ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 33/173
24.10.07
Колегія суддів у складі Головуючого судді Мудрого С.М., суддів Демидової А.М, Гумеги О.В., розглянувши справу
за позовом спілки громадських організацій "Тендерна палата України"
до 1. Редакції газети “Голос України»;
2. Редакції газети “Урядовий кур'єр»;
3. Редакції друкованого видання “Офіційний вісник України»;
4. Редакції друкованого видання “Відомості Верховної Ради України»;
5. Державне видавництво “Преса України» Державного управління
справами
про припинення дії, яка порушує право
За участю представників сторін:
від позивача: Шевчук В.В. -дов. № 619 від 18.10.2007 року;
від відповідача: 1) Демський С.Е. -дов. № 394/53 від 03.09.2007 року;
2) не з'явився;
3) Михальчук Н.П. - дов. № 03/166 від 21.09.2007 року;
4) Коробко О.А. - дов. № 1/03 від 03.09.2007 року;
5) Ухань Л.Г. - дов. № 1-16д від 07.12.2005 року;
Горденок Я.В. - дов. № 1-4д від 27.03.2006 року.
Позивач, спілка громадських організацій “Тендерна палата України», звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Відповідачів, редакції газети “Урядовий кур'єр», редакції друкованого видання “Офіційний вісник України», редакції друкованого видання “Відомості Верховної Ради України» (Державне підприємство Видавництво Верховної Ради України «Парламентське видавництво»), Державного видавництва “Преса України» Державного управління справами, редакції газети “Голос України" про припинення дії по підготовці до публікації та( або) оприлюднення Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 19.06.2007 року.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.07.2007 року порушено провадження у справі № 33/173 та призначено судове засідання на 06.09.2007 року на 10:30.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.07.2007 року частково задоволено клопотання про забезпечення позову, заборонено редакції газети “Голос України», редакції газети “Урядовий кур'єр», редакції друкованого видання "Офіційний вісник України", редакції друкованого видання "Відомості Верховної Ради України" оприлюднювати та (або) опубліковувати Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 19 червня 2007 року, заборонено Державному видавництву "Преса України" Державного управління справами, а також іншим видавництвам друкувати та випускати у світ друковані видання "Голос України", "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", "Відомості Верховної Ради України" із текстом Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 19 червня 2007 року, в іншій частині клопотання відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, Спілка громадських організацій "Тендерна палата України" звернулась із апеляційною скаргою, в якій просила Київський апеляційний господарський суд змінити ухвалу Господарського суду м. Києва від 06.07.2007 року у справі № 33/173 шляхом задоволення клопотання про забезпечення позову у повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2007 року порушено апеляційне провадження.
28.08.2007 року позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про відмову від апеляційної скарги.
Ухвалою від 29.08.2007 року Київський апеляційний господарський суд прийняв відмову позивача від апеляційної скарги на Ухвалу Господарського суду м. Києва від 06.07.2007 року.
Також, 22.08.2007 року до загального відділу діловодства Господарського суду м. Києва надійшов відзив на позовну заяву вих. № 29-7/310 від 31.07.2007 року представника редакції друкованого видання “Відомості Верховної Ради України» (Державне підприємство Видавництво Верховної Ради України «Парламентське видавництво») в якому зазначено, що на адресу Державного підприємства Видавництво Верховної Ради України «Парламентське видавництво», яке є видавцем бюлетеня “Відомості Верховної Ради України», жодний документ з приводу офіційного оприлюднення Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 19 червня 2007 року не надходив, тому і не було предмету для розгляду та вчиненню дій, спрямованих на підготовку опублікування та оприлюднення наведеного Закону.
13.09.2007 року до Київського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Спілки громадських організацій "Тендерна палата України" в якій позивач просить змінити ухвалу Господарського суду м. Києва від 06.07.2007 року у справі 33/173 шляхом задоволення клопотання про забезпечення позову у повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського від 21.09.2007 року у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду м. Києва від 06.07.2007 року у справі 33/173, відмовлено, матеріали справи повернуто до Господарського суду м. Києва.
06.09.2007 року до загального відділу діловодства Господарського суду м. Києва надійшли клопотання представника Спілки громадських організацій "Тендерна палата України" про призначення колегіального розгляду справи та про технічну фіксацію судового процесу.
Розпорядженням в.о заступника Голови Господарського суду м. Києва від 10.09.2007 року розгляд справи № 33/173 доручено здійснити колегіально у складі суддів: Мудрий С.М. - головуючий, суддів - Гумеги О.В., Демидової А.М.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.10.2007 року справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Мудрого С.М., суддів Гумеги О.В. та Демидової А.М. та призначено розгляд на 16.10.2007 року о 09:30.
У судове засідання 16.10.07. представник позивача та відповідача 2 не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.10.2007 року розгляд справи відкладено до 24.10.2007 року.
24.10.2007 року в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Просив припинити дії редакції газети «Голос України»редакції газети “Урядовий кур'єр», редакції друкованого видання “Офіційний вісник України», редакції друкованого видання “Відомості Верховної Ради України» (Державне підприємство Видавництво Верховної Ради України «Парламентське видавництво»), Державного видавництва “Преса України» по підготовці до публікації та (або) оприлюднення Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 19.06.2007 року.
Представник редакції газети «Голос України»надав відзив на позовну заяву №07/8-366 від 03.09.2007 року в якому вказав, що зазначений Закон в установленому порядку не направлявся для опублікування в газеті «Голос України», оскільки відповідно до статті 94 Конституції України, зокрема частини першої, закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України. Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду (частина друга статті 94 Конституції України). Закон невідкладно офіційно оприлюднюється Головою Верховної Ради України і опубліковується за його підписом у разі якщо Президент України не підписав та офіційно не оприлюднив протягом десяти днів закон, який під час повторного розгляду був знову прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу (частина четверта статті 94 Конституції України).
Представник Державного видавництва “Преса України» Державного управління справами надав відзив на позовну заяву № 103-1039-к від 05.09.2007 року в якому вказав, що позовна заява Спілки громадських організацій "Тендерна палата України" №110/07 від 06.07.2007р. про припинення дії, яка порушує право є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, враховуючи наступне. Державне видавництво “Преса України» Державного управління справами лише виготовляє газету "Урядовий кур'єр". Між Державним видавництвом “Преса України» Державного управління справами та редакцією газети “Урядовий кур'єр» укладено господарський договір на виконання поліграфічних робіт з періодичного виготовлення тиражів номерів газети "Урядовий кур'єр", яким встановлено зобов'язання Державного видавництва “Преса України» Державного управління справами здійснити друк тиражів номерів газети "Урядовий кур'єр" із використанням наданих редакцією газети “Урядовий кур'єр» редакційних матеріалів.
Згідно статті 525 ЦК України, статті 193 ГК України одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про видавничу справу" виготовлювач видавничої продукції несе відповідальність згідно із законодавством перед замовником за точне відтворення видавничого оригіналу, дотримання вимог щодо якості виконання кожного примірника видання у замовленому тиражі, державних і міждержавних стандартів, технічних та інших нормативних документів.
Згідно частини 3 статті 2 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" не допускається вимога попереднього погодження матеріалів, які поширюються друкованими засобами масової інформації, а також заборона поширення матеріалів з боку підприємств, установ, організацій.
В позовній заяві Позивач просить суд заборонити Державному видавництву “Преса України» оприлюднювати та публікувати Закон від 19.06.2007р. у газеті "Урядовий кур'єр" із текстом Закону від 19.06.2007р.
Отже, Позивач фактично просить суд зобов'язати Державне видавництво “Преса України» Державного управління справами перед початком друкування тиражу кожного номеру газети "Урядовий кур'єр" перевіряти зміст редакційних матеріалів номера, і відмовляти редакції газети “Урядовий кур'єр» у виготовленні номера газети у разі, якщо в редакційних матеріалах міститься текст Закону від 19.06.2007р.
Тому, Державне видавництво «Преса України» Державного управління справами вважає, що ця вимога Позивача суперечить статті 2 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», що забороняє попередню перевірку матеріалів та перешкоджання поширенню матеріалів з боку підприємств, установ, організацій.
Тобто, Позивач просить суд зобов'язати Державне видавництво "Преса України" Державного управління справами здійснювати дії, які суперечать вимогам закону. Виходячи з наведеного, Державне видавництво “Преса України» Державного управління справами вважає, що позовна заява є безпідставною і не підлягає задоволенню.
Представник редакції друкованого видання «Відомості Верховної Ради України»(Державне підприємство Видавництво Верховної Ради України «Парламентське видавництво») також заперечив проти задоволення позовних вимог.
Представник редакції газети «Урядовий кур'єр»в судове засідання не з'явився, жодних клопотань з повідомленням причин своєї неявки не направив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Також, в судовому засіданні представником позивача заявлено усне клопотання про оголошення повного тексту рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 16 Цивільного Кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право. Аналогічні положення містяться і в пункті 4 частин 2 статті 20 Господарського кодексу України де сказано, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.
Виходячи з зазначених норм, судова колегія дослідивши матеріали справи не вбачає, які саме права позивача (були) будуть порушені у випадку публікації та(або) оприлюднення Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 19.06.2007р. (далі - Закон від 19.06.2007р.)., оскільки, у позовній заяві, позовних вимогах та в судовому засіданні позивачем не були сформульовані та доведені.
Відповідно до частини 5 статті 94 Конституцію України Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Порядок офіційного оприлюднення законів встановлено Указом Президента України від 10.06.1997 року № 503 "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" (далі - Указ № 503).
Указом Президента України "Про зупинення дії Указу Президента України від 10.06.1997р. №503" від 05.07.2007року № 607/2007 (далі - Указ №607/2007), який набрав чинності 06.07.2007р., було внесено зміни до Указу Президента України №503.
Пункт 1 Указу № 607/2007, зупиняє на період до відкриття першого засідання Верховної Ради України VI скликання дію Указу Президента України від 10 червня 1997 року N 503 "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" (зі змінами, внесеними Указами від 4 грудня 1997 року N 1327, від 10 листопада 1998 року N 1235, від 8 квітня 2004 року N 399, від 28 травня 2004 року N 589, від 19 травня 2005 року N 824, від 12 лютого 2007 року N 102 та 12 березня 2007 року N 199) в частині, що стосується офіційного оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України.
Отже, з 06.07.2007 року до відкриття першого засідання Верховної Ради України VI скликання оприлюднення будь-яких законодавчих актів у виданнях "Голос України", "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", "Відомості Верховної Ради України" не є офіційним оприлюдненням, із яким Конституція пов'язує набрання законодавчими актами чинності.
Згідно частини 2 статті 94 Конституції закони підписує та офіційно оприлюднює Президент України.
Голова Верховної Ради України, згідно ч. 4 ст. 94 Конституції, підписує та офіційно оприлюднює лише закони, які були знов (після повернення закону Президентом України із своїми пропозиціями до Верховної Ради України) прийняті Верховною Радою України не менш як двома третинами від її складу під час повторного розгляду, і які не були підписані та офіційно оприлюднені протягом 10 днів Президентом України.
На думку Позивача, з вимогою оприлюднити та опублікувати Закон від 19.06.2007 року до відповідачів звернувся Голова Верховної Ради України Мороз О.О.
Як досліджено з доданих доказів та встановлено в судовому засіданні, Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 19 червня 2007 року був направлений лише Державному видавництву “Преса України» Державного управління справами для опублікування в газеті “Урядовий Кур'єр", а це опублікування носило суто інформативний характер. Зазначений факт підтверджується поясненнями та відзивами на позовну заяву, що надали відповідачі.
Враховуючи вищевказане, опублікування та оприлюднення тексту Закону від 19.06.2007 року у виданні, з приміткою для огляду громадськості, не має сили офіційного та не тягне набрання Законом від 19.06.2007 року чинності.
Із опублікуванням Закону від 19.06.2007 року у зазначеному вище порядку не відбувається виникнення, зміна або припинення прав чи обов'язків учасників правовідносин із закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти, у тому числі позивача.
Як вбачається з листа Головного юридичного управління Апарату Верховної Ради України №07/8-366 від 03.08.2007 року, направленого на адресу редакції газети «Голос України»Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти»від 19 червня 2007 року, в установленому порядку не направлявся для опублікування в газеті «Голос України», оскільки відповідно до статті 94 Конституції України, зокрема часини першої, закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України. Президент України протягом п'ятнадцяти днів підписує його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду (часина друга статті 94 Конституції України).
Отже, всупереч наведеному позивачем, публікація та (або) оприлюднення Закону від 19.06.2007 року не порушує жодних прав та охоронюваних законом інтересів позивача і не посягає на права та свободи людини.
Відповідно до статті 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про інформацію", основним принципом інформаційних відносин є гарантованість права на інформацію.
Відповідно до статті 10 цього ж Закону право на інформацію забезпечується вільним доступом громадян та юридичних осіб до інформації; обов'язком органів державної влади інформувати про свою діяльність та прийняті рішення.
Пункт 1 статті 45 Закону України "Про інформацію" передбачає, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім учасникам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.
Згідно частини 2 статті 34 Конституції, частини 1 статті 2 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" свобода слова і вільне вираження у друкованій формі своїх поглядів і переконань гарантуються Конституцією України і відповідно до цього Закону означають право кожного вільно і незалежно шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати та поширювати будь-яку відкриту за режимом доступу інформацію за допомогою друкованих засобів масової інформації.
Отже, як кожний громадянин так і юридична особа мають право на інформацію про діяльність державних органів. Опублікування Закону від 19.06.2007 року є не лише реалізацією гарантованого законом права громадян на отримання інформації, а й обов'язком Верховної Ради України як державного органу інформувати про свою діяльність.
Частина перша статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, за результатами розгляду справи по суті, судова колегія не вбачає порушення прав позивача, та вважає, позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Також, судова колегія розглянувши позов по суті та прийнявши по ньому рішення, вважає, за необхідне скасувати заходи до забезпечення позову, вжиті Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.07.2007 року.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
при задоволенні позову - на відповідача;
при відмові в позові - на позивача;
при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 33, ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -
1.В позові відмовити повністю.
2.Заходи до забезпечення позову вжиті Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.07.2007 року скасувати.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Головуючий суддя С.М. Мудрий
Судді О.В. Гумега
А.М. Демидова