пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
16 жовтня 2024 року Справа № 903/765/24
Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., за участі секретаря судового засідання Гандзілевської Я. В., розглянувши матеріали по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг»
до відповідача: Виконавчого комітету Луцької міської ради
про стягнення 40127,38 грн,
за участю представників-учасників справи:
від позивача: Піун С. П., адвокат, довіреність № 209 від 29.11.2023;
від відповідача: Дубіцький А. В., довіреність № 1.1-8/4793/2023 від 01.11.2023.
Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.
Відводу складу суду не заявлено.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Встановив:
04.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» звернулося до суду з позовом до Виконавчого комітету Луцької міської ради про стягнення 40127,38 грн, з них 37394,74 грн основного боргу, 2240,62 грн пені, 229,89 грн 3% річних, 262,13 грн інфляційних втрат.
При обґрунтуванні позовних вимог посилаються на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу № 02-4155/23-БО-Т від 08.09.2023 з додатковою угодою №1 від 27.12.2023 в частині повної та своєчасної оплати поставленого природного газу.
Ухвалою суду від 06.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 02.10.2024, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу - відповідь на відзив.
23.09.2024 відповідач через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву в якому просить у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому вказує, що акт приймання - передачі природного газу № 12 за грудень 2023 року надійшов на адресу відповідача 12.01.2024, однак враховуючи відсутність правочинів із ТзОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» у 2024 році будь-яка спроба реєстрації документів на оплату (фінансових зобов'язань) у 2024 році спричинила б порушення бюджетного законодавства і як наслідок, заходи впливу для відповідача від органів Казначейства та фінансового аудиту. Зазначає, що відповідно до пункту 13.1 договору від 08.09.2023 № 02-4155/23-БО-Т цей договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки природного газу до 31.12.2023 включно. Виконавчий комітет Луцької міської ради є бюджетною установою в понятті Бюджетного кодексу України та повністю утримується за рахунок відповідного державного бюджету або місцевого бюджету, проте на переконання відповідача у 2024 році між сторонами був відсутній укладений договір. Відповідач не мав визначених бюджетним законодавством підстав, механізмів та можливостей щодо оплати заборгованості, яка зазначена позивачем. Даний відзив з додатками долучено до матеріалів справи.
26.09.2024 позивач через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив, яка в судовому засіданні 02.10.2024, на підставі ст. 118 ГПК України, залишена судом без розгляду, оскільки подана з пропуском процесуального строку встановленого ухвалою про відкриття провадження у справі від 06.09.2024.
У судовому засіданні 02.10.2024, суд ухвалив на місці закрити підготовче провадження та розпочати розгляд справи по суті за бажанням сторін.
У судовому засіданні 02.10.2024 оголошено перерву до 16.10.2024.
У судовому засіданні 16.10.2024 представник позивача позов підтримала з підстав наведених у ньому, представник відповідача позов заперечив з підстав наведених у відзиві.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
встановив:
08.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та Виконавчим комітетом Луцької міської ради (споживач) було укладено договір постачання природного газу № 02-4155/23-БО-Т (далі - договір) (а.с.14-19).
Згідно з п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ (ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ)), а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб. За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України (п.1.2, 1.3 договору).
Пунктом 2.1 договору визначено, що постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з 12.09.2023 по 31.12.2023 року (включно), в кількості 17,000 тис.куб.метрів. Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору (п.п.2.1.1).
Відповідно до п. 2.4 договору перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. В будь-якому випадку, обсяг визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до п.3.5 цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.
Згідно з п. 3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформляється актом приймання-передачі газу.
Відповідно до п.4.1 договору ціна природного газу за 1000 куб. м газу з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16 553,89 грн.
Згідно з п. 4.3 договору загальна вартість цього договору на дату укладання становить 234513,44 грн, крім того ПДВ 46902,69 грн, разом з ПДВ - 281416,13 грн.
Пунктом 5.1 договору визначено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Відповідно до п.7.2 договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за п.8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Даний договір набирає чинності з дати підписання і діє в частині поставки газу до 31.12.2023 (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (п.13.1 договору).
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками сторін без будь яких зауважень.
