17 жовтня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 683/2665/24
Провадження № 33/4820/669/24
Суддя Хмельницького апеляційного суду Кулеша Л.М., з участю секретаря судового засідання Степанюка А.М., особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Хмельницькому, апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 на постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 04.09.2024,
Цією постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працює на посаді складача поїздів АТ «Укрзалізниця», проживає по АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
За постановою суду, ОСОБА_3 09 серпня 2024 року о 07 год 20 хв по вул. Київська, 1, м. Старокостянтинів Хмельницького району Хмельницької області керував транспортним засобом марки «Audi 80», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук). Проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову скасувати, провадження закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначає, що розгляд справи відбувся за його відсутності, повний текст оскаржуваної постанови отримав лише 17.09.2024. Переконує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б вказували на той факт, що він керував автомобілем перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Інспектором поліції не було роз'яснено йому порядок проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі. Акцентує увагу на тому, що повідомляв поліцейського, що спиртних напоїв не вживав, в стані алкогольного сп'яніння не перебував та просив конкретизували виявлені у нього ознаки сп'яніння, однак цього зроблено не було.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення ОСОБА_1 , на підтримку поданої апеляційної скарги, з посиланням на її доводи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, уважаю, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга подана, після закінчення цього строку повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявила клопотання про поновлення цього строку, а також у поновлені строку відмовлено.
Вирішуючи питання про поновлення строку апеляційного оскарження, апеляційний суд приходить до висновку, що такий строк пропущено з поважних причин, оскільки копію оскаржуваного рішення ОСОБА_1 отримано лише 18.09.2024, поза межами строку на апеляційне оскарження, що підтверджується розпискою, наявною в матеріалах справи - а.с. 18, а тому цей строк йому слід поновити, як такий, що пропущений ним з поважних та незалежних від нього причин.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП наступає, у тому числі, і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Згідно з приписами до п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен, на вимогу працівника поліції пройти, в установленому порядку, медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Зі змісту вказаної норми закону слідує, що проходження такого огляду є обов'язком водія, а не його правом.
Статтею 245 КУпАП України передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд першої інстанції, при встановленні обставин правопорушення, вирішенні питання про наявність події і складу правопорушення в діях ОСОБА_1 , доведеності його вини, зазначених вимог закону дотримався.
Суддя місцевого суду прийшов до обґрунтованого висновку про доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння, при викладених у постанові обставинах.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не заперечив факт керування ним, у вказаний в протоколі день, транспортним засобом та підтвердив, що відмовився від запропонованого працівниками поліції огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння.
Крім того вина ОСОБА_1 підтверджується дослідженими місцевим та апеляційним судом доказами.
Так, з даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 405910 від 09.08.2024 року вбачається, що 09 серпня 2024 року о 07 год 20 хв по вул. Київська, 1, м. Старокостянтинів Хмельницького району Хмельницької області керував транспортним засобом марки «Audi 80», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук). Проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
За даними акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, такий огляд ОСОБА_1 запропоновано пройти у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук. Від проходження огляду ОСОБА_1 відмовився, засвідчивши свою відмову власноручним підписом.
Матеріали справи містять розписки про роз'яснення прав і обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України і ст. 268 КУпАП та про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу, з наявним у них підписом ОСОБА_1 .
Згідно з довідкою інспектора патрульної поліції А.Пальчуковської, у ОСОБА_1 було вилучено посвідчення водія № НОМЕР_2 від 14.05.2013 та видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, у зв'язку із складанням стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №405910.
У відповідності до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, місцевим судом та судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, апеляційний суд відхиляє, так як його притягнуто до адміністративної відповідальності не за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а за відмову від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння.
З відеозапису нагрудної камери працівників поліції, який долучений до матеріалів справи, та якому суд першої інстанції дав належну оцінку, досліджений апеляційним судом, з якого вбачається, що працівники поліції зупиняють автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , перевіряють у нього документи. В подальшому запитують у ОСОБА_1 чи вживав він алкогольні напої, оскільки у нього проглядаються ознаки алкогольного сп'яніння. Пропонують пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння, однак ОСОБА_1 відповідає, що проходити такий огляд на місці зупинки транспортного засобу та в медичній установі він не буде.
Поліцейський роз'яснює йому наслідки такої відмови, разом з тим ОСОБА_1 своєї думки не змінив.
Досліджений відеозапис відображає всі елементи, які мають доказове значення для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відображені на відеозаписі обставини підтверджують чітку відмову ОСОБА_1 , а відтак доводи про не роз'яснення йому порядку проведення огляду не спростовують вірної кваліфікації дій правопорушника, які виразились у порушенні п. 2.5 ПДР України.
Ці обставини адміністративної справи давали суду підстави дійти висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09.11.2015 року № 1452/735.
Всі інші доводи, наведені у апеляційній скарзі та в судовому засіданні апелянтом, були предметом ретельного дослідження та змістовного аналізу судом першої інстанції, цілком спростовані висновками, наведеними судом у постанові, інших відомостей, які б могли вплинути на постановлення іншого рішення матеріали справи не містять.
Аналогічні посилання в апеляційній скарзі носять загальний характер та є суб'єктивними, у зв'язку з чим апеляційний суд приходить висновку, що немає необхідності наводити спростування на кожен аргумент апелянта, викладений ним у поданій апеляційній скарзі.
При цьому апеляційний суд керується висновком ЄСПЛ, зроблений ним у справі «Серекін та інші проти України» від 10.02.2010 року, де в п. 51 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об'єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, апелянтом не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду, а тому законні підстави для їх відхилення у суду відсутні.
Суд обґрунтовано прийшов до висновку, керуючись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні цього адміністративного правопорушення, є способом його самозахисту, бажанням уникнути відповідальності за скоєне та спростовується матеріалами справи.
Постанова судді місцевого суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, відповідає вимогам Закону, адміністративне стягнення за це правопорушення накладено в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, а тому підстав для її скасування чи зміни немає.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 04.09.2024.
Постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 04.09.2024 стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Хмельницького
апеляційного суду Кулеша Л.М.