адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
10.09.2024 Справа № 917/983/24
м. Полтава
за позовною заявою Фермерського господарства "Вєлєс", вул. Короленка, буд. 2, м. Кобеляки, Полтавський район, Полтавська область, 39200
до 1. Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області, вул. Касьяна, буд. 29, м. Кобеляки, Полтавський район, Полтавська область, 39200
2. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними додаткових угод та скасування рішення про державну реєстрацію
Суддя Солодюк О.В.
Секретар судового засідання Олефір О.І.
Учасники справи згідно протоколу судового засідання
Розглядається позовна заява Фермерського господарства "Вєлєс" до Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними додаткових угод та скасування рішень про державну реєстрацію.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.06.2024 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 11.07.2024 на 13:00 год.
Відповідачі відзив на позовну заяву не надали, явку представника в судове засідання не забезпечили.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь - яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачі мають доступ до судових рішень та мали можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Ухвалою суду від 11.07.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 13.08.2024 на 09:50 год.
Ухвалою суду від 13.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.09.2024 на 15:00 год.
09.09.2024 (вх. № 11883) від представника позивача до суду надійшло клопотання, в якому представник просить суд приєднати до матеріалів справи витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, якими підтверджуються права Кобеляцької міської ради на земельні ділянки, зазначені у позові, а також підтверджується та обставина, що будь - які особи не мають прав на вказані ділянки.
10.09.2024 (вх. № 11903) від представника позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів переходу прав землекористувача від фізичної особи засновника до юридичної особи - фермерського господарства.
Судом дані клопотання представника позивача про долучення до матеріалів доказів задоволені, докази долучені до матеріалів справи.
10.09.2024 (вх. № 11964) від представника позивача до матеріалів справи надійшла заява, в якій останній просить суд розгляд справи проводити за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує повністю.
Відповідач 1 та відповідач 2 в судове засідання 10.09.2024 не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені.
10.09.2024 суд ухвалив рішення згідно ст. 240 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:
28 лютого 2011 року між Орендодавцем - Кобеляцькою районною державною адміністрацією Полтавської області та Орендарем - громадянином України ОСОБА_1 було укладено договори оренди землі для ведення фермерського господарства, розташовані за межами населених пунктів на території Світлогірської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, а саме:
- Договір оренди землі № 17 від 28.02.2011 на земельну ділянку загальною площею 7,33 га, кадастровий номер 5321886400:00:004:0369, зареєстрований 17.11.2014 Реєстраційною службою Кобеляцького районного управління юстиції Полтавської області, номер запису про інше речове право 7718652;
- Договір оренди землі № 15 від 28.02.2011 на земельну ділянку загальною площею 9,4 га, кадастровий номер 5321886400:00:002:0416, зареєстрований 17.11.2014 Реєстраційною службою Кобеляцького районного управління юстиції Полтавської області, номер запису про інше речове право 7720411;
- Договір оренди землі № 19 від 28.02.2011 на земельну ділянку загальною площею 12,43 га, кадастровий номер 5321886400:00:001:0066, зареєстрований 20.11.2014 Реєстраційною службою Кобеляцького районного управління юстиції Полтавської області, номер запису про інше речове право 7784537;
- Договір оренди землі № 13 від 28.02.2011 на земельну ділянку загальною площею 15,13 га, кадастровий номер 5321886400:00:001:0065, зареєстрований 09.10.2014 Реєстраційною службою Кобеляцького районного управління юстиції Полтавської області, номер запису про інше речове право 7296299;
- Договір оренди землі № 16 від 28.02.2011 на земельну ділянку загальною площею 16,03 га, кадастровий номер 5321886400:00:004:0368, зареєстрований 15.10.2014 Реєстраційною службою Кобеляцького районного управління юстиції Полтавської області, номер запису про інше речове право 7349278;
- Договір оренди землі № 14 від 28.02.2011 на земельну ділянку загальною площею 26,23 га, кадастровий номер 5321886400:00:002:0254, зареєстрований 09.10.2014 Реєстраційною службою Кобеляцького районного управління юстиції Полтавської області, номер запису про інше речове право 7296519;
- Договір оренди землі № 20 від 28.02.2011 на земельну ділянку загальною площею 42,74 га, кадастровий номер 5321886400:00:001:0067, зареєстрований 17.11.2014 Реєстраційною службою Кобеляцького районного управління юстиції Полтавської області, номер запису про інше речове право 7717474;
- Договір оренди землі № 12 від 28.02.2011 на земельні ділянки загальною площею загальною площею 63,99 га (земельна ділянка площею 12,69 га, кадастровий номер 5321886400:00:002:0255, та земельна ділянка площею 51,3 га, кадастровий номер 5321886400:00:002:0422), зареєстрований 02.01.2015 та 09.01.2015 Реєстраційною службою Кобеляцького районного управління юстиції Полтавської області, номера записів про інше речове право 8334433 та 8350642 відповідно.
06 серпня 2020 року між Орендодавцем - Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та Орендарем - громадянином України ОСОБА_1 були укладені додаткові угоди про поновлення Договорів оренди землі строком на 7 років та внесення змін до них.
29 жовтня 2021 року рішенням тринадцятої сесії восьмого скликання Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області № 34 “Про дострокове розірвання за згодою сторін договорів оренди землі укладених з ОСОБА_1 » вирішено розірвати за згодою сторін Договори оренди землі, зарахувати до земель запасу Кобеляцької міської ради земельні ділянки, доручити Кобеляцькому міському голові укласти Додаткові угоди про розірвання Договорів оренди землі та протягом одного місяця здійснити їх державну реєстрацію.
На підставі даного рішення 22 листопада 2021 року між відповідачами Орендодавцем - Кобеляцькою міською радою та Орендарем - громадянином України ОСОБА_1 було укладено:
- Додаткова угода № 1 від 22.11.2021 про розірвання Договору оренди землі № 17 від 28.02.2011 та акт приймання-передачі земельної ділянки від 22.11.2021 по Договору оренди землі № 17 від 28.02.2011;
- Додаткова угода № 1 від 22.11.2021 про розірвання Договору оренди землі № 15 від 28.02.2011 та акт приймання-передачі земельної ділянки від 22.11.2021 по Договору оренди землі № 15 від 28.02.2011;
- Додаткова угода № 1 від 22.11.2021 про розірвання Договору оренди землі № 19 від 28.02.2011 та акт приймання-передачі земельної ділянки від 22.11.2021 по Договору оренди землі № 19 від 28.02.2011;
-Додаткова угода № 1 від 22.11.2021 про розірвання Договору оренди землі № 13 від 28.02.2011 та акт приймання-передачі земельної ділянки від 22.11.2021 по Договору оренди землі № 13 від 28.02.2011;
- Додаткова угода № 1 від 22.11.2021 про розірвання Договору оренди землі № 16 від 28.02.2011 та акт приймання-передачі земельної ділянки від 22.11.2021 по Договору оренди землі № 16 від 28.02.2011;
- Додаткова угода № 1 від 22.11.2021 про розірвання Договору оренди землі № 14 від 28.02.2011 та акт приймання-передачі земельної ділянки від 22.11.2021 по Договору оренди землі № 14 від 28.02.2011;
- Додаткова угода № 1 від 22.11.2021 про розірвання Договору оренди землі № 20 від 28.02.2011 та акт приймання-передачі земельної ділянки від 22.11.2021 по Договору оренди землі № 20 від 28.02.2011;
- Додаткова угода № 1 від 22.11.2021 про розірвання Договору оренди землі № 12 від 28.02.2011 та акт приймання-передачі земельної ділянки від 22.11.2021 по Договору оренди землі № 12 від 28.02.2011.
30 грудня 2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було здійснено державну реєстрацію Додаткових угод за наступними індексними номерами:
- Додаткова угода № 1 від 22.11.2021 про розірвання Договору оренди землі № 17 від 28.02.2011 - індексний номер рішення: 62687004;
- Додаткова угода № 1 від 22.11.2021 про розірвання Договору оренди землі № 15 від 28.02.2011 - індексний номер рішення: 62685659;
- Додаткова угода № 1 від 22.11.2021 про розірвання Договору оренди землі № 19 від 28.02.2011 - індексний номер рішення: 62687960;
- Додаткова угода № 1 від 22.11.2021 про розірвання Договору оренди землі № 13 від 28.02.2011 - індексний номер рішення: 62683468;
- Додаткова угода № 1 від 22.11.2021 про розірвання Договору оренди землі № 16 від 28.02.2011 - індексний номер рішення: 62686282;
- Додаткова угода № 1 від 22.11.2021 про розірвання Договору оренди землі № 14 від 28.02.2011 - індексний номер рішення: 62684479;
- Додаткова угода № 1 від 22.11.2021 про розірвання Договору оренди землі № 20 від 28.02.2011 - індексний номер рішення: 62688914;
- Додаткова угода № 1 від 22.11.2021 про розірвання Договору оренди землі № 12 від 28.02.2011 - індексний номер рішення: 62681770 (земельна ділянка площею 51,3 га, кадастровий номер 5321886400:00:002:0422), індексний номер рішення: 62681040 (земельна ділянка площею 12,69 га, кадастровий номер 5321886400:00:002:0255).
Фермерське господарство “ВЄЛЄС» вважає прийняте Кобеляцькою міською радою Рішення про розірвання Договорів оренди землі незаконним та зазначає, що Додаткові угоди порушують його права. Вищезазначене стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Частиною ч. 1 ст. 45 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільська, селищна, міська, районна в місті (у разі її створення), районна, обласна рада складається з депутатів, які обираються жителями відповідного села, селища, міста, району в місті, району, області на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
Згідно статті 1 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-ІУ “Про фермерське господарство» (далі - Закон) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону. Фермерське господарство має найменування та може мати печатки. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.
Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України "Про фермерське господарство" голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об'єднаннями відповідно до закону.
Згідно зі статтею 8 Закону фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону землі фермерського господарства можуть складатися із, зокрема, земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Згідно зі статтею 19 Закону до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.
Відповідно до частини другої статті 20 Закону майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у статуті термін.
З наведених норм права вбачається, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію на земельних ділянках, наданих їм в оренду для ведення фермерського господарства. При цьому фермерське господарство створюється після набуття громадянином, який виявив бажання створити фермерське господарство, права користування земельною ділянкою. Землі фермерського господарства складаються, у тому числі із земельних ділянок, що використовується ним на умовах оренди.
Отже, після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов 'язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації.
Подібні висновки викладались Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 628/778/18, від 02 жовтня 2019 року у справі № 922/538/19.
Вищенаведеними нормами Закону запроваджений механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства, як форми здійснення своєї підприємницької діяльності. Таке фермерське господарство створюється після отримання громадянином земельної ділянки в оренду. З моменту створення цього фермерського господарства та його державної реєстрації до нього за нормами Закону переходять права й обов'язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі.
Отже, встановлений нормами Закону здійснюється перехід прав та обов'язків орендаря земельної ділянки від громадянина до створеного ним фермерського господарства. При цьому такий перехід відбувається в силу вищенаведених норм Закону та не потребує вчинення сторонами орендних правовідносин будь-яких додаткових дій, у тому числі укладення додаткових угод. (Висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 927/79/1).
Фермерські господарства створюються для вироблення товарної сільськогосподарської продукції, здійснення її переробки та реалізації з метою отримання прибутку.
Згідно статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Таким чином, і відповідно до статті 1 Закону, і відповідно статті 42 ГК України, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності, а надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення власної підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.
Тобто земельні відносини, які є основою створення та діяльності фермерського господарства, проходять у динаміці два етапи:
1) отримання засновником фермерського господарства права (власності або оренди) на землю як передумова створення фермерського господарства;
2) створення фермерського господарства, внаслідок чого особу засновника заміщує фермерське господарство як землекористувач, який веде господарську діяльність на земельній ділянці.
Цей комплекс відносин є нерозривним, одне не існує без іншого в межах легітимної процедури створення фермерського господарства.
Земельна ділянка надається фізичній особі, однак метою надання є подальше створення фермерського господарства як суб'єкта підприємництва (господарювання) з переданням цьому суб'єкту земельної ділянки.
Отже, в процесі створення фермерського господарства його засновник має обмежені правомочності щодо землі, оскільки його обов'язком є створення фермерського господарства, що і буде користувачем цієї землі. Тобто, отримує землю фізична особа - засновник фермерського господарства, однак він діє в інтересах створеного ним фермерського господарства. (Висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 5 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19).
З матеріалів справи вбачається, що згідно висновку Кобеляцької районної ради Полтавської області від 29.03.2010 “Про надання згоди на створення фермерського господарства гр. ОСОБА_1 на території Світлогірської сільської ради» районна професійна комісія вирішила надати згоду на створення фермерського господарства гр. ОСОБА_2 на території Світлогірської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області для створення фермерського господарства на земельній ділянці площею 206,46 га із земель запасу.
На підставі розпорядження голови Кобеляцької районної державної адміністрації від 20.05.2010 № 158 “Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Світлогірської сільської ради гр. ОСОБА_1 » 28 лютого 2011 року між Орендодавцем - Кобеляцькою районною державною адміністрацією Полтавської області та Орендарем - громадянином України ОСОБА_1 було укладено Договори оренди землі загальною площею 193,28 га для ведення фермерського господарства.
Передача в користування земельних ділянок здійснена на підставі актів приймання-передачі об'єктів оренди. Право оренди на земельні ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 619649 ФГ “ВЄЛЄС» зареєстроване як суб'єкт господарювання 24 березня 2011 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців внесені відомості за № 1 566 102 0000 000659, має власну печатку.
Отже, згідно Договорів оренди землі від 28.02.2011, ОСОБА_1 отримав в користування земельні ділянки для ведення фермерського господарства з метою створення юридичної особи - Фермерське господарство “ВЄЛЄС», і з моменту проведення державної реєстрації останнього, права та обов'язки орендаря даних земельних ділянок перейшли від ОСОБА_1 до ФÓª˪ѻ, яке і здійснювало в подальшому на цих земельних ділянках більше 10 років господарську діяльність у сфері товарного сільськогосподарського виробництва.
Таким чином, єдиним суб'єктом, який мав право на звернення до Кобеляцької міської ради з заявою про розірвання Договорів оренди землі та який мав право бути стороною оскаржуваних Додаткових угод з боку орендаря, є Фермерське господарство “ВЄЛЄС».
Згідно ст. 91 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду, але при цьому вона може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, лише після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до частин 1-3 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, а також яка є членом колегіального виконавчого органу юридичної особи, з моменту її вступу на посаду набуває обов'язків щодо такої юридичної особи, зокрема зобов'язана діяти виключно в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, у межах повноважень, наданих статутом юридичної особи і законодавством, і у спосіб, який, на її добросовісне переконання, сприятиме досягненню мети діяльності юридичної особи, у тому числі уникаючи конфлікту інтересів.
Дієздатністю юридичної особи, як і особи фізичної, є її здатність набувати для себе цивільні права та здійснювати їх, а також набувати та виконувати цивільні обов'язки. Однак, якщо для фізичної особи це є природними діями, які вона виконує власне сама, то юридична особа в силу того, що вона є штучним утворенням, невидимим, невідчутним на дотик і таким, що існує лише у вимірі правової дійсності, набуває прав і обов'язків через, зокрема, свої органи управління. Ключовим для дієздатності юридичної особи є діяльність її виконавчого органу. Цей орган може бути одноособовим і колегіальним (наприклад, директор або правління). Директор юридичної особи у разі вчинення правочину юридичною особою виступає в такому разі не як фізична особа, а як орган юридичної особи, тобто є її частиною. Тобто виступ в обороті від імені юридичної особи здійснюється, як правило, її виконавчим органом. При цьому виконавчий орган (наприклад, керівник колегіального виконавчого органу) діє не від свого імені, а від імені юридичної особи (постанови Верховного Суду від 16 лютого 2022 року в справі № 554/7761/20, від 11 грудня 2023 року в справі № 504/4099/16-ц ).
