правилами частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Отже, правилами зазначеної статті визначено, що повноваження адвоката як представника сторони у справі може бути підтверджено як ордером, так і договором про надання правової допомоги. Подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 15 червня 2020 року в справі № 264/6635/18 (провадження № 61-3598св19).
У матеріалах справи наявний витяг з угоди про надання правової допомоги від 10 червня 2020 року, укладеної між адвокатом Маслей І. М. та ОСОБА_1. (том 1, а.с. 139).
За пунктом 1 вказаної угоди адвокат бере на себе зобов'язання надати правову допомогу клієнту шляхом представлення інтересів ОСОБА_1, зокрема, у всіх судових та правоохоронних органах.
Пунктом 2 угоди визначено, що клієнт надає адвокату право, зокрема оскаржувати рішення (ухвали, постанови) суду, підписувати та подавати від імені клієнта та його інтересах усі необхідні документи, у тому числі апеляційну скаргу.
Вирішуючи питання, чи подана апеляційна скарга особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписана особою, яка не має права її підписувати, суд зобов'язаний з'ясувати питання наявності в особи таких процесуальних повноважень. Відсутність у матеріалах справи документа, що посвідчує повноваження представника (ордеру), не свідчить про відсутність у нього процесуальних повноважень на подання апеляційної скарги чи підписання її (за наявності договору про надання правової допомоги, яким визначені відповідні повноваження), проте є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з метою підтвердження таких повноважень перед судом.
Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 703/281/18 (провадження № 61-44603св18), від 20 травня 2020 року у справі № 520/11358/15-ц (провадження № 61-1397св19), від 09 грудня 2020 року у справі № 758/5491/19 (провадження № 61-16548св20), від 01 грудня 2021 року у справі № 753/92/21 (провадження № 61-14354св21).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.
З урахуванням викладеного колегія суддів доходить висновку, що повернення апеляційної скарги з підстав, визначених апеляційним судом, за наявності у матеріалах справи витягу з угоди про надання правової допомоги, яким визначено право адвоката представляти інтереси його довірителя (позивача) в судах всіх інстанцій та оскаржувати судові рішення, в тому числі шляхом подання апеляційної скарги, непропорційно обмежило право позивачки на доступ до правосуддя з метою захисту її прав та інтересів шляхом оскарження рішення місцевого суду в апеляційному порядку».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2021 року в справі № 766/17492/16-ц (провадження № 61-17044св19), на висновки у якій посилається особа, яка подала касаційну скаргу, вказано, що
« […] повноваження адвоката як представника сторони мають бути підтверджені ордером або довіреністю цієї сторони, що посвідчує такі повноваження.
Виходячи зі змісту частин першої, третьої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (стаття 400-1 Кримінального кодексу України).
Ордер, який видано відповідно до статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.
Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви (частини перша, друга, четверта статті 64 ЦПК України).
Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером ЦПК України не вимагає. Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 182/9172/18 (провадження № 61-13797св19).
Матеріали справи містять копії доказів на підтвердження повноважень адвоката Веріковської Т. А., а саме: витяг з договору про надання правової допомоги (а. с. 39), копії ордерів (а. с. 40, 106), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а. с. 41), а відповідно до змісту частини першої статті 40 ЦПК України 2004 року представником у суді може бути адвокат або інша особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність і належно посвідчені повноваження на здійснення представництва в суді, за винятком осіб, визначених у статті 41 цього Кодексу. Отже, адвокатом Веріковською Т. А. надано належні та допустимі докази на підтвердження повноважень під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій. Під час розгляду справи ні суд, ні позивач не ставив під сумнів відповідність вказаних документів, крім того, не порушував питання щодо витребування оригіналів вказаних документів для дослідження у судовому засіданні.
Доводи заявника стосовно відсутності в ордері, наданому адвокатом Веріковською Т. А. на підтвердження права представляти інтереси ОСОБА_2 в апеляційному суді, обов'язкових реквізитів, передбачених пунктом 13 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затверджений Рішенням Ради Адвокатів України № 36 від 17 грудня 2012 року як і відсутність трудових відносин між Адвокатським об'єднанням «МІМР» та адвокатом Веріковською Т. А. не впливають на правильність висновку апеляційного суду та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Заявник при цьому посилається на редакцію Положення, яке на час апеляційного розгляду справи втратило чинність».
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У справі, що переглядається:
у червні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Чугаєнко О. М. підписала та подала до суду позовну заяву до ДП «ЗОД», треті особи: НАЗК, директор ДП «ЗОД», про визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди;
апеляційний суд, переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, правильно вважав, що системний аналіз норм частини четвертої статті 62 ЦПК України та частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дає підстави для висновку, що повноваження адвоката як представника сторони у справі може бути підтверджено як ордером, так і договором про надання правової допомоги;
у матеріалах справи наявна копія договору про надання правової (правничої) допомоги від 21 лютого 2022 року № 3, укладеного між ОСОБА_1 (клієнт) та Адвокатським об'єднанням "КАНСЕЛОРС" в особі виконавчого директора Чугаєнко О. М. (т. 1 а.с. 239-243). Відповідно до пункту 1 вказаного договору клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати клієнту правову (правничу) допомогу, щодо захисту прав та інтересів клієнта, опис якої визначається сторонами в додатках до цього Договору, що є невід'ємними частинами цього договору
За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для залишення позовної заяви судом першої інстанції без розгляду на відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України у зв'язку з її підписанням особою, яка не мала належних повноважень. При цьому залишення позовної заяви без розгляду у цій справі за умови існування у суду можливості пересвідчитись у наявності в особи відповідних повноважень під час розгляду справи містить ознаки надмірного формалізму.
Посилання у касаційній скарзі на висновки, які викладені у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2021 року у справі № 766/17492/16-ц (провадження № 61-17044св19) та від 12 травня 2022 року у справі № 196/143/21 (провадження № 61-3366св22), є безпідставними. Зазначені висновки не можуть бути застосовані під час розгляду цієї справи, адже спірні відносини та правовідносини у вказаних справах виникли за інших фактичних обставин.
Аргумент касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції всупереч норм процесуального права долучив до матеріалів справи на стадії апеляційного перегляду справи протокол засідання Ради ОНПА від 25 лютого 2021 року № Р-1-25/02, не може бути підставою для скасування судових рішень . Під час розгляду справи в суді першої інстанції ні суд, ні скаржник не виявляли сумнівів щодо проведення засідань виборних органів профспілок, не ставили питання щодо належності та допустимості доказів (протоколів ОНПА та НПА ДП «ЗОД»). Крім того, скаржник не порушував питання щодо виклику та допиту членів Ради як свідків. Оскільки про сумніви щодо проведення профспілками засідань у режимі відеоконференції було заявлено скаржником під час апеляційного перегляду справи, то саме до суду апеляційної інстанції було подано відповідне рішення ОНПА щодо забезпечення безперебійної роботи профспілок під час карантинних обмежень, а в подальшому і під час повномасштабної військової агресії щодо України.
Доводи касаційної скарги про належність, допустимість та достовірність протоколів профспілок також не дають підстав для висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги у цій частині зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду справи, не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Таким чином, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Оскільки оскаржені судові рішення підлягає залишенню без змін, то підстав для здійснення нового розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко