"28" вересня 2007 р.
Справа № 13/128-2925
10 год. 20 хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стопника С.Г.
при секретарі судового засідання Козловській Т.П.
Розглянув справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільхлібпром", вул. С.Будного, 3, м.Тернопіль, 46001
до: Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46000
за участю: Прокурора м. Тернополя, бульвар Шевченка, 7, м. Тернопіль, 46000
За участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача: Ткач І.Я. - довіреність №47335/7/10-015 від 10.07.07 р.;
Гамалевич А.В. - довіреність №49024/7/10-015 від 17.07.07 р.
прокурора: не з'явився
Суть справи:
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000142304/0/7709 від 02.02.2007 р. в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 226504,98 грн. та 870083,50 грн. штрафних санкцій, №0002561704/0/7712 від 02.02.2007 р. в частині нарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 2123,16 грн. та 4246,32 грн. штрафних санкцій та №0000112304/0/7711 від 02.02.2007 р.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач виконуючи умови договору комісії як комісіонер перед комітентом -НАК "Нафтогаз України" зобов'язаний був нараховувати та включати в об'єкт оподаткування по податку на прибуток та ПДВ комісійні винагороди, виходячи з дати та факту прийняття без заперечень звітів комісіонера поетапно по кожній поставці товару вантажоотримувачу, що зроблено не було і привело до заниження податку на прибуток в VІ кварталі 2005 р. на суму 53685 грн. та на цю ж суму до завищення цього податку за І квартал 2006 р.; позивач по кожному факту поставки спирту в Туркменістан не включав до податкового зобов'язання з ПДВ комісійні винагороди, не включив до об'єкта оподаткування різницю в ціні на спирт, що є нічим іншим як також комісійна винагорода; неправомірно включив до податкового кредиту сплачене ПДВ при придбанні у ТОВ "Інтерліс" природного газу, який є імпортованого походження і реалізується за нульовою ставкою ПДВ, що в загальному привело до заниження податку на додану вартість в сумі 269105 грн.; позивач по господарських операціях з підприємцем Маслеяком С.С. проводив оплату транспортних послуг в період з 01.02.2006 р. по 30.09.2006р. без утримання податку з доходів фізичних осіб, коли Маслеяк С.С. з 01.06.2006р. припинив застосування спрощеної системи оподаткування і скасував свою підприємницьку діяльність з 10.07.2006 р., що привело до непоступлення в бюджет 2123,16 грн. податку з доходів фізичних осіб.
В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх права і обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51 в порядку ст.130 КАС України.
Позивачем уточнювались позовні вимоги.
В засіданні оголошувались перерви до 11.07.2007 р. та за клопотанням сторін до 28.09.2007 р. в зв'язку з необхідністю надати сторонам можливість подати додаткові обґрунтування, заперечення та докази.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників відповідача, суд встановив:
- відповідачем проведено перевірку діяльності позивача на предмет дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 р. по 30.09.2006 р. по результатах якої складено акт №522/23-420/30836947 від 24.01.2007 р. та прийняті податкові повідомлення-рішення №0000142304/0/7709, №0000112304/0/7711, №0002561704/0/7712 від 02.02.2007 р. про донарахування та стягнення відповідно 269105 грн. ПДВ та 891383,50 грн. штрафних санкцій, 26842,50 грн. санкцій по податку на прибуток, 2654,27 грн. податку з доходів найманих працівників та 5308,54 грн. санкцій.
В процесі адміністративного оскарження ДПА в Тернопільській області скасувала податкове повідомлення-рішення відповідача №0000142304/0/7709 в частині 42600,02 грн. ПДВ та 21300 грн. санкцій, та податкове повідомлення-рішення відповідача №00002561704/0/7712 в частині нарахування 480,09 грн. податку з доходів фізичних осіб та 960,18 грн. санкцій.