Згідно п. 1.2, 12.2 статуту ФГ “ВЄЛЄС», затвердженого рішенням зборів засновника цього господарства від 09 квітня 2021 року № 1, в редакції чинної на момент прийняття оскаржуваних Рішення та Додаткових угод (далі - Статут), засновниками та власниками Господарства є фізичні особи ОСОБА_1 з часткою 10% Статутного (складеного) капіталу Господарства і ОСОБА_3 з часткою 90% Статутного (складеного) капіталу Господарства.
Відповідно до п. 8.1 Статуту органами Господарства є загальні збори учасників та виконавчий орган.
Вищим органом Господарства є загальні збори засновників (п. 8.2 Статуту).
Загальні збори засновників можуть вирішувати будь-які питання діяльності Господарства (п. 8.5 Статуту).
Виконавчий орган Господарства підзвітний загальним зборам засновників та організовує виконання їхніх рішень (п. 8.37 Статуту).
Виконавчий орган Господарства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є “Голова господарства» (п. 8.38 Статуту).
Відповідно до п. 2.2 Статуту Головою господарства є його засновник ОСОБА_1 .
Голова господарства повинен діяти добросовісно і розумно в інтересах Господарства (п. 8.43 Статуту).
Рішення про розірвання Договорів оренди землі загальними зборами засновників ФГ “ВЄЛЄС» не приймалось, Голова господарства ФГ “ВЄЛЄС» з відповідною заявою до Кобеляцької міської ради не звертався.
ОСОБА_1 , який був міноритарним власником ФГ “ВЄЛЄС» з часткою 10% статутного капіталу господарства, самовільно, без погодження з іншим мажоритарним власником, діючи виключно як фізична особа не від імені ФГ “ВЄЛЄС» та всупереч інтересам останнього, розірвав Договори оренди землі, тим самим позбавив ФГ “ВЄЛЄС» права оренди земельних ділянок, які використовувались ним для здійснення господарської діяльності більше 10 років.
Крім того, з тексту заяви ОСОБА_1 від 22.10.2021 на ім'я голови Кобеляцької міської ради Копельця О.О., на підставі якої прийняте оскаржуване Рішення, вбачається, що ОСОБА_1 просив подовжити дію договорів оренди землі на 15 років, тобто заява не містить прохання про розірвання Договорів оренди землі за згодою сторін.
Частиною першою статті 2 Закону України “Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами статті 1 Закону України “Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 13 Закону України “Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частинами першою, другою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Частинами третьою та четвертою статті 31 Закону України “Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні до спірних правовідносин, передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Таким чином, законодавець допускає розірвання договору за згодою сторін, на вимогу однієї із сторін за рішенням суду та в односторонньому порядку в разі, якщо це передбачено умовами договору.
З огляду на наведене, враховуючи відсутність згоди ФГ “ВЄЛЄС» на розірвання Договорів оренди землі, відсутність відповідного рішення суду, відсутність підстав передбачених умовами Договорів оренди землі для їх одностороннього розірвання, оскаржуване Рішення Кобеляцької міської ради суперечить вимогам ст. 31 Закону України “Про оренду землі» та порушує безпосередньо права ФГ “ВЄЛЄС» як належного та добросовісного орендаря земельних ділянок, які ним використовувались для здійснення господарської діяльності, а відтак є незаконним та підлягає скасуванню.
Щодо визнання недійсними додаткових угод про розірвання договорів оренди землі, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною 2 ст. 95 Земельного кодексу України, ст. 27 Закону України “Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною.
Аналогічні положення містить і частина 2 ст. 16 ЦК України, згідно якої одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.
Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (1 ч. 1 ст. 216 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Судом встановлено, що оскаржувані Додаткові угоди суперечать вимогам ст. 31 Закону України “Про оренду землі», підписані особою, яка не мала на те жодних повноважень, вчинені за відсутністю волевиявлення ФГ “ВЄЛЄС» та порушують його права як орендаря, спрямовані на позбавлення ФГ “ВЄЛЄС» права користування земельними ділянками, що в силу положень статей 203, 215 ЦК України є підставою для визнання Додаткових угод недійсними.
