17 жовтня 2024 року
м. Київ
cправа № 927/785/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жайворонок Т. Є. - головуючої, Бенедисюка І. М., Ємця А. А.,
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут»
про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут»
про стягнення 955 107 284,46 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», позивач) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» (далі - ТОВ «Чернігівгаз Збут», відповідач) про стягнення 955 107 284,46 грн.
Господарський суд Чернігівської області від 15.05.2024 рішенням, залишеним без змін згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024, позов задовольнив частково. Стягнув з ТОВ «Чернігівгаз Збут» на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» 564 144 924,50 грн основного боргу, 70 841 529,68 грн пені, 83 790 704,01 грн штрафу, 70 194 385,97 грн інфляційних втрат, 11 503 506,62 грн 3 % відсотків річних та 868 350,00 грн судового збору. В іншій частині позову відмовив.
За результатами касаційного оскарження Верховний Суд постановою від 10.10.2024 касаційну скаргу ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» залишив без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.05.2024 у справі № 927/785/22 - без змін. Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до вимог статті 129 ГПК України поклав на скаржника.
11.10.2024 до Верховного Суду від ТОВ «Чернігівгаз Збут» надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат у цій справі, пов'язаних з розглядом касаційної скарги ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг».
У зв'язку з відпусткою судді Колос І. Б. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2024.
Перевіривши матеріали поданої заяви, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на таке.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з положеннями статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно із частинами першою та другою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених ГПК України, та, крім того, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими, та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
Застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи, а також інших чинників. Наведена норма надає суду право у разі невиконання стороною обов'язку подати попередній розрахунок судових витрат, відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору.
Крім цього, згідно з вимогами частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому за наведеними положеннями статті 124 ГПК України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені. Відповідний правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 14.02.2019 у справі № 916/24/18, від 21.06.2022 у справі № 908/574/20.
На відміну від розгляду справи (в порядку загального провадження) в суді першої та апеляційної інстанцій (статті 218, частина сьома статті 270 ГПК України), судове засідання в яких передбачає стадію судових дебатів, розгляд справи в судовому засіданні в суді касаційної інстанції за змістом статті 301 ГПК України не передбачає проведення судових дебатів.
Отже, якщо справа в суді касаційної інстанції розглядається з повідомленням учасників справи, заява про відшкодування судових витрат в суді касаційної інстанції, за винятком витрат щодо сплаченого нею судового збору, має бути зроблена до закінчення проведення судового засідання в цьому суді, а відповідні докази - надані цією стороною або до закінчення судового засідання, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення касаційним судом.
Як вбачається з поданого відповідачем відзиву на касаційну скаргу позивача, у ньому відсутній попередній орієнтовний розрахунок судових витрат на правничу допомогу, які відповідач очікував понести саме у суді касаційної інстанції.
У заяві про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат ТОВ «Чернігівгаз Збут» також не зазначає про здійснення ним такої заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу в касаційному провадженні.
Тобто заявник пропустив один з обов'язкових етапів практичної реалізації принципу відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно, за відсутності заяви сторони про розподіл судових витрат, зокрема, на правничу допомогу у Верховного Суду у цій справі відсутні підстави для ухвалення судового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу.
У додатковій постанові від 17.12.2021 у справі № 10/5026/290/2011 (925/1502/20) Верховний Суд зазначив, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони відповідно до положень статей 124, 129 ГПК України кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи, у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази для підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21, від 31.05.2022 у справі № 917/304/21).
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18 зазначила, що потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, доказів для підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів для підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду.
Отже, враховуючи зазначене вище та беручи до уваги, що відповідач під час розгляду справи у суді касаційної інстанції не заявив орієнтовного розрахунку витрат, пов'язаних з розглядом справи, які він очікував понести саме у Верховному Суді, та не подав відповідних доказів понесення ним таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення (що є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви) Суд дійшов висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, понесених ТОВ «Чернігівгаз Збут» у зв'язку з касаційним переглядом справи № 927/785/22.
Керуючись статтями 124, 126, 129, 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» в ухваленні додаткового рішення про розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи № 927/785/22 у суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т. Є. Жайворонок
Судді: І. М. Бенедисюк
А. А. Ємець