Як видно з акту перевірки, відповідач вказує, що позивач як комісіонер по договору комісії №14/888/05 від 07.09.2005 р. надавав послуги комітенту - НАК "Нафтогаз України" по закупці і поставці спирту вантажоотримувачу у Туркменістані, що підтверджувалось звітами комісіонера (21 шт.), підписаними комітентом без будь-яких претензій і заперечень. А оскільки в розділі "Порядок розрахунків" договору комісії зазначено, що основою для остаточного розрахунку є звіт комісіонера, позивач повинен був самостійно нараховувати комісійну винагороду і збільшувати валові доходи по факту належного оформлення кожного звіту комісіонера, що не було зроблено і привело до заниження валового доходу в VІ кварталі 2005 р. на 214739,09 грн. та податку на прибуток на 53685 грн. та до завищення цих показників в І кварталі 2006 р.
Висновки відповідача є помилковими, безпідставними, а нарахування санкцій в розмірі 26842,50 грн. незаконним, виходячи зі слідуючого:
- за умовами договору комісії №14/888/05 від 07.09.2005 р. позивач як комісіонер взяв на себе зобов'язання надати послуги комітенту по організації закупки і поставці спирту вантажоотримувачу у Туркменістані. При цьому договір комісії передбачає два види розрахунків: 1) погашення витрат комісіонера по закупці і поставці спирту вантажоотримувачу в Туркменістані, оскільки ці дії виконуються за рахунок комітента (п.п.1.1, 7.1 договору); 2) оплата комісійної винагороди (п.7.4 договору). Саме порядок і розмір виплати комісійної винагороди несе для позивача податкове навантаження, а не правочини по закупці і поставці спирту, які породжують безпосередньо правові наслідки для комітента -НАК "Нафтогаз України", ДТК "Туркменнафтогаз" та Міністерства торгівлі і споживчої кооперації Туркменістану. Тому посилання відповідача на остаточні розрахунки по затверджених звітах комісіонера (п.7.1 договору) як на підставу самостійного нарахування комісійної винагороди, збільшення валових витрат та сплати податку на прибуток є безпідставними, оскільки є виключною підставою для погашення комісіонеру його витрат при наданні послуг комітенту. Стаття 1013 Цивільного кодексу України передбачає, що комітент повинен виплатити комісіонеру плату (що і є базою для оподаткування) в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.
Пункт 7.4 договору комісії передбачає, що комісійна винагорода складає 2% від закупівельної вартості поставленого товару і виплачується після виконання позивачем в повному об'ємі товарних поставок по кожній специфікації договору. Тобто договором чітко визначено виплату комісійної винагороди після надання комісіонером послуг в повному об'ємі. Тому нараховувати комісійну винагороду самостійно по кожній окремій поставці спирту і як наслідок вимагати у комітента оплати комісійної винагороди по окремих поставках до надання послуг в повному об'ємі з боку комісіонера є безпідставним і незаконним. Тим більше, що договором комісії ні періодичні поставки спирту (графік) в Туркменістан, ні періодичні виплати комісійних винагород не передбачено. Стаття 1013 ЦК України передбачає право на отримання комісіонером винагороди за фактично виконані дії без повного виконання договору комісії лише при його розірванні або односторонній відмові від договору комісії.
Таким чином, після поставки спирту в Туркменістан в повному об'ємі згідно специфікації і 21 звіту, а також актів приймання-передачі, а іншими словами після надання комісіонером послуг в повному об'ємі, і був підписаний акт виконаних робіт (послуг) №01 від 10.03.2006 р., що і стало підставою виплати комісійної винагороди і позивач підставно і правомірно включив отриману комісійну винагороду в об'єкт оподаткування в І кварталі 2006 р. Дії позивача повністю узгоджуються з правилами абз.2 п/п 11.3.1 п.11.3. ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
На підставі вищевикладеного є помилковими висновки відповідача і з приводу обов'язку сплачувати ПДВ по кожному факту підписання звіту комісіонера, що підтверджується і правилами абз.2 п/п 7.3.1 п.7.3. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", де датою виникнення зобов'язань по наданих послугах є дата оформлення документа про фактичне виконання послуг, а не їх частини.
