16 жовтня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 685/569/24
Провадження № 33/4820/660/24
Суддя Хмельницького апеляційного суду Матущак М.С., за участю секретаря судового засідання Бачук К.О., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвоката Бровчука М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Бровчука М.В. на постанову судді Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 19 вересня 2024 року,
Цією постановою
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , головного бухгалтера ПрАТ «Теофіпольський цукровий завод» (ЄДРПОУ 05394995),
визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.163-1, ч.1 ст.163-4 КУпАП, та закрито провадження у справі за закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
За постановою судді, 26 квітня 2024 року при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Теофіпольський цукровий завод» за адресою: смт Теофіполь, вул. Жовтнева, 12, посадовою особою - головним державним інспектором відділу планових перевірок ОСОБА_2 виявлено порушення вимог головним бухгалтером ПрАТ «Теофіпольський цукровий завод» ОСОБА_1 , а саме:
1) п.135.1 ст.135, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ, Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996), МСБО 1 «Подання фінансової звітності», МСБО 12 «Податки на прибуток», МСБО 2 «Запаси», в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування всього в сумі 7 565 055 грн, в тому числі: за 2021 рік в сумі 300 107 грн, за 2022 рік в сумі 7 264 948 грн та занижено податок на прибуток у сумі 46 634 141 грн, в тому числі за: 1 квартал 2021 року в сумі 1 789 968 грн, 2 квартал 2021 року в сумі 2 574 155 грн, 3 квартал 2021 року в сумі 9 433 979 грн, 4 квартал 2021 року в сумі 25 102 721 грн, 1 квартал 2022 року в сумі 667 370 грн, 2 квартал 2022 року в сумі 891 557 грн, 3 квартал 2022 року в сумі 2 458 448 грн, 4 квартал 2022 року в сумі 345 984 грн, 1 квартал 2023 року в сумі 1 307 690 грн, 2 квартал 2023 року в сумі 118 825 грн, 3 квартал 2023 року в сумі 1 943 444 грн;
2) пп.14.1.36, п.14.1 ст.14, п.185.1, ст.185, п.187.1, ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ, в результаті чого ПрАТ «Теофіпольський цукровий завод» завищено суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) за вересень 2023 року в сумі 380 889 грн та занижено податок на додану вартість на загальну суму 119 832 251 грн, в тому числі за: травень 2021 на суму 4 995 742 грн, липень 2021 на суму 20 278 858 грн, жовтень 2021 на суму 1 800 655 грн, грудень 2021 на суму 452 294 грн, січень 2022 на суму 285 649 грн, лютий 2022 на суму 2 235 101 грн, червень 2022 на суму 6 228 241 грн, вересень 2022 на суму 4 499 414 грн, жовтень 2022 на суму 7 410 947 грн, листопад 2022 на суму 6 986 163 грн, грудень 2022 на суму 7 544 689 грн, січень 2023 на суму 7 852 518 грн, лютий 2023 на суму 7 085 751 грн, березень 2023 на суму 9 913 783 грн, квітень 2023 на суму 10 171 792 грн, травень 2023 на суму 2 993 999 грн, червень 2023 на суму 7 931 904 грн, липень 2023 на суму 8 260 317 грн, серпень 2023 на суму 2 904 434 грн;
3) пп.266.2.1 п.266.2, пп.266.3.1 п.266.3, пп.266.5.1 п.266.5 статті 266 Податкового кодексу України №2755-VI від 02 грудня 2010 року, а саме донараховано податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки в сумі 197 013,54 грн, в т.ч. за 2021 року на загальну суму 147 093 грн, 2022р. на суму 28 154,75 грн, 1-3 кв. 2023року на суму 21 765,79 грн;
4) п.286.5 ст.286, п.288.7 ст.288 Податкового кодексу України №2755-VI від 02 грудня 2010 року, а саме: занижено нарахування орендної плати за земельну ділянку в липні 2023 року в сумі 3 191,80 грн, чим вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.163-1 КУпАП.
Крім того, 26 квітня 2024 року при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Теофіпольський цукровий завод» за адресою: смт Теофіполь, вул. Жовтнева, 12, посадовою особою - головним державним інспектором відділу планових перевірок ОСОБА_3 виявлено порушення вимог головним бухгалтером ПрАТ «Теофіпольський цукровий завод» ОСОБА_1 , а саме: п.119.1 ст.119, пп. «б» п.176.2 ст.176 розділу ІV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ, п.3.1 розділу ІІІ «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Мінфіну від 13 січня 2015 року №4, за якими встановлено подання податкового розрахунку за формою 4ДФ за 2021-2023 з недостовірними відомостями та з помилками, що призвели до зміни платника податку, чим вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.163-4 КУпАП.
