26.11.07 р. Справа № 26/223а
Постановлена у нарадчий кімнаті 26 листопада 2007 р. о 17 год. 55 хв.
Господарський суд Донецької області у складі судді Наумової К.Г.
При секретарі судового засідання - Мосєєвій О.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду адміністративну справу № 26/223а
за позовом Акціонерного товариства закритого типу “ФІРМА МЕБЛІ» (м. Донецьк, Донецької обл..)
до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Днецька (м. Донецьк, Донецької обл..)
про визнання частково недійсним рішення про застосування фінансових санкцій від 01.12.2006 р. № 0004002343/0
Акціонерне товариство закритого типу “ФІРМА МЕБЛІ» (м. Донецьк, Донецької обл..) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (м. Донецьк, Донецької обл..), далі за текстом “ДПІ», про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.12.06р. № 0004002343/0, податкових повідомлень-рішень № 0004472340/0 від 01.12.06р., № 0003551740/0 від 01.12.06р. За даною заявою, ухвалою суду від 18.12.2006 р., було порушено провадження по справі № 26/373а.
Заявами від 04.04.2007 р. №53/07 та від 14.05.2007 р. позивач змінив позовні вимоги та просив скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.12.06р. № 0004002343/0 у частині застосування фінансових санкцій у сумі 251131 грн. 91 коп., податкове повідомлення-рішення № 0004472340/0 від 01.12.06р. у частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 59252 грн. 49 коп., податкове повідомлення-рішення № 0003551740/0 від 01.12.06 р. у частині визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 15387 грн. 45 коп.
Заявою від 18.06.2007 р. позивач змінив позовні вимоги та просить визнати недійсними рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.12.06р. № 0004002343/0, яким до позивача застосованім фінансові санкції на підставі Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» у сумі 269845 грн. 95 коп., податкове повідомлення-рішення № 0004472340/0 від 01.12.06р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 164816 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 82408 грн. у загальній сумі у сумі 247224 грн., податкове повідомлення-рішення № 0003551740/0 від 01.12.06 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 7065 грн. 44 коп. та застосовані фінансові санкції у сумі 14139 грн. 88 коп. у загальній сумі 21196 грн. 32 коп. у повному обсязі.
Ухвалою від 04.07.2007 р. по справі 26/373а роз'єднані позовні вимоги та виділені у окреме провадження позовні вимоги про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.12.06р. № 0004002343/0, яким до позивача застосовані фінансові санкції на підставі Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» у сумі 269845 грн. 95 коп., у частині застосування фінансових санкцій у сумі 953 грн. 70 коп.
Позивач обґрунтовує дані позовні вимоги наступним.
Позивач вважає, що у ДПІ були відсутні правові підстави для проведення перевірки касової дисципліни, а також, що результати перевірки є незаконними. Під час проведення планової перевірки фінансово-господарської діяльності позивача працівниками ДПІ не були виконані вимоги ст. 19 Конституції України. Відповідно до ст. 15, 16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі та громадського харчування та послуг» контролюючі органи мають право здійснювати планові та позапланові перевірки осіб, що підпадають під дію даного закону. Ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» перевірки дотримання вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі та громадського харчування та послуг» віднесені до позапланових перевірок. Позапланові перевірки можуть здійснюватися лише на підставі рішення суду або у зв'язку з виникненням обставин, викладених у даній статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформлюється наказом. Таким чином, перевірки дотримання вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі та громадського харчування та послуг» відноситься до позапланових перевірок та можуть проводитись лише у випадках встановлених законом. Позапланові перевірки щодо контролю касової дисципліни можуть здійснюватися лише на підставі рішення суду.
Відповідно до п. 3 ст. 70 КАС України, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Згідно зі ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єктів владних повноважень, обов'язок доведення правомірності рішень покладається на суб'єкт владних повноважень. ДПІ не надано будь-яких доказів законності підстав для проведення позапланової перевірки.
Під час судового розгляду представник позивача також посилався на те, що спірним рішенням ДПІ застосовані штрафні санкції з порушенням строків застосування адміністративно-господарських санкцій встановлених ст. 250 Господарського кодексу України.
ДПІ проти позову заперечує, посилаючись на наступне.