Відповідачем застосовані до позивача санкції по податку на прибуток в розмірі 50% згідно п/п 17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Разом з тим, ця норма надає право застосування санкції при фактичному донарахуванні органами ДПС податку, що в даному випадку місця не мало і не могло бути, оскільки відповідач сам вказує, що податок на прибуток сплачено за результатами І кварталу 2006 р. далеко до перевірки (30.11.2006 р.). В такому випадку і при умові, що відповідач визначив би правильно податковий період, що судом спростовано виходячи з вищевикладеного, позивач змушений був би сплатити згідно п.17.2 ст.17 вказаного Закону лише 5% штрафу.
Далі в акті перевірки вказано, що позивач організувавши закупку та поставку в Туркменістан 747920,12 дал спирту за рахунок комітента -НАК "Нафтогаз України" отримав винагороду (дохід) в розмірі 589445,77 грн., від якої у відповідних періодах не нарахував і не сплатив до бюджету ПДВ на загальну суму 98240,96 грн. При цьому відповідач констатує, що винагорода незалежно яким чином вона визначена: чи у вигляді різниці між назначеною комітентом ціною і більш вигідною ціною, по якій комісіонер зможе продати продукцію на експорт, чи встановлена у відсотковому відношенні до отриманої виручки від реалізації товарів на експорт, чи в іншому випадку, підлягає обкладанню ПДВ в комісіонера за ставкою 20 % (стор.19 акту).
Разом з тим, договором комісії №14/888/05 від 07.09.2005 р. передбачена винагорода лише у вигляді 2% від закупівельної вартості фактично поставленого товару, що включає і винагороду за делькредере (п.7.4 договору). Що ж стосується винагороди в розмірі 589445,77 грн., на яку посилається відповідач і яка виникла в результаті різниці між встановленою ціною комітентом і фактичною закупівельною ціною, то це ніщо інше як додатково одержана винагорода в результаті вчинення комісіонером (позивачем) правочинів на умовах більш вигідних для комітента і ця сума згідно вимог ч.2 ст.1014 ЦК України та п.7.5 договору належить комітенту - НАК "Нафтогаз України". Можливе неправильне облікування цих коштів в бухгалтерії, які є фактично заборгованістю позивача перед комітентом, може тягнути адміністративні стягнення, а не зміну статусу цих коштів. Тому зобов'язувати нараховувати податки на кредиторську заборгованість чи донараховувати податки є безпідставним і незаконним.
Крім того, відповідач в акті описує, що позивач закуповував природний газ імпортного походження у ТОВ "Інтерліс" і сплачував у його вартості ПДВ та використовував у 2006 р. податковий кредит в загальному на суму 128263,40 грн., що є незаконним, оскільки відповідно до ст.9 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", постанови Кабміну України №1729 від 27.12.2001 р. газ для виробничих потреб поставляється виключно імпортований і за "0" ставкою ПДВ. Однак відповідач в порушення п.1.7 п/п 2.3.2, 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України 10.08.2005 р. №327 та зареєстрованого в Мін'юсті України 25.08.2005 р. за №6/31-92, зробив висновки виключно на припущеннях, не дослідивши фактичні обставини, а саме дійсне походження природного газу. Тобто
відповідач описав правило поведінки передбачене вищевказаними нормативними актами без з'ясування фактичних даних і без посилання на первинні документи, що при притягненні до відповідальності є неприпустимим. Більше того, відповідачем не звернуто уваги на те, що:
- Постанова Кабміну України "Про забезпечення споживачів природним газом" від 27.12.2001 р. №1729 встановлює порядок з приводу забезпечення газом споживачів і не встановлює і не може встановлювати фактів чи явищ, подій в господарських операціях господарюючих суб'єктів, на яких повинні базуватись висновки податкових органів при перевірках. Крім того, вказана постанова Кабміну, як і Закон України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не передбачає наслідків в разі продажу газу українського видобування господарюючим суб'єктам-промисловцям чи імпортованого газу населенню;
- Закон України "Про податок на додану вартість" передбачає механізм справляння ПДВ, пільги, обов'язки, права тощо, і внесення змін та доповнень до нього, з огляду на ст.92 Конституції України, ст.1 Закону України "Про систему оподаткування" може проводитись виключно законами про оподаткування, до яких Закон України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" з огляду на п.20 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України, ні тим більше Постанова Кабміну України, не відносяться;
- позивачем придбано природний газ з ПДВ; сплачене ПДВ у вартості товару позивач правомірно використав в якості податкового кредиту на підставі усіх підтверджуючих та необхідних для цього первинних документів і не порушив жодної норми закону, на які без обґрунтування посилається в актах перевірок відповідач.
