ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.10.2024Справа № 910/2418/24
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (Україна, 03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32, літ. А, 3-й поверх; ідентифікаційний код: 41564379)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815)
про зобов'язання вчинити дії
Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач), в якій просить суд зобов'язати відповідача внести зміни до особового рахунку позивача № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 18 229,08 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станцією Дубно на підставі накопичувальних карток № 02120430 та № 09120459 нараховано та списано збір за зберігання вантажів у вагонах на 18 229,08 грн більше належного. Враховуючи, що у залізниці були відсутні підстави для нарахування збору за зберігання та списання грошових коштів з особового рахунку, то вказані кошти підлягають поверненню позивачу шляхом внесення змін до особового рахунку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
19.03.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, який 19.03.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
21.03.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив, яку 21.03.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
25.03.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" заперечення, які 26.03.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
13.06.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про врахування судової практики, яке 14.06.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
11.10.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про врахування судової практики, яке 14.10.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
07.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (далі - позивач, замовник) та Акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - відповідач, залізниця, перевізник) було укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 43-41564379/2020-001 (далі - Договір).
Предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах залізниці, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги (п. 1.1).
Згідно з п. 1.4 Договору надання послуг може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Відповідно до п. 1.5 Договір є публічним, за яким залізниця бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється залізницею як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com з накладенням кваліфікованого електронного підпису (п. 1.6 Договору).
31.10.2023 залізницею оприлюднено нову редакцію Договору, яка введена в дію з 01.11.2023.
Пунктом 2.3.3 Договору передбачено, що перевізник відкриває для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для замовника особовий рахунок з наданням коду платника, а також присвоює замовнику код вантажовідправника / вантажоодержувача. Надані коди зазначаються перевізником в Інформаційному повідомлені про укладення договору в порядку, визначеному в п. 1.9 договору.
Позивачу було відкрито особовий рахунок з наданням коду платника № НОМЕР_1 .
Пунктом 2.3.4 Договору передбачено, що перевізник веде облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажу та надає замовнику відповідні розрахункові документи в електронній формі. Паперові копії таких документів надаються за зверненням замовника за цінами, встановленими в додатку 1-1 до Договору, через станцію або через один з підрозділів філії "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" АТ "Укрзалізниця", що вказано у такому зверненні замовника. В разі оформлення первинних документів із зауваженнями, їх паперові копії надаються замовнику безоплатно.
У пунктах 4.1, 4.2 Договору вказано, що розрахунки за цим договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" АТ "Укрзалізниця". Оплата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в розд. 15 Договору. Датою надходження платежів вважається дата зарахування коштів обслуговуючим банком на поточний рахунок перевізника зі спеціальним режимом використання. Одержані на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання кошти перевізник зараховує на особовий рахунок замовника, а також веде облік надходження коштів і використання їх замовником для оплати перевезень та інших послуг за умовами цього договору.
В свою чергу, згідно п. 2.1.4 Договору на замовника покладено обов'язок сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника; самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника.
Відповідно до п. 4.4 Договору по мірі виконання перевезень та надання послуг, перевізником відображається в особовому рахунку використання замовником коштів за добу для оплати:
- провізних платежів за перевезення, зазначених в накладних;
- суми додаткових зборів та додаткових послуг за вільними тарифами;
- плати за використання власних вагонів перевізника за межами України, що відображається в щодобових інформаційних повідомленнях;
- штрафів на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами), інформаційних повідомлень тощо;
- неустойки, нарахованої згідно з додатками до Договору та відображеної в інформаційному повідомленні;
- пені.
Щодобово, упродовж періоду виконання договору, перевізник надає замовнику переліки перевізних документів в електронному вигляді, які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання договору за звітну добу. На підставі переліків перевізних документів формуються виписки з особового рахунку, що відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання договору за звітний місяць. У виписці відображаються дати утворення, розміри заборгованості та нарахована неустойка (штраф, пеня). Виписка з особового рахунку направляється перевізником на електронну адресу замовника, вказану в додатку 2-1 договору, не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним (п. 4.5 Договору).
Відповідно до п. 8.1 Договору сторони домовились про використання електронного документообігу. Для організації електронного документообігу використовуються власні інформаційні системи залізниці.
Відповідачем сформовано та направлено позивачу Переліки № 20231205 та № 20231212. Посилаючись на зазначені Переліки, позивач зазначає, що на підставі Накопичувальних карток № 02120430 та № 09120459 станцією Дубно нараховано та списано з особового рахунку позивача збір за зберігання вантажу у вагонах на 18 229,08 грн з ПДВ більше належного.
З огляду на те, що відповідач безпідставно нарахував збір за зберігання вантажу у вагонах у розмірі 18 229,08 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить зобов'язати відповідача внести зміни до особового рахунку позивача № НОМЕР_1 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 18 229,08 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 10 Закону України "Про залізничний транспорт" розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами.
Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (стаття 2 Статуту).
Відповідно до статті 62 Статуту порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.
Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику (пункт 2.6 Правил розрахунків перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644).
