16 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/684/24 пров. № А/857/10195/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.
суддів: Гудима Л.Я., Ніколіна В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року (головуючий суддя: Мартиць О.І., місце ухвалення - м. Тернопіль) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області про зобов'язання вчинити певні дії,-
встановив:
ОСОБА_1 , 01.02.2024 звернулася до суду з адміністративним позовом в якому просила зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області подання про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу квартири в розмірі 12150,00 грн.
Обґрунтовує позов тим, що 03.08.2023 між позивачем та Споживчим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Київський квартал» укладено договір купівлі-продажу квартири (посвідчений нотаріусом Березій Зінаїдою Анатолівною, зареєстрований в реєстрі за № 2756680761040) згідно якого вперше придбала квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до пункту 2.1 договору купівлі-продажу ціна квартири встановлена в розмірі 1215000,00 грн, тому сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу, що становить 12150,00 грн та підтверджується квитанцією.
За результатами розгляду заяви від 07.09.2023 про повернення зайво сплаченого збору на вперше придбане майно 15.09.2023 від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області отримала відповідь за № 1900-0604-8/39433 про те, що підстав для повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 12150,00 грн немає з посиланням на відсутність у Пенсійного фонду України інформації щодо реєстрації права власності громадян на нерухоме майно.
Враховуючи наведене вважає, що наявні правові підстави для зобов'язання відповідача сформувати подання про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 12150,00 грн.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодилася позивачка та оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на аналогічні підстави викладені в позовній заяві.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 03.08.2023 посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Березій З.А., зареєстрованого в реєстрі за № 4975, ОСОБА_1 (покупець) придбала у Споживчого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Київський квартал» (продавець) квартиру АДРЕСА_2 .
Відповідно до пункту 2.1 продаж квартири вчинено за 1215000,00 грн.
При цьому, згідно матеріалів справи, позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості, що становить 12150,00 грн та підтверджується квитанцією до платіжної інструкції № 66596797 від 03.08.2023.
Позивач зверталася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про повернення сплаченої суми збору у зв'язку із тим, що вона як особа, яка придбала нерухоме майно вперше, звільняється від сплати такого збору.
Листом від 15.09.2023 № 1900-0604-8/39433 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області позивачу роз'яснено порядок повернення помилково або надміру сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, чим фактично відмовлено у поверненні сплаченого збору. Зазначено, що враховуючи перелік документів, яким підтверджується придбання особою житла вперше, та вичерпний перелік випадків, в яких збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу майна не сплачується, у Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відсутні підстави для задоволення заяви.
Не погоджуючись з такою відповіддю відповідача, позивачка звернулася з цим позовом до суду.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що з урахуванням вимог пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 15-1 Порядку № 1740, відсутні підстави для звільнення позивачки від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР (Закон № 400/97-ВР).
Згідно з абз. 1 п. 9 ст. 1 Закону № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Абзацом 5 п. 9 ст. 1 Закону № 400/97-ВР передбачено, що нотаріуси щокварталу, до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають до органів Пенсійного фонду України за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса звіт про укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна, включаючи інформацію про вартість такого майна та суму сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в порядку та за формою, визначеними Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 8 ст. 2 Закону № 400/97-ВР об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених у пункті 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
На обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору в таких розмірах: для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - 1 відсоток від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 8 статті 2 цього Закону (п. 10 ч. 1 ст. 4 Закону № 400/97-ВР).
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовані і у Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (Порядок № 1740).
Відповідно до п. 15-1 Порядку № 1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 15-3 Порядку № 1740 визначено, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Аналіз наведених вище правових норм надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що громадяни, які придбавають вперше нерухоме майно, зокрема квартиру, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тобто звільнені від його сплати в розмірі 1 % від вартості нерухомого майна (квартири), зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» від 23.09.2020 № 866 внесені зміни до Порядку № 1740, а саме: пункт 15-2 доповнено підпунктом «в» такого змісту:
«збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо: в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року)»;
Крім того, пункт 15-3 доповнено абзацом такого змісту:
«Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Зазначена постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» набрала чинності 26.09.2020.