Щодо скасування рішення про державну реєстрацію розірвання договорів оренди землі, суд зазначає наступне.
Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
За змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Відповідно до статті 11 зазначеного закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Частиною третьою статті 26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону.
Відповідно до правової позиції, яка викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2022 у справі №597/977/21 та від 17.08.2022 у справі №450/441/19, у розумінні положень частини другої статті 26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.
Оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було здійснено державну реєстрацію розірвання Договорів оренди землі на підставі оскаржуваних Рішення та Додаткових угод, тому похідною вимогою є скасування рішень про їх державну реєстрацію.
Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно п.1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ч.2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідачів.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати незаконним та скасувати рішення тринадцятої сесії восьмого скликання Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області від 29 жовтня 2021 року №34 "Про дострокове розірвання за згодою сторін договорів оренди землі укладених з ОСОБА_1 "
3. Визнати недійсними укладені між Орендодавцем - Кобеляцькою міською радою (ідентифікаційний код 21051562) та Орендарем - громадянином України ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ):
- Додаткову угоду № 1 від 22.11.2021 про розірвання Договору оренди землі № 17 від 28.02.2011;
- Додаткову угоду № 1 від 22.11.2021 про розірвання Договору оренди землі № 15 від 28.02.2011;
- Додаткову угоду № 1 від 22.11.2021 про розірвання Договору оренди землі № 19 від 28.02.2011;
- Додаткову угоду № 1 від 22.11.2021 про розірвання Договору оренди землі № 13 від 28.02.2011;
- Додаткову угоду № 1 від 22.11.2021 про розірвання Договору оренди землі № 16 від 28.02.2011;
- Додаткову угоду № 1 від 22.11.2021 про розірвання Договору оренди землі № 14 від 28.02.2011;
- Додаткову угоду № 1 від 22.11.2021 про розірвання Договору оренди землі №20 від 28.02.2011;
- Додаткову угоду № 1 від 22.11.2021 про розірвання Договору оренди землі № 12 від 28.02.2011;
4. Скасувати рішення про державну реєстрацію:
- індексний номер 62687004 від 30.12.2021 про розірвання Договору оренди землі № 17 від 28.02.2011;
- індексний номер 62685659 від 30.12.2021 про розірвання Договору оренди землі № 15 від 28.02.2011;
- індексний номер 62687960 від 30.12.2021 про розірвання Договору оренди землі № 19 від 28.02.2011;
- індексний номер 62683468 від 30.12.2021 про розірвання Договору оренди землі № 13 від 28.02.2011;
- індексний номер 62686282 від 30.12.2021 про розірвання Договору оренди землі № 16 від 28.02.2011;
- індексний номер 62684479 від 30.12.2021 про розірвання Договору оренди землі № 14 від 28.02.2011;
- індексний номер 62688914 від 30.12.2021 про розірвання Договору оренди землі № 20 від 28.02.2011;
- індексний номер 62681770 від 30.12.2021, індексний номер 62681040 від 30.12.2021 про розірвання Договору оренди землі № 12 від 28.02.2011.
5. Стягнути з Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області (вул. Касьяна, 29, м. Кобеляки, Полтавський район, Полтавська область, 39200, ідентифікаційний код 21051562) на користь Фермерського господарства "Вєлєс", (вул. Короленка, буд. 2, м. Кобеляки, Полтавський район, Полтавська область, 39200, ідентифікаційний код 37486976) витрати на сплату судового збору в розмірі 6 056,00 грн.
6. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_1 ) на користь Фермерського господарства "Вєлєс", (вул. Короленка, буд. 2, м. Кобеляки, Полтавський район, Полтавська область, 39200, ідентифікаційний код 37486976) витрати на сплату судового збору в розмірі 3 028,00 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Згідно з частинами 1, 2 статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно статті 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Солодюк О.В.