Суть спору між сторонами зводиться до того, що відповідачем нараховано позивачу збір за зберігання вантажу на підставі актів загальної форми ГУ-23, в яких фіксувався початок навантаження вантажу у вагони, в той час як позивач вважає правомірним нарахування збору за зберігання у випадку затримки вантажу на місцях загального користування та на коліях станції відправлення, коли завантажені вагони простоюють не з вини залізниці в очікуванні оформлення перевезення, тобто після завершення вантажних операцій.
Фактично вирішення спору зводиться до вирішення питання чи є правомірним нарахування збору за зберігання вантажу за той час, коли цей вантаж лише навантажувався у вагони.
Наведене нівелює висновки відповідача про те, що позивач оспорює факт списання з особового рахунку коштів, тоді як спір у справі виник через безпідставність нарахування плати за зберігання вантажів у вагонах за час, коли відбувалось навантаження цих вагонів.
Так, обґрунтовуючи помилковість нарахування збору за зберігання, позивач посилається на положення Правил зберігання вантажів (статті 12, 46 Статуту), затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі - Правила).
Пунктом 8 Правил визначено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
За зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.
Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день пред'явлення перевізних документів не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за загальну масу ввезеного вантажу. Збір у таких випадках справляється за час з моменту ввезення першої частини вантажу до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку нараховується збір за зберігання вантажу на станції відправлення, поверненого вантажовідправнику на його вимогу (пункт 9 Правил).
Таким чином, в абзаці першому пункту 9 Правил розмежовано дві форми зберігання вантажу: а) на місцях загального користування, б) на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення.
При цьому, в абзаці третьому пункту 9 Правил нормотворець врегулював ситуації виключно щодо однієї форми зберігання - на місцях загального користування, для якої визначив особливості обчислення нарахування збору за завезення вантажу частинами.
Отже Правила, розмежовуючи можливість зберігання та нарахування збору за зберігання вантажу як на місцях загального користування, так і вантажу у вагонах на коліях, деталізують особливість щодо моменту початку нарахування збору у разі завезення вантажу частинами тільки щодо вантажу, який зберігається на місцях загального користування.
У свою чергу, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач керується положеннями Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317 (далі - Збірник тарифів).
Порядок нарахування збору за зберігання вантажів на місцях загального користування врегульований розділом ІІІ Збірника тарифів.
Зі змісту наданих позивачем копій Накопичувальних карток № 01120430 та № 09120459 вбачається, що підставою нарахування відповідачем збору за зберігання є саме розділ ІІІ Збірника тарифів.
Так, пунктом 2.3 розділу ІІІ Збірника тарифів встановлено, що якщо вантаж для відправлення завозиться частинами і в день завезення першої частини не був завезений повністю, то збір за зберігання нараховується в розмірі 2,5 грн за добу з однієї тонни кожної ввезеної частини вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від увезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому розмірі нараховується збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.
Тариф 2,5 грн за добу застосовується, згідно з п. 2.1 цього розділу, саме при зберіганні вантажу на складах, а не вагонах, для яких тариф становить 4,0 грн на добу.
Відмінність норми від абзацу третього пункту 9 Правил полягає у відсутності словосполучення "на місцях загального користування".
При цьому суд відзначає, що як у абзаці третьому пункту 9 Правил, так і п. 2.3 розділу ІІІ Збірнику тарифів використовуються такі терміни, як "ввезення" та "завозиться", що в свою чергу притаманні передачі вантажу на зберігання у склад чи відкриту площадку. Ці дієслова за системним аналізом Статуту та інших локальних актів не застосовуються у разі завантаження вантажу у вагони, оскільки у такому випадку використовується термін "завантажений".
Враховуючи принцип належного урядування держава, яка затвердила Правила та Збірник тарифів, не могла допустити їх різне правове регулювання, а відтак будь-яка суперечність між ними має тлумачитися на користь особи, щодо якої такий акт застосовується, що виключає поширення початку нарахування плати за зберігання вантажу з моменту завантаження першої партії (частини) вантажу до вагону.
Наведене кореспондується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.09.2021 у справі № 909/243/18 та від 09.11.2020 у справі № 904/2404/18, згідно з якими у відповідності до вимог принципу правової визначеності правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб'єкта (якщо однією зі сторін спору є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки.
Таким чином, суд дійшов висновку про неправомірність нарахування відповідачем позивачу збору за зберігання вантажу за час, коли відбувалось завантаження вагонів частинами на колії (у місці загального користування). У свою чергу правомірність нарахування збору за зберігання після завантаження вантажу у вагони до завершення його оформлення позивач не заперечує.
Перевіривши надані позивачем розрахунки, суд дійшов висновку про те, що відповідачем завищено суму до списання за Накопичувальною карткою №02120430 на 3231,48 грн (з урахуванням ПДВ) та за Накопичувальною карткою № 09120459 на 14997,60 грн (з урахуванням ПДВ).
Оскільки зазначені суми були нараховані відповідачем з порушенням порядку, встановленого Правилами, вони підлягають поверненню позивачу шляхом внесення відповідних змін до особового рахунку позивача.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.
Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Зобов'язати Акціонерне товариство "Українська залізниця" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (Україна, 03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32, літ. А, 3-й поверх; ідентифікаційний код: 41564379) № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 18 229 (вісімнадцять тисяч двісті двадцять дев'ять) грн 08 коп.
3. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (Україна, 03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32, літ. А, 3-й поверх; ідентифікаційний код: 41564379) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 18.10.2024
Суддя О.В. Нечай