17 жовтня 2024 року
м. Київ
справа №580/2574/24
адміністративне провадження № К/990/37505/24
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Радишевської О.Р., Загороднюка А.Г.,
перевірив касаційну скаргу адвоката Пилипенка Ростислава Борисовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання незаконними наказів, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити дії,
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання незаконними наказів, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити дії, в якому просив:
- скасувати наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 20 лютого 2024 року № 75, відповідно до якого майора поліції ОСОБА_1 за порушення службової дисципліни було звільнено зі служби в Національній поліції України;
- скасувати наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України «По особовому складу» від 20 лютого 2024 року № 103 о/с, відповідно до якого майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в Національній поліції України, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення;
- зобов'язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України поновити майора поліції ОСОБА_1 на посаді начальника 7-го відділу (моніторингу та координації) управління стратегічних розслідувань у Черкаській області;
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо зволікання із розглядом рапорту майора поліції ОСОБА_1 від 12 січня 2024 року про звільнення зі служби в Національній поліції України за власним бажанням;
- зобов'язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України розглянути та задовольнити рапорт майора поліції ОСОБА_1 від 12 січня 2024 року про звільнення зі служби в Національній поліції України за власним бажанням.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
26 вересня 2024 року засобами поштового зв'язку представник позивача надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Предметом спору у цій справі є правомірність звільнення позивача зі служби в Національній поліції України, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Черкаським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.
В касаційній скарзі представник позивача зазначає, що враховуючи значний обсяг доказів у справі про скасування наказу ГУНП в Черкаській області стосовно звільнення ОСОБА_1 , а також неабияке значення судової справи для позивача, ця справа мала розглядатися в порядку загального позовного провадження.
Верховний Суд відхиляє аргументи скаржника щодо помилковості розгляду судом першої інстанції справи за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки за загальним правилом будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов'язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України) і ця справа до таких категорії не відноситься, а тому суд першої інстанції, урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.
Так, оскаржуючи судові рішення у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі послався на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Скаржник зазначає, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у аналогічних публічно-правових справах щодо поновлення на посадах незаконно звільнених співробітників поліції, які подають рапорти про звільнення за власним бажанням із НПУ із зазначенням дати можливого звільнення.
Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника з огляду на те, що вони мають загальний характер та притаманні кожній аналогічній справі. При цьому заявником касаційної скарги не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічним предметом та подібними обставинами справи. Доводи скаржника щодо фундаментального значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики зводяться виключно до припущень скаржника та не містять належного обґрунтування.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
В обґрунтуванні підпункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що ця справа: «має виняткове значення для касатора ОСОБА_1 , оскільки стосується його служби у поліції, якій він віддав понад 18 років свого життя» пройшовши службовий шлях від рядового міліції і до майора поліції в Управлінні стратегічних розслідувань в Черкаській області ДСР ІШУ, що є важливим аспектом життя позивача та основним його джерелом доходів. При цьому, позивач дослужився до посади майора поліції без жодних зауважень та дисциплінарних стягнень, на день звільнення зі служби обіймав посаду начальника 7-го відділу (моніторингу та координації) УСР в Черкаській області».
Також скаржник вказує, що: «внаслідок прийняття оскаржуваних судових рішень у позивача ОСОБА_1 фактично припинилася за дисциплінарною статтею тривала служба у органах Національної поліції України, він не отримав одноразову грошову виплату при звільненні. що має «життєве» (виняткове) значення для позивача як старшого офіцера поліції, позаяк вказані кошти йому конче були потрібні для лікування матері ОСОБА_2 - інваліда II групи»
Перевіривши викладені доводи та надавши їм оцінку, Суд зазначає, що для кожної із сторін справа, в якій він є учасником, має особливе значення, оскільки спірні правовідносини, що склались, потребують судового втручання.
Разом з тим, скаржник повинен довести особливу важливість чи специфічність значення цієї справи для цього.
Суд відхиляє твердження скаржника, що ця справа має виняткове значення через необхідність лікування матері позивача, оскільки скаржник не надав жодних доказів про те, що матір позивача є особою з інвалідністю ІІ групи, а також не надав доказів, що матір позивача потребує лікування в розмірі одноразової грошової виплати позивачу, яку останній мав намір отримати при звільненні.
Разом з цим колегія суддів враховує тривалий службовий стаж позивача, проте у справах про звільнення з публічної служби, вказаний аргумент не може слугувати підставою допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження, оскільки вимоги скаржника у цій справі не виділяються в якусь особливу категорію спорів, є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З огляду на відхилення Верховним Судом зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Пилипенка Ростислава Борисовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання незаконними наказів, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити дії.
2. Копію цієї ухвали у вигляді електронного документу направити заявнику до електронного кабінету, а у разі його відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.А. Уханенко О.Р. Радишевська А.Г. Загороднюк