Із системного аналізу наведених вище правових норм слідує, що з 26.09.2020 конкретизовано законодавство, яке регламентувало підстави та процедуру звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Зокрема, чітко визначено коло осіб, які у розумінні Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» вважаються такими, що:
- придбавають житло вперше (до придбання житла особа не набувала права власності на інше житло в будь-який із перелічених способів: не приватизувала державний житловий фонд, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);
- перелік документів, котрі особа повинна зібрати та надати для підтвердження того, що вона вперше придбаває житло.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що починаючи з 26.09.2020 в рамках чинного законодавства механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше та, відповідно, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу. Для цього фізична особа подає нотаріусу визначені підпунктом «в» пункту 15-2 документи.
Нотаріус на підставі абзацу четвертого пункту 15-3 Порядку № 1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що особа, яка вперше придбаває житло, за умови подання нотаріусу необхідних документів, не сплачує збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна.
Водночас, подання вказаних документів є правом позивача, а не його обов'язком. Якщо ж особа помилково сплатила збір при посвідченні договору купівлі-продажу майна, то вона може подати заяву до пенсійного органу про повернення помилково сплачених коштів з бюджету. До такої заяви особа має додати пакет документів, визначений підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку № 1740 на підтвердження того, що житло придбавається вперше.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що такими документами в розумінні пункт 15-2 Порядку № 1740 є:
- заява особи про те, що вона не має і не набувало права власності на житло (у тому числі не приватизувала, а ні успадковувала, не отримувала в дар, не купляла, зокрема як частку в спільному майні подружжя);
- відомості з Державного реєстру прав на нерухоме майно про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло;
- довідки з місць проживання про невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду (після 1992 року).
Тобто, законодавець у випадку помилкової сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна покладає на особу подання певного пакету документів, встановленого Порядком № 1740, для виникнення у пенсійного органу обов'язку формування подання про повернення помилково сплачених коштів.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачка подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області заяву про повернення збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна, долучивши заяву про відстутність у її власності іншого нерухомого майна та непридбання його в минулому (а. с. 32).
У додатках до цієї заяви вказано, що позивачка також подала: копію договору купівлі продажу нерухомого майна, копію квитанції, копію паспорту, копію картки платника податків фізичної особи, відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, довідку з усіх місць проживання після 1992 року про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що до матеріалів справи подано вказаний у додатках до заяви перелік документів (а. с. 8, 9, 11, 13-22), окрім довідки з місць проживання про невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду.
Крім цього, у відзиві на позовну заяву позивачки, пенсійний орган покликався на ту обставину, що для з'ясування всіх обставин у справі позивач повинен представити довідку з усіх місць проживання (після 1992 року) про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду.
Однак, суд апеляційної інстанції зауважує, що позивачкою до матеріалів справи довідки з місць проживання про невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду не подано, що, у свою чергу, свідчить, що позивачка не подала усіх необхідних документів, визначених пунктом 15-2 Порядку № 1740, на підтвердження того, що житло придбане ОСОБА_1 вперше.
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про те, що нею належними доказами підтверджено факт придбання житла вперше, оскільки чинне законодавство встановлює чіткі та конкретні вимоги, а також перелік документів, які мають бути подані для повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна та погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідача були відсутні правові підстави для формування подання про повернення позивачу сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за встановлених обставин.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що Порядок № 1740 жодним чином не звужує права позивачки, і відмова відповідача не є перешкодою для позивачки повторно звернутися до територіального органу ГУПФ із належно оформленою заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з додатками, передбаченими підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку № 1740.
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки поданий позивачкою до відповідача пакет документів є недостатнім для прийняття позитивного рішення, а тому відповідач обґрунтовано відмовив у формуванні подання про повернення коштів з бюджету.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у справі № 500/684/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді Л. Я. Гудим
В. В. Ніколін