16 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/14331/23 пров. № А/857/6863/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Кузьмича С.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року (головуючий суддя: Кравців О.Р., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій,-
встановив:
ОСОБА_1 23.06.2023 звернувся з позовом до суду, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплати пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 10.05.2023 перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2020-2022 роки, з урахуванням раніше виплачених сум;
Обґрунтовує позов тим, що відповідачем порушено право позивача на виплату пенсії за віком, яка призначена вперше, оскільки під час її обрахунку використано показник середньої заробітної плати (доходу) в України за 2014-2016 роки.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року позов задоволено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що при переведенні позивача з одного виду пенсії на інший правомірно застосовано показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, оскільки відповідно частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» показник середньої заробітної плати під час переведення на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення (попереднього перерахунку) пенсії. Також, зазначив, що позивач помилково вважає, що йому було заново призначено пенсію за віком, оскільки фактично відбулось переведення позивача з одного виду пенсії на інший в межах Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 призначено з 02.09.2010 пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ.
Позивач звернувся до ГУ ПФ України у Львівській області із заявою від 01.02.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач на підставі поданої заяви прийняв рішення, яким з 01.05.2023 позивача переведено на пенсію за віком.
Позивач не погодившись із розрахунком розміру пенсії, звернувся до відповідача із заявою від 10.05.2023, в якій просив призначити з дня звернення за призначенням пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії - 2020-2022 роки.
Відповідач листом від 25.05.2023 повідомив позивача про те, що розмір пенсійної виплати до 01.05.2023 складав 4269,81 грн і обчислений відповідно до страхового стажу. Індивідуальний коефіцієнт страхового стажу 0,37417 із середньомісячної заробітної плати - 10740,18 грн (7405,03 грн•* 1,45039). Додатково вказав, що позивача з 01.05.2023 переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся за захистом свої прав до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки до звернення позивача із заявою від 01.02.2023 йому була призначена пенсія за вислугу років, відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж Законом № 1058-IV, а тому дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплати пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки є протиправними.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закону № 1058-IV), визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-ІV за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп -заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск -сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Водночас, ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV встановлює, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Системний аналіз зазначених вище норм законодавства надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що частина третя статті 45 Закону № 1058-IV встановлює порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший.
Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у спірних правовідносинах, позивачу з 02.09.2010 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ.
У подальшому, позивач звернувся до ГУ ПФ України у Львівській області із заявою від 01.02.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV
Відповідач на підставі цієї заяви прийняв рішення, яким з 01.05.2023 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV
Отже, за встановлених обставин цієї справи, у контексті наведених вимог законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у випадку із заявою позивача від 01.02.2023, мало місце призначення пенсії за віком відповідно до № 1058-IV вперше, тобто іншої пенсії за іншим законом, оскільки, позивачу 02.09.2010 було призначено пенсію за вислугою років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, що передбачав інші підстави та порядок призначення пенсії.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов підлягає задоволенню, оскільки у розглядуваних спірних правовідносинах мало місце призначення пенсії за віком відповідно до № 1058-IV вперше, а тому наявні підстави для застосування положень частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV про врахування заробітної плати (доходу) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2020-2022 роки.
Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівський окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року у справі № 380/14331/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді С. М. Кузьмич
В. В. Ніколін