27.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та Виконавчим комітетом Луцької міської ради (споживач) було укладено додаткову угоду № 1 до договору постачання природного газу № 02-4155/23-БО-Т від 08.09.2023, якою сторони виклали п. 2.1 та 4.3 договору в новій редакції, а саме: « 2.1. Постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з 12.09.2023 по 31.12.2023 року (включно), в кількості 9,06216 тис.куб.метрів. Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору. п. 4.3 Загальна вартість цього договору становить 125011,65 грн, крім того ПДВ 25002,33 грн, разом з ПДВ - 150013,98 грн.»
Дана додаткова угода підписана уповноваженими особами та скріплена печатками сторін без будь яких зауважень.
Предметом спору по даній справі є стягнення з відповідача 40127,38 грн, з них 37394,74 грн основного боргу, 2240,62 грн пені, 229,89 грн 3% річних, 262,13 грн інфляційних втрат.
Норми права якими керувався суд при вирішенні спору.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтями 179, 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Відповідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Пунктом 5.1 договору визначено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
На виконання умов договору позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 187408,72 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за жовтень-грудень 2023 року та не оспорюється відповідачем (а.с.9-10).
Відповідач частково виконав свої зобов'язання щодо оплати поставленого газу сплативши 150013,98 грн, в тому числі за грудень 2023 року - 70354,02 грн, тим самим вчинивши конклюдентні дії по не підписаному акту, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 37394,74 грн.
Матеріалами справи підтверджена заборгованість в сумі 37394,74 грн, доказів, які б спростовували дану заборгованість або доказів її оплати, відповідач суду не надав, тому дана сума підлягає стягненню з відповідача.
У зв'язку із несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого товару, позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 229,89 грн за період з 16.02.2024 по 30.04.2024 та інфляційні втрати у розмірі 262,13 грн за період з березня 2024 року по квітень 2024 року.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування на суму боргу трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивачем, відповідно до поданого розрахунку нараховано відповідачу 262,13 грн інфляційних збитків, 229,89 грн 3% річних.
Відповідач контррозрахунку здійснених нарахувань суду не надав.
Тому, перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку про вірність здійсненого розрахунку та правомірність заявлених до стягнення 262,13 грн інфляційних втрат та 229,89 грн 3% річних нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
Щодо вимоги про стягнення пені, суд зазначає таке.
Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за п.8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
В силу ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).
Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафними санкціями у відповідності з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до статей 1 і 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Отже, підставами для нарахування пені є, по-перше, прострочення у виконанні грошового зобов'язання, яке допустив боржник, по-друге встановлення конкретного розміру відповідної санкції договором або чинним законодавством.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку та здійснивши оцінку доказів, на яких він ґрунтується, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нарахувано відповідачу пеню за період з 16.02.2024 по 30.04.2024 за порушення відповідачем встановлених договором строків сплати за кожен день прострочення в загальній сумі 2240,62 грн, а позовні вимоги в цій частині таким, що підлягають до задоволення.
Заперечення відповідача щодо неможливості оплати у 2024 році за отриманий товар у грудні 2023 року через закінчення бюджетного періоду та строку дії договору відхиляються судом з огляду на таке.
Згідно з статтями 598, 599 ЦК зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 631 ЦК України та ч.7 ст.180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.
З огляду на те, що закінчення терміну/строку дії договору в жодному разі не припиняє виконання договірних зобов'язань, оскільки договірне зобов'язання з його оплати не припинене, воно відповідно підлягає обов'язковому виконанню навіть після закінчення терміну/строку дії договору до повного виконання у відповідності до п.13.1 договору.
В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути 40127,38 грн, з них 37394,74 грн основного боргу, 2240,62 грн пені, 229,89 грн 3% річних, 262,13 грн інфляційних втрат.
Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути 2422,00 грн судового збору.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 240-241, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Виконавчого комітету Луцької міської ради (вул.Б.Хмельницького,19, м.Луцьк, Волинська область, 43025, код ЄДРПОУ 04051327) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (вул.Шолуденка,1, м.Київ, 04116, код ЄДРПОУ 42399676) 40127,38 грн (сорок тисяч сто двадцять сім гривень 38 коп.), з них 37394,74 грн основного боргу, 2240,62 грн пені, 229,89 грн 3% річних, 262,13 грн інфляційних втрат, а також 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Дата складення повного
судового рішення
18.10.2024.
Суддя А. С. Вороняк