Слід також зазначити, що максимальна санкція при донарахуванні податків органами ДПС складає 50% від донарахованої суми згідно п/п 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" при обов'язковій наявності правопорушення, що по ПДВ спростовано судом виходячи з вищевикладеного, однак відповідачем при неправомірному донарахуванні 269105 грн. застосовані санкції 891373,50 грн., тобто 331%.
Далі в акті перевірки (стор. 28-30) відповідач без посилання на первинні документи, без обгрунтування порушених норм в порушення вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України 10.08.2005 р. №327 та зареєстрованого в Мін'юсті України 25.08.2005 р. за №6/31-92, констатував, що позивач своєму контрагенту СПД - фізичній особі Маслеяку С.С. виплатив грошові кошти в червні-вересні 2006 р. за транспортні послуги, на суму 20025 грн. без утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, за що донараховано 2123,16 грн. цього податку.
У запереченнях проти позову відповідач пояснив, що СПД Маслеяк С.С. зареєструвався як СПД 16.01.2006 р. і з 31.01.2006 р. перебував на спрощеній системі оподаткування. Тобто згідно чинного законодавства при виплаті СПД грошових коштів за надані послуги податок з доходів фізичних осіб не утримується, оскільки охоплюється єдиним податком. Позивачем подано договір укладений між ним та СПД-фізичною особою Маслеяком С.С. від 31.01.2006р. про надання транспортних послуг, свідоцтво платника єдиного податку та свідоцтво про державну реєстрацію Маслеяка С.С. як суб'єкта підприємницької діяльності. На виконання цього договору та за надані транспортні послуги позивач і розраховувався з Маслеяком С.С. без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Разом з тим, відповідачем дано пояснення з підтверджуючими документами, що Маслеяк С.С. 17.05.2006 р. подав заяву про припинення підприємницької діяльності, 01.06.2006 р. припинив застосування спрощеної системи оподаткування і знявся з обліку 10.07.2006 р., а тому позивач повинен був з 01.06.2006 р. у джерела виплати Маслеяку С.С. утримувати податок з доходів фізичних осіб. Однак договір був укладений до 31.12.2006 р., транспортні послуги надавались Маслеяком С.С. до 30.09.2006 р., договір ніхто не розривав і не припиняв, відомості у позивача, які повідомив відповідач, були відсутні. Тобто позивач не знав і не повинен був знати про переписки Маслеяка С.С. з відповідачем, а тому підстави притягати позивача до відповідальності відсутні.
На підставі вищенаведеного позовні вимоги підлягають задоволенню повністю як обгрунтовані та підтверджені матеріалами справи.
Керуючись ст. ст. 2, 6 ,7, 86, 160-163, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення КАС України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції №0000142304/0/7709 від 02.02.2007 р. в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 226504,98 грн. та 870083,50 грн. штрафних санкцій, №0002561704/0/7712 від 02.02.2007 р. в частині нарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 2123,16 грн. та 4246,32 грн. штрафних санкцій та №0000112304/0/7711 від 02.02.2007р.
3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільхлібпром", вул. С.Будного, 3, код 30836947 - 85 грн. державного мита сплаченого згідно платіжного доручення №1750 від 21.06.2007 р., яке знаходиться в матеріалах справи.
4. Повернути з Державного бюджету України, р/р 31214259700002 у ГУДКУ в Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільхлібпром", вул. С.Будного, 3, код 30836947 - 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, помилково сплачених у даній справі, згідно платіжного доручення №1751 від 21.06.2007р., яке знаходиться в матеріалах справи.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі 05 жовтня 2007 р. до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя С.Г. Стопник