79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
16.10.2024 Справа № 914/1812/24
Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.
за участю секретаря судового засідання Яремко В.Я.
розглянувши матеріали заяви про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Мілктейст», м. Івано-Франківськ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фаворит Фудс», м. Яворів, Львівська обл.
про: стягнення 49 450, 20 грн
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
встановив:
В провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/1812/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Мілктейст» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фаворит Фудс» про стягнення 49 450, 20 грн.
За результатами розгляду справи, 01.10.2024 Господарським судом Львівської області було ухвалено рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Мілктейст» задоволено.
08.10.2024 на адресу суду надійшла заява (Вх. № 3729/24) представника Позивача про ухвалення додаткового рішення у зв'язку з відшкодуванням витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн.
Ухвалою від 09.10.2024 суд призначив розгляд заяви в судовому засіданні на 16.10.2024 з явкою сторін на власний розсуд.
В судове засідання 16.10.2024 сторони явки не забезпечили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Представник позивача подала заяву про розгляд справи без участі (Вх.№24967/24).
В підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачем надано суду: копію договору про надання про надання правової допомоги № 509 від 17.05.2024; копію замовлення №1 про надання правої допомоги від 17.05.2024; копію опису виконаних робіт від 07.10.2024; копію акту приймання-передачі наданих послуг №10 від 07.10.2024;копію платіжної інструкції №1236 від 07.102024 на суму 10 000, 00 грн.; копію рахунку на оплату №21 від 07.10.2024.
Положеннями ст. 221 ГПК України визначено, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до абз.2 ч.8 ст.129 ГПК України, докази у підтвердження розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, подаються стороною до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч.1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, подані позивачем в межах строків визначених ч.8 ст.129 ГПК України, а їх поданню передувала відповідна заява позивача подана до закінчення судових дебатів.
Крім того, Представником позивача у позовній заяві було зазначено, про подальшу компенсацію витрат на правничу правову допомогу. Також зазначено, що повний та точний розрахунок понесених судових витрату зв'язку з вирішенням даного спору буде надано суду по факту їх понесення.
Як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Мілктейст» представляв адвокат адвокатського об'єднання «Лекс Консалтинг» - Ящук Д.В., який діяв на підставі договору про надання юридичних послуг № 509 від 17.05.2024 та ордеру №1079089 від 06.09.2024.
Як свідчать матеріали справи, з метою отримання правової допомоги, у тому числі і представництва інтересів у суді, ТОВ Мілктейст» звернулось до адвокатського об'єднання «Лекс Консалтинг» про що було укладено відповідний Договір про надання юридичних послуг № 509 від 17.05.2024, адвокатське об'єднання взяло на себе зобов'язання надавати правову допомогу з питань захисту його інтересів.
Пунктами 3.1. Договору розмір гонорару, який клієнт сплачує об'єднанню за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами в Замовленні, яке є невід'ємною частиною Договору.
Отже, в Замовленні про надання правої допомоги передбачено п.3 вартість 1 (однієї) години роботи використаної на надання правої допомоги згідно розділу 1 даного Замовлення становить 4 200, 00 грн. Перелік наданих об'єднанням послуг та їх загальна вартість зазначається в рахунку на оплату та акті про надання послуг.
7 жовтня 2024 року між позивачем та адвокатським об'єднанням підписано акт приймання - передачі наданих послуг, в якому відображено всі послуги, отримані позивачем в рамках даної справи, на загальну суму 10 000, 00 грн, а саме: складення та направлення до суду позовної заяви - 1 год, представництво інтересів в суді 2 судових засіданнях - 1 год на загальну суму 10 000, 00 грн.
Відтак, загальна вартість вказаних послуг склала 10 000, 00 грн. Акт підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі-Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Разом із тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Так, відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ГПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану її учасників.
За змістом положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому слід зазначити, що жодних клопотань про зменшення судових витрат від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Фудс» не надходило.
Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовано також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 ГПК України.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Разом з тим, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 та від 08.04.2021 у справі № 922/2321/20.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката Ящук Д.В. судом враховується як пов'язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу наданих юридичних послуг так і доцільність понесених витрат.
У даній справі перелічені вище принципи в повній мірі не дотримані.
Суд погоджується із тим, що виходячи із конкретних обставин справи, адвокат вправі самостійно визначатися зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. Але суд вважає неприпустимим штучне збільшення обсягу наданих адвокатом послуг.
У даному випадку суд, з урахуванням наведеного вище, приймає до уваги ті обставини, що справа № 914/1812/24 не має публічного інтересу, розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, однак по своїй суті не є складною, підставою позову є стягнення незначної суми заборгованості.
Ознайомившись з вищезазначеними документами, оцінивши наявні матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню до 5 000, 00грн. Наведений висновок суду обґрунтовується тим, що розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу не є пропорційним до складності справи, так як за своєю категорією вона не є складною (позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 49 450, 20 грн основного боргу згідно договору поставки); наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, розрахунок розміру позовних вимог не є складним та значним, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин під час розгляду справи у суді не змінювалось).
Обмежуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу за заявою представника позивача, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача до 5 000, 00 грн., суд не змінює їх суму та не втручається у правовідносини адвоката та його клієнта, а використовує таке право, надане суду частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України» від 26.02.2015р., пунктах 34-36 рішення у справі “Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009р., пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України» від 12.10.2006р., пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України» від 30.03.2004р., пункті 268 рішення у справі “East/WestAllianceLimited» проти України» від 02.06.2014р., заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Оцінивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу підлягають до задоволення частково в розмірі 5 000,00 грн. У задоволенні стягнення решти суми витрат представника позивача на професійну-правничу допомогу, суд відмовляє.
Керуючись ст. ст. 16, 74, 76-80, 123, 124, 126, 129, ст.ст. 244, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву про стягнення витрат на правову допомогу - задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фаворит фудс» (65000, Одеська обл., місто Одеса, вул. Сонячна, будинок 5, код ЄДРПОУ 44198251) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Мілктейст» (76008, м. Івано-Франківськ, вул. Тролейбусна, буд. 4, кв. 20, код ЄДРПОУ 43611713) 5 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. В задоволенні решти вимог - відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 18.10.2024р.
Суддя Запотічняк О.Д.