Відповідно до ст.ст. 8, 9, 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст.. ст.. 15, 16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі та громадського харчування та послуг» на органи державної податкової служби покладена функція здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари у встановленому законом порядку. Відповідно до ст.ст. 11, 11-1 податкові органи мають право проводити планові та позапланові перевірки. Поняття планових та позапланових перевірок, яке наведене у Законі України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі та громадського харчування та послуг» та у Законі України «Про державну податкову службу в Україні» не співпадають. Спірне рішення прийнято на підставі висновків планової перевірки, яка проведена на підставі направлень на перевірку, виданих відповідно до законодавства. ДПІ діяла у межах повноважень визначених ст.. 19 Конституції України та законами.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд
ДПІ здійснила виїзну планову перевірку позивача на підставі направлень на перевірку № 1700 від 28.09.2006 р., № 1968 від 25.10.2006 р.
Дану перевірку було проведено згідно плану проведення комплексних документальних перевірок ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька на 3 квартал 2006 р., що підтверджується витягом з наведеного плану.
За наслідками перевірки, ДПІ складено Акт від 22.11.2006 р. № 1343/23-6/01554841 «Про результати виїзної позапланової перевірки акціонерного товариства закритого типу «Фірма «Меблі», ЄДРПОУ 01554841 з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2005р. по 30.06.2006р.»
ДПІ, на підставі зазначеного акту перевірки, прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.12.06р. № 0004002343/0, яким до позивача застосовані фінансові санкції на підставі Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» у сумі 269845 грн. 95 коп.
Згідно розрахунку фінансових санкцій до рішення про застосування фінансових санкцій від 01.12.06р. № 0004002343/0, фінансові санкції у сумі 953 грн. 70 коп. застосовані відповідно до п. 3.5. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджено Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637, за перевищення затвердженого ліміту залишку готівки у касі у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день, а саме від суми 476 грн. 85 коп.
Згідно акту перевірки, ДПІ було встановлено, що підприємство проводило видачу готівки по видатковим касовим ордерам. У видаткових касових ордерах № 22 від 25.01.06 р. на ім'я Гребенинекової Л.С. на суму 1000 грн. 15 коп. та № 27 від 24.01.06 р. на ім'я Манойленко на суму 1700 грн. відсутні підписи одержувача, що не підтверджує видачу готівки. Відповідно до п. 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджено Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637, для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача. Підзвітні особи несвоєчасно надавали в бухгалтерію авансові звіти. У цьому випадку сума видачі готівки додається до залишку на кінець дня та виводить сума перевищення затвердженого ліміту залишку готівки у касі. Встановлені підприємством ліміти по магазинах та по періодах наведені у таблиці на стор. 43 - 44 акту перевірки. Згідно розрахунку наведеному у таблиці № 4 (арк.. 53 акту) 25.01.06 сума перевищення ліміту каси склала 386 грн. 50 коп., а 24.01.06 р. 90 грн. 35 коп., у загальній сумі 476 грн. 85 коп.
В акті перевірки також зазначено, що головним державним податковим ревізором-інспектором Федоровською Т.В. зроблено відмітку яка засвідчена підписом на зазначених касових ордерах. Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів до перевірки не наданий.
Позивачем доказів, які спростовують викладені в акті перевірки факти, суду не надано.
Ст.. 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу - за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.
Ст... 2 цього Указу також визначено, що штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.
Відповідно до ст.. 3 Указу, контроль за додержанням особами, зазначеними у статті 1 цього Указу (крім банків), норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, здійснюють органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ України та фінансові органи, а банками - Національний банк України.
П. 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджено Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за N 40/10320 встановлено наступне.
У разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.
Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.
Позивач під час подання позову та під час судового розгляду справи не навів обставин та не надав жодних доказів, які спростовують висновки ДПІ викладені в акті перевірки по даному порушенню.
Відповідно до п. 1. ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Ст. 71 КАС України також встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Законом України «Про державну податкову службу в Україні» на податкові органи покладено функції здійсненню контролю за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів
Як зазначалось, Указом Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» на податкові органи також покладено контроль за додержанням норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України та надано право застосовувати фінансові санкції передбачені цим Указом..
Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та іншими нормативними актами не встановлено обов'язку податкового органу вилучати копії документів податкового та бухгалтерського обліку, а лише надано таке право..
Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, який затверджено наказом ДПА України від 11.06.2004 р. N 326, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 червня 2004 р. за N 803/9402, за результатами проведеної документальної перевірки складається акт документальної перевірки (п. 1.4.), який перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень, зокрема, норм податкового та валютного законодавства, а також невиконання платником податків законних вимог посадової особи податкових органів, яка проводила перевірку.
Таким чином, ДПІ доведено належними доказами правомірність застосування до позивача фінансових санкцій у сумі 953 грн.70 коп. на підставі ст. 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».
Посилання позивача, на те, що акт перевірки є доказом отриманим з порушенням вимог закону, тому не повинен судом братися до уваги, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що ДПІ була здійснена саме планова комплексна виїзна перевірка. До кола питань цієї перевірки було включено питання перевірки дотримання позивачем норм з регулювання обігу готівки, що підтверджується планом виїзної планової перевірки АТЗТ “Фірма Меблі», затвердженим заступником начальника ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька 28.09.2006 р., додаток № 1 до акту перевірки.
Застосування до позивача фінансових санкцій на підставі Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі та громадського харчування та послуг» не є предметом розгляду даної справи.
Включення до плану перевірки та акту перевірки питання дотримання позивачем вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі та громадського харчування та послуг» не є підставою вважати весь акт таким, що складений з порушеннями вимог закону.
Як зазначалось, контроль за дотриманням норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України покладено на податкові органи, тому включення цього питання до питань, що перевіряються під час здійснення планової комплексної перевірки, не суперечить чинному законодавству.
Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, позивача було завчасно повідомлено про проведення планової комплексної перевірки, позивач допустив працівників ДПІ до перевірки у тому числі до перевірки цього питання та документів, що стосуються цього питання, а також не висловив ДПІ ніяких зауважень стосовно цього питання під час здійснення перевірки та підписання акту перевірки.
Посилання позивача на порушення ДПІ строків застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених ст.. 250 Господарського кодексу України, не приймається судом до уваги з огляду на наступне.
Ст..1. Господарського кодексу України встановлено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 2 даного кодексу, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.
Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.
Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.
Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами. (ст. 3).
Ст. 4 даного кодексу визначений перелік правовідносин які не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема даним кодексом не регулюються адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.
Ст. 8 цього кодексу встановлено, що держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання.
Також зі змісту ст.. 8 вбачається, що орган державної влади або орган місцевого самоврядування є суб'єктом наділеним господарською компетенцією лише в організаційно-господарських відносинах.
П. 3 ст. 19 Господарського кодексу України передбачено, що держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання зокрема у таких сферах:
збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин - за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності;
фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин - за додержанням суб'єктами господарювання кредитних зобов'язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни, тощо.
Як зазначалось, на органи державної податкової служби покладено функцію контролю за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України.
Таким чином, у даних правовідносинах, податкові органи, які є органами державної влади, не наділені господарською компетенцією, тобто зазначені відносини є адміністративними відповідно не регулюються Господарським кодексом України, а фінансові санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, які передбачені Указом Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», не є адміністративно-господарськими санкціями, відповідно на них не розповсюджуються строки застосування, що встановлені ст. 250 Господарського кодексу України.
З огляду на наведене, відсутні підстави для визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.12.06р. № 0004002343/0, яким до позивача застосовані фінансові санкції на підставі Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» у сумі 269845 грн. 95 коп., у частині застосування фінансових санкцій у сумі 953 грн. 70 коп., відповідно позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене та, керуючись ст. ст. 1-4. 8, 19 Господарського кодексу України, Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Указом Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджено Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за N 40/10320,
ст. ст. 2, 7 -12, 69-72, 94, 122-163, 254, та прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства, суд
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства закритого типу “ФІРМА МЕБЛІ» (м. Донецьк, Донецької обл..) про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (м. Донецьк, Донецької обл..) від 01.12.06р. № 0004002343/0, яким до позивача застосовані фінансові санкції у сумі 269845 грн. 95 коп., у частині застосування фінансових санкцій у сумі 953 грн. 70 коп. відмовити.
Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Заява та скарга подається на ім'я Донецького апеляційного адміністративного суду через Господарський суд Донецької області.
Постанову підписано 03 грудня 2007 р.
Суддя Наумова К Г.