В апеляційній скарзі адвокат Бровчук М.В. просив скасувати постанову судді Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 19 вересня 2024 року, справу щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.163-1 та ч.1 ст.163-4 КУпАП закрити на підставі п.п.1, 7 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративних правопорушень та у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 цього Кодексу.
Уважав, що суд першої інстанції порушив принцип безсторонності, перебравши на себе функцію обвинувачення, однобічно та упереджено розглянув справу, не звернув уваги на те, що належні, достатні та допустимі докази вини ОСОБА_1 відсутні.
Звертав увагу на те, що ПрАТ «Теофіпольський цукровий завод» не згідний з висновками державної податкової служби та податковими повідомленнями-рішеннями, які винесені на підставі акту, тому оскаржило їх до Хмельницького окружного адміністративного суду, яким відкрито провадження у справі №560/9006/24.
Посилався на те, що відповідно до вимог абз.4 п.56.18 ст.56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до набрання судовим рішенням законної сили.
Твердження місцевого суду, що ОСОБА_1 не надала суду жодних доказів, які б спростовували зазначені в протоколах про адміністративні правопорушення обставини, тому її вина підтверджена змістом протоколів, є безпідставним та не ґрунтується на вимогах закону.
Окрім того, на думку сторони захисту, суд не може самостійно перебирати на себе «функцію обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішенні питання про тягар доказування в такій категорії справ.
За приписами ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначав, що за правилами ст.284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини.
Отже, наявність або відсутність вини встановлюється лише під час здійснення провадження у справах про адміністративне правопорушення, якщо на час розгляду справи не закінчився строк давності.
Тому вина особи, що притягується до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається за строком давності, що прямо вказано в п.7 ст.247 КУпАП.
Ураховуючи, що у цій справі на час її розгляду судом першої інстанції закінчився строк давності, встановлений ст.38 КУпАП, в межах якого можливе судове провадження, то постанова судді підлягає скасуванню без підтвердження чи спростування вини ОСОБА_1 , а провадження у справі - закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП за строком давності.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши адвоката Бровчука М.В. на підтримання апеляційної скарги з викладених у ній мотивів, приходжу до висновку про таке.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показами свідків, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст.ст.251, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, для чого дослідити і дати оцінку зібраним у справі доказам.
Указаних вимог закону суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення не дотримався в повному обсязі.
Оцінка доказів відповідно до ст.252 КУпАП відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед установленої сили.
Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати правильну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення.
Чинний КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції, тому при вирішенні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.
Уважаю, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов'язковому скасуванню в тому випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження у справі.
Зокрема, підлягає обов'язковому скасуванню судове рішення в тому разі, коли винуватість не доведено сукупністю належних та допустимих доказів у справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності, відсутній склад відповідного правопорушення.
Розгляд справи відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи.
Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу, повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.
Адміністративним правопорушенням (проступком), як визначено ст.9 КУпАП, визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частина 1 ст.163-1 КУпАП передбачає відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Відповідно до ч.1 ст.163-4 КУпАП відповідальність настає за неутримання або неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходів, перерахування податку на доходи фізичних осіб за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян.
На обґрунтування доведеності винуватості ОСОБА_1 місцевий суд формально послався лише на зміст акта про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Теофіпольський цукровий завод» та складених на його підставі щодо ОСОБА_1 протоколів про адміністративні правопорушення, взагалі не розкривши суті цих доказів.
Будь-які інші докази, окрім зазначених акта та протоколів про адміністративні правопорушення, складених працівниками Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, у матеріалах справи відсутні.
Відповідно ж до правової позиції, зазначеної в постанові КАС ВС від 08 вересня 2020 року у справі № П/811/2893/14, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків. Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.
Зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення твердження про порушення вимог ведення податкового обліку без конкретизації обставин, які дозволяють встановити та перевірити наявність вказаних порушень, не відповідає вимогам закону щодо розуміння суті пред'явленого обвинувачення та забезпечення справедливого та об'єктивного судового розгляду.
Формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, його мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.
Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
У рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
У рішенні у справі «Ващенко проти України» Європейський суд вказав, що «обвинувачення» для цілей п.1 ст.6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру».
Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з положеннями КУпАП, справа розглядається в межах адміністративного обвинувачення, що міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.
Звертається увага на те, що сутність пред'явленого обвинувачення повинна відповідати диспозиції статті закону, яким встановлено відповідальність за вчинення правопорушення. При цьому суд, відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і змінювати формулювання висунутого обвинувачення та відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Згідно положень п.86.1 ст.86 Податкового Кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні - складається довідка.
Так, Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Теофіпольський цукровий завод».
За результатами проведеної перевірки було складено акт №322/33-00-07-01/05394995 від 26 квітня 2024 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Теофіпольський цукровий завод» за період діяльності з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2023 року, з метою дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної служби та за період діяльності з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2023 року щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування.
Підставою для складання протоколів про адміністративні правопорушення щодо головного бухгалтера ПрАТ «Теофіпольський цукровий завод» ОСОБА_1 слугував лише акт перевірки ПрАТ «Теофіпольський цукровий завод» №322/33-00-07-01/05394995 від 26 квітня 2024 року.
Оскільки ПрАТ «Теофіпольський цукровий завод» не було згідне з висновками державної податкової служби та податковим повідомленням-рішенням, які винесені на підставі вищевказаного акта, тому оскаржило їх до Хмельницького окружного адміністративного суду, яким було відкрите провадження у справі №560/9006/24, що було проігноровано місцевим судом при прийнятті свого рішення.
Рішення контролюючого органу у сфері адміністрування податків може бути оскаржено суб'єктом господарювання платником податку по процедурі адміністративного оскарження (ст.ст.55, 56 Податкового кодексу України) та в судовому порядку. Розпочата процедура оскарження прийнятих на підставі акта перевірки податкових-повідомлень рішень призводить до неузгодженості сум, визначених у них зобов'язань, та зупиняє їх стягнення.
Як було зазначено вище, відповідно до постанови КАС ВС від 08 вересня 2020 року у справі № П/811/2898/14, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.
Отже, на переконання суду апеляційної інстанції, внаслідок оформлення акта про результати документальної позапланової виїзної перевірки, на підставі якого складено протоколи про адміністративні правопорушення, платник податків не вважається таким, що вчинив порушення податкового законодавства, відтак, такий акт не може бути підставою для притягнення до відповідальності його головного бухгалтера.
Тому складення протоколів про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.163-1, ч.1 ст.163-4 КУпАП, за таких обставин слід визнати передчасним.
Вищенаведені обставини залишились поза увагою місцевого суду, який бездоказово послався на доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні цього адміністративного правопорушення.
Окрім цього, апеляційний суд зазначає, що порушення щодо ведення податкового законодавства, перераховані в акті документальної позапланової виїзної перевірки та продубльовані як у протоколах про адміністративні правопорушення, так і в оскаржуваній постанові суду, відбулись у конкретному податковому періоді, а саме з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2023 року діяльності ПрАТ «Теофіпольський цукровий завод».
Водночас установлено, що обов'язки головного бухгалтера ПрАТ «Теофіпольський цукровий завод» ОСОБА_1 виконує лише з 04 січня 2022 року згідно наказу №0401/2. Тому її притягнення до адміністративної відповідальності за період з 01 січня 2021 року по 03 січня 2022 року в будь-якому випадку не можна визнати законним.
Зі змісту ст.62 Конституції України вбачається, що ніхто не може бути підданий покаранню інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог чинного адміністративного законодавства, а саме ст.ст.9, 33, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів у справі.
Ураховуючи вищенаведене, на думку апеляційного суду, при прийнятті постанови суд першої інстанції не надав належної оцінки та аналізу наявним у справі доказам, не з'ясував усі обставини справи в їх сукупності, внаслідок чого, за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів, дійшов помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.163-1, ч.1 ст.163-4 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, постанову судді Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 19 вересня 2024 року слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу адвоката Бровчука М.В. задовольнити.
Постанову судді Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 19 вересня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.163-1, ч.1 ст.163-4 КУпАП та закрито провадження по справі у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, скасувати.
Прийняти нову постанову.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1, ч.1 ст.163-4 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Хмельницького
апеляційного суду Матущак М.С.